«Фольк-music» на «UA: Першому». Працює — не чіпай!

«Фольк-music» на «UA: Першому». Працює — не чіпай!

09:38,
29 Вересня 2018
6304

«Фольк-music» на «UA: Першому». Працює — не чіпай!

09:38,
29 Вересня 2018
6304
«Фольк-music» на «UA: Першому». Працює — не чіпай!
«Фольк-music» на «UA: Першому». Працює — не чіпай!
У вересні програмі «Фольк-music» на «UA: Першому» виповнилося десять років.

Жодних урочистостей із цієї нагоди на Суспільному не було, адже після концерту до Дня Незалежності «Фольк-music» (останнє відео програми на сайті каналу див. тут) виходить виключно в повторах.

Проте Оксана Пекун, незмінна ведуча програми про українську народну пісню, запросила охочих на записи нового сезону 17, 18 та 19 вересня на сторінці програми у Фейсбуку. І це може свідчити, що на прохання ведучої до спонсорів підтримати програму в інтерв'ю сайту «UA: Першому» вони таки відгукнулися.

Формат «Фольк-music», здається, за десять років існування довів свою абсолютну довершеність.

Навіть коли Оксана Пекун у Новинах «UA: Першого» 9 грудня минулого року оголосила, що її дітище наступного дня змінить формат, у це мало вірилося. Так і вийшло — єдина зміна, якої зазнала програма, звелася до визначення найкращої пісні випуску через голосування глядачів, а не експертів. Ці косметичні зміни геть не зачепили головну ідею народнопісенного телевізійного фестивалю — пошуки рідкісних автентичних пісень у регіонах України, їхнє виконання народними колективами й переспів виконавцями сучасними.

І це саме той випадок, про який програмісти в анекдотах початку суцільної комп'ютеризації казали про захід сонця: «Працює — не чіпай!». Бо будь-які зміни його лише псують.

Оксана Пекун знайшла себе в цьому проекті настільки, що буквально розчиняється в народних виконавцях, захоплено спілкуючись із ними як на місці експедиції, так і в студії.

Позаяк переважна більшість народних виконавців люди старші, їхній вихід на сцену в столичному телецентрі, мабуть, єдиний і останній шанс прозвучати на всю країну. Саме тому вони якось по-дитячому горнуться до ведучої проекту, наввипередки показуючи їй та всій знімальній групі програми все найкраще у своєму селі чи містечку. Вона ж поводиться з ними надзвичайно приязно, залюбки розглядаючи ексклюзивні місцеві дивовижі або ж готуючи разом із господинями місцеві страви.

Для народних колективів потрапити в «самий Київ» — вінець бажань і кар'єри. Просто через дуже поважний вік учасників. Як для ансамблю «Макіївчанка» із села Макіївка Смілянського району на Черкащині, адже найстаршим його учасницям за 80, і ходять вони з ковіньками. Зате співають справно, дружно, без жодної фальшивої ноти.

Мої старенькі смілянські землячки брали участь у програмі від 15 квітня цього року під назвою «Автентичні виконавці та популярні виконавці» повтор якої показали в ефірі «UA: Першого» 23 вересня, де «Макіївчанка» виконала пісню «Усі гори зеленіють». Переспівувала їхню пісню на сучасний лад юна співачка Софія Куценко.

Хоча запис виступу цього колективу відбувся у вересні минулого року, а в ефір він мав вийти в жовтні 2017 року. Принаймні, судячи з публікацій місцевої преси.

Жіночки з «Макіївчанки» були настільки щасливими опинитися у священному для них місці на не менш священній сцені, що одностайно схвалили сучасне аранжування своєї композиції.

«Ви вложили в цю пісню своє серце, свою душу!» — подякували юному обдарованню бабусі в народних строях під час знайомства.

Сидячи перед екраном, глядачі «Фольк-music», які не входять до кола знайомих, родичів, друзів чи односельців автентичних виконавців, навіть уявити не можуть, яким фурором відгукується поява сільських аматорів у телепрограмі на загальнонаціональному каналі.

На місцях, як це було з уже згаданою «Макіївчанкою», з приїзду знімальної групи програми місцеве начальство та журналісти роблять цілу культурну подію, повідомляючи про неї в місцевих районках.

