Тематичний моніторинг підсумкових випусків новин «UA: Першого» тривав із 1 липня по 21 грудня, загалом було проаналізовано 24 тижні, або ж 144 дні. Обсяг, цілком достатній для впевнених висновків. Аналізувалися дні з понеділка по суботу, недільні випуски каналу до розгляду не бралися, оскільки аналіз був порівняльним, а в неділю порівнювати не було з ким (майже всі канали-конкуренти суспільного мовника по неділях новин не роблять). При цьому в аналізі повноти інформаційної картини дня понеділків я враховував ті випадки, коли «UA: Перший» подавав у неділю новину, про яку його конкуренти розповідали лише в понеділок.

Важливими для повноти інформаційної картини темами я вважав насамперед ті, які напряму або опосередковано зачіпали інтереси великих соціальних груп, ті, які дають підстави широкому загалу до прийняття власних рішень у різних питаннях — від повсякденних, «шкурних», до питань електоральних (бо ж саме на період моніторингу припали парламентські вибори) й навіть до питань світоглядних (таких, як напрями розвитку всієї країни в різних царинах). Не втрачали, на жаль, своєї актуальності для всього суспільства новини, в різний спосіб пов’язані з війною, з окупацією, з вимушеними переселенцями, з політичним переслідуванням українців країною-агресоркою тощо. Паралельно з тим інформаційна картина не була би повною й без розповіді про масштабні або чимось виняткові надзвичайні пригоди і стихійні лиха. І навіть звичайний кримінал часто потрапляв до важливих тем своєю поширеністю, типовістю, а інколи навпаки — винятковістю.

Звісно, при визначенні тих тем, які становили інформаційну картину кожного дня, може грати свою роль суб’єктивний фактор, але сподіваюся, що не настільки сильно, щоб результати цього моніторингу можна було вважати взагалі не показовими або не достовірними. На старті цієї роботи я мав певний сумнів, чи брати до розгляду як «обов’язкові» ті теми, які не висвітлював жоден із телеканалів (за принципом: раз ніхто про це не казав, то ця інформація не є важливою). Але проти такого підходу мав два міркування: як мінімум, усі олігархічні телеканали, з якими я в цьому моніторингу порівнював основний канал суспільного мовника, мають свої цензурні обмеження, кожен має свій «сектор обстрілу», тому окремі теми можуть саме з цих причин каналами свідомо замовчуватися. Не слід також забувати про людський фактор, зрештою, ніяк не можна виключити таке, що на всіх каналах випускові редактори, формуючи випуски, водночас недооцінили певну тему, «не побачили» її як важливу для широкої аудиторії. І тоді до жодного з випусків усіх телеканалів не потрапляють новини на кшталт:

• Верховний Суд дозволив визначати зарплату українцям у доларовому еквіваленті;
• 17-річна українка виграла юніорський Вімблдон;
• СБУ відкрила провадження проти «Арселор Міттал», де вважають це тиском на бізнес;
• Печерський суд присудив відшкодувати Портнову 7 мільйонів гривень із бюджету;
• глава Офісу президента позвався до суду на програму «Схеми» і НСТУ;
• «Нафтогаз» на 14 % підвищив ціну на газ для населення тощо.

Погодьтеся, перераховані теми є або безумовно важливими для українського суспільства, або принаймні дуже симптоматичними, або і перше, і друге водночас. Але про жодну з них не було згадано в жодних основних випусках новин семи великих телеканалів.

У цьому тексті я буду виступати більше як критик «UA: Першого», але часом і як його адвокат. Зокрема, робитиму власні припущення про можливі причини якихось провалів, бо, так уже склалося, що маю уявлення про «внутрішню кухню», оскільки працював із НТКУ, а потім з НСТУ як тренер і консультант протягом останніх п’яти років. А як адвокат хочу одразу ж нагадати, що в цьому моніторингу суспільний мовник «грав один проти всіх», адже насправді я порівнював його підсумкові випуски із загальною інформаційною картиною дня, «колективно» змальованою одразу шістьма його основними конкурентами («1+1», «Інтером», СТБ, ICTV, 5 каналом і «Україною»). Можу точно сказати, що «спільними зусиллями» олігархічні телеканали подеколи перемагали суспільного мовника в повноті інформації. А от поодинці кожен із них йому програвав.

