- Пане Єгоре, після ухвалення закону «Про суспільне мовлення» Перший національний протягом двох років має трансформуватися у суспільного мовника. Наскільки компанія готова до таких змін: фінансово, кадрово, в сфері контенту?

- Перш ніж запускати механізм перетворення потрібно зрозуміти, як буде фінансуватися канал суспільного мовлення. Бо якщо виявиться, що у цього новонародженого каналу немає бюджету, або він дуже мізерний, чи такий як зараз... І головне має бути гарантія цього бюджету, як у інших країнах. Це має бути захищена стаття, і, незважаючи на ситуацію в країні, канал стабільно має отримувати свої кошти, бо без них він буде залежним. Зараз бюджет Першого національного каналу - 80 млн грн.. Але ці гроші йдуть на утримання будівлі та території, на зарплати працівників... У мене є ілюзорна ідея перевести канал у іншу будівлю, меншу, на меншій території і її технічно оснащити. Тоді б держава змогла економити значну суму коштів, які можна вкладати в розвиток каналу, а не на утримання споруди. Але, звісно, цього ніхто робити не буде.

Сьогодні на виробництво контенту залишається близько 10 млн грн. на рік, в які вкладено витрати на відрядження, прямі ефіри, інші першочергові речі. І якщо ми візьмемо до прикладу, що година хорошого художнього фільму коштує 25 тис доларів США, то це взагалі мізер. Мінімальний бюджет, для того щоб компанія могла хоч щось самостійно робити, повинен становити 30 млн доларів США. В законопроекті Шевченка передбачено закласти 0,5% від річного бюджету країни. За сьогоднішніми розрахунками це 125 млн грн., але ці кошти глобально нічого змінити не зможуть. Але з чого має виживати канал? З реклами?.. На рекламі не можна заробити стільки грошей. Згідно з нашими планами у 2012 році ми можемо заробити на рекламі 40-50 млн грн. Але це дуже важка робота, і над таким результатом доведеться працювати цілий рік.

А от кадрово канал готовий. На моє здивування, коли я прийшов на канал, я дізнався, що тут працюють фанати, трудоголіки. Ці люди можуть робити хороший продукт, їм тільки потрібно створити відповідні умови, підвищити заробітну плату і дати нормальну техніку. І це будуть безцінні працівники.

Що ж стосується оснащення, то техніка на каналі жахлива, застаріла, і взагалі тут можна створити музей історії телебачення. Зараз вдалося дещо доукомплектувати, а раніше це була катастрофа - 9 студій, а чотири радіопетлички. Ми плануємо оновити решту техніки, принаймні рухаємося в цьому напрямку. І це не за гроші бюджету. Минулого року за позабюджетні кошти ми оновили кілька апартних та п'ять камер. Також на оновлення техніки за бюджетні гроші ми буквально видушили обіцянку на 130 млн грн. і сподіваємося, що цього року їх нам таки виділять. Тоді на каналі буде нормальна апаратна студія.

- А як Ви бачите сам процес перетворення каналу?

- Повинна бути програма системного перетворення на суспільне мовлення. Скажімо, що умовно з 1 січня ми перетворюємося у суспільного мовника... Тоді потрібно рік, щоб зробити масштабну промоцію, підготуватися. Канал матиме лише один шанс серйозно показати, що він якісне громадське телебачення. Протягом цього перехідного періоду вся країна повинна чекати, що ж станеться 1 січня. Для чого потрібна ця пауза? По-перше для того, щоб за цей період підготувати нормальний продукт. Ніхто ж не каже, що протягом цього часу потрібно нічого не робити, насправді потрібно підготувати в своєму роді суперсезон. Бо поступові нововведення розмиють тло. Але якщо це буде очікування якоїсь конкретної події, яка буде прив'язана до конкретної дати, то людина зможе ввімкнути і побачити, що це дійсно хороший якісний канал, що він інший. Як за зображенням та наповненням, так і за стилем ведучих, усіма іншими параметрами, щоб це було дійсно повноцінне якісне тло. Тоді глядач ввімкне і залишиться.

- Зараз існує два проекти закону «Про суспільне мовлення», Андрія Шевченка (цей проект вже внесений до парламенту) та президентський проект Гуманітарної ради. Ви ознайомлені з ними? З якими позиціями обох законів Ви категорично не згодні?

- Законопроект Шевченка хороший, в ньому враховано європейські моделі, європейський підхід до питання, але є деякі моменти, які не дозволять цьому закону реалізуватися вповні. Повноцінно цей закон працювати не зможе, бо перше питання, яке виникає - це фінансування. В даному разі передбачено фінансування за рахунок абонентської плати та гроші з держбюджету. Але ми не можемо зараз говорити ні про фінансування за рахунок абонентської плати, бо сьогодні стан в суспільстві, економіці не дозволяє нам розраховувати на абонентську плату. Ми фактично можемо говорити лише про фінансування з боку держави. Така модель в світі також існує, і вона має право на життя, але при цьому виникає багато питань. Виходячи з тієї правової системи, яка діє в Україні сьогодні, і враховуючи те, що закон про суспільне мовлення має вписуватися в неї, а не бути чимось окремим, то той, хто дає гроші, здійснює управління. Ось основна проблема, яка на наш погляд залишається не до кінця врегульованою, і якій потрібно приділяти більше уваги. Якщо держава дає гроші, вона зобов'язана, згідно з законом контролювати їх використання. І цей контроль проявляється як через функцію управління, так і через контрольно-розпридільні функції з використання фінансів. Тому потрібно вирішити це питання так, щоб ця система, яку ми намагаємося створити, відповідала моделі суспільного мовлення, яка існує в світі, а результатом було якісне телебачення.

