5 жовтня в ефірі філій Суспільного стартувало токшоу «Виборчий округ. Місцеві». «Детектор медіа» попросив своїх експертів у регіонах переглянути програму й поділитися враженнями. Ми публікуємо ці огляди після дня виборів, хоча в багатьох містах ще відбудеться другий тур мерських перегонів. Ми вже писали про закарпатську, кропивницьку, полтавську, харківську, одеську, чернігівську, волинську й подільську програми. На черзі програма на «UA: Донбас».

Для початку трохи статистики. Загалом в ефірі «UA: Донбасу» — філії Суспільного, яка працює для Луганської та Донецької областей — вийшло тринадцять випусків проєкту «Виборчий округ. Місцеві». У них узяли участь кандидати на посади міських голів чотирьох міст і кандидати в депутати міськрад шести міст Луганщини й Донеччини. На ютубі один випуск у середньому має 316 переглядів. Найпопулярнішими стали випуски із претендентами на посаду мера Рубіжного й кандидатами в депутати Кремінської міськради — їх подивилися понад 600 і 700 разів відповідно.

Більшість випусків можна переглянути тут. Два випуски «заблукали» й опинились у плейлисті проєкту «Виборчий округ», який виходив два роки тому. Ще один випуск — якраз той, який став найпопулярнішим — примудрився не потрапити в жоден із цих плейлистів.

Один ведучий на дві області

Кожен випуск проєкту «Виборчий округ. Місцеві» ділився на такі блоки:

1) коротке вступне слово («Самопрезентація кандидата»);

2) питання від ведучого про біографію кандидатів чи їх погляди («Хто ви?»);

3) запитання ведучого про програми кандидатів («Аналіз передвиборчих програм»);

4) запитання про актуальні проблеми міста («Виклики регіону»);

5) запитання від мешканців (заздалегідь записані журналістами);

6) запитання кандидатів одне до одного;

7) заключне слово;

8) дзвінки глядачів (приймалися протягом усієї програми).

Ведучим усіх випусків «Виборчий округ. Місцеві» на «UA: Донбасі» був Максим Бондарєв, ведучий «Теми дня». Програми з кандидатами з Луганщини записувались у студії в Сєвєродонецьку. Кандидати з Донеччини були у краматорській студії, тимчасом як ведучий — у сєвєродонецькій.

Проблем через відстані не виникало. Хіба що гості часто виходили за межі відведеного на відповідь часу. Наприклад, кандидат на посаду міського голови Словʼянська Євген Недосека замість півтори хвилини відповідав три з половиною. Коли гості були у студії, такого великого перевищення часу ведучий не допускав.

Забули представити(ся)

Далі — трохи про помилки. «Від яких партій балотуються кандидати у мери [Рубіжного]?» — питає слухачка на 25-й хвилині ефіру. І справді, до того про це не сказали ані слова.

В іншому випуску брали участь кандидати в депутати Сватівської міської ради. Один із них також був чинним міським головою і знову претендував на цю посаду. Але навіть уважні глядачі дізналися про це лише на 27-й хвилині програми з випадкової фрази ведучого.

Творці проєкту намагалися зробити так, щоб випуски було цікаво дивитися не лише мешканцям конкретної громади, до органів місцевого самоврядування якої балотуються кандидати. Однак самим кандидатам це, вочевидь, не пояснили, тому вони адресували свої виступи виключно своїм виборцям, причому політично поінформованим.

На початку кожної програми глядачі бачили базову інформацію про відповідну громаду. Однак жодних даних про кандидатів не було. Передбачалося, що кожен кандидат має розповісти про себе у вступному слові. Однак на практиці виходило інакше. «Я пропоную зараз розпочати наш перший блок, він називається "Самопрезентація кандидата". І розповісти за одну хвилину, чому ви хочете бути міським головою Краматорська», — питав ведучий, поставивши одразу два акценти — самопрезентація й мотивація. Гість передбачувано зосереджувався на другому аспекті.

Іноді ведучий по-різному формулював питання для різних гостей. Скажімо, одного кандидата він просив: «Представте себе і розкажіть, чому ви йдете на вибори», а іншого питав: «Яка мотивація йти у депутати міської ради?»

Питання й натяки

Найяскравішою і найзмістовнішою частиною були запитання про біографію кандидатів і їхні погляди. Задля цього редакторська група програми вивчала сторінки кандидатів у соцмережах і те, що про них писали у ЗМІ.

Одне із запитань до кандидата на посаду голови Рубіжанської міськради Валерія Харчука стосувалося його висловлювання на адресу лікарів, яких він назвав «люмпенізованим співтовариством». Харчук порадив переглянути не нарізку, а повне відео, на що ведучий сказав, що дивився саме повну версію. У відповідь на це кандидат трохи знітився й почав пояснювати контекст, у якому сказав цю фразу.

