Мовлення громад — третій сектор мовлення, що існує в Європі поруч із суспільним та комерційним. Згідно з ухваленими в березні 2015 року та підписаними у квітні змінами до закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», український уряд мав упродовж півроку підготувати й подати до Верховної Ради пропозиції щодо запровадження мовлення громад на принципах суспільного мовлення. Минуло вже півтора року, але до парламенту досі не надійшли законодавчі пропозиції, хоча їх напрацьовано вже кілька.

Є законопроект, розроблений Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, а є також документ, над яким працювала Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, «Всеукраїнська асоціація мовлення громад» і народні депутати від «Блоку Петра Порошенка» Григорій Шверк і Владислав Севрюков. Та поки що обидва доробки не зовсім відповідають європейським рекомендаціям і не охоплюють усього сегмента телерадіоринку, який підпадає під визначення «мовлення громад» (community media).

Обидва законопроекти, а також рекомендації європейських експертів, обговорювалися на слуханнях у Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики 15 вересня. Зрештою, учасники слухань домовилися створити робочу групу при комітеті, яка й напрацює законопроект. Ми ж розповімо детальніше про наявні українські розробки та як вони корелюються з європейськими стандартами.

Законопроект Держкомтелерадіо: таємничі нові пропозиції

За дорученням Кабміну в липні 2015 року Держкомтелерадіо розробив законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження мовлення громад на принципах суспільного мовлення». Цей документ передбачає надання органам місцевого самоврядування та громадським об’єднання права засновувати громадські телерадіоорганізації, які, у свою чергу, повинні замінити комунальні телерадіоорганізації.

У проекті вживається такий термін: «громадські телерадіоорганізації — телерадіоорганізації, які є неприбутковими юридичними особами, заснованими органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями з метою задоволення культурних, науково-просвітницьких та інформаційних потреб, вільного і відкритого обговорення важливих проблем територіальних громад».

При цьому органи місцевого самоврядування матимуть змогу призначати і звільняти як керівників засобів масової інформації, так і членів наглядових рад громадських телерадіоорганізацій. До самих наглядових рад мають входити «представники територіальної громади».

Законопроект також зобов’язує громадські ТРО висвітлювати в новинах прийняті органами місцевого самоврядування рішення, звернення та заяви голів органів місцевого самоврядування та «іншу суспільно важливу інформацію регіонального та місцевого значення».

Цей законопроект не було погоджено Міністерством фінансів і Нацрадою. Мінфін не підтримав норми про те, що громадські ТРО звільняються від сплати за ліцензію. А на думку регуляторного органу, питання мовлення громад слід регулювати окремим законом, а не внесенням змін до чинного законодавства.

За словами начальниці управління внутрішнього аудиту Держкомтелерадіо Наталії Степанової, відомство розробило альтернативний законопроект під робочою назвою «Про засади діяльності мовлення громад в Україні». Але цього документа не оприлюднено на сайті Держкомтелерадіо й не подано на погодження до інших державних органів. У відомстві вважають, що він потребує широкого громадського обговорення. Щоправда, не зрозуміло: де ж можна ознайомитися та широко обговорити загадкові нові пропозиції Держкомтелерадіо.

Наталія Степанова запропонувала створити при Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики міжвідомчу робочу групу, яка напрацює концептуальні засади мовлення громад, враховуючи норми, передбачені майбутнім законом «Про аудіовізуальні послуги», та адміністративну реформу.

Законопроект Нацради та «Української асоціації мовлення громад»: хто, що, навіщо?

Законопроект під робочою назвою «Про особливості здійснення мовлення територіальних громад з метою розвитку і захисту інформаційного простору держави» презентував на комітетських слуханнях член Нацради Сергій Костинський — один із авторів документа. Крім Нацради над проектом працювали Всеукраїнська асоціація мовлення громад і народні депутати Григорій Шверк та Владислав Севрюков.

Для початку — кілька слів про розробників. Всеукраїнська асоціація мовлення громад — громадська спілка, заснована в грудні 2015 року ТОВ «Інрадіо» (належить Наталії Лященко) і ТОВ «Будівельна компанія "Рембудкомплекс"». Керівником асоціації є одеситка Наталія Лященко, колишня власниця радіомережі Star FM (у 2007 році її придбав «Український медіа холдинг» і запустив на її частотах свої інші станції) і телеканалів Star TV і «Погода ТБ». Нині вона є власницею ТОВ «ТРК “Українське музичне мовлення”», за запитом якого Нацрада навесні замовила в УДЦР прорахунок 36 FM-частот, а потім ще й анонсувала наміри провести конкурс радіомережі української музики.