Зрозуміло, що питання стовідсоткового охоплення інформаційної картини дня залежить від багатьох чинників. І від якості роботи тих, хто створює випуски новин, причому якості командної роботи, і від наявного ресурсу — насамперед людського, але й технічного також, і від самої інформаційної картини кожного дня, і навіть від ефірного хронометражу випуску. Так, наприклад, підсумковий випуск новин «UA: Першого» триває в ефірі 26 хвилин, що дає редакції змогу повідомляти в середньому по 14 новин. У декого з конкурентів випуски тривають значно довше. Наприклад, у того ж «Інтера» — 45 хвилин, у «1+1» — взагалі понад годину. Можна, звісно, зважати на те, що в окремі дні інформаційна картина дня просто фізично «не влазила» до випуску. Як, наприклад, це було 19 грудня, коли кількість «обов’язкових» новин сягнула сімнадцяти, або 11 вересня, коли таких новин було вісімнадцять, чи 14 листопада, коли таких новин було взагалі дев'ятнадцять! У такі дні, звісно, сама така навала важливих подій частково виправдовувала неповноту інформаційної картини в основному випуску «UA: Першого». Але, з другого боку, бували і дні, коли важливих подій було небагато, а при цьому новини «UA: Першого» все одно «не помічали» якісь із них. Наприклад, 3 вересня, коли з п'яти важливих подій дня у випуску було згадано лише про дві. Тут уже точно обмежений хронометраж випуску не грав жодної ролі.

Трошки «математики»…

… Яку гуманітарії не дуже-то полюбляють. Але математика дає більшу ясність загальної картини, ніж простий опис словами. Якщо брати загальний показник інформаційної повноти «UA: Першого» за весь період моніторингу, я би оцінив його на тверду четвірку. Хоча, звісно, ще є куди рости й удосконалюватися. Але (без підрахунку, за загальним спостереженням) цей показник в олігархічних каналів є значно нижчим:

Для збільшення зображення клікніть на нього

Є одне доволі суттєве, на мій погляд, доповнення до цієї таблиці. В ній, як і в самому моніторингу, йдеться винятково про підсумкові випуски новин. А разом із тим, там, де в мене була можливість паралельно глянути інші випуски «UA: Першого», я кілька разів помічав, що окремі важливі теми дня висвітлювалися каналом протягом денних випусків (о 13-й, 15-й і 18-й годині), а потім чомусь «зникали» в основному випуску о 21-й. Як, наприклад, 26 листопада, коли новина про презентацію Нацбанком нових 5- і 10-гривневих монет і банкнот нового зразка була в усіх денних випусках, а в підсумковому зникла. Логіка цих випадків для мене залишається незбагненною. Теоретично можу припустити, що денні випуски і підсумковий готують різні випускові групи, але ключові теми дня, як на мене, все одно мають бути в підсумках, адже цей випуск дивиться максимальна аудиторія.

З другого боку, варто пригадати також, що 43 теми (із 308 згаданих у цій таблиці) за період моніторингу не потрапляли до основних випусків не лише Суспільного, а і його конкурентів.

Натомість 134 важливі теми за весь період моніторингу подавав лише «UA: Перший», а конкуренти ці теми не давали. На мою думку, це дуже високий показник, який свідчить про значно ширшу інформаційну картину в новинах суспільного мовника порівняно з новинами олігархічних телеканалів, які на шкоду реальній інформаційній картині дня часто приділяли увагу й ефірний час або відвертій політичній джинсі, або ж дрібнотем’ю з розряду «жовтухи» та «чорнухи». Згадані вище 134 теми, які висвітлював лише «UA: Перший», були різноманітними і, впевнений, важливими для суспільства. Ось невелика випадкова вибірка:

