5 жовтня в ефірі філій Суспільного стартувало токшоу «Виборчий округ. Місцеві». «Детектор медіа» попросив своїх експертів у регіонах переглянути програму й поділитися враженнями. Ми публікуємо ці огляди після дня виборів, хоча в багатьох містах ще відбудеться другий тур мерських перегонів. Ми вже писали про закарпатську, кропивницьку, полтавську, харківську, одеську і чернігівськупрограми. На черзі Луцьк.
Сама ідея формату — зібрати на одному майданчику кандидатів для дискусії на рівних умовах із неупередженими модераторами-ведучими — стала доброю спробою допомогти волинянам зробити власні висновки для обрання того чи іншого депутата / мера, як це й було заявлено в місії програми. Проте не всі ефіри давали вдосталь інформації. Ведучі аналізували програми кандидатів, гроші, витрачені на передвиборчу рекламу, та джерело їх походження, розпитували, як саме кандидати виконуватимуть декларовані обіцянки. Натомість бракувало інформації про професійний та політичний бекґраунд кандидатів, про кроки, які багато хто з них уже міг зробити, будучи у владі, загальнішого уявлення про те, хто з яким досвідом іде у депутати.
Загальна структура формату видається зручною для глядача. Випуски починаються з роликів-експлейнерів про повноваження депутата обласної ради / мера міста, за що він не відповідає та що йому заборонено робити на посаді. Журналісти доречно нагадали, що мер не може збільшити пенсію, закінчити війну чи вплинути на зовнішню політику. У випусках із кандидатами до обласної ради ведуча роз’яснювала зміни у виборчому законодавстві, відповідно до яких кандидатами в депутати місцевих рад у населених пунктах із кількістю жителів понад 10 тисяч можуть стати лише кандидати від партій. В ефірі виходили ролики про механізм, за яким обиратимуть депутатів до Волинської обласної ради, інформація про кожну з партій, що бере участь у виборах, її представництво в області та список першої п’ятірки від кожної. Це дає змогу освіжити свої знання з політичного права навіть найбільш індиферентним виборцям.
Кожна програма складається з кількох блоків: представлення кандидатами самих себе, запитання від редакції «UA: Волині» (вони переважно стосуються пунктів програми кандидатів), частина «Виклики регіону» (гості розповідають, як розв’язуватимуть головні проблеми краю), запитання від експертів руху «Чесно» й місцевого центру журналістських розслідувань «Сила правди», запитання від виборців та обмін запитаннями між гостями ефіру під рубрикою «Запитай суперника». Час відповідей на запитання регламентований — одна-півтори хвилини.
У випуску №1 беруть участь троє кандидатів у депутати Волинської обласної ради: Андрій Козюра від «Батьківщини», Юлія Вусенко від «Європейської солідарності» та Іван Смітюх від Аграрної партії. Цей випуск продемонстрував головний недолік, що зберігся в майбутньому: формат програми не дозволив почути точки зору кандидатів на одне й те ж питання, оскільки для всіх звучали різні, та не дав їм подискутувати, що погано вплинуло на динаміку й цікавість самої програми. Діалогу, обміну думками явно бракувало.
Кандидатам дали час, щоб відрекомендуватися й пояснити, чому вони балотуються саме від цієї партії. Андрій Козюра сприйняв цю нагоду аж надто буквально, й коли в наступній частині настав час відповідати на запитання ведучої, як втілюватиме свою передвиборчу обіцянку — «достойний рівень життя кожного волинянина», почав демонструвати в ефірі презентаційні матеріали «Нового курсу» Юлії Тимошенко. Конкретної відповіді, крім констатації відомих фактів, кандидат так і не дав — тільки посилався на посібник, який приніс у студію.
Лише наприкінці випуску, у блоці «Запитай суперника», стався бодай проблиск діалогу, але це не компенсувало загального враження: кожен із кандидатів виглядав окремим мовцем, що доносив свої меседжі. А оскільки всі гості як уже сформовані політики мали досвід публічних виступів — Козюра і Вусенко є чинними депутатами Луцької міської ради, а Смітюх раніше був головою Ковельської районної державної адміністрації та членом Партії регіонів, — із цим завданням упоралися добре та не губилися у промовах.