Григорій Шверк і Владислав Севрюков — народні депутати від «Блоку Петра Порошенка», колишні члени Нацради за президентською квотою. Григорій Шверк у минулому працював віце-президентом «Українського медіа холдингу» (коли той належав Борису Ложкіну). Сергій Костинський — член Нацради за президентською квотою, замінив у Нацраді Владислава Севрюкова.

Тепер детальніше про сам законопроект. Сергій Костинський представив його як такий, що базується на практичній діяльності Нацради з відновлення мовлення в зоні АТО, на Херсонщині та на окупований Крим.

Законопроект передбачає розбудову замість комунальних проводових радіостанцій мережі малопотужних FM-станцій, заснованих органами місцевого самоврядування, які транслюватимуть від 15 хвилин до чотирьох годин на добу власного продукту, а решту часу ретранслюватимуть один із радіоканалів «Українського радіо».

Суб’єкти дії закону. Територіальні громади, які є окремими адміністративно-територіальними одиницями. Дія закону не поширюється на Київ, Севастополь, Сімферополь, обласні центри й міста обласного підпорядкування.

Мовлення громад є не обов’язком а правом територіальної громади.

Юридична форма ТРО. Радіоорганізація громади, неприбуткова організація, засновником якої є орган місцевого самоврядування.

Відносини із засновниками. Місцевий орган влади створює телерадіоорганізацію у формі комунального підприємства, затверджує статут, який передбачає створення незалежної наглядової ради. При цьому радіостанція має право не висвітлювати діяльності місцевих органів влади.

Фінансування. Мовники громад не зможуть фінансуватися коштом реклами і спонсорства. Натомість пропонується кілька інших джерел фінансування:

1)                 коштом бюджету територіальної громади;

2)                 державні гранти і благодійна допомога;

3)                 продаж власної продукції;

4)                 абонплата;

5)                 інші надходження, не заборонені законодавством.

Технологія. Малопотужне ефірне мовлення в FM-діапазоні (передавачі потужністю до 10 Вт із висотою підвісу антени від 10 метрів). Під час створення мереж мовлення об’єднаних громад (наприклад, декілька сіл) для розповсюдження сигналу між передавачами використовувати інтернет. На думку розробників, така технологія дає акцент на охопленні населення, а не покритті території, бо сигнал розповсюджується тільки там, де живуть люди.

Вартість обладнання. Орієнтовні витрати на кожну точку станом на червень 2016 року становлять 20–25 тис. грн. (придбання й монтаж передавача, антени, фідера).

Ліцензування. Ліцензування мовлення громад відбуватиметься на позаконкурсних засадах, за заявою радіоорганізації. Одна територіальна громада має право на створення одного каналу мовлення на своїй території. Ліцензія видаватиметься строком на 10 років за невеликий ліцензійний збір — 10 % від однієї мінімальної зарплати.

Особливі вимоги до програмної концепції мовника громад. Мовник отримує ліцензію на 24 години мовлення на добу. Але власний продукт має становити від 15 хвилин до чотирьох години на добу (при цьому не менше 75 % — висвітлення суспільних подій місцевого значення), а решту часу — ретрансляція однієї з програм «Українського радіо» на безоплатній основі.

Мова ведення передач має бути українська для не менш як 60 % власного продукту.

Радіоорганізації мають забезпечувати оповіщення населення замість віджилої системи проводового радіо.

Особливе регулювання. У разі виявлення ознак загрози інформаційній безпеці Нацрада зможе призупинити дію ліцензії мовника громад строком до 6 місяців.

Проблеми, які має на меті вирішити законопроект:

1)                 наявність великої кількості територій України, де відсутнє мовлення — сільські території, зокрема гірські, які є комерційно непривабливими для комерційних радіостанцій, прикордонні території, території, що межують з окупованими територіями України;

2)                 інформаційний тиск із боку країни-агресора, інформаційний вплив із боку інших сусідніх країн;

3)                 відсутність розгалуженої мережі оповіщення населення, зокрема і в зоні АТО;

4)                 поступове зникнення під тиском ринку місцевого мовлення з локальним контентом, зникнення редакцій проводового мовлення (якщо у 2013 році працювало 269 редакцій проводового радіо, то нині їх залишилося 208, і до Нацради надійшло ще шість заяв на анулювання ліцензій);

5)                  дефіцит ресурсів Національної телекомпанії України, що гальмує подальший розвиток FM-мережі Першого каналу «Українського радіо» та розбудови мереж «Променя» і «Культури».

