15 листопада, напередодні визначної дати, в Національній опері України відбулись урочистості з нагоди 100-річчя Українського радіо. На захід завітали співробітники радіостанції різних поколінь, посадовці, друзі та шанувальники радіомовника.

Урочиста церемонія погашення марки та презентація монети. Микола Чернотицький, Ігор Смілянський, Олексій Шабан, Денис Шмигаль, Микола Точицький

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, вітаючи радійників, сказав, що Українське радіо за свою столітню історію пережило багато драматичних моментів, але завжди залишалося зі своїми слухачами, даючи їм об’єктивну інформацію та підтримуючи в найважчі часи.

«“Українське радіо” стало великим захисником інформаційного простору України. Українці в перші дні війни черпали зі своїх радіоприймачів надію, черпали інформацію, яку росіяни намагалися викривити, показати, що Київ окупований, що Україна впала. Люди на окупованих територіях, не маючи інших засобів зв’язку, мали можливість слухати “Українське радіо” та чути об’єктивну інформацію завдяки героїчній роботі радійників. Ви даєте інформацію людям на окупованих територіях — це надія, це моральна підтримка, ви інформуєте наших бійців на лінії фронту, ви даєте надійні українські новини», — сказав Денис Шмигаль.

Заступник голови Національного банку України Олексій Шабан презентував гостям події пам’ятну монету «100 років із часу заснування Українського радіо».

 Заступник голови Національного банку України Олексій Шабан

«У середині монети зображений малий державний герб, від якого розходяться радіохвилі, у яких написано “Говорить Київ”. Сенс у тому, що саме Київ, його історична та сучасна роль у центрі мовлення відображена й на монеті. Цей же елемент символізує і лінії зіткнення, ми бачимо, що радіохвилі йдуть зокрема й на тимчасово окуповані території. На аверсі монети — теж радіохвилі, які поширюються над крапкою букви “І”, яка символізує, що це Українське радіо», — розповів Олексій Шабан.

• Читайте також: Радіодинастія. Анатолій і Юрій Табаченки пропрацювали на «Українському радіо» вже пів століття

15 листопада «Укрпошта» ввела в обіг на території України художню поштову марку «100 років Українського радіо». Марковий аркуш має номінал «М» і містить чотири марки. Загальний тираж випуску становить 280 тисяч марок. На марці зображено стилізовану лінію зіткнення, від якої радіохвилі поширюються над тимчасово окупованими територіями, доносячи до людей правдиву інформацію та символізуючи незламність і силу українського слова.

 Генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський

«Я дуже багато часу проводжу за кермом, особливо в прифронтових регіонах. Там, де вже не працює мобільний зв’язок, радіоведучі — це ті, хто підтримує мій настрій. Величезна подяка всім, хто робить іноді неможливе, доносячи новини, розважаючи. Я розумію, як важко їм після таких важких ночей в Україні прокидатись і намагатися дати українцям гарний настрій. Я дуже радий, що ми змогли долучитися до святкування 100-річчя і зробити марку. Було дуже багато пропозицій від різних людей щодо зображення на ній, а це свідчить про те, що радіо залишається актуальним і викликає емоції», — сказав генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський.

 Марка «100 років Українського радіо»

Погашення марки штемпелем «Перший день» відбулося цього ж дня в Харкові, де почалась історія Українського радіо, а спеціальне погашення — під час святкування у Києві. До погашення марки долучилися прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький, заступник голови Національного банку України Олексій Шабан, генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський і голова правління Суспільного Микола Чернотицький.

 Спеціальне погашення марки за участі Миколи Чернотицького, Ігоря Смілянського, Дениса Шмигаля, Олексія Шабана та Миколи Точицького

«100 років тому Українське радіо почало мовити, сьогодні це один із найважливіших активів Суспільного мовлення. Найважливіше, що довіра до Українського радіо росте — і нове сторіччя Українського радіо, як і нове сторіччя української історії, буде успішним. Як кажуть радійники, почуємося на хвилях “Українського радіо”», — привітав присутніх голова правління Суспільного Микола Чернотицький.