• спецоперація СБУ з викрадення з окупованої території колишнього ватажка протиповітряних сил терористів у Сніжному Цемаха (4 липня);
• у Харкові суд залишив під арештом підозрюваних у нападі на телеоператора (8 липня);
• вперше українець із синдромом Дауна отримав диплом про вищу освіту (15 липня);
• у Росії засудили до штрафів 18 кримських татар за акцію протесту (29 липня);
• поліція могла знати, що ветерана Олешка збираються вбити (16 серпня);
• СБУ закрила справу проти Портнова (17 серпня);
• під Офісом президента учасники бойових дій мітингували проти капітуляції (24 серпня);
• до роковин подій під Іловайськом три сотні матерів загиблих українських воїнів пікетували російське посольство в Києві (28 серпня);
• мітинг під Одеською облрадою з вимогою повернути Ройтбурда на посаду керівника Одеського художнього музею (7 вересня);
• українське слідство встановило убивць кримського татарина Аметова (10 вересня);
• прессекретарка президента фізично перешкоджала журналісту Андрушку поставити запитання Зеленському і Богдану (27 вересня);
• жителі Золотого збирають підписи під зверненням до президента із проханням залишити українських військових на старих позиціях (7 жовтня);
• в окупованому Криму в селі Курчі російські силовики захопили кримськотатарську мечеть і допитували там відвідувачів (11 жовтня);
• родини загиблих під час обвалення житлвого будинку в Дрогобичі не отримали житло, попри обіцянки міської влади зробити це до 15 жовтня (16 жовтня);
• у столичній клініці, яку поліцейські звинувачували в «чорній трансплантології», трансплантацій не роблять, а в ємностях зберігалися не людські органи, а стовбурові клітини (21 жовтня). До речі, на багатьох комерційних каналах розповідали про жваве звітування поліції, а про цю незручну для розв’язку історії — промовчали;
• акції протесту студентів-медиків у Києві і ще в кількох містах України проти збільшення строків інтернатури (7 листопада);
• слідство ДБР відмовляється спілкуватися з виробниками бронежилетів «Корсар», за начебто неякісність яких заарештували чиновників Міноборони (14 листопада);
• успішне випробування нової української крилатої ракети «Нептун» (28 листопада);
• в окупованому Криму пограбували храм Православної церкви України (7 грудня);
• Конституційний Суд забракував законопроект, за яким би керівників ДБР і НАБУ призначав президент, а не обирала б конкурсна комісія (17 грудня);
• підозрюваний у справі Шеремета Антоненко позвався до суду на Зеленського, Рябошапку, Авакова й Коваля (20 грудня).

До слова, якоїсь системи, за якою олігархічні канали замовчують або «не помічають» ту чи іншу інформацію, яку подає лише суспільний мовник, я не вловив. Як бачите, наведені теми є дуже різними, і в повному списку так само. Єдине, що для мене було очевидно при роботі над моніторингом: більшість олігархічних каналів часто дружно замовчували критичну інформацію про владу, особливо ж про такі новини, де влада могла виглядати капітулянтською чи проросійською. Натомість суспільний мовник показав, що тематичних обмежень у нього немає.

І ще один цікавий, як на мене, момент. Протягом усього цього періоду була велика кількість важливих тем, які подавалися суспільним мовником і лише ще одним каналом, при мовчанні на цю тему всіх інших. Цим «іще одним» найчастіше бували 5 канал (у 35 випадках), рідше «1+1» (у 19 випадках), подеколи СТБ (12) та «Україна» (11). І дуже рідко «Інтер» і ICTV. Я звертаю на це увагу, тому що, по-перше, це стосувалося важливих тем, про які довідалася лише аудиторія Суспільного і «ще одного каналу», відтак найширша українська аудиторія цих новин не одержала. А по-друге, на мій погляд, є прикметною тематика, яку разом із Суспільним повідомляли ці «ще одні» канали. Виглядає як можливий індикатор, які з політичних чи соціальних тем не були табуйовані редакційною політикою певних телеканалів, і — само собою — редакційною політикою НСТУ. Або навпаки, якій тематиці певні канали приділяли більшу увагу разом із Суспільним.