Голова Нацради Юрій Артеменко зауважив, що при розробці законопроекту про мовлення громад потрібно враховувати два фактори: вичерпаність частотного ресурсу (особливо дефіцит частот у містах із населенням понад 50 тис. осіб) і відсутність місцевої реклами, що призвела до поглинання місцевих мовників мережевими радіокомпаніями.

Доки законопроект існує лише на папері й не внесений до Верховної Ради, Нацрада вже розпочала реалізацію свого бачення «мовлення громад». Регулятор пропонує проводовим комунальним радіоредакціям і мовникам у зоні АТО переходити на малопотужне FM-мовлення. Для початку — замовити прорахунок частот через Нацраду в «Українського державного центру радіочастот». До речі, на липневому конкурсі Нацрада проліцензувала піонера проекту — верховинську комунальну радіостанцію «Гуцульська столиця».

Вади й ризики законопроекту Нацради

1. Малопотужне FM-мовлення як єдиний можливий тип мовлення громад. Що в такому разі робити з наявними комунальними телекомпаніями? Наприклад, столичний телеканал «Київ», івано-франківське обласне телебачення «Галичина», телекомпанія «Львів-ТБ», криворізька «Рудана» та інші? Законопроект не дає відповіді на це запитання.
2. Обмеження громад великих міст і обласних центрів у праві створювати громадських мовників. Не зрозуміло, чим громади Харкова чи Одеси гірші за громади Верховини чи Генічеська?
3. Обмеження кола тих, хто може засновувати мовників громад (тільки органи місцевого самоврядування). Невизначений статус мовників, що вже тепер позиціюють себе як громадські — «Громадське телебачення» і «Громадське радіо», а також регіональні «Громадські».
4. Заборона реклами та фінансування з місцевого бюджету як основне джерело фінансування. Це створює передумови до залежності мовника від місцевої влади.
5. Нечітко прописані гарантії незалежності мовника громад і захист від втручання місцевої влади в діяльність медіа. Принаймні, вони не були озвучені. А наглядова рада, яка обирається органом місцевого самоврядування, не вбачається достатнім гарантом незалежності і запобіжником втручання.
6. Ризик зміни вивіски комунальної радіоредакції на «громадську» замість реального перетворення.
7. Невмотивована можливість Нацради призупиняти ліцензії мовників громад, на відміну від інших наявних в Україні мовників. Це робить їх винятково підконтрольними владі.
8. Обмеження права громади мати повноцінного мовника з цілодобовим мовленням. Чотири години ефіру на добу — замало для великих міст (щоправда, великі міста взагалі обмежені в праві мати мовлення громад, згідно з цим проектом).
9. Низька потужність передавачів, що призводить до обмеження зони покриття сигналом.
10. Заборона реклами може призвести до засилля прихованої реклами та джинси.
11. Колізія з децентралізацією. В Україні створюються нові територіальні громади — не зрозуміло, хто буде правонаступником наявних комунальних телерадіоорганізацій і чи потрібно створювати нові.
12. 12.              Хто виконуватиме функції оповіщення населення на тих територіях, де громади не реалізують своє право мати громадських мовників?

Що рекомендує Європа?

Експерт Ради Європи Стівен Баклі, керівний директор Community Media Solutions із Великої Британії, зауважив: наразі немає єдиного визначення поняття community media, але міжнародні стандарти містять вимогу, щоби мовлення громад мало некомерційний статус і соціальну мету, незалежність від політичних і приватних економічних інтересів, умови для доступу суспільства й участі членів громади, слугувало громаді чи то за територіальним, чи за спеціальним інтересом.

На думку пана Баклі, Україні варто впроваджувати мовлення громад двома етапами — короткостроковим (наступні 12 місяців) і середньостроковим (наступні три роки). На першому етапі він пропонує продовжувати просвітницькі й освітні проекти про мовлення громад, запустити випробувальну схему для низки FM-радіомовників, а також розробити інструменти правового й операційного перетворення наявних комунальних мовників на мовників громад, зокрема, подати до Верховної Ради законопроект «Про аудіовізуальні послуги». На другому етапі експерт радить затвердити новий закон і розпочати видачу ліцензій на мовлення громад.

