До відкриття прес-центру «Євробачення» в ньому було встановлено сто комп’ютерів від фірми «Валтек». Уже через два дні ряди з технікою різко поріділи. Як пояснив сайту «Суспільне мовлення» представник «Валтека», ситуація з комп’ютерами змінювалася кілька разів. Загалом для прес-центру було закуплено сто комп’ютерів. Спершу в Міжнародному виставковому центрі встановили 50 штук. За день до візиту прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана доставили ще 50 комп’ютерів. Після ревізії чиновника прес-центр розпочав роботу. Але з 1500 акредитованих журналістів за комп’ютерами, закупленими Національною суспільною телерадіокомпанією, працювали одиниці: здебільшого вони користувалися власними ноутбуками. «Народ жалівся, що комп’ютери заважають», — пояснив виконавчий директор «Валтека» Олександр Трошин. Тож у перші дні травня 50 комп’ютерів із Міжнародного виставкового центру відвезли до Національної суспільної телерадіокомпанії України на вул. Мельникова, 42.

«Англомовні медійники не розуміли української мови програмування. Я пояснив, що коли ми до них приїжджаємо, то ніхто не запитує, що розмовляємо українською. Та довелося переставляти на англійську мову», — розповів Олександр Трошин, який стежив за комп’ютерами в МВЦ з 09:00 до 23:00.

Після конкурсу Національна суспільна телерадіокомпанія мала три доби на те, щоб усе своє майно вивезти з Міжнародного виставкового центру. Поки воно все було в користуванні на «Євробаченні», технічний директор НСТУ Юрій Бойчук та начальник управління «Українського радіо» Андрій Ходос показали сайту «Суспільне мовлення» те, що залишиться Суспільному, й розповіли, чому плани закупівель зменшилися в 14 разів.

— Скільки комп’ютерів закупили для «Євробачення» і скільки залишилося в НСТУ?

Юрій Бойчук: Маємо 100 комп’ютерів у прес-центрі. Є ще 50 комп’ютерів, якими користується команда ПКЄ (пісенного конкурсу «Євробачення». — Ред.). Це відокремлений підрозділ, який відповідав за проведення конкурсу. Там є свій директор, свої юристи, свій тендерний комітет, керівник дирекції — Павло Грицак.

Комп'ютери у прес-центрі у Міжнародному виставковому центрі, які перевезли на Мельникова, 42 

— У прес-центрі всюди висіли монітори, на яких транслювали виступи учасників. Вони теж на балансі НСТУ?

Юрій Бойчук: Так. Я боюся помилитися, але ми матимемо близько ста екранів. Вони можуть бути елементами декорації в студіях, суфлерами, можуть бути екранами для контролю, телевізорами для перегляду. Можливо, ми зробимо якусь велику відеостіну з них. Поки що ніяких планів не будуємо.

Окрім екранів, ми матимемо систему доставки сигналу IP-телебачення. Є окрема матриця, яка розповсюджує сигнали з МВЦ. Вона була розташована не в машині, а в апаратній на третьому ярусі конференц-залу. Нею керував Андрій Ходос.

Андрій Ходос

— Що найцінніше отримала НСТУ після конкурсу?

Юрій Бойчук: Студія, яка працювала на прес-конфереції, — це найцікавіше, що ми отримали. Ми називаємо її «розкладушка». Це апаратна, яка приїхала, й ми розклали її на столі, запустили. Для НСТУ це великий ривок. Нам дуже не вистачало студійних камер HD та загалом обладнання HD. Воно стане для нас основою запуску новин формату HD, а може, навіть усього каналу. Наразі працюємо над тим, щоби зробити з них студію на «UA: Першому».

Андрій Ходос: Це не ті мільйони, які хотілося б, щоб використали на закупівлю. Сума постійно зменшувалася. Щоб забезпечити трансляцію прес-конференцій під час «Євробачення», нам довелося взяти зі старої ПТС (пересувної телевізійної станції) штативи для камер. Ручки керування оптикою теж не нові. Загалом, прес-конференції знімали п'ять камер HD. За моніторами працювали вісім осіб. Також мали штатного перекладача. Прес-конференції з «Євробачення» транслювалися на всі країни Європейської мовної спілки. Ми формували сигнал, а Європейська мовна спілка доставляла його в різні країни. У них на подвір’ї МВЦ був розташований контейнер, де була центральна апаратна UBU Switch. Тепер ці камери виходитимуть у прямий ефір під час новин на «UA: Першому». На радіо з «Євробачення» навряд чи щось перепаде. Маю сказати, що «Українське радіо» в плачевному стані. Центральна апаратна — з 1996 року. Вона вже ось-ось помре.

