5 жовтня в ефірі філій Суспільного стартувало токшоу «Виборчий округ. Місцеві». «Детектор медіа» попросив своїх експертів у регіонах переглянути програму й поділитися враженнями. Ми публікуємо ці огляди після дня виборів, хоча в багатьох містах ще й відбудеться другий тур мерських перегонів. Починаємо із Закарпаття.

Із 5 по 21 жовтня 2020 року в прямому ефірі каналу «Суспільне Закарпаття» можна було побачити токшоу «Виборчий округ. Місцеві» за участі кандидатів у депутати Ужгородської міської та Закарпатської обласної рад, а також кандидатів на посаду міського голови Ужгорода. На ютубі філії є 10 випусків. Ефір саме на ютубі дивляться неохоче – від 40 до пів тисячі переглядів, значно кращі цифри на платформах у соціальних мережах.

Участь у кожній програмі взяли від двох до шести кандидатів, яких до студії запрошували за алфавітним порядком. Ефір тривав від сорока до дев’яноста хвилин. Більшість запрошених кандидатів прийшли на прямий ефір. «Виборчий округ» відвідали і новачки в політиці, і чинний міський голова, і народна депутатка та голова ОДА, які очолюють списки своїх партій до обласної ради, і чинні та колишні заступники мера, заступник голови облради, чинні та колишні депутати різних рівнів рад – незалежно від посад і політичного досвіду.

Кожна програма була поділена на частини:

• перша – коротка довідка про кандидата за інформацією із сайту Центральної виборчої комісії і представлення самого кандидата,
• друга – запитання від представника «Опори» в області (цей блок був не у всіх випусках),
• третя – питання, сформульовані редакцією на підставі програми партії чи кандидатів,
• четверта – «Виклики регіону» – шість запитань із різних галузей, захованих за цифрами на екрані,
• п’ята – запитання від людей, записані на вулицях Ужгорода,
• шоста – відповіді кандидатів на три запитання, пов’язані з містом чи областю, які їм ставили перед ефіром, а показали вкінці.

Усі блоки обмежені часом – від пів хвилини до півтори на відповідь.

Формат програми передбачає представлення кандидата протягом хвилини. Досвідчені політики, чинні депутати або працівники органів влади, які раніше мали досвід публічних виступів, вирізнялися на фоні новачків, яким і важко формулювати думки в ефірі.

Ефір побудований у форматі запитання-відповідь. Запитання кандидату ставлять ведучі, мешканці Ужгорода, яких попередньо записали на вулицях міста, та інколи координатор громадянської мережі «Опора». Запитань одне до одного кандидати не ставлять: кожен має відведений час і жодної можливості дискусії. Через це ефірам вочевидь бракувало динамічності, позитивної напруги.

Окремі кандидати намагалися уникати відповідей на незручні для них запитання. Так було в ефірі 15 жовтня з ведучою Ольгою Блонською. Гостями випуску були кандидати в депутати Ужгородської міської ради. Ведуча нагадала, що партія «Патріот» провела до міської ради в 2015 році 5 депутатів і спитала, що партія зробила за підсумками минулої каденції, зокрема щодо «сприяння безбар’єрному середовищу в Ужгороді», що зазначалося в передвиборчій програмі. Чинний депутат і знову кандидат Сергій Варцаба відповів: «кожен із п’яти депутатів щось зробив. Наприклад, я на своєму окрузі зробив декілька криш, декілька внутрішніх територій двору, багато освітлення, ви знаєте, набережна Незалежності була освітлена, це також мій округ і тому подібне». Не дочекавшись відповіді, ведуча повторила питання, на що Сергій Варцаба відповів: «щодо безбар’єрного середовища, дана міська рада дуже добре спрацювала в тому плані, що забудовники, які зараз щось будують, у них уже прописано в технічних умовах, що там необхідно зробити такі-то пандуси чи ще щось зробити для інвалідів чи тому подібне. Також різні програми зараз працюють, на яких не варто зараз зупинятися, тому що це займе багато часу… Це залежить, я думаю, від усього депутатського корпусу, а не від однієї партії чи одного депутата».