Також важливим є питання управління, яке теж пов'язане з фінансами, і також повинне вкладатися в існуючу правову модель країни. Саме собою суспільне мовлення має бути незалежним від держави, мати якісь гарантії менеджменту, про невтручання держави в діяльність каналу. Наглядова рада це добре, але якщо гроші дає держава, то вона і управлятиме. Бо такого, щоб держава давала гроші і не контролювала їх, не може бути. І саме через фінансування може виникнути питання незалежності каналу. І вирішивши питання грошей ми знайдемо відповіді на усі решта питання, що стосуються створення СМ. А у існуючих законопроектах, врахована європейська практика, але бракує прив'язки до реалій українського законодавства. Бо для того, щоб СМ працювали, ми в законопроекті відразу повинні чітко прописати всі механізми, форми та моделі.

Ми також повинні зрозуміти через які критерії виявляється незалежність СМ. Якщо через управлінську функцію, то потрібно рухатися в одному напрямку. Якщо це фінансова незалежність, то ми повинні шукати якийсь свій новий шлях. Впринципі питання переваги конкретного законопроекту не стоїть. Це повинен бути фінальний документ, який усі нарешті візьмуть за основу.

- А чи шукали ви власні шляхи вирішення такої заплутаної ситуації?

- Є багато підводних каменів, стосовно яких ми переймаємо досвід інших країн, які вирішували ці питання в себе. Це, до прикладу, майнові нюанси, техніка, права на продукцію. Потрібно буде перепідписувати усі договори. Також в нас була зустріч з Клаудіо Капоне, і з ним ми теж обговорювали певні питання. Бо в різних країнах є різні системи, але жодна ідеально не підійде Україні.

- Якими були Ваші перші враження, коли Ви прийшли на роботу на Перший національний? Що Вас вразило і що захотілося змінити в першу чергу?

- У 2009 році канал фактично пішов з ефіру. Зараз крива рейтингу пішла вверх, стрибок каналу склав 42% за рік. Зараз поволі починається перетворення каналу. Чекати закону про перетворення каналу на суспільне мовлення не треба, потрібно маленькими кроками в міру можливостей вже щось робити. На приклад поява програми Савіка Шустера на Першому національному - це крок для залучення аудиторії.

З іншого боку зробити телевізійний продукт за 300 грн/хвилину є майже неможливим. Тому потрібно запускати якісні програми, які приноситимуть каналу гроші і між цим соціальні програми. Бо щоб деякі програми почали дивитися, потрібно близько року. Якщо запустити всі проекти відразу, канал впаде на 30 місце і ніхто його дивитися не буде.

- Чи спілкувалися Ви з кимось з Адміністрації Президента на тему перетворення Першого національного в суспільне мовлення?

- Мені доводиться часто спілкуватися з високопосадовцями, звітуватись, оскільки це державний канал, який живе за державні гроші. Але я продовжую вперто робити свою роботу, а не триматися за цю посаду, тому від цього нічого не міняється.

- Нещодавно канал запустив кілька нових соціально спрямованих проектів. Яка їхня популярність серед глядачів?  Адже нарікань щодо новацій і контенту не стає менше...

- Ми запустили кілька нових проектів, деякі оновили. На приклад «Віра. Надія. Любов». Спочатку ця програма мала дуже низький попит, але через місяць, на моє здивування, програма почала набирати хороші показники. Останній проект - «Хочу щоб ти була». Це новий погляд на усиновлення та сиріт. В нас є ще 12 нових проектів, але поки що я про це не говоритиму. Також ми хочемо оживити корпункт новин у регіонах, який зараз фактично мертвий.

- Минулого року Перший національний розпочав активну співпрацю з зарубіжними каналами. Чого слід очікувати від цієї роботи, чи розвиватимете якісь конкретні проекти?

- Конкретний результат - ми підписали договори про співпрацю. Зараз ми отримаємо французькі, німецькі фільми. Від Італії ми уже отримали 170 годин фільмів, в тому числі «Ріголетто» Пласіо Домінго, який коштує 20 млн євро. І це задарма. Також у нас немає корпунктів за кордоном, але ми підписали договір з німецьким каналом і в новинах тепер є включення з Німеччини, хоча не потрібно витрачати гроші на утримання корпункту. В свою чергу Корея купила наші програми і буде перекладати на свою мову. Це кулінарне шоу та майстер-клас. Також деякі інші країни проявляють зацікавленість до проекту «Народна мудрість».

- Що нового може внести громадське мовлення в український телепростір?

- Якщо все зробити правильно, то це може виробити якісний формат телебачення, який усі будуть дивитися, який подаватиме правдиву збалансовану інформацію, оскільки не буде знаходитися під впливом. Суспільний канал дасть планку для порівняння, буде займатися виховною функцією. А загалом, Суспільне мовлення дасть можливість людям в нашій країні з певністю передбачити наступний день.

Ірина Знась, «Суспільне мовлення в Україні»