Проект «Громадське радіо» встиг стати рекордсменом на Спільнокоштi. За перший день на рахунок проекту надійшло 5414 гривень від 32 доброчинців, а за два тижні вдалося зібрати практично всю заявлену суму. Само собою, у багатьох з'явилися питання про те, яким буде «Громадське радіо», чим воно відрізнятиметься від інших ЗМІ та чи зможе стати по-справжньому громадським. Про це ВЕЛИКА ІДЕЯ поговорила з авторкою проекту, радіоведучою і літературознавицею Іриною Славінською.

Як усе починалося?

«Громадське радіо» з'явилося спочатку як мрія. Ця мрія існувала у дуже багатьох журналістів. Принаймні, це можна помітити з того, як регулярно у публічних дискусіях повертаються до теми необхідності громадських ЗМІ, які були би підзвітні не бізнесу чи державі, а самим громадянам. Постійно дискутують про те, чи можна підтримувати громадські ЗМІ державним бюджетом. Тоді виходить, що у нас Перший національний канал – це суспільне ЗМІ, але воно по-іншому зроблене і не підходить під цю характеристику.

Одне слово, ми, журналісти і спільнота, мріяли про це. І причини зрозумілі, тому що у комерційних медіа переважно є власники, ці власники не завжди прозорі, а там, де прозорі, то краще б були не прозорі, тому що іноді краще не знати, хто всі ці люди.

Звичайно, всі розуміють, хто кому платить зарплату і, відповідно, як це впливає на новини, на подачу інформації. Крім того, саме явище суспільного ЗМІ дозволяє говорити на теми, про які зазвичай у великих медіа не говорять через те, що вони нерейтингові або нецікаві більшості людей. А громадські ЗМІ ставлять за мету піднімати питання суспільних змін – говорити на правозахисну тематику, розкривати маловідомих експертів та спікерів, займатися просвітницькою роботою.

У травні, коли на ринку ЗМІ з'явилося багато безробітних журналістів – я маю на увазі ситуацію з ТВi, звідки пішло три десятки журналістів, операторів, режисерів на знак протесту проти непрозорого продажу каналу та спроб цензури з боку нового керівництва, – мені подзвонив Кирило Лукеренко, який тепер є головним редактором «Громадського радіо», і запропонував цю прекрасну авантюру. Вся історія така: колись давно голова правління Громадського радіо Олександр Бузюк мріяв зробити своє радіо в Рівному, але частот не отримав, і тому після Помаранчевої революції робота згорнулася. Навесні цього року Олександр запропонував Андрію Куликову створити нове Громадське радіо. До ініціативної групи увійшли Наталка Соколенко, Володимир Корсунський і Кирило Лукеренко. Одним словом, хотіли робити Громадське радіо – і почали! Є прекрасний жарт про машину, в якій не заводиться двигун, і тому треба спочатку поїхати, а потім уже й двигун заводити. Як бачите, «Громадське радіо» – це така наша машина, що вже їде. Це спільна мрія, мрія нашої команди.

Громадське радіо: хто і для кого?

«Громадське ТБ» і «Громадське радіо» – це дві абсолютно різні редакції. Ці проекти роблять різні люди, окрім, мабуть, Насті Станко, яка працює з «Громадським телебаченням» і робить подкаст для «Громадського радіо». Найчастіше у людей виникає плутанина, оскільки і в «Громадському ТБ», і в «Громадському радіо» частину команди становлять журналісти, які звільнилися цього року з TВі. Крім того, Сергій Андрушко і Настя Станко фактично працюють в обох проектах. Але, звичайно, не тільки колишні журналісти TВі формують склад команди.

Мені здається найбільш цінним, що це люди з різних сфер, фахівці, які мають досвід роботи в дуже різних ЗМІ, зокрема й на Бі-Бі-Сі, і це йде нам на користь. Загалом, це два різних організми. З ТВі сьогодні ми не маємо нічого спільного: він залишається комерційним каналом, який вже незрозуміло кому належить. У листопаді запускається «Громадське телебачення», а «Громадське радіо» працює вже з серпня як радіо-подкастер.

Суть громадського медіа в тому, що воно орієнтоване на суспільство. Наші колеги з «Громадського телебачення» зробили соціологічне дослідження аудиторії громадських медіа і з’ясували, що нас готові сприймати близько 1,8 мільйонів українців. Я не впевнена, що можна виділити якусь цільову аудиторію. Достатньо подивитися, хто наші доброчинці на Спільнокоштi: це неймовірно різні люди – від upper-middle class, які віддають по декілька тисяч гривень, до пенсіонерів і вчителів, які роблять внески по 10 гривень. Незалежно від суми, це неймовірно цінні внески. Що стосується освіти, це люди з різним бекграундом, та й середній вік визначити важко – «виделка» тут широка, від 20-літніх до пенсіонерів. Об'єднує їх те, що вони хочуть отримувати якісну інформацію, яку не можуть отримати з інших ЗМІ.