В ефірі 8 жовтня за участі кандидатів у міські голови Ужгорода ведуча Яна Тегза запитала кандидата Андрія Погорєлова, який балотується від «Опозиційної платформи — За життя», чому він «планує внести пропозицію до Верховної Ради щодо змін до закону України про освіту з відновленням навчання мовами нацменшин, зокрема російською» і «чи доцільно вносити такі пропозиції, коли Україна має збройний конфлікт з Росією?» Погорєлов відповів: «Питання не стосується тільки російської школи, питання і словацької, і угорської, і чеської. Ви зараз скажете, що це не питання повноважень міського голови, але я іду в команді сильної партії, яка має по чисельності друге представництво в парламенті, і ми зможемо вирішити це питання…» На уточнення ведучої, чи підтримуватиме кандидат навчання російською, Погорєлов відповів ще раз: «Угорської, російської, словацької, чеської і румунської», знов уникнувши прямої відповіді.

У цьому ж випуску кандидат на посаду міського голови Ужгорода Віктор Щадей не відповів на питання представника «Опори» щодо рекламної кампанії кандидатів ще до старту виборчої кампанії, зауваживши: «головна проблема цих виборів – це не борди, не сітілайти, не листівки, це підкуп виборців. Він є масовим. Він відбувається зараз по всіх мікрорайонах міста. Мережа “Опора”, напевно, отримала грант, щоб спостерігати за цими виборами, мені сумно, що вони оминають цю тему, відвертаючи увагу громади на щось інше».

На уточнююче питання ведучої щодо витрачених коштів до початку кампанії кандидат повторив: «хочу ще раз вголос сказати – в місті є серйозна проблема з підкупом, який готується, який вже розпочався і не треба відволікати увагу на якісь інші речі, давайте відверто поговоримо про це, про підкуп, про те, що правоохоронні органи повинні зробити все, щоб цей підкуп подолати… Це головна небезпека і загроза ужгородських виборів». (Віктор Щадей шістнадцять років тому був місцевим координатором громадянської кампанії «Пора!», з якої виросла «Опора», — ДМ).

Зачіпали у «Виборчому окрузі» нереалістичні обіцянки у програмах кандидатів. До прикладу, «зниження тарифів на комунальні послуги» в своїй програмі обіцяють кандидати від закарпатського осередку Народного руху України. В ефірі 15 жовтня представник політсили Віктор Гачкайло на запитання про це відповів: «ми, якщо оберемося до міської ради, будемо виконувати обов’язки в межах своїх повноважень. Ви зауважили, що ми не зможемо впливати на тарифи. Якщо говорити про Водоканал, то це комунальне підприємство, і в першу чергу треба дуже поглиблено вникнути в це питання, звідки йде це ціноутворення, чому у нас в місті Ужгород одна з найдорожчих в Україні. Ми зі свого боку, як кандидати в депутати, будемо брати активну участь у формуванні даної цифри». Але й на наступне питання щодо виділень земельних ділянок для ужгородців кандидат не зміг відповісти конкретикою, скаавши, що питання треба вивчати. Змістовної відповіді на запитання про пільгову медичну допомогу для незахищених верств населення кандидат також не мав.

Ведуча Ольга Блонська зауважила, що програма партії «Пропозиція» для Ужгородської міськради дослівно повторює програму кандидатів від цієї ж партії до Обухівської міськради Київської області. Кандидат від «Пропозиції» Роман Гнатик пояснив це так: «я кажу, що так як партія новостворена, тому напевно щось було перетягнуто, аналоги, щоби цілі партії не відрізнялися».

Василь Гомонай – кандидат у міські депутати від «Партії твого міста» та чинний заступник Ужгородського міського голови — на прохання ведучої конкретизувати пункт передвиборчої програми про підтримку соціально незахищених верств населення відповів: «дивіться, політична програма потрібна, щоб партію зареєстрували в передвиборчій кампанії. І більшість партій так і пишуть різні такі загальні фрази… В міській раді є програми, наприклад, про надання матеріальної допомоги. До нас, як депутатів, дуже багато звертається осіб про надання матеріальної допомоги. Я думаю, що цю програму треба однозначно продовжувати приймати». Тож загалом кандидати мали змогу уникати конкретної відповіді, коли хотіли цього.

Рубрика «Виклики регіону» включає шість питань із різних галузей, захованих за цифрами. Кандидат має півтори хвилини на відповідь. Зокрема в ефірі 15 жовтня йшлося про ситуацію в місті з огляду на епідемію коронавірусної хвороби, встановлення спортивних майданчиків, опале листя та промоцію Ужгорода. Рубрика покликана показати, що кандидат і партія можуть запропонувати виборцю для розв’язання певної проблеми. Утім, кандидати здебільшого не були активними або ж не мали сформованої думки про тему. Відчуття, що ведуча намагалася розговорити кандидатів, щоб глядачам було цікаво, та самі кандидати не були зацікавлені або просто не знали відповідей на запитання.

