Свобода — це канабіс. А ви не знали?

26 жовтня в Києві відбувся черговий «Конопляний марш свободи» — акція, що пропагує легалізацію марихуани. Я належу до людей, не дуже обізнаних у цій темі. Навіщо легалізувати, які аргументи «за» і «проти»? Довідатися про це я вирішив, увімкнувши вечірні новини «UA: Першого». Де, якщо не на суспільному каналі, мають докладно роз’яснювати такі речі? Хоча інші телеканали цього дня також робили матеріали на цю тему, але я зосереджуся на суспільному як каналі, що зобов’язаний враховувати потреби суспільства, себто наші з вами.

Блок матеріалів про конопляний марш вийшов другим після теми війни та розведення військ на Донбасі — отже подію кваліфікували як актуальну. Спершу — репортаж із маршу. В кадрі на передньому плані — десяток людей із плакатами про допомогу хворим. На задньому — просто гурт переважно молодих людей.

Кореспондентка й організаторка маршу ведуть мову про негайну потребу легалізації медичного канабісу. Мовляв, законопроєкт уже був, але комітет ВР із питань охорони здоров’я його відкликав. Характерно, що в розмові весь час повторюють назву «канабіс» і лише раз — «медична марихуана»; те, що йдеться про коноплі, простим смертним не пояснюють.

Протилежні думки висловлює голова медичного комітету ВР Михайло Радуцький, який вважає, що таким чином можна «відкрити скриньку пандори». А також спеціалістка з протидії наркозлочинності Ірина Прянишникова, яка сумнівається в доцільності легалізації. Чому? Аргументів глядачі не почули. Корисним було лише повідомлення про те, що у ВР лежать зо три десятки законопроєктів на цю тему, з яких, напевно, зроблять один.

Далі пішли сюжети з тернопільського та івано-франківського хоспісів із синхронами онкохворих у тяжкому стані, а також медиків, які говорили про переваги канабісу. Мовляв, зараз застосовують морфін, який сильніше впливає на організм. Івано-франківська лікарка сказала, що медичного канабісу потребують люди з епілепсією, зокрема й «дітки».

Медики підтримують, депутати й відповідальні чиновники сумніваються, — так виглядало це в підсумку. Неважко здогадатися, кому глядачі повірять більше. Хоча коментарі медиків не можна вважати експертною оцінкою. Навіть коли йдеться про одного пацієнта, лікарі збирають консиліум. А тут виглядало, що всі без винятку медики підтримують легалізацію. Хоча те, що вони говорили, було не об’єктивним знанням і не аналізом плюсів і мінусів, а суб’єктивними думками.

Чи коректно було залучати до коментування лише медиків із хоспісів, для яких узагалі немає такої категорії, як віддалені наслідки? До того ж вони говорили не лише про безнадійних хворих, а й про тих, що мають епілепсію, з якою люди живуть. Як вплине систематичне вживання канабісу з дитинства на здоров’я й подальший перебіг хвороби? Про побічну дію цих препаратів у сюжеті не сказали ні слова. Як і про численні випадки, коли хворому призначали наркотики, а потім хвороба відступала, а залежність — залишалася.

Ще одне питання: чи коректно брати коментарі в людей, які доживають останні дні? Адже пацієнти хоспісів можуть знати про дію канабісу лише з чужих слів і не можуть їх критично оцінювати. Вони знають, що страждають від страшного болю, й ладні приймати будь-що, аби лише цей біль утамувати.

Неупередженого розбору плюсів і мінусів легалізації я не побачив у жодному незалежному ЗМІ. Скажімо, в новинах «Українського радіо» того самого дня кореспондентка розповідала, що канабіс є конче потрібним не лише безнадійно хворим, а й епілептикам, а також… ветеранам війни на Донбасі або взагалі людям із депресією. Звідки в кореспондентки такі глибокі медичні знання, не зрозуміло.

У сюжеті Суспільного пролунало: «Вже понад десять країн легалізували медичний канабіс!» Назвали Велику Британію й Німеччину, але таким тоном і в такому контексті, наче Україні давно пора приєднатися до всього світу. Але ж «понад десять» — це все одно абсолютна меншість! Навіть серед країн Заходу. А те, що кореспондентка не називає точної кількості, свідчить про те, що й знання її на цю тему приблизні…

Здивувала й картинка. Великим планом показали молодиків, які били в барабани, й демонстрантів із символами канабісу в руках. Усміхнені, збуджені, піднесені вирази облич. Це акція з вимогою врятувати хворих? Тоді до чого тут карнавал? Чому «Конопляний марш свободи»? Якщо йдеться про звичний «легалайз», себто дозвіл курити травку, то чи не варто було відокремити цю акцію від вимог легалізувати медичні препарати? І пояснити глядачам різницю між тим і іншим. Для цього знадобилися б експертні думки, зокрема коментарі юристів.

Зрозумійте правильно: я не противник легалізації канабісу. Мене насторожує, що тема ця, як і тема легалізації зброї, регулярно спливає в інформаційному просторі. Наприклад, про легалізацію й того, й іншого запитували під час нещодавнього марафону президента Зеленського. Й питання ставили журналісти аж ніяк не спеціалізованих видань.

При цьому раціональних аргументів за і проти ніхто не формулює, лише емоційні. Наприклад, що легальне куріння конопель — це свобода. Як і легальне володіння пістолетом. Отже, коли дозволять курити траву й тримати вдома пістолет, нарешті прийде свобода.

Чи є кілька сотень учасників «Конопляного маршу свободи» достатнім масштабом, щоби подавати цю акцію як Подію-з-великої-літери? Не просто згадати про акцію одним абзацом, а висвітлювати в режимі репортажу, шукаючи додаткові аргументи на підтвердження слушності вимог маніфестантів?

Чи не надто специфічна ця тема — легалізація наркотичних засобів, як і зброї, — щоб замість експертного обговорення виносити її на такий собі «плебісцит», у якому рішення приймають, спираючись виключно на емоції?

Чи не спостерігаємо ми штучну актуалізацію цих тем? Переконування суспільства в тому, що саме за це потрібно боротися, тоді як інші речі другорядні? Можливо, медіа втрапили на гачок чиїхось маніпуляцій?

Фото: Фейсбук UA: Новини

comments powered by Disqus