Про теми, цікаві західній пресі. Росія з першого плану світової політики відійшла на другий. Зараз набагато важливіша тема ісламу, Близького Сходу. А також тема Китаю для багатьох західних ЗМІ набирає вагу, і Росія відносно цих тем втрачає.

Про компромат. Ми в Spiegel теж любимо компромат, якщо він точний. Однак якщо він використовується як механізм дискредитації, якщо це якісь звинувачення, які неможливо довести у суді, то ми цього публікувати не будемо.

Про те, як Spiegel критикує владу і що йому за це буває. Бувало, що прес-секретар Меркель звонила у Spiegel і скаржилася стосовно наших статей – але у нас такі дзвінки залишаються без наслідків. Ми такими дзвінками пишаємося.

Про джерела інформації. До західних журналістів ставилися дуже дружньо, так само, як і до західних країн. Навіть з певним перебільшенням та наївністю. Зараз ставлення більш обережне, і більше людей почали боятися контактів з нами. Я би сказав так, що ті, хто у 90-ті говорили: будь-ласка, можете мене цитувати, вказуючи посаду та прізвище, зараз говорять – цитуйте анонімно, як джерело. А ті, хто у 90-ті говорили щось, як джерела, зараз взагалі не розмовляють.

Про те, чому Єльцина люблять на Заході і не люблять у Росії. Дуже просто, типова німецька відповідь – на один-два-три. По-перше, ми йому вдячні, тому що отримали об’єднану Німеччину. По-друге, для західного світу це людина, котра мирним шляхом покінчила з комунізмом. І по-третє, його не люблять тут, тому що суспільство та еліта не змирилася з розпадом Радянського Союзу.

Про культ Росії у Росії. У німецькій пресі й досі багато сторінок присвячується ситуації в інших країнах. А в Росії, яка й досі претендує на роль великої держави, дуже мало що можна про це прочитати.

Про кризу російської літератури. А в культурному плані я би сказав, що зараз немає таких людей як Солженіцин, або тих, хто міг би викликати колосальний інтерес на Заході. Є література, є Сорокін і Єрофєєв, нові письменники, такі як Пєлєвін, однак – у порівнянні з тим, що було раніше...

Повний текст інтерв’ю – Slon.ru