Дуже зрадів, коли побачив, що «Суспільне мовлення» звернуло увагу не лише на контент новин Першого каналу Українського радіо, а на мовлення загалом та сітку, зокрема йдеться про матеріал «Сітка мовлення УР-1: концепція інформаційного мовлення потребує перегляду», опублікований на сайті.

Така увага – дуже на часі, адже саме зараз ми завершуємо роботу над оновленням сітки мовлення Першого каналу, яке плануємо запровадити з нового року.

Утім, радість тривала зовсім недовго. Ледь не з перших рядків стало зрозуміло, що пошук #зради та #всепропало – чи не найголовніша мета, яку ставив перед собою автор. Хоча, треба віддати йому належне в умінні тримати інтригу: що переважить – критика чи критиканство – було незрозуміло до останніх рядків.

На суцільні оціночні судження, непідкріплені жодними поясненнями чи коментарями фахівців, навіть не буду вказувати: їх у матеріалі сила-силенна. Але ж, погодьтеся: перекручування фактів – це занадто низький рівень навіть для журналістів-початківців, а для автора, який претендує на експертну думку, й поготів.

Аби не бути голослівним, проаналізуймо декілька суджень, викладених у зазначеному матеріалі.

Так, автор зауважує: «…Програми ранкової публіцистичної лінійки прив'язані до випусків новин та інформаційних програм – «Тільки пісня», «Авторські читання», «Поетичні акварелі голосами Українського радіо», «Мить історії», «Напередодні», «Порядок денний», «Актуально», «Музичний момент». Цей слот не повною мірою враховує ефект перетікання аудиторії. Зважаючи на праймовість часового відрізку, варто було би зменшити кількість поетичних і музичних короткотривалих передач. Натомість, цей слот доцільніше було би заповнити передачами на соціально-економічну, побутову тематику (як варіант)».

А як же тоді бути з фактом, що на сьогодні ранковий слот на Першому каналі Українського радіо триває з 6-ї до 9-ї години і складається з інформаційної програми та низки тематичних передач («Колос» – програма про життя села – напевно, складно заперечити логіку розміщення її саме в ранковому слоті, о 06:30; «Мить історії» – замальовки про визначні події минувшини цього дня в Україні чи світі; «Школяда» – програма про і для школярів звучить тоді, коли більшість цих школярів снідають перед тим, як піти до школи; відбиває насичений інформаційний блок пізнавальна програма «Все є музика» – відповідно про музику й музикантів; завершує блок програма спільного виробництва з Радіо «Свобода» – «Крим. Реалії»). Відповідно, відкритим залишається питання, де автор матеріалу почула в ранковому слоті Першого каналу Українського радіо передачі «Тільки пісня», «Авторські читання», «Поетичні акварелі голосами Українського радіо», «Музичний момент»? Це недбалість у роботі з інформацією, непрофесіоналізм, бажання навмисно спотворити інформацію аби зробити висновок «…Зважаючи на праймовість часового відрізку, варто було би зменшити кількість поетичних і музичних короткотривалих передач», чи щось інше?

Програми ж із назвою «Донбас. Реалії» в ефірі Першого каналу Українського радіо взагалі немає. Такі домисли ставлять під сумнів вміння автора зазначеного матеріалу працювати з інформацією.

Натомість, на мою думку, блок із 9-ї до 14-ї варто було би проаналізувати детальніше. Можливо, тоді автору вдалося б почути в ефірі Першого каналу Українського радіо програми і на «соціально-економічну», і на «побутову» тематику. Додам лише, що в цьому блоці шість прямоефірних, інтерактивних передач: від десятихвилинної «Напередодні», в якій аналізуються найпомітніші події дня минулого з проекцією на день прийдешній, до сорокап’ятихвилинних «Тема: Країна» (проблема чи явище розглядається в контексті всієї країни, а не лише погляду з Києва, щодня участь у програмі беруть представники щонайменше двох регіонів та експерт у студії на Хрещатику, 26) та «Українського виміру» (теж не зовсім традиційної для вітчизняного радіопростору програми – до її ведення ми запрошуємо відомих громадських і культурних діячів, науковців – беззаперечних фахівців у своїй царині, які за допомогою не менш фахових гостей роблять світоглядний аналіз тих чи інших подій в країни чи явищ у суспільстві).

