Виборчі дебати на Суспільному: хто виграв і програв?

В Україні завершилася виборча кампанія, що оновила місцеву владу в усіх регіонах на всіх рівнях. Масштаб виборчої кампанії зачепив ледь не кожного: якщо не балотувалися ви, то точно висувався хтось із вашого близького оточення. Іноді здавалося, що обираються всі навколо. Для журналістів Суспільного справді гостро постала проблема пошуку незаангажованих експертів для ефірів у цей період, адже більшість із них так чи інакше були залучені у виборчий процес.

Саме масштаб цієї кампанії став викликом і для медіа, і для виборців: нам як мовнику потрібно було якомога повніше висвітлити перебіг перегонів (цьому Суспільне мовлення в регіонах присвятило 193 години прямого ефіру із 633 кандидатами), а всім громадянам — спробувати розібратися, кого ж ми, власне, обираємо, і що ці люди за нас вирішуватимуть.

Хочеться вірити, що позитивним наслідком такого поголівного балотування стане більша обізнаність наших співгромадян із владними повноваженнями, із правами та обов’язками. Щоб знати, кого обрати, треба розібратися, чим саме цей обранець займатиметься. Чи не так компанії наймають до себе на роботу? Саме громадянська активність є запорукою того, що одного ранку ми прокинемося у справді правовій державі.

Силу громадського впливу ми побачили під час підготовки дебатів для кандидатів, які пройшли у другий тур виборів міських голів. Ми розробили спеціальний формат токшоу — «Виборчий округ. Дебати», який не був формою передвиборчої агітації та не фінансувався з виборчих фондів кандидатів. Суспільне існує коштом платників податків, і ця програма була створена нами саме з урахуванням суспільного інтересу.

Одним із завдань Суспільного мовника ми вбачаємо інформаційну гігієну, якої слід навчитися українському суспільству. Що ми споживаємо, ким ця інформація замовлена, яка мета дискурсу, що лунає з екранів телебачення. Існування незалежного Суспільного мовника та його перевага в тому, що замовником і споживачем інформації є суспільство. Не інтереси бізнесів.

Місцеві вибори набагато ближчі до громадян. Голос кожного має більшу вагу. В Ужгороді міського голову обирали 25 тисяч виборців. Стільки ж переглядів дебатів отримало Суспільне «UA: Закарпаття» лише на сторінках філії в інтернеті. У Миколаєві й Черкасах — по 32 тисячі переглядів, у Чернівцях — 40 тисяч.

Оскільки ми працюємо в кожному регіоні, то побачили дуже різні підходи до дебатів: запеклі протистояння заяв, маніпуляції та навіть повідомлення про замінування. І я вважаю, що саме тиск громадськості, яка вимагала проведення дебатів на Суспільному, був важливим стимулом для кандидатів взяти в них участь.

У тих регіонах, де дебати відбулися з обома кандидатами (це Луцьк, Львів, Ужгород, Миколаїв, Черкаси, Чернівці), виборці побачили чесну дискусію, високий рівень журналістики на незалежному та незаангажованому майданчику. У Сумах та Рівному, на жаль, прийшло лиш по одному кандидату. У Сумах інший кандидат, давши згоду, пішов у «теплу ванну» проплаченого ефіру на приватний телеканал, у Рівному — прийти на дебати на Суспільному кандидатові завадила «раптова» поїздка до Києва. Дуже шкода, що в таких великих містах, як Дніпро, Одеса та Кривий Ріг, кандидати можуть собі дозволити ігнорувати публічні дебати й годувати виборців солодкою агітацію. А виборці дозволяють таке ставлення — відверту неповагу до себе.

Оскільки відповідальність Суспільного мовника — не лише організувати збалансовану конструктивну дискусію, але й зробити її доступною якомога більшій кількості виборців, — сигнал трансляції ми надавали всім зацікавленим медіа. До прикладу, львівські та чернівецькі дебати транслювали всі місцеві телеканали.

Зараз ми не маємо інформації про рейтинги філій Суспільного, бо ще не увійшли до панелі вимірювання. Однак перегляди на диджитал-платформах і згадки у ЗМІ свідчать про популярність і суспільну значущість проєкту. Про дебати говорили в усіх регіонах. Нашим ефірам було присвячено близько півтисячі новин.

У Миколаєві, за даними екзитполу одного з місцевих видань, понад третина тих, хто голосував у другому турі виборів мера міста, дивилася дебати кандидатів на Суспільному.

На жаль, у нашому суспільстві дуже слабка культура дебатів. Уміння конструктивно дискутувати й відстоювати свою позицію не вистачає на всіх рівнях — як серед політиків, так і в робочому середовищі, в ОСББ й батьківських чатах. Нам усім потрібно цього вчитися. І політики мали би показувати позитивний приклад.

Я би хотів, щоб кожен, хто балотується на виборні посади в нашій владі, був готовий відверто розповісти про себе й захистити свою позицію у прямому ефірі. Щоби публічні дебати на Суспільному стали обов’язковим елементом виборчих перегонів, а кандидати вчилися брати на себе відповідальність перед виборцями. На мою думку, ці місцеві вибори стали першим кроком до такої прозорої передвиборчої традиції.

Філії Суспільного мовника в регіонах довели, що готові до організації збалансованої конструктивної дискусії. Як би не маніпулювали неохочі до ефірів кандидати і просто недоброзичливці, Суспільне — це незалежний майданчик. Чи виявилися готові публічно дебатувати кандидати — висновки робити виборцям.

comments powered by Disqus