Найбільш змістовний для виборців блок про пункти передвиборчих програм інколи псували, поставивши одразу кілька запитань із однієї теми. В ефірі за 8 жовтня ведуча Яна Тегза поставила одночасно три запитання кандидату на посаду міського голови Роману Юрківу щодо аеропорту Ужгорода, але кандидат втратив думку вже під час першої відповіді і в результаті не відповів конкретно на жодне навіть після повторення запитань. Діалог у результаті повтору вийшов таким: «які перспективи в аеропорту Ужгорода? — Великі. — Що будете робити для того, щоб аеропорт працював? — Всьо, буду робити всьо!»

Ще один блок програми — запитання від мешканців Ужгорода, записані на вулицях міста. 5—6 запитань, на які кандидати відповідають, маючи 30 секунд на кожне. Запитання від мешканців здебільшого стосувалися «приземлених» речей, про які й самі кандидати не знають: ям, не вкручених лампочок і сухих гілок на вулицях, які, до того ж, належать до різних виборчих округів і не завжди мають стосунок до кандидатів у студії.

Такі ж запитання люди ставили депутатам до Закарпатської обласної ради, до компетенції яких не входить кронування дерев та ввімкнення освітлення, тому сенсу в цій рубриці було мало. Варто або просити поставити запитання експертів, або ж відмовлятися від численних запитань «про тротуари на вулиці Можайського» заради 2—3 запитань, але по темі. Змістовні запитання все-таки були — наприклад, у чому сенс існування районних рад, чому кандидати не враховують у своїх програмах можливості бюджетів і не консультуються з економістами, а також коли в Ужгороді збудують крематорій.

Блок запитань від виборців на загал виглядає затягнутим: якщо у студії були 6 кандидатів (найбільша можлива кількість), то 5—6 питань, які спочатку озвучують люди, а потім ведуча повторює їх усіх кожному з шести кандидатів, звучать в ефірі 42 (!) рази. Аби це не втомлювало глядачів, варто зменшити кількість або героїв, або запитань.

Експертні думки, яких бракувало в ефірі, замінювало хіба питання від представника громадянської мережі «Опора» Ярослава Гулана. Щоправда, запитання від Опори були не у всіх випусках «Виборчого округу. Місцеві», а окремі запитання повторювалися з ефіру в ефір.

Останній блок про цікавинки Ужгорода чи Закарпаття записували перед початком ефіру за межами студії: кожному кандидату ставили одні й ті ж три запитання, щоб зрозуміти, що знає кандидат про рідне місто чи область. Цей бліц завершував кожен прямий ефір. Здебільшого кандидати не могли назвати вік Ужгорода, кількість дитсадків, ОСББ та набережних у місті, рейтинг міста в ЗНО, неофіційну назву озера Синевир, у який район увійшла Міжгірщина після зміни територіально-адміністративного устрою, ім’я фехтувальника або сноубордистки родом із Закарпаття, не могли назвати найдовшу річку області тощо. Ця рубрика не тільки про знання, а й про логіку та вміння сконцентруватися в лічені секунди. Цікаво було б не тільки чути відповіді кандидатів, а ще й бачити їхні обличчя в студії в момент, коли це відео оприлюднювали.

Втім окремі запитання зі списку дивували, наприклад, чи є місто «Каяни» у Швеції побратимом Ужгорода? Українська Вікіпедія, до слова, не знає про таке місто у Швеції, а посилання, яке є на сайті Ужгородської міської ради вказує на подібне за назвою місто у Фінляндії. Напевно, це не надто принципово, але знання міст-побратимів Ужгорода навряд чи є обов’язковим для потенційних депутатів або мера міста.

Загалом формат виправданий хоча б тим, що жоден інший місцевий телеканал не взяв на себе роль об'єктивного та неупередженого спостерігача за виборчим процесом і майданчика для кандидатів, які наважилися взяти участь у прямому ефірі. Навіть попри те, що з передвиборної програми на локальному рівні важко зробити щось видовищне й захопливе, такі програми повинні бути. Проте формат можна і потрібно вдосконалювати та спрощувати, аби глядачі не мусили вислуховувати нескінченні повторення безглуздих запитань, від відповіді на які, до того ж, кандидати вміло ухиляються, а ведучі не завжди їх «дотискають».

Фото: скріншот з ютуб-каналу «Суспільне Закарпаття», на фото ведуча токшоу ведучою Ольга Блонська