У 1994 році у маленьке село Теребовлянського району Тернопільської області приїхав президент України (1991-1994 років) Леонід Кравчук. Без кортежу, чисельної охорони і помпезності. Приїхав балотуватися до Верховної Ради на довиборах у Теребовлянському мажоритарному окрузі. Зі всього його виступу я тоді запам’ятала найбільше, як він, проїхавшись по старезній дорозі, розглядаючи сільський клуб, збудований у 30-х роках, охав і ахав. При тому примовляючи, як у вас усе запущено, ось виберете мене народним депутатом, допоможу зробити дорогу, відремонтувати клуб, ви заслужили на краще життя.

Я ще тоді, не маючи права голосу, повірила в його всесильність, це ж усе-таки не простий чоловік, а президент України, він точно зможе. Моя бабуся проголосувала за нього, як і більшість її односельців. Леоніда Кравчука вибрали народним депутатом від Теребовлянщини. Мотивацією було те, що їй сподобалися його красиві доглянуті руки. Раніше вона вживу таких – не спрацьованих чорною роботою – ніколи не бачила. Я би теж тоді проголосувала за нього, бо Кравчук пообіцяв те, чого мені найбільше хотілося в селі: щоб на дорозі після дощу не було калюж, як озер, коли нереально перейти до школи.

Парламентські вибори 2019 року. Та ж розбита дорога. І досі кандидати в народні депутати, приїжджаючи в округ, говорять, що в силі виправити ситуацію.

Регіональні суспільні мовники першими взялися пояснити, що народні депутати мають робити і за що несуть відповідальність. Це дуже похвальна справа як для виборців, так і кандидатів у народні депутати, які не завжди розуміють, що на них чекає в разі перемоги на виборах.

На регіональному суспільному мовнику «UA: Тернопіль» (паралельно на «Українському радіо. Тернопіль», сайті мовника te.suspilne.media та сторінці «UA: Тернопіль» у фейсбуку) упродовж липня по буднях о 17:10 виходить програма «Виборчий округ. Співбесіда», яку я б рекомендувала дивитись обов’язково всім місцевим кандидатам у народні депутати та виборцям, які мають обирати не за гарні руки чи веселий концерт на підтримку кандидата, а за програму, погляди і розуміння, що конкретно людина планує зробити, перебуваючи в парламенті. Така ж програма виходить і на інших регіональних суспільних каналах у кожній області.

У моєму 166-му окрузі балотуються 10 кандидатів у народні депутати. Суспільний мовник запрошував спікерів в алфавітному порядку, виділивши на них три програми. Лише чотири з десяти прийшли на прямий ефір на «UA: Тернопіль»: троє – на першу програму, один – на другу. Під час третьої програми ведуча зачитала довідки трьох останніх кандидатів і сказала, що жоден з них не з’явився на ефір.

Дуже шкода, що в одного з кандидатів Романа Василіцького («Самопоміч») зламалася машина і він не зміг придумати іншого способу, як доїхати на ефір на першу програму. Хоче бути народним депутатом, а не може викрутитися з елементарної оказії.

Дуже шкода, що інші п’ятеро кандидатів у день, коли їх запрошували взяти участь у програмі, надали перевагу не Суспільному, а зустрічі з виборцями в окрузі чи іншим справам. Інколи це виглядало на пародію. Для прикладу, кандидата в народні депутати Ігоря Сопеля («Слуга народу») запрошували на програму 10 липня. Замість цього він поїхав до округу, після чого опублікував фотозвіт. Судячи зі світлин, не надто багато народу йому вдалося заагітувати.

Чи допомогла мені програма «Виборчий округ. Співбесіда» визначитися з вибором? Більше так, аніж ні. Спробую пояснити, чого саме не вистачало, щоб сьогодні сказати тверде: «так».

У програми немає стабільного ведучого. Із кандидатами мого округу спілкувалася в різні дні Оксана Максимлюк. Вона чергувалася в інших випусках із Ганною Василенко. Як на мене, краще цю роль доручити одній людині, яка могла би проявити себе цікавим співрозмовником, з умінням поставити гострі запитання. Загалом ведучі впоралися з роботою, здебільшого обравши спокійний, виважений стиль мовлення. З таким голосом добре начитувати новини, та для політичних дебатів хочеться більше динаміки, різкості, гостроти. Для порівняння я передивилися кілька випусків «Виборчого округу. Співбесіда» в інших філіях. І хочу виділити «UA: Запоріжжя», де програму веде Наталія Андреєва (продюсерка Запорізької філії Суспільного). Її вміння усміхнутися, коли треба, дотиснути спікера в неточних відповідях, розпитати про політичне майбутнє й життєве минуле так, що кандидат, наче на сповіді, не затаїть жодного гріха. Ось цього «оголення» бракувало на «UA: Тернополі».

Перед усіма філіями Національної суспільної телерадіокомпанії України стояло одне завдання – зробити програму «Виборчий округ. Співбесіду» за певним форматом – довідка про кандидата, самопрезентація спікера, три бліц-запитання від ведучого, запитання від опонентів, блоки «Виклики України» та «Виклики регіону», відеозапитання від мешканців округу та запитання ведучого про знання округу.

Однак кожна філія вже сама розробляла, як наповнити програму. Наприклад, команда «UA: Запоріжжя» у Facebook регулярно постить як самі прямі ефіри, так і найпікантніші моменти з програми, а також відео з внутрішніх нарад, на яких співробітники суспільно-політичного напряму разом готують запитання до гостей.

