Нагадаю, тут їх аж три – «Наші гроші» з Денисом Бігусом (спільний проект із ГО «Том 14», каналом «24» та «UA:Першим»); «Слідство.інфо» з Дмитром Гнапом (проект Громадського) та «Схеми. Корупція в деталях» із Наталею Седлецькою (спільно з Радіо «Свобода»). Відтепер усі три програми розслідувань посіли один слот - о 20.30 вівторка, середи та четверга.

Навіщо каналові, що претендує на звання суспільного мовника, аж три проекти журналістських розслідувань на тиждень, тим паче, поспіль, та ще й у праймі?  Можливих відповідей на це запитання автор цих рядків знайшла три: по-перше, всі проекти виходять на західні кошти, отже, мають відповідати всім базовим стандартам журналістики. Навряд чи можливо дотримання цього принципу на будь-якому олігархічному каналі. А от те, що такі проекти, більшість тем в яких присвячена розслідуванням корупції у владі, можуть виходити на державному каналі – це очевидний прогрес в Україні, якого до цього не було! По-друге, західні донори, вклавши досить багато коштів у перетворення державного каналу у суспільний,  далі хочуть його підтримувати проектами доброї якості. Ну і, по-третє, думаю, справа ще й у компенсаторних функціях конкретного мовника. Адже канал «UA:Перший» змушений транслювати всі офіційні заходи. Не суть, святкові вони чи жалобні. Ну, нема більше в українському телепросторі каналів, які б це робили (фрагменти прямої трансляції на інформаційних каналах  «5 канал», «112» чи NewsOne не враховуються) . Але, з іншого боку, задля компенсації цих трансляцій офіціозу в прямому ефірі  потрібні програми, які б викривали незаконні оборудки державних чи інших підприємств.

І тут усі три програми розслідувань на «UA:Першому»  впродовж позаминулого тижня лягають у лінійку розслідувань про зловживання тих, хто допався до державних оборонних замовлень. 20 вересня, у вівторок, «Наші гроші» дослідили, що новий міномет вартістю півмільйона гривень (кореспондент програми для порівняння демонструє авто за таку саму ціну, напхане електронікою), під час випробування якого на полігоні Широкий Лан загинув боєць, виявився буцімто «новою» комплектацією зі старезних, іще 1944 року, запчастин. Далі, під час розслідування, коли журналісти пішли на завод «Маяк», де власне й складають нібито нові міномети, виявилося, що величезний київський завод стратегічного призначення потихеньку приватизувала родина його директора.

Аж до того, що підприємство як військове підприємство знищено завдяки рейдерським схемам, коли через фірми-одноденки право власності передається родичам генерального директора заводу тощо.

Взаємозв'язок між смертю солдата-випробувача буцімто нового міномету, який насправді складався зі старих деталей, та дикою приватизацією заводу «Маяк» родиною його директора журналісти «Наших грошей» дослідили дуже докладно. Проте, які це матиме наслідки, з програми «Наші гроші» не випливає. І ця відсутність «оргвисновків» – головна проблема всіх розслідувальних програм на каналі «UA:Перший».

Надто ж це стосується випуску «Слідства.інфо» від 21 вересня під назвою «Люди гинуть за метал». Випуск цієї програми складається з двох частин. У першій ідеться про те, як заводи Ріната Ахметова, розташовані в Макіївці та Єнакієвому (міста, окуповані терористами), уникли «націоналізації» імені Захарченка. А відтак – вільно переміщують свою металопродукцію спершу через українську територію, а потім, через акваторію Азовського судноремонтного заводу, – на всі сторони світу. Автори розслідування показують документи, де менеджери підприємств Ріната Ахметова (зокрема генеральний директор маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча Юрій Зінченко) ставлять підписи про благодійну допомогу на адресу ясинуватської міськради. Тобто фактично йдеться про матеріальну підтримку терористичних угруповань, що зайняли Ясинувату два роки тому, в обмін на безперешкодний прохід металевих «карандашів» від комбінату імені Ілліча через окуповану територію.