Так само не витримує будь-якої критики зауваження автора, що: «…передачі для дітей та юнацтва транслюються тоді, коли діти навчаються в школі». Приміром, перша денна, суто дитяча програма «Фан урок англійської» виходить в ефір о 15:35, «Формула знань», «Твій вибір», «Старшокласник» і т.д. о 16:10. Саме в цей час діти повертаються зі школи. Хіба ні? Але для автора матеріалу це, знову ж таки, неважливо. Головне – зробити безапеляційний висновок: «…слот меншою мірою є продуманим, логічно вибудуваним».

На подібну ж оцінку заслуговує і такий висновок: «Прорахунком у програмуванні є те, що час виходу окремих програм в ефір не є сталим, фіксованим». Цікаво, на думку автора, яких саме «окремих» програм час виходу не є сталим? Усі інформаційні, інтерактивні, прямоефірні програми проходять лінійками з понеділка по п’ятницю, у вихідні – сітка вихідного дня. Загалом, в сітці Першого каналу Українського радіо немає жодної програми з плаваючим ефірним часом. Тому, на жаль, висновок автора: «…подібна сітка не може спричинити формування інформаційних інтересів, смаків аудиторії» може свідчити лише про одне – недбалість під час підготовки справді вкрай важливого аналізу.

Ще кілька зауваг щодо аналізу програм дирекції творчого об’єднання «УР-1».

«Український вимір». Аналізуючи програму, автор матеріалу навіть не помітила її особливості: так, це розмовний формат, але це розмова не журналіста й експерта, це розмова двох фахівців, інколи вони дискутують, інколи доповнюють, інколи погоджуються. Натомість автор помітила: «…Музика впродовж випуску не використовується». А хіба використання музики – це вже обов’язкова умова під час розмовної програми?

«Польова пошта». Автор пише: «…Чи не єдиний повною мірою інтерактивний проект УР-1.» Після прочитання такого коментаря хочеться запитати: «Серйозно? Автор справді слухав Перший канал Українського радіо? Автор матеріалу чув програму “Порядок денний”, “Тема: Країна”, “Тема: Інший погляд”, “Відкрита студія”, “Українська хвиля”»? У цих програмах інтерактивна складова представлена не «повною мірою»? А «повною» це скільки? 37% ефіру, 50% чи лише 100%?

У наступному блоці автор поєднав непоєднуване – й інтерактивні передачі, і тематичні, і навіть програми з позначкою «на правах реклами». Як на мене, це ще одне свідчення неуважності під час підготовки автором матеріалу. Адже ніяк не можна поєднувати в один блок великоформатний прямоефірний дискусійний майданчик «Відкриту студію» з десятихвилинною інформаційною програмою «Урядові будні».

До речі, передачі «Країна» теж немає в ефірі Першого каналу, а автор її десь таки почув 

Так само не можна поєднувати й програми «Фан урок англійської» та «Сказано в ефірі»: перша побудована у формі уроку (програма розрахована на учнів 5-8 класів), а друга взагалі міжпрограмка – добірка цитат учасників нашого ефіру. Але автору вдалося поєднати ці дві програми, хоча вони ні за формою, ні за змістом не мають нічого спільного.

Висновки автора теж залишу без коментарів. Там теж більше запитань, ніж відповідей.

Загалом, нам надзвичайно не вистачає не лише масштабного дослідження аудиторії, а й фахової критики, бо нефахова критика на зразок цього матеріалу лише демотивує колектив. Хоча, якщо врахувати викладені вище зауваження, стає зрозуміло, що, готуючи цей матеріал, автор здебільшого керувався стереотипами, ніж реально слухав й аналізував ефір. І дуже шкода, що шанс отримати справді фаховий огляд, змарновано.

Геннадій Ракуленко, директор творчого об’єднання «УР-1»

Фото: «UА:Перший»