5 канал разом із «UA: Першим» повідомляв багато новин про політичні протести (зокрема, про акції «Ні капітуляції!», про акції з вимогами розслідувати справи про злочини проти Євромайдану і про акції з вимогами розслідувати справи про напади на громадських активістів), разом із Суспільним відстежував справи проти представників влади Януковича (Олександра Вілкула, Дмитра Колесникова, Андрія Клюєва, Олени Лукаш), подавав велику кількість повідомлень, критичних щодо влади (таких, як наслідки заклику президента Зеленського до українців звертатися до НАБУ або про хамське спілкування Зеленського з ветеранами, які приїхали до Золотого). Крім того, разом із Суспільним канал подавав велику кількість новин, пов’язаних із війною.

У «1+1» з тем, які канал висвітлював солідарно з «UA: Першим», переважала кримінальна тематика і різного роду надзвичайні пригоди, що не дивно, адже такій тематиці «ТСН» приділяє, я би сказав, надзвичайну увагу. Але поряд із тим були два повідомлення про політичні протести й одне про протест противників щеплень. І кілька повідомлень про події, пов’язані з війною. «Україна» й СТБ разом із Суспільним повідомляли про різне, якісь тенденції чітко не простежувалися. Але ще раз наголошу, що тут ідеться про велику кількість тем, про які точно довідалася аудиторія «UA: Першого», а решта аудиторії отримувала цю інформацію лише частинами.

У моніторингу враховувалася також умовно повнота висвітлення тем «UA: Першим» порівняно з конкурентами. Тут картина була такою:

Для збільшення зображення клікніть на нього

З цього видно, що «UA: Перший» загалом у більшості випадків висвітлював події на хорошому якісному рівні, краще або принаймні не гірше за конкурентів з олігархічних телеканалів. При цьому я би радив також враховувати, що, на відміну від «UA: Першого», його конкуренти мають більше кваліфікованих виконавців у ньюзрумах, сучаснішу й потужнішу техніку.

Ще одна позиція. За змістом усі новини можна поділити на зовсім нові події й на ті, які є розвитком певних подій у минулому.

Для збільшення зображення клікніть на нього

Тут відчутної відмінності нема. Тобто «UA: Перший» приділяв майже однакову увагу як принципово новим подіям, так і розвитку подій попередніх днів. Порівняно з конкурентами, суспільний мовник намагався відстежувати більшу кількість важливих «довготривалих» тем, у тім числі й тих, на які ніхто або майже ніхто з конкурентів не звертав уваги.

За географією подій картина була такою:

Для збільшення зображення клікніть на нього

Або наочніше отак:

Для збільшення зображення клікніть на нього

З цієї таблички видно, що «UA: Перший» краще висвітлює тематику, географічно наближену до фронту й до окупованих територій. Щоправда, значну частину фронтових повідомлень становили зведення штабу Операції об’єднаних сил, тому загалом високий відсоток висвітлення фронтових і прифронтових подій тут не означає значну присутність кореспондентів Суспільного саме там. За моїми спостереженнями, активніше на фронті і прифронтових територіях працювали кореспонденти «1+1», «України» і 5 каналу. Натомість у суспільного мовника найкращим і найповнішим серед усіх українських телеканалів було висвітлення подій в окупованому Криму, де у каналу є напрацьовані філією «UA: Крим» контакти з кримськотатарськими активістами, які на власний страх та ризик роблять репортажі про важливі події. Крім того, редакції Суспільного мають контакти з правозахисниками і адвокатами, які допомагають переслідуваним окупантами кримчанам.

