Сьогодні, 7 лютого, голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар повідомила про наміри відкликати свій законопроект № 7395 про зміни щодо порядку висвітлення діяльності органів влади. Він був розроблений спеціальною робочою групою при комітеті й зареєстрований наприкінці 2017 року, враховував пропозиції як депутатського корпусу, так і медійної спільноти.

Одним із приводів для зміни законодавства стали скарги народних депутатів, які після ухвалення закону про Суспільне мовлення і створення Національної суспільної телерадіокомпанії України не змогли отримати свої звичні 20 хвилин прямого ефіру для «звітування перед виборцями»: на філіях Суспільного мовника їм відмовляли, посилаючись на відсутність відповідної норми в законі про Суспільне. Народні депутати вважали це перешкоджанням депутатській діяльності. І в липні 2017-го Максим Бурбак і Микола Федорук із «Народного фронту» зареєстрували законопроект № 6681 з однією короткою зміною до закону про Суспільне мовлення: замість норми «НСТУ не зобов’язана висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб» – «НСТУ зобов’язана висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, у межах визначених іншими Законами».

У відповідь на цей проект робоча група при Комітеті свободи слова підготувала більш комплексний законопроект – зі змінами до законів «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стосовно Суспільного мовника пропонувалася така норма: «Народні депутати України мають право на висвітлення публічним акціонерним товариством “Національна суспільна телерадіокомпанія України” (далі – НСТУ) своєї депутатської діяльності (виступ з питань діяльності разом із звітом перед виборцями) у визначеному НСТУ порядку в передачі, тривалість якої складає не менш ніж 25 хвилин. Висвітлення депутатської діяльності здійснюється відповідним відокремленим структурним підрозділом НСТУ. Право на висвітлення своєї діяльності мають депутати, обрані в одномандатному виборчому окрузі або обрані у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі і закріплені за певною областю України депутатською фракцією (групою). НСТУ висвітлює діяльність народних депутатів України виключно в порядку, визначеному цим Законом».

Втім, ця так звана норма про «25 хвилин» не знайшла підтримки в експертів коаліції «Реанімаційний пакет реформ» – вони попросили не виносити на голосування законопроект № 7395. Також із публічними заявами виступили Офіс Ради Європи в Україні, посольства Німеччини та Канади в Україні – про те, що Національна суспільна телерадіокомпанія України має отримати належне фінансування та редакційну незалежність згідно з міжнародними стандартами. На думку експертів РПР, законопроекти про висвітлення депутатської діяльності суперечать закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України».

Щоправда, депутати мають право і зобов’язання розповісти громаді про свою діяльність. Відтак, правління НСТУ запропонувало впродовж 2018 року запрошувати депутатів-мажоритарників на прямоефірні програми регіональної мережі Суспільного. Тоді вони зможуть прозвітувати про результати своєї роботи чи вирішення місцевої кризової ситуації, але в присутності глядачів, слухачів, гостей студії, які зможуть поставити питання у прямому ефірі.

Сайт «Суспільне мовлення» вирішив також поцікавитися думкою журналістів стосовно законопроектів.

Андрій Куликов, голова ГО «Громадське радіо», голова Комісії з журналістської етики, радіожурналіст:

– Ці проекти – це чергова демонстрація того, що ті, хто це пропонує, навіть не вірять, що вони можуть працювати настільки цікаво й корисно, щоби зацікавити журналістів. Себто вони заздалегідь розписуються в тому, що нездатні пропонувати суспільству відповідні теми і тим самим зацікавлювати засоби масової інформації.

Володимир Лех, директор парламентського телеканалу «Рада»:

– Згідно з редакційною політикою нашого каналу всі народні депутати мають вільний доступ до ефіру. Правда, ми здебільшого обговорюємо загальноукраїнські та міжнародні новини. Про місцеву роботу народних депутатів на всеукраїнському рівні майже не говоримо. Це прерогатива обласних телеканалів.

Я особисто хотів би дізнатися завдяки програмі на регіональному телеканалі про діяльність народного депутата-мажоритарника з мого округу. Вважаю, що народний депутат має звітувати перед громадою. Та, на мою думку, ці програми мали б проходити у форматі діалогу, коли не тільки ведучий, а й представники громади у прямому ефірі ставлять запитання чи висловлюють побажання щодо подальшої роботи народного депутата. Такі програми однозначно мають передбачати не тільки звітність від народного депутата, а й за потреби критику від ведучого чи активістів.

