Роман Керик працював на п’яти конкурсах «Євробачення» в різних країнах. У 2016 році він був виконавчим продюсером дитячого «Євробачення». На цьогорічному конкурсі Роман Керик працює від Національної суспільної телерадіокомпанії, відповідає за технічну координацію, є правою рукою директора з виробництва Ола Мельцига. До речі, для пана Мельцига це 13-й конкурс, а в Києві він працює вчетверте.

Роман Керик — фрілансер, бере участь у проектах у всьому світі й може порівняти, наскільки Україна справляється з організацією міжнародного конкурсу, та знає всі технічні особливості «Євробачення-2017».

— Олмане, що для вас «Євробачення-2017»? Чим воно особливе?

— «Євробачення» — це завжди презентація технічних новинок. Для підрядників, які працюють у Міжнародному виставковому центрі, ця робота прирівнюється до вищої освіти. За одне «Євробачення» ти дізнаєшся дуже багато.

Нині близько тридцяти країн працює на «Євробаченні-2017». У перші дні, коли ми заїхали в Міжнародний виставковий центр і почали монтувати сцену, було дуже непросто. Основу команди підрядників складають українці, частина з яких має багаторічний досвід роботи в НСТУ. На жаль, не всі українці перфектно знають англійську для швидкої комунікації.

Для нас було багато відкриттів, наприклад, що є наука, яка вивчає шоу-бізнес, організацію подібних заходів. Українці, працюючи на «Євробаченні», здобувають якісну профільну вищу освіту. Ніхто з нас після «Євробачення» не залишиться таким, як до цього проекту. У складі міжнародної команди ми вчимося одне в одного. Німці, які відповідають за підвіси, світло й екран, привчають нас до порядку та пунктуальності до секунди. Шведи вчать нас, як організовувати роботу, як виглядає планування загальних і маленьких завдань. Сотні працівників отримують зранку завдання, які прораховані так, що під час роботи немає ані криків, ані перегукувань. Люди знають, що сьогодні мають зробити, і мають на це чіткі часові проміжки. Якийсь супермозок враховує, що поки одна людина не закінчила своєї роботи, інша своєї не починає.

Також під час «Євробачення» є особлива увага до деталей, якої немає ніде. Ті речі, які на українському телебаченні є стандартом, тут відточуються.

— Але на «Євробаченні» працює міжнародна команда. І якби українці не справлялися, їх би не залучали у великій кількості до проекту?

— Ми могли би зганьбитися неякісною роботою чи байдужістю. Та цього не сталося. Українці працюють на рівні з іноземцями. Хочу сказати, що я багато вчуся в колег із НСТУ, особливо в інженерів. У них є чим поділитися не тільки зі мною, а й із іноземцями.

Чому немає книжки, як робити «Євробачення»? Європейська мовна спілка каже: «Це ваша країна, ваш стиль, ви маєте показати, на що здатні». Тож у проекті беруть участь люди, які глибоко знають стиль «Євробачення».

— Хто з міжнародної команди тобі запам’ятався найбільше?

— Серед закордонних колег є спеціалісти, які відпрацювали на шістнадцяти «Євробаченнях». Один технічний працівник, який у Києві виконує адміністративну функцію, брав участь у відборі на «Євробачення», коли телебачення було ще чорно-білим.

Наприклад, є справжній вікінг Генрік фон Цвейґберґ (Henric von Zweigbergk), людина, яка символізує собою «Євробачення». Він — господар сцени, контролює кожен крок і рух артистів. Він може за одну секунду вийти з кадру до початку ефіру, тому що знає, яка камера знімає в цей момент і куди краще піти.

— Які технічні новинки є на «Євробаченні-2017»?

— Розпочну зі сцени. Зазвичай сцени на «Євробаченні» мають чіткі бокові декорації, які обмежують артиста. А він і так скутий стресом, співає, як може. У нас цього року сцена має три відкриті для глядачів сторони, що дозволяє збільшувати кількість постановок, виконувати будь-який перформанс. Тож артист почувається набагато комфортніше, коли оточений глядачами, які схвально сприймають його виступ, аплодують, підтримують.

У центрі сцени є вулик (клітка-конструкція для підтримки великої кількості освітлювальних приладів), який опускається й піднімається. Найголовніше, що в ньому є камера, яка може впасти з висоти стелі до рівня підлоги. Ця камера пролітає світло, вилітає на сцену й може знімати або артиста, або глядача.

Вулик у центрі сцени

На сцені задіяні прилади, які навіть не мають назви. Це матриця дуже потужних світлодіодних прожекторів. Вона щойно надійшла з заводу й розташована за LED-екраном, який, у свою чергу, розміщений позаду сцени.