«UA: Перший» доволі повно висвітлює події в регіонах, що, гадаю, не дивно, оскільки суспільний мовник має велику мережу регіональних філій. Хоча тут усе залежить від якості роботи конкретної філії. Частина з них працює дуже добре і в тому числі в кооперації з центральним каналом. Але деякі з філій не відпрацьовують теми як слід. Найбільш показовий приклад за період моніторингу, — коли сталася пожежа в одеському коледжі, місцева філія не організувала ввімкнень із місця події в основний випуск новин, при тому що в момент ефіру події розвивалися динамічно і драматично. 14 серпня «UA: Перший» повніше за всіх конкурентів повідомляв про надзвичайні наслідки буревію на Чернігівщині. Але при цьому взагалі не повідомляв про не менші наслідки буревію на Буковині.

За географією гірше справи з подіями, які відбуваються в Києві й поблизу Києва. Можу припустити, що причиною є обмеженість ресурсу київського ньюзруму. Хоча з точки зору інтересів глядача це не може бути виправданням. Скоріше це питання до менеджменту і, можливо, фінансування НСТУ.

І найгірші справи із закордонною інформацією, яка має стосунок до України. Це теж не дивно, адже суспільний мовник, на відміну від багатьох своїх конкурентів, взагалі не має власних корпунктів за кордоном. Відтак у суспільного мовника доволі часто виграють у повноті висвітлення закордонних подій ті конкуренти, які мають зарубіжні корпункти. Інколи необхідну інформацію «UA: Перший» здобуває, відряджаючи за кордон журналістів київського ньюзруму, як було, наприклад, у липні на конференції з реформ в Україні в Канаді або в грудні на саміті нормандської четвірки в Парижі. Але таке трапляється нечасто. В окремих випадках київський ньюзрум знаходить на місцях подій за кордоном журналістів партнерських видань («Радіо Свобода», «Голос Америки» та інших), які роблять репортажі для «UA: Першого». Доволі часто журналісти каналу знаходять закордонну інформацію в першоджерелах, тобто опитують телефоном або скайпом закордонних ньюзмейкерів. Наприклад, про затримання німецькою поліцією українського ексдепутата Олександра Онищенка на прохання НАБУ «UA: Перший» підтвердив цю інформацію, звернувшись безпосередньо до кримінального відділку міської поліції в Аахені. У конкурентів таких звитяг за звітний період я не помічав. У всіх інших випадках головний канал суспільного мовника змушений користуватися запозиченою інформацією закордонних медіа або інформаційних агенцій.

За тематичними напрямами:

Для збільшення зображення клікніть на нього

Тут можна побачити, що найкращими у «UA: Першого» є справи з висвітленням важливих подій культурної тематики. Не в останню чергу через кооперацію з каналом «UA: Культура». У цій тематиці — і найбільший відсоток висвітлених подій, і повна перевага над конкурентами.

Канал набагато повніше за конкурентів висвітлює різноманітні події, пов’язані з війною на сході і з окупацією, також достатньо уваги приділяє подіям на мирній території, але безпосередньо пов’язаним із війною. Зокрема, тематиці проблем і перемог вимушених переселенців, проблем і адаптації поранених на фронті, просто ветеранів війни тощо. Канал доволі повноцінно висвітлює надзвичайні пригоди і стихійні лиха, внутрішньополітичні процеси й різноманітні протести, зважено висвітлює кримінальну тематику, принаймні, на відміну від тих же «Плюсів», що вражають, не грішить банальними побутовими кримінальними історіями. Майже в усіх випадках, коли ньюзрум «UA: Першого» звертався до кримінальної тематики, я оцінював обрані теми як суспільно важливі.

Зовнішньополітична тематика й закордонні події, які мають стосунок до України, відстежуються каналом задовільно, хоча відсутність закордонних корпунктів відчутно впливає на цей показник.

А от дві тематичних сфери, в яких «UA: Перший» трохи «провисає», — це події, пов’язані із соціальною сферою, й економіка. Можливо, на це впливає обмеженість ресурсу центрального ньюзруму. Можливо, й те, що більшість таких тем є «важкими» саме для телевізійного представлення, бо часто не мають «картинки». Це легко долалося би широким використанням інфографіки, але, наскільки я розумію, ньюзрум «UA: Першого» в цьому теж обмежений застарілою, а часом уже архаїчною технічною базою.