 Голова правління Суспільного Микола Чернотицький

Після цих урочистих моментів на гостей події чекав святковий концерт Заслуженого академічного симфонічного оркестру «Українського радіо» під орудою головного диригента Володимира Шейка. Музичний колектив до 100-річного ювілею радіо підготував особливу програму, яка складається з творів, які символізують історію Українського радіо.

 Заслужений академічний симфонічний оркестр «Українського радіо», диригент Володимир Шейко

• Читайте також: Музика, яка об’єднує: симфонічний оркестр «Українського радіо» закінчив український тур у Львові

«У той час, коли ми шукаємо сенси, які нас об’єднують, ці сенси — на поверхні. Це “Українське радіо” з його знаковими позивними, які ви чули з дитинства. Ніхто не може бути байдужим до того, що звучить уже 100 років. Це наш ідентифікаційний код, і цей мотив ми беремо з собою у нове сторіччя», — сказала ведуча концерту, теле- і радіоведуча Галина Бабій.

 Ведучі концерту Дмитро Хоркін і Галина Бабій

 Глядачі під час святкового концерту

На підтвердження її слів у виконанні симфонічного оркестру «Українського радіо» пролунав твір Данила Крижанівського «Реве та стогне Дніпр широкий» — сучасне аранжування мелодії позивних «Українського радіо», що вперше звучало симфонічно.

 Симфонічний оркестр «Українського радіо» виконує твір «Реве та стогне Дніпр широкий»

«Ви стали великим символом нашої надії, інформаційного спротиву, ви один з елементів, який допомагає здобути перемогу», — сказав прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, вручаючи подяку трудовому колективу «Українського радіо».

 Денис Шмигаль вручає Миколі Чернотицькому подяку трудовому колективу «Українського радіо»

А святковий концерт продовжився твором, який із перших днів повномасштабного вторгнення підтримував бойовий дух і не давав зневіритися. Симфонічний оркестр «Українського радіо» виконав мелодію «Ой у лузі червона калина».

Далі з привітальними словами зі сцени виступили голова наглядової ради Суспільного Світлана Остапа, секретар наглядової ради Суспільного Вадим Міський і голова правління Суспільного Микола Чернотицький.

 Світлана Остапа, Вадим Міський і Микола Чернотицький

Світлана Остапа поділилася з присутніми двома спогадами зі свого життя, які ілюструють роль Українського радіо.

«1990 рік, 16 липня. Я на канікулах у своїх рідних на Франківщині. По Українському радіо передали новину про ухвалення Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет. Мій дідо, який завжди слухав новини, поважно сидячи за столом, вийшов у двір і розповів цю новину бабусі. “То ми вже не під Москвою!” — радісно вигукнула бабуся. Через пів години все село зібралося на майдані біля церкви й обговорювало цю радісну новину.

 Голова наглядової ради Суспільного Світлана Остапа

2022 рік, березень. Моя рідна Буча в окупації. Ми не можемо додзвонитися до своїх рідних і повідомити новину про зелений коридор. Немає світла і зв’язку. “Ми почули цю новину по "Українському радіо". У нас був старенький приймач на батарейках, це був наш зв’язок зі світом”, — розповіли вони після того, як вибралися з пекла», — поділилася Світлана Остапа.

Вадим Міський у своїй промові пригадав трагічну сторінку в радійній історії, коли в 30-х роках керівництво Українського радіо зазнало переслідувань і репресій. Зокрема, редактора музичної редакції розстріляли за те, що він в ефірі висловлював співчуття жертвам сталінського терору — висловлював через музику.

 Секретар наглядової ради Суспільного Вадим Міський

«Музика — це потужна зброя в руках радіомовників, музикою можна прокласти шлях до політичних ідей. І Українське радіо це зробило. Українська радянська республіка єдина, окрім Росії, яка домоглася відкриття окремої національної музичної радіостанції — радіо “Промінь”, воно з'явилося у 60-х, усього за рік після появи московського “Маяка”. Для чого? Формально для того, аби ефективно протидіяти “ворожим голосам”, пропонувати альтернативу. Але фактично, після появи “Променя” українці почали слухати більше його, а не російський “Маяк”. А тут звучали Яремчук, Івасюк, уся наша пісенна естрада. Музика й культура — вони зберігали вогник ідентичності в серцях десятків мільйонів людей, цей вогник не згасав у радіоприймачах. Чого варта лише історія з піснею Петриненка “Україно”, яку наша ведуча Вероніка Маковій ризикнула пустити в ефір у далекому 1987 році, коли цензура була ще міцною, а про Незалежність ще й близько не було серйозних розмов! Завдяки всім цим малим, але насправді величезної ваги крокам, українці на референдумі 1991 року розуміли, чим вони відрізняються від “радянської людини”, принаймні в культурному плані, і самостійність якої країни вони обирають», — розповів Вадим Міський.

