Радіосцена. Як «UA: Чернігів» відкриває місцевих музикантів
Двоповерховий будинок радіо в Чернігові збудували 1961 року. Це була перша подібна будівля в Україні — згодом, коли їх почали зводити в інших містах, чернігівську брали за взірець. «Керівниця обласного радіокомітету Антоніна Соколова їздила до столиці, вибивала, просила», — розповідає продюсерка чернігівського суспільного радіо Алла Копиловська, відкриваючи двері до просторої студії звукозапису.
У куточку студії стоїть стіл, мікрофони й пульти для запису: тут пишуть новини й деякі програми Чернігівського радіо. Алла Копиловська стукає в панелі, якими обшита студія:
— Студію зробили такою великою не для запису концертів. Аби багато говорити, людям потрібне повітря, простір, щоб дихати.
Коли продюсер «UA: Чернігів» Артем Шелковий уперше зайшов до цієї студії, уявив, як тут пишеться Стінг. Тоді в нього виникла ідея знайти застосування для приміщення, яке практично не використовувалося тридцять років. Спершу тут провели кінопокази в межах фестивалю «Нове британське кіно».
Тоді на студію звернули увагу музиканти, яким цікаво було подивитися на стару апаратуру. Наприклад, на бобінні магнітофони, які тут збереглися. Коли лідер чернігівської групи Jam Bubble Band Сергій Сетун зайшов сюди, то вигукнув: «Агов, хлопці, так тут записуватися треба!»
— Старожили розповіли, що востаннє тут записувались ансамблі й хори у вісімдесятих роках, — каже Артем Шелковий. — Потім це стало невигідно — радіо воліло записувати концерти в районах. Отже, ми маємо велику студію для запису, де наприкінці дня записують новини. Чому б не використати її всю?
Так в Артема та ведучого Андрія Соколова сформувалась ідея «Радіосцени»: проекту, в межах якого у студії виступають музичні гурти. Щосуботи в ефір виходить запис трьох пісень чергової чернігівської групи, записаних наживо.
Взявшись за цей проект, звукорежисери побачили, як багато слабких місць має стара техніка обласного радіо. Її ресурсу достатньо для одного ведучого, але музичному гурту дати раду складно. Тому довелося залучити техніку Суспільного телебачення.
— Ми ще й знімаємо своєрідний кліп для музикантів, який потім можемо показувати на обласному суспільному телеканалі, наприклад, у ранковому шоу, — розповідає Андрій Соколов. — Маємо непоганий продукт для радіо та телебачення.
Кліпи прості, без спецефектів. Пісні записують лише україномовні. Якщо в репертуарі гурту їх бракує, дозволяють виконати одну з трьох пісень іншою мовою. Щодо стилів і напрямів музики обмежень немає.
— Нещодавно ми записали аматорський колектив «Сіверяни», який збирає фольклор на Чернігівщині. Це не якісь усім відомі «Ой на горі два дубки», а забуті пісні, яким «Сіверяни» дають друге життя.
Почавши працювати з місцевими виконавцями, організатори «Радіосцени» виявили, що не всі вони мають студійні демозаписи: деякі надсилали зразки своїх пісень, записані на диктофон. Записати пісню у професійній студії — дорого, каже Андрій Соколов. Тому пісні, записані на «Радіосцені», дуже важливі для музикантів-початківців, які можуть використовувати ці записи для промоції своєї творчості. Філія Суспільного укладає з музикантами договір: «UA: Чернігів» крутить записи в ефірі, а музиканти мають право використовувати їх на свій розсуд.
— Ми просуваємо чернігівські гурти під гаслом «Слухай своє», й водночас самі шукаємо ширшу аудиторію. Адже музикантів у місті знають, вони поширюють ці відео й допомагають нам знайти нового слухача і глядача, — каже Артем Шелковий.
«Радіосцена» працюватиме до кінця літа. Вже восени до Будинку радіо переїде вся команда Чернігівської філії. Тоді тут зніматимуть ранкове шоу, новини та авторські програми.