Бондарєв часто ставив уточнювальні запитання, а іноді по кілька разів ставив кандидату одне й те саме запитання, щоб отримати відповідь. Втім, часто він вкладав забагато підпитань в одне запитання. «"Радіо Свобода" у 2012 році писало, що ви на виборах 2010 року були підтримані Комуністичною партією. Розкажіть нам, будь ласка, яким чином тоді вас підтримала Комуністична партія, чи підтримує вона вас зараз і, загалом, як ви ставитесь до комуністичного режиму, які політичні ідеї вам привабливі або непривабливі», — запитав ведучий у Костянтина Козюберди. Навіть якби кандидат примудрився запамʼятати всі пʼять запитань і вирішив би сумлінно на них відповісти, йому би просто забракло часу. Крім того, на початку запитання зайве посилання на «Радіо Свобода» — інформація, що Козюберду висунула Комуністична партія, є на сайті Центральної виборчої комісії. Втім у решті випадків посилання на інші видання (перш за все місцеві) були цілком доречними і виглядали як дотримання правил хорошого тону.

Часом у запитання закладався певний підтекст. Наприклад, ведучий вдало натякав на популізм кандидатів. «В інтервʼю виданню "Трибун" ви сказали — можливо, навіть заявили:"Мені десятиліття не потрібні, я вважаю, що всього за один рік можна у місті побудувати ринкові відносини, створити конкурентне середовище, знизити тарифи і зробити так, щоб, фактично, Рубіжне стало самодостатнім містом". У вас є хвилина на відповідь, аби зараз запропонувати якісь реальні кроки, щоб досягнути ось цих цілей», — запитує Бондарєв. Валерій Харчук, якому він адресував запитання, «тест» не склав: як виявилося, те, що він збирався зробити за рік, неможливо перерахувати за хвилину.

А от запитання від людей — як додзвонювачів, так і тих, кого заздалегідь записали журналісти на вулицях міст і сіл, — не завжди були релевантними. Так, коли одна зі слухачок поставила питання про низький рівень виплат тим, хто доглядає за літніми людьми, й один із кандидатів уже почав відповідати, ведучий перервав його, зауваживши, що це не належить до компетенції міських голів.

Втім ведучий не завжди реагував на явну нісенітницю, яку часом продукували кандидати. Скажімо, той-таки кандидат на посаду міського голови Рубіжного Костянтин Козюберда доводив, що «немає ніякої децентралізації», апелюючи до свого досвіду мерства у 2010–2012 років (до початку реформи децентралізації).

Гібридний формат

За форматом програма «Виборчий округ. Місцеві» на «UA: Донбасі» є чимось середнім між дебатами і hard talk, однак обидві складові іноді провисали. Скажімо, коли ведучий запропонував поставити запитання один одному претендентам на пост мера Рубіжного, то Валерій Харчук сказав: «Ми з Костянтином Григоровичем (другим учасником програми. — Ред.) дуже часто спілкуємось по телефону. Тому безглуздо було б ставити якесь питання, яке ми [нібито] не обговорили. Ми обговорюємо між собою всі питання, які нас цікавлять». «Давайте замість цього заключне слово», — запропонував «опонент» Харчука, який виявився його товаришем, і ведучий пристав на цю пропозицію.

Наскільки цікавим виходив блок про біографію кандидатів, теж сильно залежало від того, чи мали вони цю біографію. Якщо ні, то ведучому доводилося ставити досить абстрактні запитання. Скажімо, кандидат від «Європейської солідарності» до Старобільської міськради Дмитро Звонок, отримав таке питання: «Судячи з вашої фейсбук-сторінки, ви випускник Української миротворчої школи, Школи соціальних посередників. Україна зараз перебуває у стані війни з Російською Федерацією, і під час цією війни в інформаційному просторі, в тому ж таки фейсбуку використовуються такі слова як "сєпар", "вишиватнік", "нацик", "ватнік". Яким чином в таких умовах знайти порозуміння у громаді, яким чином зникли у суспільстві, і було примирення? 30 секунд [на відповідь] — прошу».

«У мене запитання до представників телеканалу. Кого з претендентів на голову Старобільської ОТГ ви запрошували?» — написав коментар під відео на ютубі користувач «Vinni_tu Винник». Це був єдиний випуск, у якому брав участь лише один кандидат. І справді, глядачі могли лише здогадуватися, чому у студію приходили тільки ті кандидати в мери, які не мали шансів на перемогу (це так само стосувалось і кандидатів у депутати міських рад, але меншою мірою). Саме в тому, що рейтингові кандидати проігнорували запрошення, і була головна проблема проєкту. Значна частина вад, про які йшлося вище, зумовлена саме тим, що спостерігати доводилося за тими, хто не мав шансів на перемогу. Тож важко було позбутися відчуття, що спостерігаєш за «Формулою-1», але режисер трансляції чомусь показує лише другу частину пелотону.

Фото: скріншот відео програми, на фото ведучий «Виборчого округу. Місцеві»