9 березня 2017 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення розглядала подання фракції Радикальної партії Олега Ляшка щодо включення до Наглядової ради НСТУ Валентини Руденко замість В’ячеслава Козака. Після цього подання члени Наглядової ради НСТУ виступили з заявою проти спроби втручання в діяльність Наглядової ради з боку фракції Ляшка. Вони розцінили це як тиск, оскільки парламентська фракція хоче замінити члена Наглядової ради з не передбачених законом підстав. Відповідно до Закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України», фракція з власної ініціативи не має права достроково відкликати обраного нею представника (ст.10). Відповідну заяву підтримали більшість членів Наглядової ради.

Відповідно до ст. 10 закону є виключні дев’ять підстав припинення повноважень члена наглядової ради: 1) закінчення строку повноважень; 2) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням; 3) припинення громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України; 4) настання підстав, передбачених частиною другою ст. 9 закону «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» (перелік умов, за яких особи не можуть бути членами наглядової ради); 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 6) неможливість виконувати свої обов’язки за станом здоров’я протягом шести і більше місяців за наявності відповідного медичного висновку; 7) набрання законної сили судовим рішенням про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним; 8) смерть або визнання безвісно відсутнім; 9) відсутність на трьох засіданнях наглядової ради НСТУ, крім випадків, коли стан здоров’я не дозволяє брати участь у засіданнях, що підтверджується медичною довідкою.

Пан Козак впевнений у своїй правоті і, відчувши широку підтримку колег по Наглядовій раді, громадських організацій та міжнародних організацій, запевняє, що добровільно у відставку не подасть. А без його заяви парламентська фракція Радикальної партії Олега Ляшка не має права його замінити на іншого кандидата. Про все це він розказав в інтерв’ю сайту «Суспільне мовлення».

– В’ячеславе, що для вас особисто означає Суспільне мовлення?

– Мене давно турбувало, що довкола нас повно брехні. Через брехливі обіцянки виграють президентські вибори. Через брехливі популістські гасла політики пролізають в парламент і нечесно наживають мільйонні статки. Тим часом люди в злиднях, країна у суцільній корупції, наростаючій економічній кризі і війні. Після кількох революцій українці майже повністю зневірені. Опиратися цьому і долати зневіру можна лише правдою. А де її отримати, якщо в приватних ЗМІ інформація або на користь власників-олігархів, або проплачена, а державні медіа використовує для свого піару влада? Суспільне мовлення, на мою думку, має стати потужним джерелом правди. Воно мусить служити і працювати для суспільства, а не для політиків чи влади. Ніякої заангажованості, джинси, ніякого втручання в редакційну політику.

Суспільне мовлення – це щось унікальне, чого досі не було в Україні. Воно створюється з нуля. Суспільне для нас критично важливе ще й через агресивну російську пропаганду. Об’єктивна інформація, яка дозволить людям зрозуміти, хто є хто і що робити – це основа для змін у державі. Через це в мене було велике бажання долучитися до його творення. Ще однією причиною була ситуація в рідній для мене Національній радіокомпанії України. Я віддав їй 26 років свого життя і не міг дивитися, як після ухвалення Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні» суспільне радіомовлення стало менш пріоритетним, ніж суспільне телебачення!

– На вашу думку, чому парламентська фракція Радикальної партії Олега Ляшка делегувала до Наглядової ради НСТУ саме вас?

– Домінування менеджерів-телевізійників із «Олівця» над процесом реформи дало очікувані наслідки – радіо опинилося на фінансовій периферії. У важких умовах опинилися журналісти Українського радіо. Тому я звернувся до Олега Ляшка, якого давно знаю і з яким тривалий час працював, з проханням: чи не могла б його фракція делегувати мене до складу Наглядової ради суспільного мовлення? Він погодився. І я був вдячний йому за цю довіру. Те, що раптом моя робота не влаштувала – стало для мене цілковитою несподіванкою. І досить неприємною.

У січні 2017 року, після державної реєстрації ПАТ «НСТУ», Наглядова рада ухвалила більшість важливих документів, зокрема оголосила перший в історії незалежної України відкритий конкурс на посаду керівника суспільного мовника. Залишилося обрати керівництво Наглядової ради і, власне, найпринциповіше – голову та членів правління ПАТ «НСТУ». Протягом року роботи в Наглядовій раді від Ляшка не надходило ніяких побажань, інструкцій щодо голосування, так само як він особисто не радив мені, як голосувати за голову Наглядової ради. Це було б втручання в роботу незалежного органу, прямо заборонене законом. Однак проблеми несподівано почалися одразу після голосування за голову Наглядової ради.

– Як саме це сталося?

– Це сталося 8 лютого, за кілька годин після обрання голови Наглядової ради НСТУ. Ви знаєте, що більшість голосів отримала Тетяна Лебедєва. Ввечері мені зателефонував Олег Ляшко і в формі нецензурної лайки повідомив, що я віддав голос не за того, за кого потрібно. (Не знаю, звідки він про це дізнався, адже голосування було таємним). Що Тетяна Лебедєва пов’язана з олігархами і т. ін.

