Сайт "Суспільне мовлення" публікує роботи, які увійшли у шорт-ліст номінантів на перемогу. Переможці були оголошені 6 квітня.

Середня заробітна плата працівника державної телерадіокомпанії становить 1400-1500 гривень. Гонорар за кожен сюжет - дев’ять гривень і не важливо, чи це висвітлення засідання обласної ради чи, скажімо, розслідування.

В обласних ТРК працює близько 5500 працівників і всі вони в соціальних питаннях прирівняні до держслужбовців (у нарахуванні зарплат і пенсій, зокрема). Чим живуть колективи державних медіа та чи готові до змін ми вирішили перевірити в Рівненській, Житомирській та Кіровоградській державних телерадіокомпаніях. 

Сотні працівників, страх скорочення і сюжети по дев’ять гривень 

Просторі кількаповерхові будівлі з широкими коридорами і високими стелями. Вони стоять на центральних площах і вулицях обласних центрів. Всередині сотні людей щоденно створюють державне радіо і телебачення. Хто його дивиться? Очевидно, що жителі міст та районів області. Яка ця аудиторія? Самі працівники чи то всерйоз, чи жартома кажуть: «Наші глядачі - це 70+». 

Кожен працівник ТРК хоч краєм вуха чув про суспільне мовлення та реформування державного телебачення. Проте, сам закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення» читали відсотків 10% з усіх, з ким вдалося поспілкуватися на каналах. Найбільший страх – втратити місце праці. Найменше цього бояться молоді працівники, які впевнені, що роботу собі знайдуть.

«РТБ уже зараз виконує всі функції суспільного мовника»

Якщо з центральної площі Рівного йти до кінця вулиці 16 липня можна дістатися до Рівненського державної телерадіокомпанії. Екскурсію проводить Маріана Приступа, керівник відділу зв’язків із громадськістю. Одразу запевняє – ніхто не проти створення суспільного телебачення, тільки зараз це питання не на часі. Більше того, працівники РТБ побоюються, що реформування призведе лише до розкрадання власності телерадіокомпанії.

Більшість журналістів телеканалу сприймають питання про суспільне насторожено і спілкуються неохоче. Мовляв, нічого не зрозуміло; коли станеться, тоді й буде ясно.

Сергій Татаренко, головний редактор новин поки не бачить різниці між суспільним мовленням і тим, що є зараз:  «Питання суспільного мовлення підіймається під час виборів, зміни влади. Зараз це  не дуже цікаво. Нам ще нічого не пропонували. Поки ми виконуємо державний план».

Перший заступник генерального директора Рівненської ТРК Євген В’юн переконаний, що РТБ уже зараз виконує всі функції суспільного мовника, тому змінювати, по суті, немає чого. Тим більше, запевняє пан Євген, суспільство платити за телебачення абсолютно не готове.

«Для того, аби створити суспільне мовлення, потрібне громадянське суспільство, а його у нас зараз немає. Що зараз не створиться - буде карикатурою і порнографією. Хто вам сказав, що ми не даємо те, чого хоче суспільство? Як не крути – нічого з цього суспільного не вийде. Можливо, через п’ять років все буде нормально, ми вийдемо з війни, зміниться суспільство, виросте нове покоління. Зараз же суспільство цього не зрозуміє. “Громадське” багато людей дивиться?»?  – каже він.

Пан В’юн переконаний, що зараз на Рівненській ТРК працюють найкращі професіонали, а от чи стануть членами Наглядової ради Суспільного чесні люди,– у Євгена В’юна виникають сумніви: «Частину наглядової ради становитимуть представники громадських організацій. Які у нас громадські організації? Всі ці організації харчуються з руки влади. До одної. Спілка журналістів буде робити те, що скаже влада, бо вона залежна від неї. Спілка інвалідів залежить від влади. Усі так. Організації, які не залежать від влади, ніхто не допустить до управління».

Із Житомирською ТРК не радяться. Проте, молоді працівники чекають реформ

Житомирська телерадіокомпанія більша від Рівненської принаймні вдвічі. Якщо РТБ – це два поверхи, то ЖОДТРК – всі чотири. Тут про суспільне мовлення говорять охочіше. Молодша частина колективу давно прагне змін.

