Сайт «Суспільне мовлення» продовжує серію інтерв’ю з керівниками комунальних телерадіокомпаній. Услід за генеральним директором столичної телекомпанії «Київ» Світланою Криворучко, генеральним директором телерадіоагентства «Новий Чернігів» Ольгою Капустян і директором івано-франківської міської комунальної телерадіокомпанії «Вежа» Оленою Третякми поспілкувалися з генеральним директором івано-франківського обласного телебачення «Галичина» Ольгою Бабій. На черзі — інші міста.

Обласне телебачення «Галичина» засновано Івано-Франківською обласною радою 7 листопада 1990 року. Нині цей канал мовить не лише в Івано-Франківській, а й у Тернопільській та Львівській областях. «Галичина» має ліцензії на ефірне аналогове та цифрове мовлення (в мультиплексі МХ-5). Мовить 24 години на добу, 17 із яких — програми власного виробництва.

«Галичина» фінансується як з обласного бюджету, так і з коштів, які заробляє самостійно. За словами генерального директора, кошти з обласного бюджету витрачаються на оплату аналогового мовлення та на основний зарплатний фонд. У 2015 році з обласного бюджету надійшло 2 млн 267 тис. 459 грн. З них на оплату трансляції аналогового мовлення (ОРТПЦ) витрачено 784 тис. 766 грн, зарплата з нарахуваннями становить 1 млн 482 тис. 693 грн. Понад третину коштів щороку канал заробляє самостійно.

Ольга Бабій переконана, що держава не повинна бути власником ЗМІ, водночас — це має бути невід’ємним правом громади, повноваження яких наразі зростають: «Наша концепція — мовлення громади. Засновник телебачення — обласна рада, виборний орган, майно належить територіальній громаді… Переконана: право територіальної громади мати власне телевізійне мовлення — невід’ємне. Адже бачимо, що виходить, коли телебачення в руках олігархічних структур».

За її словами, мовлення без дотацій існувати не зможе, тому слід унормувати порядок і плату за надання послуг, таких як трансляції сесій, колегій, інших програм, що стосуються певних нормативних актів, розпоряджень, втілення планів із упорядкування територій тощо. «Тоді ніхто не казатиме, що влада дає гроші.  Кожна робота мусить бути належно оплачена», — зауважує гендиректор «Галичини».

Про телекомпанію «Галичина»

— Пані Ольго, яка нині зона покриття у вашого телеканалу?

— Зона нашого мовлення — Івано-Франківська, частина Тернопільської та Львівської областей. Наразі це найбільше покриття на Прикарпатті. Але рельєф місцевості не дозволяє мати впевнений прийом телесигналу в частині гірських районів. Не охоплено окремі села Верховинського, Косівського, а також Городенківського та Снятинського районів, де ще з радянських часів мовить «Буковина» (Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія. — Ред.). Правда, є певний поступ із розвитком цифрового формату. Однак тут роботи ще вистачає.

— Який у вас обсяг власного продукту?

— Ми мовимо 24 години на добу, з яких майже 17 годин — власний продукт.

— Скільки у штаті телекомпанії працівників, скільки з них журналістів? 

— За штатним розписом на обласному телебаченні зайнято 60 працівників, у тому числі 17 журналістів.

Базова зарплата телеведучих, журналістів — 1378 гривень. Звісно, це надто мало для ненормованого робочого дня й часто екстремальних умов праці. До того ж область немаленька. Тому доплачуємо за інтенсивність, за стаж. Колеги, які приносять рекламу, одержують відсоток із зароблених коштів. Дехто підпрацьовує на центральних каналах.

... Якось таке питання нам поставили зарубіжні колеги. Рахували довго й довго дивувалися. Щоб заробити, скажімо, 500 доларів, треба мати 40 років стажу... Це вдвічі більше, ніж вік багатьох працівників.

— Які обсяги бюджетного фінансування 2015 року? Скільки коштів отримує канал від комерційної діяльності?

— У 2015 році з обласного бюджету надійшло 2 млн 267 тис. 459 грн. З них на оплату трансляції аналогового мовлення (ОРТПЦ) витрачено 784 тис. 766 грн, зарплата з нарахуваннями становить 1 млн 482 тис. 693 грн. Понад третину коштів щороку канал заробляє самостійно. Якщо врахувати, що рекламний ринок невеликий, робити це непросто.

Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина» в 2014 році, за даними статистики України в Національному бізнес-рейтингу, в номінації «Діяльність у сфері телевізійного мовлення» КВЕД 60.20 посіло першість у розділі «Соціальний вклад підприємства» та першість в Україні за показником «Валова додана вартість», завоювавши право отримати статус «Лідер галузі». Отож маємо можливість порівнювати результати своєї господарської діяльності на загальноукраїнському рівні.

— Хто ваші основні рекламодавці? І як змінився місцевий рекламний ринок за останні роки?

— Основні рекламодавці — місцеві будівельні компанії, торгівля, дрібні оголошення. Відчутна інфляція. Рекламні кошти дрібняться між малими компаніями. Краще наша компанія почувається в роки виборів.