«Я би запропонував дівчині запитати в мене, тому що вона молода, сімпатічна, а я вже старший, так що хай вона в мене запитує, я їй уступаю», — сказав Іван Смітюх, коли ведуча запропонувала йому ставити запитання співрозмовнику. Сама ж кандидатка відразу сказала, що це «сексизм у студії», та у відповідь назвала його «гарним чоловічком, який непогано виглядає». Проте дивно, що ведуча як модераторка дискусії погодилася на такий порядок та ніяк не відреагувала на недоречну поведінку кандидата.
Запрошення взяти участь в ефірах прийняли всі одинадцятеро кандидатів на голову Луцької міської ради — по двоє-троє в ефірі. У першому випуску з кандидатами в мери взяли участь троє кандидатів: самовисуванець Дмитро Глазунов, Віктор Грисюк, висунутий Екопартією Берези, Роман Бондарук від «Слуги народу».
Випуск із мерами оприявнив ті ж вади, що й із кандидатами в депутати облради. Кандидати використовували надану їм хвилину для самопрезентації з вигодою для себе, подекуди розповідаючи факти, які не мають прямого стосунку до мерства. Наприклад, Дмитро Глазунов, відповідаючи на запитання ведучої про свою мотивацію, згадує, як видавав книжки у своєму благодійному фонді та як купував картину для Музею волинської ікони. І він, і його опонент Роман Бондарук відмовлялися називати членів своєї команди та, зокрема, потенційного заступника. Якщо Бондарука ведуча таки змушує назвати кілька прізвищ своїх соратників, то Глазунов так нікого й не назвав, і ведуча не наполягала. На запитання ведучої, скільки коштів витратив на свою передвиборчу програму, Глазунов відповідає: «Мене немає на жодному білборді, на жодному приватному каналі. Моя реклама — це моя робота на благо людей, і вона висвітлена в засобах масової інформації». Не беремо до уваги першу частину цього твердження, проте загалом із відповіді складається враження, що медіа з власної волі, а не за гроші з виборчого фонду, розповідають про доброчинність кандидата. Тим часом у виданні Volyn24 можна побачити матеріали із заголовками «Чому саме Дмитро Глазунов має очолити місто Луцьк?», «Дмитро Глазунов: “Головне — не проспати Луцьк”», «Дмитро Глазунов: “Нехай перед Покровом Богородиці відступлять усі наші вороги”».
Вдалою частиною програми є запитання від експертів: вони враховують бекґраунд кандидатів, стосуються їхніх імовірних кроків у мерії та облраді. Запитання ставлять аналітикиня руху «Чесно» Ірина Мусій і директор центру журналістських розслідувань «Сила правда» у Луцьку Юрій Горбач — їхні репліки вирізняються знанням контексту.
Натомість запитання від глядачів є найслабшою ланкою програми: радше нарікання чи побажання, ніж конкретні запитання конкретному кандидату. Перехожа каже: «Щоб лікарні у нас робили нормальні, щоб нормальні палати... Щоб вони спостерігали за освітою, бо зараз робиться таке, вчитель скидає на батьків. Щоб вони зробили якийсь рух із освітою». Сам же кандидат зауважує, що це радше побажання та відповідає, що реформи згаданих ланок — справи державної ваги, мерія ж може лише забезпечити якість послуг.
У випуску №4 беруть участь самовисуванець Богдан Шиба та висунута «Батьківщиною» Ірина Чебелюк. Ведуча ефіру добре модерує, просить конкретизувати абстрактні твердження, гості дотримуються хронометражу відповідей. Знову ж таки, в межах заданого формату кандидатам практично не вдалося поспілкуватися між собою, і глядач не міг порівняти їхні бачення різних питань та підходи до вирішення. Звучить запитання ведучої щодо пункту програми пані Ірини про страхову медицину, яку роботодавці мають оплачувати своїм працівникам, а держава — пенсіонерам, дітям та безробітним. Мовляв, як змусити роботодавців сплачувати страхування та звідки візьмуться на це гроші в держави? Натомість кандидатка перелічує, які проблеми, на її погляд, є в теперішній системі медицини, а щодо грошей так і не відповідає.
У всіх випусках бракувало динаміки, яка виникає в полеміці. Елемент дебатів був присутній лише в тій частині, де гості ефіру могли обмінюватися запитаннями, але на загальну атмосферу програми це вплинуло мало. Непоганий формат знайомства з кандидатами, але це не токшоу.