Творчі працівники ТРК в Житомирі зізнаються, що хотіли би створювати цікаві передачі, робити журналістські розслідування, але на це просто не вистачає сил та часу. Щодня журналісти державного каналу висвітлюють державні засідання та наради. Натомість, аби зняти повноцінний сюжет з кількома точками зору та виїздом в райони – потрібно самостійно шукати пальне для транспорту.

Більшість журналістів не мають належної мотивації, аби робити якісну журналістику на обласному каналі. Це пов’язано з тим, що основне завдання журналіста зараз – заповнити ефір. Не важливо чим.  Мотивації працювати краще - немає.

Кореспондентка каналу Ольга Степуренко скаржиться на те, що з регіональними телерадіокомпаніями ніхто не радиться, тому й виникають непорозуміння: «Про це говорять багато владних структур. Мене лякає  неоднозначне бачення тих людей, які ініціюють суспільне ТБ. Створення суспільного ініціює депутатська  і медіагрупа, але аж ніяк не суспільство. Самі медійники регіонального медіапростору ще не бачать ефективного вирішення питання переходу на суспільне мовлення. Ми на місцях мусимо просто пристосовуватись, тому що ніякого обговорення із регіональними представниками не ведеться. Ми спостерігаємо, чекаємо, хто переможе між собою. Нам потрібно буде підлаштовуватись під ту систему, яку нам запропонують. Це не якісний перехід».

Основні проблеми – відсутність реформ і пенсіонери

На Житомирській ТРК працює 34 журналісти. Із них 12 не володіють комп’ютером і надиктовують свої сюжети спеціальним людям, які їх набирають, працівникам так званого «Машбюро». З іншого боку, 19 працівників самостійно створюють власні сюжети в тому числі й монтують їх. Всього в компанії працює 230 людей. Із них 90 – на мінімальну зарплату.

З державного телебачення ніколи нікого не звільняють. Тобто приходить молодь, а пенсіонери залишаються на своїх місцях.

Тетяна Лещенко, завідувачка редакції новин Житомирської ТРК переконана, що основна проблема державного телебачення – відсутність реформ і пенсіонери. Пані Тетяна впевнена, що молоді спеціалісти можуть виконувати роботу за двох-трьох працівників пенсійного віку.

Ще одна проблема, яку сподіваються вирішити працівники ТРК після реформ – зміна менеджменту. За часів Майдану працівники Житомирського ТРК мали немало проблем з генеральним директором, який забороняв показувати сюжет про побитих «Беркутом» журналістів. Василь Головацький досі очолює канал і частина журналістів цим вкрай незадоволена: «Ми потребуємо якісного нового менеджменту. Ми не розуміємо, чого люди, які підтримували Януковича, які співали оди його поплічникам, сьогодні залишаються далі керувати. Найпечальніше, що керівництво і досі намагається прислужуватися владі. Навіть якщо цього ніхто не просить. Ми безсилі, хоча й  намагаємось щось змінити».

Держкомтелерадіо зовсім нещодавно продовжив контракт з Василем Головацьким до кінця 2015 року.

«Ми працюємо для Держкомтелерадіо, а не для глядача»

Журналісти ЖОДТРК розповідають, що певний час під час нарад керівництво переконувало працівників, що створення суспільного – це велика смута для державних ТРК, мовляв, все розкрадуть, а працівників виженуть.

Натомість, кореспонденти переконані, що створення Суспільного мовлення керівництво не підтримує, оскільки для них вигідно отримувати гроші з бюджету, надбавки за вислугу і при цьому особливо не напружуватись.

Журналістка Катерина розповідає, що сюжети з нарад і засідань як нецікаво робити кореспондентам, так і відповідно нецікаво дивитись аудиторії:

«Років сім тому у нас була творча свобода. Тепер я маю зробити дві програми, є завдання закрити ефір, неважливо чим. І певна кількість сюжетів. Завдань стало більше, а технічних можливостей і часу для цього набагато менше. Справа навіть не в оплаті - аби це цінувалося. Ми працюємо для Держкомтелерадіо, а не для глядача. Ми чекаємо реформу, щоб важливо було чим закривати ефір. І для того, щоб  поїхати у відрядження, не потрібно було шукати покровительства у заступника директора чи ще когось».