— Чи вимірюєте ви якимось чином свою аудиторію? Складіть портрет свого глядача.

— Наша аудиторія — глядачі різного віку, різних уподобань. Тому на екрані й «Політична студія», й «Податковий вісник», і «Шлях до Європи», і «Спортивна Галичина», і «Вулиця», і «Країна на запах», і «З вершин та низин», екологічні, пізнавальні, розважальні програми. Для дітей та молоді — «Веселий нотний стан», «Спробуй наживо», «На добру ніч малятам», КВН... Серед особливо успішних хотіла б відзначити дитячі фільми-казки, для створення яких шукаємо благодійників.

Який наш глядач? Вимогливий, вдумливий, небайдужий... Живе реаліями сьогодення, в якому труднощі війни, невисокі зарплати й пенсії, з яких треба сплатити високі комунальні послуги, вчити дітей, лікувати хворих... Але наш глядач — патріот і оптиміст, який бере участь у громадському житті, любить театр і пісню, відвідує художні виставки й спортивні змагання, переконаний у тому, що своєї мети Україна досягне. Пам’ятаєте, як у Франковому «Мойсеї»: «... І глянеш, як хазяїн домовитий по своїй хаті, і по своїм полі». Сьогодні й хату, й поле треба відстояти і зберегти...

Практично рейтинги досліджуються всіма політичними силами, які є замовниками політичної реклами та агітації. Поки що в регіоні маємо найвищий показник. Поступаємося навіть не всім центральним каналам. Однак ніколи не зневажаємо жодну, навіть найменшу студію. Кожна має свій потенціал, свої успіхи і проблеми, свою нішу.

— На вашу думку, яких проектів зараз найбільше потребує ваша аудиторія? Які теми й сюжети наразі найбільш актуальні?

— Наше завдання — якнайповніше висвітлювати події в області. Життя багатогранне, тому проекти «Галичини» — від інформаційних, політичних до розважальних і дитячих програм. Кожна з них має свою аудиторію. На екрані «Галичини» — всі події в області. Без ока наших телекамер не проходить жодна важлива для Прикарпаття подія — громадська, релігійна, освітня, культурна, спортивна. Інформаційна програма «Вісті» оновлюється щодві години. До особливо актуальних тем я б віднесла військові... Багато наших земляків несуть службу в зоні АТО. У когось там син, брат, батько... Хтось — волонтер. Хтось допомагає пораненим чи приносить до пункту збору допомоги речі, продукти, гроші, літературу. На Сході служить наш оператор Андрій Флоря. Журналісти й оператори «Галичини» неодноразово бували в зоні антитерористичної операції, як, до речі, й депутати обласної ради...

Ще додам, що основний випуск «Вістей» о 18 год. 45 хв. подаємо із сурдоперекладом.

— Якою є концепція нового сезону? Які нові проекти з’явилися в ефірі?

— У новому сезоні плануємо доповнити й розширити програми інтерактивного спілкування з глядачами, що виходять в ефір протягом багатьох років. Хороший проект «А вже ранок, галичани» — доробок молодих колег, відновлюємо програму «Громада і влада», в задумі кілька документальних фільмів, незабаром на екран вийде казка за мотивами творів Всеволода Нестайка. Думаю, могли б запропонувати іншим каналам народознавчі та фольклорні проекти.

— Зараз розпочалася виборча кампанія до місцевих органів влади. Які у вас розцінки на рекламу, чи оприлюднили ви їх?

— Вартість секунди політичної агітації — 8 грн. Всі розцінки опубліковані на сайті ОТБ «Галичина» ще у травні, та повторно, згідно з вимогами закону, за 40 днів до виборів у газеті «Галичина» 12 вересня 2015 р.

Виборча кампанія внесла певні зміни в нашу роботу. Необхідно якнайповніше висвітлити програми і наміри як кандидатів, так і партій, що йдуть у місцеву владу. Нове законодавство не цілком і не до кінця зрозуміле виборцям. Щоб не нарікати, обирати усвідомлено, потрібна роз’яснювальна робота. Це теж одне із завдань, яке стоїть перед нами.

— Чим завершився конфлікт 2013 року, що обурив колектив «Галичини», який назвав це намаганням партизувати канал? А саме події 29 березня 2013 року на пленарному засіданні сесії Івано-Франківської обласної ради, коли депутати намагалися визнати роботу керівника ОТБ «Галичина» (тобто вашу) незадовільною, не поставивши перед цим вам жодного запитання і не вказавши на недоліки в роботі? Депутати якої політичної сили зараз становлять більшість у облраді? Чи часто депутати втручаються в редакційну політику каналу?

— На пленарному засіданні сесії обласної ради, на якому не було вказано на жоден недолік у роботі і не поставлено жодного запитання, ініціаторам від фракцій БЮТ і ВО «Свобода» не вдалося домогтися звільнення керівника. Більшість депутатів відмовилися від голосування . Ми зуміли відстояти свою позицію: «Галичина» — телебачення громади. До речі, з того часу претензій щодо того, чому не в кадрі той чи інший депутат, суттєво поменшало. В редакційну політику каналу втручання припинилися.