Юрій Зінченко, до речі, в1дягнутий у вишиванку, виправдовує  все, що відбувається, тим, що, на його думку, бізнес повинен існувати в будь-яких умовах. Але з ним геть не згоден інший донбаський підприємець Володимир Весьолкін, колишній власник приватної хлібопекарні у Горлівці. Яку «націоналізували» ті, хто влаштував «ДНР». Ці дикуни просто прийшли на склад, де зберігалися тонни борошна, й заявили, що відтепер це типу народна власність. Так от, Володимир Весьолкін міг так само, як Рінат Ахметов, домовитися з мародерами імені Захарченка, будучи знайомим із останнім упродовж десятка років. Але він чомусь на це не пішов.

Різниця між олігархом Ахметовим і середнім горлівським бізнесменом Весьолкіним полягає, як виявляють розслідувачі «Слідства.інфо», «всього-на-всього» в моральних цінностях. Перший на них елементарно не зважає, а другий ними живе. Що з цього вийде, поки що не зрозуміло, адже ніхто з відповідальних осіб, кому надіслали запити автори розслідування, на них не відповів.

Так само, як це зробили відповідальні за фактичне знищення спецназівців групи «Марата». Саме цього стосується друга частина «Слідства.інфо» від 21 вересня. Автор розслідування, покладаючись на свідчення бійців спецназу, які підняла український прапор над авдіїівською «промкою» в серпні 2016 року (про що згадав президент  Порошенко в своїй промові на Софійській площі 23 серпня), зробила однозначний висновок: групу «Марата» почали знищувати після того, як вони заявили про участь деяких офіцерів у контрабанді золота.   

Хто саме з офіцерів брав участь у цій контрабанді, в сюжеті, побудованому на синхронах бійців групи «Марат», не кажуть. Автор сюжету наголошує – унікальних спецпризначенців, котрі своєю появою рятували з'єднання ЗСУ від Савур-могили до Авдіївки, зняли з передової лише через їхні підозри деяких командирів у контрабанді. Задля помсти ці «батьки-командири» відрядили спецпризначенців  на місце постійної дислокації частини – Очаків. Де помістили легендарних бійців у геть антисанітарні умови з грибком.

Це все можна було би «з'їсти», якби не один нюанс. А саме –бійці групи «Марата», розповідаючи про свої негаразди після переведення в Очаків, на місце постійної дислокації частини, жодного слова не кажуть про контрабанду золота з боку батьків-командирів як їхню помсту за розголошення про контрабанду . Натомість наголошують на антисанітарних умовах розміщення й труднощі в отриманні статусу УБД. Одне слово, друга частина «Слідства.інфо» виявилася не надто переконливою. Принаймні, для суду - точно.

«Схеми. Корупція в деталях із Наталею Седлецькою» в четвер, 22 вересня, відзначилися сторожуванням кореспондента програми Михайла Ткача в київських аеропортах «Жуляни» та «Бориспіль».

Це, звісно, шалено цікаво – підстерігати в кущах, на яких приватних літаках прибувають чи відбувають з українських аеропортів наші VIP-и, в тому числі й народні депутати. Так само цікаво знати, скільки коштує оренда приватних джетів. Серед яких – фешенебельний «Гольфстрім», який коштує неймовірну кількість американських доларів. Льовочкін і його сестра Юлія; Шуфрич і кум Путіна Медведчук;  Хомутиннік і Кононенко; Юрій Бойко та родина Герег – ось неповний перелік VIP, яких кореспондент програми «Схеми. Корупція в деталях» Михайло Ткач підстеріг під час злету-приземлення приватних літаків у аеропортах Бориспіль та Жуляни.

І ніхто з них, окрім пана Гереги, не визнав, що користується приватними літаками, оренда яких коштує кілька десятків тисяч доларів.

А отже, всі старання Михайла Ткача, які далися йому неймовірною ціною, мають значення хіба що для каналу «UA:Перший». Який мусить урівноважувати свій «паркет» програмами розслідувань про життя політичних та військових еліт.