«Громадське радіо» відрізняється від комерційних ЗМІ тим, що у нас буде тільки та інформація, яка не є джинсою, тобто ніким не проплачена, інформація, яка не обслуговує інтереси різноманітних власників та інвесторів.

Мільйон гривень в рік. Бюджет і фінансування

Наш бюджет – мінімальний бюджет, який покриє базові потреби, – близько мільйона гривень на рік. Коли ми подавали проект на Спільнокошт, то спершу хотіли зібрати 100 тисяч гривень, а потім перестрахувались і зменшили стартову суму до 60 тисяч, придумавши проект «60 тисяч за 60 днів».

На мою думку, найбільш чесний варіант існування суспільного ЗМІ – коли його повністю фінансує суспільство. Коли з'являється якийсь великий інвестор, відразу виникає думка: ага, хто платить, той дівчину і танцює, як кажуть. Насправді люди готові платити за якісну інформацію. Я це бачу, бо через Спільнокошт доброчинці часто ставлять мені запитання, чи з'явиться у нас на сайті можливість для внесення регулярних платежів. Думаю, щось таке з нами буде відбуватися згодом. Звісно, це не буде платою за контент. Відомо, що у нас люди погано платять за контент – мало хто легально купує електронні книжки та музику. Тому ми запропонуємо можливість просто підтримувати радіо. Але це не буде платою за можливість його послухати, оскільки «Громадське радіо» орієнтоване на всіх, незалежно від можливостей підтримувати його фінансово.

Другий спосіб існування – це гранти, спрямовані на підтримку незалежної журналістики, демократії, свободи слова. Але поки що жодного такого гранту ми не отримали. Ми над цим працюємо.

Радіо без радіочастот. Контент і трансляція

Зараз соціальні мережі дають неймовірну кількість можливостей для того, щоб аудиторія могла впливати на контент. Досить придумати загальний гештеґ типу #Громадське радіо і запросити всіх бажаючих давати нам поради, пропонувати теми, брати участь у дискусіях, звертати увагу на якісь обговорення. Тобто кожен із слухачів може приєднатися до формування радіо. Коли в соцмережах дуже багато людей, робити це справді легко. У нас вже є слухачі, які постійно дають фідбек на подкасти та обговорюють те, що ми робимо.

Ми регулярно зустрічаємося редакцією, обговорюємо ідеї, і коли закінчиться Спільнокошт, будемо думати над подальшими форматами. Поки що ми працюємо віртуальним офісом, матеріалізуючись раз на тиждень на летючках. Це нормальний формат, на якості роботи це ніяк не відбивається.

Робити радіо на частотах досить ризиковано. У 2015-му намічаються президентські вибори, і вже зараз ми спостерігаємо потужний переділ медіаринку, тому купувати частоти на радіо – стрьомно. А інтернет – найменш контрольований спосіб передачі інформації, і саме там найбільш комфортно можуть існувати незалежні ресурси. Тому наша найближча мета – мовлення в інтернеті.

Зараз ми – радіо-подкастер, тобто ми не говоримо в прямому ефірі, а просто кілька разів на тиждень публікуємо програми з нашими записами. Уже на початку наступного року ми плануємо перейти від роботи на студіях наших друзів у свою власну студію. Ось тоді ми і почнемо говорити онлайн.

Також з'явиться більше програм. Зараз існують програми Наталки Соколенко «Якщо» та «Читаємо угоду про асоціацію», подкаст Насті Станко «Генплан», «Філософський барабан» Олега Шинкаренка, інтерв’ю в «Кабінеті Сергія Андрушка» і моя програма «Антена».

Скоро почнемо записувати нову програму Юрія Макарова «Чайник». Це буде програма, яка дозволить слухати прості розмови про складні речі – від економіки до науки – зі слів експертів, які можуть пояснити складне простими словами.

З'являться дві нові програми Ольги Герасим'юк про актуальні історії, які відбуваються в «соціалці» та культурі. Також у нас задумана програма Андрія Куликова «Європейська нота» про європейську музику. У нас багато ідей того, як це розширювати, але наразі не вистачає ресурсів.

Насправді ми дуже відкрита структура з горизонтальними комунікаціями, і якщо у когось є ідея програми і бажання регулярно її реалізовувати, то можете пропонувати свої ідеї – є доволі серйозний шанс, що вони стануть нашими подкастами. 

Катерина Сергацкова, ВЕЛИКА ІДЕЯ