У цій табличці я взагалі не брав спортивну тематику. «UA: Перший» лише у виняткових випадках дає в основному випуску спортивні новини (по-моєму, за весь період моніторингу таке трапилося одного разу), оскільки має окремий спортивний випуск.

Стисла ретроспектива

«UA: Перший» демонстрував доволі якісну роботу ньюзруму. Траплялися, звісно, невдачі, помилки у плануванні, але були й безумовно успішні історії.

Часом канал демонстрував не найкращу оперативність. Так, зокрема, було у висвітленні першого дня обвалення житлового будинку в Дрогобичі 28 серпня або 4 грудня у висвітленні пожежі в Одеському економічному коледжі, де сам розвиток подій потребував обов’язкових прямих ввімкнень із місць події, де в момент підсумкових випусків новин тривали рятувальні роботи. Так само було 12 грудня, коли тривали обшуки в обвинувачених в убивстві Павла Шеремета. Хоч загалом цю тему суспільний мовник висвітлював того дня грамотно й повно, але прямих репортажів, на відміну від конкурентів, у підсумковому випуску не робив. Натомість час від часу «UA: Перший» був значно оперативнішим за конкурентів. Наприклад, першим 4 липня розповів своїм глядачам про спецоперацію СБУ з викрадення Цемаха з окупованої території, випередивши конкурентів на добу. Або інший приклад — про катування пацієнтів Плисківського психоневрологічного інтернату канал повідомив 28 жовтня, на три доби випередивши конкурентів.

«UA: Перший» був обережнішим за конкурентів з «1+1» 1 серпня, коли повідомляв про нібито відставку керівника Офісу президента Андрія Богдана. Принаймні цю новину, яка згодом виявилася неточною, давав лише із твердження авторки новини про це на «НВ» Христини Бердинських, яка посилалася на анонімне джерело в Офісі. А от з іншим фейком, коли 30 серпня всі почали поширювати інформацію про начебто вже здійснений обмін українських полонених моряків і політв’язнів, канал був максимально достовірним. Або ж у жовтні суспільний мовник зумів розібратися у фейковій «сенсації», про яку розповідали конкуренти, що нібито в одній зі столичних приватних клінік поліція виявила людські органи. Насправді ж суспільний мовник з’ясував, що в клініці, яку поліцейські звинувачували в «чорній трансплантології», трансплантацій не роблять, а у вилучених поліцією ємностях зберігалися не людські органи, а стовбурові клітини.

Протягом цих шести місяців були певні тематичні провали, коли «UA: Перший» не звертав уваги на надважливі й системні теми. Так було в липні з початком роботи енергоринку або в жовтні, коли в країні почалися спалахи дифтерії. Не відреагував ньюзрум на початок великої історії зі звинуваченнями в убивстві Павла Шеремета волонтерів і ветеранів — 7 листопада поліція затримала подружжя Грищенків. Не звернув уваги «UA: Перший» на старт великої теми з викладенням у мережу нібито прослуховування розмов тодішнього директора ДБР Романа Труби.

Канал по-різному відстежував розвиток окремих важливих для суспільства подій. Одні дуже ретельно, інші з не зовсім зрозумілими «пробілами». Наприклад, справу нібито неякісних бронежилетів, закуплених Міністерством оборони, суспільний мовник відстежував від самих початків і ретельно, постійно дотримуючи стандарту балансу думок, звертаючись по коментарі не лише до представників ДБР, а й до підозрюваних чиновників і до керівництва фірми, яка ці бронежилети виготовляла. Або ж «UA: Перший» набагато ретельніше за всіх конкурентів відстежував справу про вбивство 5-річного Кирила Тлявова в Переяславі-Хмельницькому. І ретельніше за деяких із конкурентів відстежував тему зі звинуваченнями Антоненка, Кузьменко й Дугар в убивстві Шеремета. Або ж був єдиним із каналів, хто 14 серпня повідомив про затримання поліцією підозрюваного в убивстві на Кіровоградщині 16-річної Діани Хріненко, яку шукали протягом семи місяців. У розвитку подій після обвалення будинку в Дрогобичі канал то випереджав усіх конкурентів, перевіривши 16 жовтня виконання (а точніше — невиконання) обіцянки міської влади надати родинам загиблих житло, то не повідомляв про оголошення попередньої причини обвалення 18 жовтня. Так само нерівномірно канал висвітлював і розвиток подій після пожежі в Одеському коледжі економіки, не сказавши 21 грудня про названу урядовою комісією причину.

