Про це сказав член наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, член наглядової ради ГО «Громадське телебачення», співзасновник аналітичного центру Pro.mova Євген Глібовицький на Другій медіа-конференції Східного партнерства 13 вересня.

«Україна – це така країна, де якщо не має підтримки громадськості, тоді дуже мало шансів провести реформу. Тому важливо, щоб громадськість розуміла, у чому сенс реформи суспільного мовлення та її переваги. Наразі це не так. Йде мова не тільки про погану комунікацію. Проблема в тому, що люди не знайомі з концепцією суспільного мовлення. Ніде (ні в школах, ні у вузах) не можна отримати розуміння, що таке суспільне мовлення», –  розповів пан Глібовицький.

Він підкреслив, що недофінансування суспільного мовлення Кабміном і парламентом – це не просто атака на НСТУ, а й на всю концепцію, на місію, в основі якої лежить захищати свободи в Україні.  

Євген Глібовицький зазначив, що суспільне мовлення в Україні створювалося з нуля на основі державних телерадіокомпаній, яких було понад 30. Він згадав, що під час об’єднання обласних та регіональних ТРК під одну парасольку Національної телекомпанії України, яка згодом стала ПАТ «НСТУ», відбувався внутрішній саботаж реформи. Не всі компанії працювали прозоро у фінансовому напрямку.   

Він наголосив, що Європейський союз активно допомагав проведенню реформи суспільного мовлення в Україні. За його сприяння в НСТУ проходили тренінги та навчання співробітників, представники ЄС ділилися експертним досвідом, проводили експертизу законопроектів, вели переговори з урядом України, парламентом.

«Ми маємо випрацювати більш стійку модель фінансування. Будь-які зміни у законодавство потребують політичної участі донорів», – сказав пан Глібовицький і додав, що донори мають не тільки надавати гранти суспільному мовленню, а й висловлювати публічно свої позиції, заяви, цінності, щоб у майбутньому НСТУ стала сильною і витримала можливі політичні атаки, особливо у передвиборчий період.

Виконавчий директор Балтійського центру медіа презентації, колишній випускаючий редактор суспільного мовлення Литви LTV Ріта Рудуша зазначила, що підтримка суспільного мовлення дуже важлива. «Підтримка – це довіра, а довіра – це підзвітність громадськості. Якщо контент, який виробляє суспільне мовлення важливий для громадськості, тоді буде довіра», – сказала вона.

Пані Рудуша розповіла, що крім довіри громадськості має бути дуже сильною внутрішня комунікація, тоді компанія успішно працюватиме. За її словами, у Латвії на суспільне радіо був тиск з боку регулятора. Журналісти об’єдналися  і виступили єдиним фронтом, захищаючи себе і надання послуг громадськості. Вони в ефірі розповідали про тиск і просили підтримки, згодом її отримали.

У Грузії наразі із суспільним мовленням дуже багато проблем. За словами медіа-експерта, професорки Дeржавного унівeрситeту Іллі Ніно Данелії, до 2013 року в Грузії було незалежне суспільне мовлення з об’єктивними і гострими програмами, ток-шоу та проектами. Теперсуспільне мовлення щороку стає все більше схожим на державне: керівника обрали не прозоро, закрили всі програми, крім новин, необ’єктивно підтримують правління. Вона зазначила, що восени парламент Грузії має розглянути поправки до Закону про суспільне мовлення. Якщо їх ухвалять, тоді буде знижено підзвітність і збільшиться корупція, зростуть повноваження гендиректора, послабиться вплив наглядової ради суспільного мовлення, зміняться гарантії щодо трудового права та будуть коливатися ціни на рекламу.

Щоб уникнути такої ситуації, яка склалася в Грузії, варто співпрацювати з Міжнародним інститутом омбудсмена, заявив омбудсмен, представник суспільного мовлення Естонії Тарму Таммерк. Він вважає, що омбудсмен захищає права аудиторії і  журналістів від політичного тиску.

Ніно Данелія підкреслила, що у Грузії наразі суспільному мовленню допомагають донори, громадські організації, так звані Watchdog. Це дає надію, що парламент не підтримає поправки до закону. 

Є випадки, коли ані омбудсмени, ані експерти з Євросоюзу не можуть допомогти і сприяти незалежності суспільного мовлення. Така ситуація склалася в Азербайджані, де суспільного мовлення не існує, це іграшка в руках влади, заявив головний редактор «Настоящее время» (Current Time) Кенан Алієв. «Сьогодні вранці говорили, що президент не пустив журналіста до себе на прес-конференцію. В Азербайджані також не пускають, бо всі журналісти сидять у тюрмі. Там зовсім екстремальна ситуація», – сказав він.  

Нагадаємо, 13 вересня 2017 року в Києві проходила Друга медіа-конференція Східного партнерства. У конференції взяли участь 350 працівників медійної сфери та донори з Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Республіки Молдова, України, а також країн-членів ЄС та інших країн. Під час заходу основну увагу учасники приділяли питанню дедалі більших викликів, з якими стикаються журналісти в східних країнах-партнерах ЄС, а  також безпеці медіа.