• Читайте також: Від гучномовців на дахах до мовлення в інтернеті: історія «Українського радіо» в архівних знімках

Микола Чернотицький пояснив, що цього дня вони не просто відзначають століття радіомовлення, а й століття довіри, стійкості та відданості місії «Українського радіо». Він пригадав кілька історій про те, як радіо допомогло слухачам під час повномасштабного вторгнення.

 Голова правління Суспільного Микола Чернотицький

«“Українське радіо” завжди було непохитним голосом підтримки для тих, хто цього потребує найбільше. Слухачка Олена з Маріуполя згадує, як радіоприймач став для неї єдиним зв’язком із реальністю, коли вона, накрившись ковдрою, прислухалася до тихого голосу українського мовника. І саме “Українське радіо” допомогло їй дізнатися про евакуаційний коридор і вийти з окупації. Родина з Тростянця знайшла надію серед мороку. Радіоприймач дав їм можливість почути про “зелений коридор”, завдяки якому вони змогли вибратися з-під обстрілів. Сигнал був слабкий, але ця надія запала у серце — і родина врятувалася», — розповів Микола Чернотицький.

Після привітальних промов на гостей заходу знову чекала зустріч із музикою у виконанні симфонічного оркестру «Українського радіо».  На сцені до музикантів оркестру доєднався хор хлопчиків і юнаків Національної музичної академії України, які разом виконали композицію Івана Небесного «Небесний щедрик».

10-річний учасник проєкту «Я — Віртуоз» Макар Ганапольський зіграв мелодію Левка Колодуба «Танець для кларнета з оркестром», викликавши хвилю оплесків.

  Макар Ганапольський

На святковий захід завітала й народна артистка України Людмила Монастирська, у її виконанні прозвучала арія Леонори з опери Джузеппе Верді «Сила долі».

  Людмила Монастирська

 Людмила Монастирська та Володимир Шейко

Заслужена артистка України Сусанна Чахоян подарувала глядачам своє виконання каватини Лінди ді Шамуні з однойменної опери Гаетано Доніцетті.

 Сусанна Чахоян

Попурі «Пісні Незалежності», «Свято "Євробачення"» та «Симфонічний Рамштайн» (відомі мелодії країн, які допомагають Україні під час війни) у виконанні симфонічного оркестру «Українського радіо» продовжили свято для поціновувачів музичного мистецтва.

 Диригент Симфонічного оркестру «Українського радіо» Володимир Шейко

Фінальним акордом концерту стало виконання попурі на теми пісень Володимира Івасюка. «Червону руту», яку симфонічний оркестр виконав кілька разів «на біс», глядачі співали стоячи, нагородивши музикантів оваціями.

  Овації глядачів

 Симфонічний оркестр «Українського радіо» після виконання «на біс»

  Аплодисменти та квіти для музикантів

Цього дня Президент Володимир Зеленський відзначив працівників дирекції «Українського радіо» державними нагородами та почесними званнями за вагомий особистий внесок у розвиток радіомовлення в Україні, популяризацію національної культури та музичного мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність. Також співробітників радіо нагородили почесними грамотами Верховної Ради України.

«Ми хочемо, щоб ви сьогодні співали разом із нами, плакали разом із нами та запам’ятали цей вечір назавжди», — звернулася до глядачів ведуча концерту Галина Бабій. І, без сумніву, так і сталося з кожним, хто цього вечора долучився до святкування 100-річного ювілею Українського радіо, хто протягом багатьох років залишається разом з улюбленою радіохвилею, яка є розрадою та підтримкою навіть у найскрутніші часи.

Фото: Ігор Васильєв, «Детектор медіа»; фейсбук-сторінка Дениса Шмигаля