Були, навпаки, дуже якісні рішення. Так, 10 липня канал зібрав максимальний спектр реакцій на скасування військового параду на День Незалежності, опитавши військових у різних регіонах. А в сам День Незалежності суспільний мовник дав найширшу з конкурентів картину того, як це відбувалося по багатьох містах. Високоякісним був передвиборний спецпроєкт новин «UA: Першого» — серіал аналітичних сюжетів про всі основні партії, які реально претендували на місце в парламенті. А 3 серпня, коли Центральна виборча комісія оголосила офіційні результати парламентських виборів, поки конкуренти просто подавали ці результати в цифрах, «UA: Перший» зробив ґрунтовний сюжет з експертними прогнозами щодо роботи нового парламенту з уже очевидною монобільшістю. У вересні канал дуже якісно відстежив наслідки заклику президента Зеленського до українців звертатися до НАБУ зі скаргами на будь-яких хабарників (хоча НАБУ займається лише високопосадовцями). Суспільний мовник був єдиним із каналів, який оперативно і якісно підсумував пресмарафон президента Зеленського 10 жовтня, вийшовши новинним випуском в ефір одразу ж після його закінчення. І давав як репортажну складову (як це відбувалося), так і перші експертні оцінки заяв президента. Також «UA: Перший» був ретельнішим у відстеженні подій, пов’язаних із розведенням військ у Золотому і Петрівському в жовтні.

Висновки

Загалом моніторинг, гадаю, наочно засвідчив, що новини «UA: Першого» з точки зору представлення українській аудиторії інформаційної картини сьогодення були доволі повними. І точно повнішими за новини всіх шести олігархічних телеканалів, які моніторилися. Більше 10 % від усіх важливих тем цього періоду повідомлялися лише в новинах суспільного мовника.

Дуже велика частина новин «UА: Першого» були набагато достовірнішими за новини конкурентів.

Ньюзрум «UA: Першого» за ці місяці показав, що докладає серйозних зусиль, щоби «копати глибше». Принаймні, кількість експертних оцінок у складних і важливих для суспільства темах була на Суспільному на порядок більшою, аніж у «колективних конкурентів». Звісно, хотілося б, щоби частка цієї досяжної для новин аналітики і ще зростала. Але навіть і нинішній стан експертної думки в новинах «UA: Першого» я вважаю хорошим.

Ну й наостанок хочу дати ще одну оцінку, хоч вона й не була предметом цього моніторингу, але побіжно я не міг не звертати на це уваги. Новини «UA: Першого» загалом різко відрізняються в кращий бік від новин олігархічних каналів за рівнем дотримання професійних стандартів журналістики. Це майже стовідсоткове дотримання таких ключових стандартів як баланс думок, точність і достовірність, відокремлення фактів від думок. Прикрі порушення трапляються, але вони є винятком, а не правилом, як у новинах конкурентів. Інколи бувають проблеми з оперативністю та повнотою інформації. Але загалом, на відміну від новин олігархічних каналів, новини «UА: Першого» не «вражають» і не розважають, не пропагують і не дезінформують, не джинсують і не піарять, а навпаки саме інформують свою аудиторію. Даючи при цьому об’ємнішу і якіснішу картину сьогодення, ніж усі олігархічні телеканали разом узяті. А це і є головним завданням і головною місією новин суспільного мовника.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Шведського агентства міжнародного розвитку (SIDA) через Посольство Швеції в Україні. Зміст даної публікації є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Шведського агентства міжнародного розвитку (SIDA) чи Уряду Швеції.

Фото: скріншот відео з сайту 1tv.com.ua