Якщо депутати вимагають і хочуть звітувати перед виборцями, то й люди повинні мати своє слово до депутата, а не аж через 5 років робити свій вибір. Діалог у прямому ефірі повинен відбуватися впродовж усього періоду народного обранця у Верховній Раді, і таким чином виборці будуть скеровувати народного депутата у потрібне русло.

Катерина Горчинська, виконавча директорка ГО «Громадське телебачення»:

– Не законопроекти – а суцільна ганьба і зрада. Вчергове намагаються відібрати незалежність суспільного телебачення. Цього разу це відбувається у такий спосіб, що депутати фактично диктують, який контент має бути в ефірі – тобто, приймають редакційне операційне рішення, яке має бути повністю в компетенції колективу незалежного суспільного мовника. Про інтереси суспільства загалом тут навіть не йдеться. Депутатам начхати, чи потрібні їхні 25-хвилинні монологи людям.

Крім того, це фактично узаконює джинсу за гроші платників податків, розписуючи, як мають бути оформлені стосунки між чиновниками та приватними ЗМІ з метою «висвітлення діяльності».

Наталя Соколенко, журналістка «Громадського радіо», «Українського радіо»:

– Очевидно, що народні депутати цими законопроектами хочуть забезпечити собі «теплу ванну» у теле- і радіоефірах НСТУ. Бо хочуть гарантії, що їм ставитимуть під час цих спеціальних програм зручні запитання на зручні теми. Але нормальні медіа так не працюють. Ми не є аудіо- чи відеододатком до депутатських прес-служб і політтехнологів. Ми запрошуємо (і хочемо робити так надалі) народних депутатів не тоді, коли їм зручно, а тоді, коли вони мають відповісти суспільству на питання, або за свої вчинки, висловлювання, рішення, за усі свої Мальдиви із Сейшелами. А так вони не хочуть.

Поділюся досвідом запрошення народних депутатів в ефір програми «Громадська хвиля» - спільний продукт «Громадського радіо» і «Українського радіо», яка виходить на Першому каналі Українського радіо НСТУ, тобто там, де депутати хочуть мати свою програму: як правило відгукуються депутати з групи «Єврооптимісти» із фракцій «Самопоміч» (Сироїд, Пастух, Бабак, Сидорович та інші по своїй тематиці), БПП (Лещенко, Заліщук, Найєм), «Батьківщина» (Крулько, Шкрум, Рябчин, Луценко). Позафракційні теж із «Єврооптимістів» – Гопко, Пташник, Єднак, Веселова часті гості, зі «Свободи» також приходять без проблем. Вчора у «Громадській хвилі» був Ігор Лапін із «Народного фронту». Хоча допроситися «народнофронтівців» на ефір майже нереально, окремі депутати НФ навіть написали на Фейсбук-сторінках, що не ходитимуть до нас. З «Блоку Петра Порошенка» ті, хто вирішують питання, завжди відмовляють за винятком, хіба, Ар’єва, який знаходить час хоча б телефоном чи скайпом вийти в ефір. Радикали – не часті гості. Погіршилася ситуація із «Опозиційним блоком», раніше приходили, останнім часом вже й не сподіваємося. Бо ми ж їх кличемо тоді, коли вони можуть пролити світло на заплутану історію, розповісти гарячі новини з історій, що цього дня хвилюють суспільство. Але приходити в такому порядку вони не готові, тому вимагають «теплу ванну» без ризику незручних запитань.

Настя Станко, журналістка «Громадського телебачення»:

– Не можуть депутати нав'язувати суспільному мовнику, які програми показувати і про кого. У законодавстві лише мають бути норми про виробництво суспільно-корисного продукту. А про себе, прекрасних, не бачу сенсу. Важливо розповідати про корисність або шкідливість законодавчих ініціатив для аудиторії, щоб люди змогли на основі цієї інформації зробити висновки і керуватись ними в житті, а ще, щоб могли зробити висновки за кого голосувати, а за кого не варто взагалі. А просто показувати депутатів, бо вони в нас є, і вони щось говорять? Ну, вибачте! Вважаю, це черговою спробою використати медіа у власних інтересах, користуватись суспільним мовником, як прислугою.