На Facebook-сторінці «UA: Тернополя» немає нарізки з попередніх випусків, на сайті в розділі «Телепрограма» немає зазначеного «Виборчого округу. Співбесіда», відповідно немає архіву. Програми можна знайти лише у Facebook, переглянувши десятки постів за день. Бракує загравання з аудиторією хоча б у соцмережах, коли зранку можна було би вже побачити, кого з кандидатів запрошено на вечір (про це ведуча каже лише в прямому ефірі), як команда готується зустріти спікерів, яку інформацію про них відшукали.

Серед чотирьох кандидатів, які побували в ефірі «UA: Тернополя», Ярослав Антонов («Опозиційний блок») та Олег Вітвіцький («Голос») на цей момент є безробітними. Якби з ними спілкувалася Наталія Андреєва із Запоріжжя, вона б уточнила, за який кошт кандидати живуть, де взяли гроші, щоб зареєструватися. А якби мала доступ до їхньої декларації, то пройшлася б по всіх пунктах, як вона це робить у своїй програмі. На «UA: Тернополі» обмежилися запитанням, скільки коштує передвиборна кампанія, фінансовим джерелом для якої є виборчий фонд кандидата. Знову-таки, не було запитання, хто конкретно перераховує кошти, чи відомі імена благодійників, чи кандидати знайомі з ними.

В одному з блоків ведучі «Виборчого округу. Співбесіди» ставлять три запитання кандидатам. У Тернополі часто ці запитання мігрували з програми в програму, зокрема про мінімальну заробітну плату, мінімальну пенсію, вартість споживчого кошика, легалізацію канабісу, ціну на газ. Мало хто з кандидатів примудрився дати правильну відповідь. У цьому блоці бракувало запитань про майбутнє, зокрема, які із запропонованих президентом законопроектів вони підтримають у разі перемоги.

Із кандидатами 166-го округу ведучі упустили шанс подебатувати, зачитуючи в основному загальні запитання з політології та краєзнавства. У багатьох виборців, мабуть, під час першої програми було запитання до Ярослава Антонова від «Опозиційного блоку» про те, чому він, тернополянин, іде на вибори від політичної сили, яка підтримує федералізацію, місцеві референдуми, російську мову, вважає, що в країні йде громадянський конфлікт. Розуміючи, що конструктивної відповіді не буде, про це майже риторично запитав в опонента Володимир Бліхар («Батьківщина»), порекомендувавши кандидату йти до церкви і відмолювати гріхи за балотування від такої партії.

На руку кандидатам було запитання ведучої про проблему об’їзної дороги в Теребовлі. Після показу короткого сюжету на нього відповідав у першій програмі Володимир Бліхар, у другій програмі – Олег Вітвіцький. Команда «UA: Тернополя» мала б знати, що Олег Вітвіцький вписав у програму питання про об’їзну дорогу в Теребовлі. Тож можна було або в іншому блоці й під іншим ракурсом запитати про це, або й так усе ясно. Також відомо, що Олег Вітвіцький родом із Теребовлянщини, історик за фахом. Ведуча, завершуючи ефір із кандидатом, запитує його, створюючи ефект «теплої ванни»: «Яка унікальна пам’ятка є в селищі Микулинці?» (Теребовлянського район). При тому, що в окрузі є чотири райони: Бучацький, Гусятинський, Монастириський, Теребовлянський. Є з чого вибрати щось більш непередбачуване.

Проте іншим кандидатам ведуча влаштувала справжнє ЗНО з історії округу, розпитавши, у кандидатів, які проживають у Києві чи Тернополі, скільки населених пунктів у Теребовлянській об’єднаній територіальній громаді (ОТГ), у якому році заснована Теребовля, хто оздобив ратушу в Бучачі, у якому населеному пункті є вулиця Небесної сотні, яка громада в окрузі складається з двох сіл. До речі, запитань від ведучих про громади та їхні проблеми було досить багато, і кандидати часто пропонували рішення, наче вони балотуються не у Верховну Раду, а на пост голови ОТГ чи депутата міської ради.

На «UA: Тернопіль» можна телефонувати в студію і напряму щось запитувати чи просити в кандидатів, як це було у випусках «Виборчого округу. Співбесіди» по інших округах, коли люди затягнуто, з детальним описом проблеми просили кандидатів відновити рух електрички чи перекрити дах у дитячому садочку. У програмах по 166-му округу таких дзвінків, на щастя, не було, відеозапитання готувалися заздалегідь, частину з яких ставили громадські активісти й лідери думок, частину – звичайні мешканці міст і сіл, яких журналісти зустрічали на вулиці.

Філії Суспільного мовлення вибрали правильний шлях, проводячи співбесіди для всіх кандидатів у народні депутати. Можливо, цього року програма не настільки ефективна, як цього хотілося б – замало розголосу між виборцями, ігнорування деякими кандидатами прямих ефірів, проте перші зерна для розвитку критичного мислення в населення областей посіяні. Маю надію, що менше людей голосуватимуть за гарні руки кандидата і віритимуть в обіцянки, що народний депутат може зробити дорогу місцевого значення. Із «Виборчим округом. Співбесідою» ми відстали на 25 років. Чекаю на продовження подібного проекту під час кампанії перед місцевими виборами. Апетит уже нагуляла.