Сюжет про «Макіївчанку», знятий іще рік тому, включили у програму під назвою «Автентичні колективи та популярні виконавці», який вийшов в ефір 15 квітня цього року, здається, лише тому, що у фінальних титрах цього випуску назвали імена меценатів, завдяки яким кожен із колективів (а крім «Макіївчанки», в ньому брали участь ансамблі «Черчани» з Івано-Франківщини та «Ніверчанка» з Кам'янець-Подільського району) отримав змогу взяти участь у «Фольк-music».

Цей хід цілком можна вважати потужним стимулом для потенційних меценатів унікальної програми.

Десять років формату, що працює як швейцарський годинник, спонукали переглянути перший випуск «Фольк-music» від 6 вересня 2008 року.

Починалося все дуже скромно, в дусі краєзнавчого нарису з Полтавщини. Скромність, утім, це передусім про якість техніки. Про це можна судити з кадрів, записаних знімальною групою на місці експедиції, де Оксана Пекун купається в річці Хоролі, їсть місцеве морозиво та слухає легенди про місцеві топоніми. До речі, я би заборонила популяризувати так звану народну етимологію, що не має нічого спільного з реальним походженням географічних назв. Проте Оксана Пекун, заманюючи, вочевидь, потенційних туристів, без тіні сумніву переповідає місцеву легенду, що буцімто річку Хорол назвали так через романтичну історію хлопця Хора та дівчини Олі, кохання яких трагічно скінчилося саме в цій річці.

Те саме, до речі, вона робить і в cюжеті про мою рідну Смілу, офіційна легенда про засновницю якої розповідає, як безіменна «сміла» дівчина завела в Ірдинські болота татарське військо, яке там і згинуло. У переказі ж цієї легенди Оксаною Пекун виявляється, що заслуга легендарної дівчини в тому, що вона вивела українських козаків із пастки поляків. Між боротьбою з татарами й поляками в цій місцевості — кілька століть. Але ведучу не можна звинуватити в історичній некомпетентності, адже вона не має часу вивчити наукові версії походження місцевих топонімів. Тим часом, для довідки, один із місцевих краєзнавців, дослідивши історію виникнення топоніму «Сміла», дійшов висновку, що він походить від литовського слова «згарище». Але це так, принагідно.

Оксана Пекун у першій програмі «Фольк-music» із Полтавщини, як і нині, десять років потому, навідується до осель місцевих співаків та майстринь, познайомивши глядача з трьома самодіяльними ансамблями (слово «гурт», до речі, на позначення групи виконавців у «Фольк-music» вживається лише в контексті виконавців сучасних. — Авт.).

Ансамблі «Горлиця», «Берегиня» та «Вербиченька» виконали свої пісні «Кум і кума», «Льон гойдається» та «Гуляв я три роки».

Причому представляла їх ведуча одразу ж, а оператор показав каре, в яке вишикували народні колективи у студії Першого національного. Так само одразу Оксана Пекун назвала сучасних виконавців, які автентичні пісні мали переспівувати, тобто Аллу Кудлай із гуртом «Бряц band», Марину Одольську та дует Алли Попової з Віталієм Сачком.

Але в залі їхніми слухачами були суцільні бабусі в хустках і дідусі в лисинах.

У всьому іншому сценарний план «Фольк-music» лишився таким, яким він є й дотепер — спершу на екран виводять сюжет про експедицію, потім на сцені з'являються виконавці відібраної в регіоні унікальної пісні, після чого її переспівують модерні виконавці. Тобто формат програми кардинальних змін не зазнав.

За десять років, щоправда, з'явилося багато нових імен в українській сучасній музиці, які й дають нове дихання старовинним народним пісням. Ну, й із музичної заставки зникли балалайки з «Бряц band». Мабуть, тому, що балалайка в українців нині викликає ворожі асоціації.

У програмі тепер є прохід автентичних виконавців через велетенський хол «Олівця» до студії, коли вони, роззираючись, не приховують свого щастя. Змінилася на краще й сама ведуча — вона порівняно з першими випусками навчилася правильно накладати студійний грим і підбирати чудові вбрання з аксесуарами в національному стилі.

Із часом у «Фольк-music» з'явився й дуже зворушливий, але й гострий момент знайомства самодіяльних виконавців із сучасними переспівувачами.

І нарешті, від 10 грудня минулого року, про що в новинах на «UA: Першому» напередодні зробили спеціальний піар-сюжет, у програмі головним суддею проекту зробили глядачів. На відміну від попередніх років, коли найкращу пісню випуску визначали експерти, яких ніхто не чув і не бачив.