Натомість, у мене особисто, як в громадянки виникає багато запитань: чому президент України на круглі столи з ведучими загальнонаціональних каналів не запрошує ведучого із Суспільного, чому, коли йдеться про важливі події в Україні і світі, топ-спікери не хочуть дати інтерв'ю в першу чергу Суспільному, а дають приватним каналам, які фінансуються за рахунок олігархів, таким чином піднімаючи цим каналам рейтинг?

Складається враження, що представники влади не хочуть допомогти Суспільному стати успішним конкурентним телерадіоканалом, а лише бачать його як прислугу».

Володимир Семків, журналіст видання Zbruc.eu:

– Таку поправку я назвав би «мажоритарною», вартою самого Юрія Івановича Жаботюка. Маю на увазі не лише те, що цю поправку замислили у першу чергу для депутатів, обраних у одномандатних округах, а через те, що вона за філософією віє нашою рідною «мажоритаркою»: адміністративним ресурсом, примусом, паркетно-дерматиновою естетикою. Очевидно, що велика частина наших народних депутатів ніяк не може попрощатися зі старим уявленням про обласне телебачення, яке мусить «належати», яке завжди є «змушене», яке може дозволити собі бути настільки нудним, щоб майже півгодини виділити на монотонне зачитування депутатом своїх звітів.

Я, водночас, не заперечую, що суспільне телебачення, зокрема регіональні мовники, мали би висвітлювати діяльність державних службовців, депутатів та інших осіб із представницьким мандатом (бо, зрештою, хто це може зробити ще, як не суспільне?). І, гадаю, це прекрасно розуміє й менеджмент відповідних філій, без того, щоб йому це в примусовому нормативному порядку вказували самі народні депутати. Навпаки, сфокусовані тематичні передачі, які поставили б собі за мету перевірити діяльність народних депутатів, у тому числі інтерв’ю, з важливими, не вигаданими прес-службами політиків питаннями, і, можливо, й у більш ніж 25-хвилинному хронометражі, – були би і цікавіші, і ґрунтовніші. Зрештою, активного і дієвого народного депутата завжди добре видно. Але чи саме в такий спосіб свій звіт уявляв би Юрій Іванович Жаботюк? Сумнівно. Загалом, це прояв власницької сверблячки з поняттям «мій округ». Президент на великі свята чи з особливих нагод має слово на центральному телебаченні – то чому би й мені, депутатові, не мати такого виступу на «моєму» телеканалі для «мого» округу? А ти сиди і слухай, «чоловіче Божий», як казав уже інший апологет цієї естетики, бо «при всій повазі, чуєш, за мене проголосувала купа людей».

Мар’яна Закусило, головна редакторка порталу «Детектор медіа»:

– Норма про обов’язкові «25 хвилин» є дуже дискутивною. Але законопроект Вікторії Сюмар, на мій погляд, міг би стати компромісом, що захистив би Суспільного мовника від лавини докорів і нарікань з боку народних депутатів і можливо спонукав би їх гарантувати фінансування НСТУ в повному обсязі. Важливо, що в нормі законопроекту про ці горезвісні «25 хвилин» було передбачено, що формат такої програми визначатиме сама НСТУ. Тобто навряд чи ми б у результаті отримали піарні депутатські монологи. Думаю, це були б якісь розмовні або дискусійні формати.

Зверну також увагу, що законопроект №7395 передбачає інші важливі зміни. Що органи державної влади та місцевого самоврядування зможуть висвітлювати свою діяльність у недержавних ЗМІ винятково на підставі угод, і ця інформація буде маркуватися відповідним чином. Що екстрені виступи найвищих державних посадовців у медіа будуть поширюватися не на вимогу, а за зверненням цих посадовців, і будуть маркуватися як «Екстрений виступ». Що до законодавства буде додано термін «офіційні друковані видання» органів влади (для публікації нормативно-правових актів і рішень органів влади), які не підлягатимуть державній реєстрації, у них буде заборонено розміщувати рекламу, а онлайн-архіви цих видань будуть у відкритому безкоштовному доступі. Остання норма – вкрай важлива на останньому році реформування державної та комунальної преси.

Особисто мені шкода, що ми втрачаємо цей законопроект Вікторії Сюмар.

Водночас мене дуже непокоїть, що в парламенті залишається на розгляді законопроект Бурбака – Федорука № 6681. Ось він дійсно несе загрозу редакційній незалежності Суспільного мовника. І його ухвалення не можна допускати.

Фото: iportal.rada.gov.ua

Сайт «Суспільне мовлення»