«Для чого влада, про яку ніхто нічого не знає?»

Якщо простежити за моніторингами більшості регіональних ТРК, можна переконатись, що значна частина сюжетів стосується висвітлення діяльності влади. Навіть якщо це відкриття нової школи чи нагородження переможців якогось конкурсу - подається синхрон губернатора, його заступника чи ще якогось представника влади. Натомість, суспільне мовлення не зобов’язане висвітлювати діяльність влади, підписуючи з нею договори.

Генеральний директор ЖОДТРК Василь Головацький бачить, на відміну від творчого колективу, програмну політику телеканалу інакше. Запевняє, канал говорить не про владу, а про події. На його думку, твердження, що державні ТРК  обслуговують владу – це лише міф:

«Якщо важлива сесія обласної  ради - то ми підемо.  Не знаю, чи піде суспільне. Ми уже зараз є суспільним мовником за формою і змістом. Ми говоримо про військових, школи, дітей, ось, присвятимо багато програм Тарасу Шевченку. Проте, якщо перейдемо на суспільне, чи залишиться той патріотичний мотив, який зараз у нас потужний».

Василь Головацький розповів, що колектив переймається реформами, адже ходять чутки, що відбуватиметься скорочення. Проте, генеральний директор не заперечує, що скоротити колектив із 230 людей можна було б, але «це не по-людськи»: «У нас є такі люди, що добре, якби їх не було. Вони не виконують свої обов’язки. Але якщо просто так скоротити, щоб частина отримувала більше, то що ми зробимо з тими, які отримуватимуть мінімальну пенсію? Технологічно ми можемо це зробити, але чисто по-людськи не можна».

Василь Головацький вважає, що на державних ЗМІ сьогодні лежить основна інформаційна функція. Разом з тим він запевняє, що є прихильником створення суспільного мовника.

Заступник генерального директора Рівненської ТРК Євген В’юн натомість переконаний, що державні ЗМІ взагалі краще не реформувати, а залишити в спокої: «Немає жодної держави, де б не було частки державного мовлення. Хочете створити суспільне – є канал “Бізнеc”, який належить Арбузову, є канали Олександра Януковича, які вже підключені до мультиплексу. Державне телебачення ніколи не буде популярним. Але хтось має розповідати, що робиться в обласних організаціях. Для чого влада, про яку ніхто нічого не знає?».

«Нетипова» Кіровоградська ТРК

Кіровоградську ТРК можна назвати нетиповим прикладом державного мовника. Якщо зайти на сайт компанії – він кардинально відрізняється від інших обласних аналогів. У журналістів цього каналу фактично немає спільних проблем із колегами з інших областей. Сьогодні, це єдиний державний обласний канал, де є восьмикамерна пересувна телевізійна станція та п'ятикамерна студія.  На каналі «Кіровоград» виходить щоденне ранкове шоу «Ранкова кава» та ток-шоу «Ми» у форматі телешоу.

Тут працює 190 людей, і, за словами генерального директора Кіровоградської ТРК Вадима Мурованого, більшість працівників проти створення суспільного зараз:

«За створенням суспільного мовлення я, перш за все, бачу зазіхання на майно обласних ТРК -  землю, надбудови. Я розумію, що в цілому колись це має бути. Але зараз країна знаходиться у стані інформаційної війни і держава хоче віддати останню інформаційну зброю, яка належить саме їй. У нас нетиповий приклад. Наша ТРК єдина, яка виходить тільки в кабелі. Кілька років тому, місцева влада і наш позаминулий губернатор Сергій Ларін, про якого зараз не прийнято говорити позитивно, дуже захотів зробити реформу державного телебачення. За два роки ми поставили канал на максимально сучасні рейки і таким чином показали, що державний канал може бути іншим. Аудиторія каналу зросла мінімум удвічі». 

На думку Вадима Мурованого, суспільне зараз має створюватися лише на Першому національному, а потім, через три-п'ять років, до цього можуть долучитися й обласні ТРК. Успіх каналу залежить не від назви, переконаний пан Мурований, а від менеджменту та політичної волі.

Наталія Патрікєєва, Магістерська програма з медіакомунікацій Українського католицького університету