Проаналізувавши досвід community media кількох європейських країн і розроблені в Україні законопроекти про мовлення громад, пан Баклі надав Україні наступні рекомендації:

1. Мовлення громад має бути визначено в законі як окрему категорію засобів мовлення (радіо чи телебачення), що створюються зареєстрованими некомерційними організаціями.

2. Жодних попередніх обмежень щодо територіального охоплення або місця розташування мовлення громад.

3. Ліцензування мовлення громад відокремлене від ліцензування приватного комерційного і суспільного мовлення.

4. Ліцензування шляхом процедури справедливого й відкритого конкурсу.

5. Заявник на ліцензію має не залежати від жодної  політичної, релігійної або приватної комерційної організації, а жодна фізична або юридична особа, якій заборонено мати ліцензію на мовлення в Україні, не може здійснювати контроль над ним.

6. Вимоги до програмної концепції заявника:

- робота на користь конкретній територіальній громаді або громаді за інтересом;

- відповідність інформаційним, освітнім, культурним і мовним інтересам громади, зокрема інтересам меншин;

- наявність попиту й підтримки громади (петиції, листи на підтримку, опитування й результати фокус-груп);

- плани суспільного доступу й участі в роботі мовника і підзвітності його громаді;

- сталість концепції впродовж строку дії ліцензії.

7. Одна організація отримує не більше однієї ліцензії на мовлення громад для однієї платформи, але можна отримати окремі ліцензії на аналогічні послуги стосовно радіо й телебачення та/або аналогових і цифрових послуг.

8. Дозвіл мовникам громад здійснювати рекламну діяльність без додаткових обмежень, окрім тих, що наразі застосовуються до комерційного мовлення.

9. Норми регулювання контенту мовлення громад не більш обтяжливі, ніж ті, що застосовуються до комерційного мовлення, але мають включати вимогу, щоб новини й актуальні події висвітлювалися точно й достовірно, а в період виборів не надавалося переваги конкретним партіям або кандидатам.

10. Правові положення мовлення громад мають замінити чинні правові положення для громадського й комунального мовлення, їх слід викласти в окремій главі нового закону «Про аудіовізуальні послуги» або оформити як окремий закон «Про мовлення громад» разом зі змінами до чинного законодавства.

11. Перед прийняттям нового законодавства Нацраді доцільно проліцензувати низку різних FM-радіомовників громад у межах чинного законодавства на випробувальній основі.

12. Жодних попередніх обмежень на потужність передавачів.

13. Для радіомовлення громад слід зарезервувати достатню кількість частот, доступних в FM-діапазоні. Також частоти мають бути передбачені й після вимкнення аналогового телебачення й перерозподілу FM-частот.

14. Частину принаймні одного з цифрових телевізійних мультиплексів слід зарезервувати для місцевого телебачення громад на майбутнє, включно з універсальною програмною послугою.

15. Залишити органам місцевої влади право надавати фінансову підтримку мовленню громад за умови, що вона є прозорою і запропонована на справедливій конкурсній основі всім службам громадського мовлення на їхній адміністративній території, а також надається протягом визначеного часу без зазіхання на незалежність мовника.

16. Забезпечити підтримку перетворення наявних комунальних мовників на незалежних мовників громад.

17. Розглянути ідею створення національного фонду на підтримку мовлення громад для супроводу операційних витрат і висвітлення місцевих новин.

18. Жодних ліцензійних зборів із мовників громад.

19. Передбачений ліцензією безкоштовний або недорогий доступ мовлення громад до багатоканальних платформ трансляції, зокрема, цифрових мультиплексів.

20. Підтримка в навчанні та розвитку виробничих, журналістських, технічних та управлінських навичок, необхідних для мовлення громад.

***

На рекомендації Стіва Баклі та його критичні зауваження щодо законопроекту Нацради відреагував Григорій Шверк. Він зауважив, що проект стосується тільки маленької частини того, що підпадає під визначення мовлення громад. Тож підтримав ідею зібрати робочу групу при парламентському комітеті, яка створить або окремий консенсусний законопроект, або імплементує положення про мовлення громад до законопроекту про аудіовізуальні послуги. Власне, на цьому й зійшлися учасники слухань.

Фото: Олексій Темченко, khoda.gov.ua