Початок розмови про те, що відбувається в регіонах із новинними ньюзрумами, можна прочитати тут. Регіональні ньюзруми розгублені. Вони, як влучно зазначив пан генеральний продюсер, змушені робити те, чого раніше не робили. І звичні теми, такі як, наприклад, висвітлення діяльності влади (це було вимогою закону!), тепер фактично під забороною, бо сюжети, де є голова ОДА чи облради, міський голова та інші, тепер потенційно токсичні.

Ніхто не пояснив, де межа між джинсою й новиною. Губернатор відкриває школу. Чи є це новиною? Чи показувати офіційну частину? Чи приїхати на день раніше-пізніше? Чи просто не показувати синхрон губернатора?

Ніхто не пояснив, де межа між рекламою й новиною. Приклад із моніторингу східних філій. У сюжеті кажуть, що квитки на новий потяг, який, нарешті, поєднав схід і захід, ще є. Що інтерпретується як ознаки реклами.

Ніхто не пояснив, де межа між піаром і новиною. Один із регіонів вирішив не знімати тему, як студенти колядуватимуть у дитячій лікарні, бо студенти запросили першими і пропонували підвезти знімальну групу, знаючи, що грошей на бензин у філій не вистачає.

Безумовно, редактори мають керуватися Засадами редакційної політики НСТУ (дуже потужний документ, укладений Ігорем Кулясом). Але всі випадки не опишеш. Тим більше, що, за цим документом, практично всі регіональні ранкові випуски новин порушують стандарти оперативності, бо більшість (якщо не всі) повідомлень у них — учорашні.

Аби будь-яка реформа проходила якомога легше, потрібно чітко описати посадові обов’язки, підпорядкування й технологію. А також навчити і якийсь час допомагати зрозуміти формат. А з цим усім — проблема.

Посадові обов’язки в регіонах нині — це кілька рядків. Хоча на будь-якому комерційному каналі — це кілька сторінок.

Підпорядкування — регіони так і не розуміють, хто за що відповідальний і до кого бігти. Особливо коли з Києва приходять різні інструкції від керівників різних напрямків. А ще є місцеві продюсер і директор.

Технологія. Проблема навіть не в тому, що технічно філії дуже різноформатні. Головне, що не описана система роботи. Тепер, особливо після того, як регіонам ще поставили завдання робити суботні випуски з оригінальними сюжетами, чи то схожим, чи то не схожим на тижневик (Київ ще визначається), навантаження на редакцію буде величезне, з порушенням трудового законодавства. Тож проблеми з профспілками гарантовані.

Як треба було зробити.

1. Сконцентруватися на денних і головному вечірньому випуску новин. Бо, виходячи з ресурсів, більшого собі дозволити філії поки не можуть. Ранок інформаційно закривати силами ранкових шоу. Але бути готовими до режиму форс-мажор (вибух, напад, негода), коли редакція працює з максимальною оперативністю і навантаженням.

2. Додавати ефіри разом зі штатними одиницями, а не за рахунок нових навантажень, зважаючи на технічний стан філій. Бо рано чи пізно або техніка, або люди не витримають.

3. У київській редакції виділити регіональних кураторів (4-5 людей), які на першому етапі виконували би функцію випускових редакторів. Вони допомагали би регіонам від початку — планування, зйомки, вичитка, верстка, і до кінця — зворотнього зв’язку. Що б цим людям регіони могли телефонувати з будь-яким питанням і в будь-який час.

Як показує досвід, у тому числі роботи з регіонами в рамках шоу «Про Україну!», регіони готові змінюватися. І можуть робити це дуже швидко, коли вони чітко розуміють вимоги, мають зворотній зв’язок. Це все можна було зробити за час реформування вже кілька разів. Але й досі не зроблено.

Наприкінці відповім на деякі закиди нинішнього генерального продюсера новин НСТУ.

На жаль, пан продюсер неуважно прочитав мій текст, бо наші цифри щодо кількості творчих працівників-журналістів більш-менш тотожні. Тим більше, що штатний розпис за грудень змінювали кілька разів, а мій текст тиждень пролежав у редакції «Детектора медіа». Тому можливі зміни.

Хочу нагадати пану продюсеру, що він керує новинами на НТКУ-НСТУ з грудня 2014 року. Мене ж тодішній заступник голови правління Олександр Мельничук запросив у лютому 2017-го, аби в першу чергу запустити ранкове шоу. Ми брали готові сюжети з регіонів і ставили їх практично без змін. Тому ніякого Гройсмана я особисто нікуди не ставив. І, ще раз, ми брали сюжети з редакцій, якими керував і які реформував уже кілька років пан продюсер.

І ще одне. Пан продюсер має зрозуміти: Суспільне — не його особиста вотчина. Все суспільство, а не якийсь незрозумілий бюджет, витрачає гроші на утримання його, редакцій, НСТУ загалом. Кожен, хто працює і сплачує податки, минулого року вже заплатив по 200 грн. Тому поради будуть! Як і невдоволення, запитання про рейтинги, наповнення випусків і так далі.

Фото: сайт ogo.ua

Сергій Мамаєв