Найбільшою фракцією обласної ради шостого скликання є фракція ВО «Свобода» — 18 депутатів, БЮТ — 16, «Наша Україна» — 13, «Українська партія» — 13, інші фракції — від 11 до 2 депутатів.

Мабуть, суспільство ще перебуває в тій фазі, коли і владні, і політичні сили більше покладаються на сказане замість на зроблене... «Галичині» й мені як її керівникові доводилося не раз пережити атаку влади. Мовляв, не так показали, не те сказали... Геть генерального директора! Але, до честі колективу, ми зуміли відстояти й себе, й свою позицію. Щиро вдячні тисячам наших глядачів, які стали на захист свого телебачення.

Стосунки з владою ніколи не бувають простими. Ні тоді, коли за крісла тримається стара влада, ні тоді, коли владою стає опозиція.

«Галичина» створена як народне телебачення. Цього намагаємося дотримуватись постійно. Тому на нашому екрані була і Помаранчева революція, і щовечора в прямому ефірі Майдан гідності з Івано-Франківська, репортажі з Києва. Знаєте, це тепер всі були на Майдані... А ми пишаємося тим, що розповідали про наших земляків із майданних сотень, про жінок, які залишали вдома дітей, щоб обігріти й нагодувати Майдан. Далі — репортажі зі Сходу і Півдня. До речі, створити цикл телепрограм «Україна: вихід до моря» допомогла «Телекритика».

А щодо конкретнішої відповіді на ваше питання, то, мабуть, ніхто не скаже, що йому перешкодили в доступі до ефіру. Доступ мають різні політичні сили. Окремі, щоправда, іноді хочуть, аби журналісти їх на руках до студії заносили. Популярно пояснюємо: час не той. Засоби масової інформації не пропагандисти, не організатори й не агітатори.

Про мовлення громад

— Зараз активно триває роздержавлення, впроваджується суспільне мовлення. Яким ви бачите майбутнє своєї телекомпанії в контексті цих змін? На вашу думку, чи має «Галичина» проекти/документальні фільми, які варто показати в ефірі суспільного мовлення?

— Необхідність процесу роздержавлення ми усвідомили 25 років тому. «Галичина» ніколи не входила до Держкомтелерадіо. Наша концепція — мовлення громади. Засновник телебачення — обласна рада, виборний орган, майно належить територіальній громаді. До речі, на Прикарпатті облтелерадіокомітет мав тільки обласне радіо. А нове телебачення, яке не мало ніякої матеріальної бази, взялися створювати півроку тому, щоб тепер роздержавлювати! Парадоксально, але, на мій погляд, ще й прикро, коли права рука не знає, що робить ліва.

— Як ви оцінюєте законопроект про мовлення громад, розроблений Держкомтелерадіо?

— Здається, авторам Закону про суспільне мовлення й законопроекту про мовлення громад, розробленому Держкомтелерадіо, варто би подивитися до словника й дочитатися, що в перекладі українською означає запозичене слово «комуна». А це в багатьох іноземних мовах і є «громада, суспільство» з усіма похідними. Можливо, тоді вдалося б уникнути і дублювання, і розтрати немалих коштів на створення аяксів, що цілком не на часі в період затягування пасків.

— Чи потрібно залишати місцевим радам право засновувати телеканали? І чи можуть вижити такі ТРК, як ваша, без дотацій влади?

— Переконана, право територіальної громади мати власне телевізійне мовлення — невід’ємне. Адже бачимо, що виходить, коли телебачення в руках олігархічних структур. Пріоритету національної ідеї, державних інтересів України слід дотримуватися неухильно. Для цього є чимало важелів, питання в тому, як вони використовуються.

— На вашу думку, які положення законопроекту потребують детальнішого пояснення?

— Чи може мовлення територіальної громади існувати без дотацій? Потрібно внормувати порядок і плату за надання послуг, таких, скажімо, як трансляції сесій, колегій, інших програм, що стосуються певних нормативних актів, розпоряджень, втілення планів з упорядкування територій, тощо. А такі питання в житті певного регіону далеко не другорядні. Врахуймо, що повноваження громад зростають. Відповідно, люди мають знати про все, що робить місцева влада. Думаю, це скоро дуже гостро стоятиме на порядку денному. І тоді ніхто не казатиме, що гроші влада дає. Кожна робота мусить бути належно оплачена.

— Яким є ваше бачення основних принципів мовлення громад?

— Двадцять п’ять років обласне телебачення «Галичина» йде складною дорогою утвердження ідеї, над якою у свій час міркували В’ячеслав Чорновіл, брати Горині, Євген Сверстюк...

Дякую «Телекритиці» за висвітлену проблему. Але, на мій погляд, це лише часткове питання основного — гуманітарної доктрини України, що не менш, а може, й більш важлива, ніж доктрина військова. Але це вже інше питання.