Я проголосував так, як веліло моє серце. Чесно і неупереджено. За людину – професіонала, авторитетну особистість, якій цілком довіряю, якій болить те, яким буде Суспільне в нашій державі. І, знаєте, не шкодую. Наступного дня у Верховній Раді він також у досить грубій формі повідомив, що відкликає мене з Наглядової ради через неправильне голосування, і не захотів слухати моїх пояснень. Ви ж знаєте, який він запальний. Я не зміг йому пояснити, що такі дії можуть негативно позначитися на іміджі партії, фракції, адже по суті він планував чинити проти Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні». Схоже, в РПЛ не дуже й читають закони, які самі ж ухвалюють. Адже є вичерпний перелік підстав для припинення повноважень члена Наглядової ради НСТУ.

Всупереч вимогам закону від фракції надійшов лист до Нацради з питань телебачення та радіомовлення про моє відкликання. Його зміст вам відомий, в ньому жодної передбаченої законом підстави не вказано: просто Ляшко хоче замінити члена. Втім, Наглядова рада є незалежним органом і жоден політик чи політична сила не має права свавільно відкликати члена у якості розправи за його чи її позицію. На жаль, наші політики поки не навчилися дотримуватися ані норм українського закону, ані принципів європейського права, про які так багато говорять. Вони досі вважають, що вправі диктувати суспільному мовнику, «тасувати» його керівників, і зрештою – контролювати. На мій погляд, це спроба створити загрозливий прецедент: замінять мене, одразу замінюватимуть й інших.

– А що ви можете сказати про кандидатуру, на яку вас хотіла замінити фракція?

– З Валентиною Руденко ми добре не знайомі. Бачив її на кількох заходах Радикальної партії. Вона справляє приємне враження. Симпатична, з почуттям гумору. Цілеспрямована. Точно знаю, що вона патріот та поціновувач петриківського розпису. Наскільки мені відомо, Руденко мала досвід роботи на каналі олігарха Коломойського. Читав, що вона близька до колишнього президента Віктора Ющенка, здається, досі залишається його радником з комунікаційних питань. Ющенко чимало зробив для України. Це і поштовх до демократії, і економічне зростання, і «десять кроків назустріч маленьким українцям». Ми пам’ятаємо добрі справи, які він робив. Але я б не хотів, щоб Суспільне мовлення спіткала плачевна доля «Лікарні майбутнього», яку так пафосно вихваляли його піарники, щоб зібрати на неї побільше грошей.

– То що ви вирішили: залишаєтеся в Наглядовій раді чи напишете заяву про відставку?

– Зізнаюся, цей «наїзд» на мене став неочікуваним і неприємним. І, взагалі, історія ця досить брудна. Мабуть, варто було одразу готуватися до таких ситуацій. Я ж був переконаний, що ми всі справді будуємо чесне, об’єктивне, зразкове, європейського рівня Суспільне мовлення. Без спроб політиків запустити свої пазурі в процес обрання керівництва чи інші голосування. З певного часу помічники Олега Ляшка почали наполягати через дзвінки, смс-повідомлення, щоб я написав заяву про складання повноважень за власним бажанням. Через кількатижневий стрес у мене серйозно стрибав тиск і здавало серце. Переживав більше навіть тому, що на мене сподівалися мої друзі, колеги-радійники. На зустрічах часто запитували: «Слава, що там? Як? Що з нами буде?» Мені дуже хотілося захистити радіо, їх самих, виправдати довіру. Врешті, я опинився в лікарні з гіпертонічним кризом. Промайнула думка, зрештою, написати заяву і піти. Але підтримка моїх рідних, друзів, колег-журналістів тіснила вагання. І вини своєї в чомусь я не бачу. Ну, хіба було б краще для Суспільного мовлення, якби я піддався на вмовляння взяти участь у брудних іграх політиків чи написав би заяву після відвертих погроз? Однозначно, ні. Я чесно працював в Наглядовій раді, спрямовував свою діяльність здебільшого на підтримку Українського радіо, яке зараз в досить складній ситуації.

Спробу політичного втручання Радикальної партії в роботу Наглядової ради Суспільного мовлення жорстко розкритикували Національна спілка журналістів України, «Реанімаційний пакет реформ», про готовність чітко дотриматися законної процедури запевнила Національна рада з питань телебачення та радіомовлення. Про неприпустимість політичного втручання заявила й міжнародна спільнота – спеціальний представник Генерального секретаря Ради Європи для України у Страсбурзі Режі Брійя, посол Швеції в Україні Мартін Хаґстрьом, Представництво Європейського Союзу в Україні. Підтримали мене також окремі народні депутати.

Але найбільшу рішучість і відсіч спробі політичного тиску дали мої колеги з Наглядової ради (за деяким виключенням). Дякую їм. Хочу сказати: ви – справжній хребет Суспільного мовлення, який не гнеться ні перед ким. Для мене велика честь працювати з вами! Тож після всього, що сталося, з такою потужною підтримкою заяву писати я вже не стану! Зараз завершую курс лікування і одразу повертаюся до роботи. Наше головне завдання зараз – обрати голову правління суспільного мовника, який не прогнеться так само, як не прогнулися ми. Сподіваюся, суспільне радіо у обраного керівника матиме рівний пріоритет із суспільним телебаченням. Не дай Боже допустити зриву конкурсу, на який відверто працюють політики, що втрачають останній шанс впливати на суспільний медіаресурс!

Ну, а політикам скажу одне: не сподівайтеся, що після кривавого Майдану ви і далі зможете обдурювати, зловживати, використовувати, маніпулювати, тиснути і підкуповувати. Суспільство швидко прозріває і дасть вам належну оцінку, а за потреби – і відсіч. І Суспільне мовлення українцям у цьому допоможе.

«Суспільне мовлення»