Для мене найцікавішою є камера, яка цього року вбудована в сцену. Вона може рухатися навколо сцени, може опуститися чи сховатися під сцену.

— Чому на «Євробаченні» так люблять технічні новинки, які ще ніде не використовувалися?

— У цьому є дві сторони медалі. З одного боку, конкурс дає можливість обкатати технології, прилади, які з’являються. Після «Євробачення» це обладнання стає популярнішим. З іншого боку, кожне «Євробачення» пробує дивувати й бути інакшим. Я не знаю жодного «Євробачення», на якому не було би супервинаходу чи суперзнахідки. Можуть бути використані поєднання елементів. Ти міг бачити це тисячу разів, але в поєднанні воно працює набагато краще.

— Скільки світлових відтінків побачить телеглядач?

— У Міжнародному виставковому центрі встановлено 1816 освітлювальних приладів і 255 звукових динаміків. У нас є максимум 16 млн відтінків світла, якими ми оперуємо. Піварка над сценою буде використовуватися для проекції цих світлокольорів. Проектори збудовані так, що на арці не буде жодного вільного простору. Кожен світловий промінь вписаний у графіку, він не виділяється ні кольором, ні яскравістю. Коли глядач дивиться на екран, він побачить одну картинку. Фактично завдяки світлу він потрапить усередину проекційного відео, буде відчуття 3D-кінотеатру.

 Репетиція O.Torvald– представника від України на «Євробаченні-2017»

— Чи задіяна на «Євробаченні» українська техніка?

— Українські компанії, які займаються відеозйомкою, працюють на «Євробаченні» протягом десяти років. Українці відомі завдяки спеціальній техніці, зокрема камерами, які можуть літати. Цього року ми теж використовуємо спеціальне камерне обладнання, яке надала українська компанія. Воно літає, піднімається, опускається.

«Літаюча» камера української компанії

Я думаю, що українську техніку беруть на конкурс, тому що українцям вдалося поєднати інноваційність (ще існує інженерна школа) й хорошу ціну.

— Під час прямих ефірів, мені здається, найважче працювати освітлювачам, які сидять під стелею і спрямовують світло на артистів на сцені. Скільки на «Євробаченні» задіяно таких «альпіністів»?

— Одна з особливостей цього шоу, що більше не потрібно піднімати людей під дах для того, щоб вони зверху світили на учасників. Тепер оператори сидять у комфорті. На кожному світловому приладі, які освітлюють артиста, встановлені маленькі камери, що передають картинку на монітор цього оператора. Він на підлозі у спокійному режимі може керувати світлом вручну з міліметровою точністю. Це для безпеки добре. Адже щоби просидіти 5-6 годин під дахом, операторів одягають у памперси.

Уперше в історії конкурсу оператори не будуть підніматися під дах.

— Виконавчий продюсер «Євробачення-2017» Павло Грицак казав нам, що радше за все будуть перефарбовувати в чорний колір стелю МВЦ.

— На одній із нарад вирішили цього не робити. На стелі безліч металевих конструкцій, які утримують все обладнання. Чорна стеля дає ефект, наче її немає. Можна жити в будинку, де немає даху, а можна на стелі розмальовувати всі кольори веселки. Ми обрали другий варіант. Ця стеля додаватиме світлового насичення зверху.

Наші іноземні колеги в захваті від МВЦ, тому ще це порожня коробка, яка дозволяє архітектурно робити все, що хочемо. В іншому залі довелося б, наприклад, зменшувати сцену.

Коли в МВЦ світло вимкнене — це просто ангар, залізо. Та як тільки вперше ввімкнули світло, на сцені з'явилося зображення, всі отримали велике натхнення. Тепер коли йдуть репетиції, — все живе, в диму, працюють крани, — це важко назвати роботою. Ми організовуємо свято для інших.

— Ти один із небагатьох, хто бачив епізодами все шоу. Журналістів не пускали на репетиції статистів і ведучих. Наразі відкритими для преси є репетиції лише конкурсантів. Які ваші враження?

— Загалом шоу побудоване на презентації України та її самобутності. Це не шароварщина, а більше модерний дух, те, якою Україна хоче бути у творчості й не тільки. Буде використання графіки, яка передає український символізм. Вона модернова і зроблена з розумінням потреб сучасності.

Ми побачимо експеримент, коли спеціалісти різних країн дивляться на Україну своїми очима й дають це у вигляді постановок.

Фото: Олексій Темченко, прес-служба «UA: Першого». Відео: Олексій Темченко