— Тобто технічне оновлення торкнеться лише «UA: Першого»?

Юрій Бойчук: Маємо одну технічну базу, тому це буде стосуватися «UA: Першого», «UA: Криму», «UA: Першого Digital» і, можливо, «Культури», яка працює трішечки осібно. Ми їм допомагаємо, робимо багато спільних проектів.

«Розкладушка» у конференц-залі, де давати прес-конференції усі учасники «Євробачення» 

— Філії не образяться, що тепер це одне публічне акціонерне товариство, а все дістанеться «UA: Першому»?

Юрій Бойчук: Із філіями складна ситуація. Я, на жаль, одночасно, не можу все побудувати. Кожен договір на закупівлю чи оренду супроводжувався реальною війною. Купівля в будь-якому випадку дорожча за оренду. До того ж, коли орендуєте, то отримуєте не тільки техніку, а й сервіс. Тому для дирекції ПКЄ було дуже незручно купувати обладнання.

Якщо ми купуємо телевізори, то маємо самі їх розвісити, вмонтувати, доставити до них сигнал. У дирекції звикли найняти компанію і вже більше не перейматися. Коли купуєте, у вас додаткові проблеми, які заважають жити. Треба не просто встигнути провести тендер, а й розмитнити, інсталювати, налаштувати. Це дуже ускладнювало життя керівництву ПКЄ. Тому всі ці покупки далися нам дуже складно.

«Розкладушка»  — це найцікавіше, що отримала НСТУ

— Скільки загалом хотіли закупити?

Юрій Бойчук: У нас були амбіційні плани, які зменшилися приблизно в 14 разів. Ми хотіли оновити нашу центральну апаратну, яка приймає всі сигнали, зокрема і з МВЦ з «Євробачення». І ще багато чого хотіли. Зміни почалися в лютому, коли стартували тендери. Ми хотіли купити майже все, щоб воно потім залишилося в НТКУ. Нині маємо 7 % від того, що хотіли. У дирекції ПКЄ мотивація дуже проста, їм треба було провести шоу. Що залишиться після шоу, для них важливо, але не дуже. Більша частина дирекції піде з НСТУ після «Євробачення». І журналісти нам, на жаль, у цьому теж не допомогли.

— Бачила в документах на «Прозорро», що роутери теж мали закуповувати. Чому ви не перелічуєте їх у списку «спадку»?

Юрій Бойчук: Частина тендерів повторювалася декілька разів. Провели тендер, оскаржили, скасували. Тож у кінцевому результаті роутери орендували в європейської компанії Riedel Communications. У прес-центрі вся комунікація, зв'язок, провідний інтернет, wi-fi роутери — від Riedel. Вони молодці, дуже добре знають свою справу. Та для нас це мінус, нічого не залишається.

Крісла та екрани з конференц-залу і прес-центру теж належать НСТУ

— Камери відеоспостереження наче теж купували?

Юрій Бойчук: Так, ми отримали велику систему відеонагляду, приблизно 150–200 камер, які були встановлені в МВЦ. Тепер ми встановимо їх на Мельникова, 42.

— Навіщо в «олівці» так багато камер?

Юрій Бойчук: Ви знаєте, скільки там квадратних метрів? Мова про 80 тис. кв. м., які по змінах охороняють 18 осіб. Це дуже мало як на таку площу. Часто щось кудись дівається.

На «Прозорро» у договорі зазначено, скільки точно м'яких меблів з «Євробачення» поїхало в «олівець»

— Що станеться з меблями, які були у прес-центрі та в конференц-залі?

Юрій Бойчук: Столи, крісла, стільці, пуфи, м'які меблі дістануться НСТУ. Маємо лише з конференц-залу 500 стільців. Багато меблів розійдуться по студіях на Мельникова, 42. Їх можна буде побачити у програмах НСТУ.

Охорона випробувала меблі під час фіналу конкурсу

— Під час зйомок шоу використовували багато сучасної техніки, «летючі» камери тощо. Їх теж планували купувати?

Юрій Бойчук: Ні, «летючі» камери дуже специфічні. Їх можна використовувати час від часу. Якщо режисер задумав зняти проект, для якого потрібні такі камери, то їх можна орендувати. Камери, які працювали у конференц-залі, будуть використовуватися для виробництва новин.

На головній фото Юрій Бойчук та Андрій Ходос

Фото Ольги Жук