Публіка в залі відтак значно помолодшала, дуже жваво реагуючи на виступи учасників. До речі, схвальними оплесками юна аудиторія нагороджує як, умовно кажучи, бабусь, так і своїх ровесників, які виконують кавер-версії народних пісень.

З огляду на ювілей було б цікаво порівняти перший випуск «Фольк-music» від 6 вересня 2008-го із майже ювілейним, який вийшов в ефір 6 травня 2018-го.

Таке зіставлення цікаве ще й тому, що для ювілейного випуску, як і для дебютного, Оксана Пекун обирала унікальні народні пісні на Полтавщині.

Цього разу маршрут фольклорної експедиції програми проліг через село Крячківку Пирятинського району, де діє, мабуть, найвідоміший із усіх українських колективів автентичного співу «Древо». Принаймні, для тих, хто знає, що саме пісня з його репертуару «Ой, там на горі» увійшла до московського мультфільму з національним українським колоритом «Жил-был пес», знятого на московській студії «Союзмультфильм».

Учасниці «Древа» розповіли, що коли вони 1980 року були в Москві, їх запросили на фірму «Мелодия» для запису диску українських народних пісень. Ну, а коли авторам мультфільму «Жил-был пес» за мотивами української народної казки знадобився музичний супровід, вони використали пісні з цієї платівки.

Принагідно зауважу, що цей факт у творчій біографії «Древа» відіграв виключну роль для українізації телепроектів «95-го Кварталу». Який іще в жовтні 2014 року почав робити україномовний спіноф «Країни У» ситком «Одного разу під Полтавою». Адже коли в першому сезоні за сценарієм треба було заспівати українську народну пісню, автори сценарію використали саме пісню «Древа» «Ой, там, на горі, ой, там на крутій». Тим самим апелюючи до якомога більшого числа глядачів із числа колишніх громадян СРСР, які чудово пам'ятають мультик «Жил-был пес», де Вовка озвучив Армен Джихарханян.

Але у студії «UA: Першого» «Древо» співало пісню, яка не знайома більшості, під назвою «Коло річки, коло броду». Хоча вона теж про голубів, які пили воду й воркотіли про любов.

Переспівав пісню гурт GO-A. «Дівчаткам», як називає всіх учасниць самодіяльних колективів, незалежно від їхнього віку, Оксана Пекун, кавер їхньої пісні сподобався. «Так ніжно, так гарно, що хотілося прямо заплакати! Ми недаром приїхали!» — сказали учасниці «Древа».

Слова солістки гурту GO-A, яка сказала, що Крячківка у фольклорі — це як Майкл Джексон у поп-музиці, у відповідь на запитання Оксани Пекун, чим саме її вразили пісні «Древа», сприйняли на «ура» як учасниці ансамблю, так і глядачі.

Проте не всі народні колективи випуску від 6 травня лишилися задоволеними від почутих переспівів. Скажімо, учасниці ансамблю «Піснеграй» із села Попівка Миргородського району, які заспівали пісню «Ой, у лузі калина зів'яла», почувши її сучасне аранжування у виконанні Марти Спіженко, зауважили, що «дівчина гарна, гарно вдіта, гарно співає, але пропустила два рядки». Одна з учасниць сказала, що вона б узагалі цю пісню не осучаснювала.

Але далі більше. Коли в цьому ж випуску ансамбль «Берегиня» із села Клепачі Лубенського району виконав пісню «Ой, чом ти, біла береза, на яр похилилася» (до речі, вона стала переможцем ефіру «Фольк-music» від 6 травня цього року) і послухав її переспів у виконанні проекту VILNA, їхнім претензіям не було меж.

Учасниці «Берегині» дуже активно обмінювалися враженнями про переспів своєї пісні ще під час його виконання. Вони так дивувалися кавер-версії своєї «білої берези» від проекту VILNA, що одна з них сказала: «Ні, це не українська пісня! Багато пищалок, такого не нада!».

«Голос хороший, душі нема! Мені ніяк не понравилось!» — сказала інша.

Але під час знайомства з учасниками проекту VILNA автентичні виконавці «Білої берези» поставилися до своїх переспівувачів досить поблажливо: «Якщо вона (пісня. — Авт.) у вашому виконанні сподобається молодим, це дуже добре».

Подібні діалоги між самодіяльними колективами та професійними сучасними музикантами, які виконують їхні пісні в сучасному аранжуванні, можливо, найцікавіше з того, чим приріс формат «Фольк-music» за десять років існування.

Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
Facebook
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду