Конференцію «Реорганізація державних ТРК та створення НСТУ: регіональний вимір», що відбулася 27 квітня в Києві, організувала ГО «Телекритика» за сприяння Ради Європи в рамках проекту «Впровадження європейських стандартів в українському медійному середовищі», що фінансується урядом Канади.

У заході взяли участь представники НТКУ, Нацради з питань телебачення та радіомовлення, гендиректори ОДТРК, медіюаристи, іноземні експерти, журналісти й представники громадських організацій.

Під час обговорення порушувалися різні аспекти перетворення державних телекомпаній у ПАТ «НСТУ», зокрема, фінансування, структурні моделі мовників, спільне виробництво контенту, професійні стандарти й навчання працівників, а також шляхи ліцензування НСТУ.

Дискусії протягом дня засвідчили, що в представників ОДТРК наявні серйозні побоювання — в першу чергу стосовно фінансування та скорочення штату. З іншого боку, були присутні й ті директори, які висловили готовність до змін, пропонували свої варіанти регіональних моделей та представляли приклади модернізації контенту. Зураб Аласанія, генеральний директор НТКУ, запевнив, що його команда, як і раніше, готова вислухати та розглянути всі пропозиції. Однак він наголосив, що ухвалення закону — це не фінішна пряма, а початок тривалої роботи.

 Світлана Остапа, Зураб Аласанія

Про стандарти і рейтинги

Одна з причин напруження та спротиву з боку обласних телекомпаній — відсутність діалогу з ними в попередні роки, вважає Сергій Томіленко, перший секретар НСЖУ: «Питання про перетворення Першого національного обговорювалося протягом десяти роки років, а ОДТРК ніколи не були предметом дискусій і круглих столів. Вважалося, що спочатку треба створити ВВС на рівні УТ-1, а потім будемо дивитися, що робити з іншими ОДТРК». Зараз потрібно якомога активніше долучати регіональних представників до обговорення, вважає Томіленко — і робити це на рівні колективів, а не лише на рівні гендиректорів.

Сергій Томіленко

Важливо, щоби представники ОДТРК усвідомлювали дві важливі речі, які лежать в основі організації єдиного суспільного мовника, підкреслила Вікторія Сюмар, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації. По-перше, це те, що закон максимально убезпечує регіональних мовників від впливу місцевих керівників. «Були різні концепції щодо імплементації регіональних мовників, і було багато боротьби за те, щоб вони існували окремо — здебільшого з боку депутатів-мажоритарників, які звикли використовувати цей ресурс», — зазначила пані Сюмар. Але сьогодні на нормативному рівні закріплено єдиного суспільного мовника з єдиним підпорядкуванням: «Залежність від наглядової ради, у складі якої члени громадських організацій та політичних партій, — це краще, ніж залежність від різних регіональних керівників».

Олег Наливайко, Вікторія Сюмар, Андрій Куликов

По-друге, ключова реформа полягає в тому, що регіональні телекомпанії почнуть працювати за найвищими професійними стандартами та мають стати справді зразковими мовниками.

Питання стандартів — вкрай актуальне, оскільки, як засвідчують моніторинги новин ОДТРК, якість контенту там низька. Головні проблеми — велика кількість джинси й паркетних матеріалів, що неприпустимо для суспільного мовлення. Діана Дуцик, виконавчий директор ГО «Телекритика», розробила поради для регіональних каналів на основі рекомендацій для суспільних мовників від Комітету міністрів Ради Європи. Одна з них — суспільний мовник має бути чинником соціального єднання. «В Україні з цим проблеми — високий рівень конфліктності, який є в суспільстві — це теж результат роботи медіа, зокрема й державних, — зазначила пані Дуцик. — Ми маємо враховувати ці помилки. Люди повинні почати вам довіряти, наразі рівень довіри до державних ЗМІ на дуже низькому рівні».

Діана Дуцик

Крім того, контент мовника має бути спрямований на різні категорії суспільства і становити більшу суспільну цінність, аніж продукт комерційних каналів. Продукт як центральних, так і регіональних каналів потрібно робити доступним на всіх платформах — для цього варто розвивати сайти мовників, просувати програми через соцмережі та YouTube-канали.

Зураб Аласанія зазначив, що, змінюючи стандарти мовлення, журналісти не повинні думати про рейтинги. «Рейтинги — це завжди низова штука, якщо ми будемо гнатися за ними, то не виконаємо функції суспільного, — зазначив він. — Ми маємо виробляти іншу модель та перебудувати ринок». Олександр Харебін, перший заступник гендиректора НТКУ, зауважив, що зараз у рейтингу Перший національний перебуває на 19-му місці: «Ми свідомо відмовилися від контенту, який в Україні звикли дивитися. Суспільне й надалі не буде потурати інтересам аудиторії, ми хочемо просвітлювати й навчати».

Олександр Харебін

Щоб новий контент був якісним та водночас цікавим для глядачів, необхідне навчання всіх колективів ОДТРК. На важливості навчання акцентували увагу всі учасники дискусії. Так, Дар’я Юровська, заступниця генерального директора НТКУ, розповіла, що буде створено навчальний центр із програмою тренінгів та воркшопів, які проводитимуть українські та європейські фахівці. Вона також зауважила, що не лише журналісти регіональних відділень тренуватимуться в Києві — а й навпаки, працівники центральних каналів теж мають зрозуміти специфіку на місцях. Сергій Томіленко підкреслив, що будуть проводитися майстер-класи також у самих ньюзрумах ОДТРК.

Дар’я Юровська

Фінанси ОДТРК у цифрах і прогнозах

Під час конференції представники регіональних телекомпаній презентували своє бачення моделі суспільного мовника. Як пояснив Олександр Харебін, щоб дійти консенсусу в цьому питанні, знадобиться не менше трьох місяців — почнуться активні поїздки в регіони, аналіз наявних там можливостей: «Структура філіалу як відокремленої частини не обговорюється — всі будуть вливатися в НТКУ. Але поки ми не познайомимось із місцевою ситуацією, не зрозуміємо, що можна взяти гарного, та не почуємо вас — нічого не буде».

Він також навів цифри: бюджет системи, яка розподіляє гроші на ОДТРК — 700 млн грн. на рік, а кількість працівників, між якими їх треба розподілити — 7700. Згідно із законом, наступного року бюджет складатиме 900 млн грн., однак борг при цьому становить 400 млн грн.

«Організація не може існувати й виробляти контент із такою непропорційно великою кількістю людей. Тому потрібно буде робити кадрові відбори: під час реорганізації відбудеться двократна хвиля звільнень», — сказав він. (Відео з виступом пана Харебіна тут.)

Уніфікація та індивідуальність

Експерти Ради Європи, які взяли участь у заході, наголошували, що потрібно зберегти баланс між єдністю у стандартах у всіх філіалах суспільного мовника, з одного боку, та висвітленням самобутності регіонів — з іншого. Так, Борис Бергант, колишній віце-президент Європейської мовної спілки, навів приклад Словенії. Хоч це й маленька країна, її суспільне мовлення приділяє увагу всім національним меншинам — на окремих регіональних каналах велика частина контенту виробляється для угорської, італійської меншин.

Борис Бергант

«Ми хочемо зберегти традиції, адже національні меншини — це багатство, вони приносять інше розуміння, як можна жити», — зазначив пан Бергант. Водночас у Словенії всі регіональні канали працюють за тими критеріями й тим же етичним стандартом, що й центральні канали. З ним погодилася й Дар’я Юровська: «Регіональні компанії мають відображати індивідуальність тієї частини країни, в якій вони працюють. Обговорювати ті питання, які важливі саме для них».

Яскравим прикладом регіонального контенту є програми Закарпатської ОДТРК — єдиної телекомпанії в Україні, що веде мовлення вісьмома мовами: українською, угорською, румунською, словацькою, німецькою, ромською, російською та русинською.

Віталій Мещеряков

Як розповів її гендиректор Віталій Мещеряков у структурі компанії діє унікальний для України відділ транскордонного мовлення, що забезпечує адаптацію українською мовою власних програм, які продукуються мовами нацменшин. Детальніше про роботу Закарпатської ОДТРК — у відеопрезентації.

 Програми, що розповідають про специфіку регіону, мають показувати й на центральних каналах, переконаний пан Бергант. Із цим погодився Андрій Велесик, гендиректор Рівненської ОДТРК: «Говорячи про спільне виробництво — ми не маємо на увазі кілька годин включення на центральному каналі — наші проекти мають бути логічним вплетенням у загальнонаціональний продукт».

Андрій Велесик

Він зазначив, що співпраця може відбуватися в рамках інформаційних програм, оперативних включень та експертних студій. Андрій Велесик представив своє бачення моделі суспільного мовника.

Йшлося й про співпрацю між громадськими медійними ініціативами та регіональними мовниками. Участь в обговоренні взяв Олексій Мацука, засновник проекту «Громадське телебачення Донбасу», та головний редактор «Громадського радіо» Кирило Лукеренко. «Державні ЗМІ зараз насторожено ставляться до громадських ініціатив, вбачаючи в них суперників, насправді це не так, ми маємо бути союзниками, — зауважив пан Лукеренко. — Громадські ініціативи можуть бути продюсером контенту для мовників, які перетворюються. Яскравий приклад — “Громадська хвиля” — результат співпраці між “Громадським радіо” та НСТУ».

Кирило Лукеренко

Про комерціалізацію та ліцензування

Очільники ОДТРК висловлювалися щодо великої кількості ризиків, які вони вбачають при перетворенні. Безумовно, ключовий із них — відсутність чіткої системи фінансування. Гендиректори наголошували, що зараз хороших фахівців дуже складно утримувати на телеканалах, оскільки зарплати є значно меншими, ніж на приватних каналах.

Інші ризики — технологічні: необхідність уніфікувати технічне забезпечення, оснащення, без чого спільні проекти з центральними каналами будуть проблематичними.

Ольга Куліш, гендиректор Волинської ОДТРК, висловила побоювання, чи не призведе форма мовника ПАТ до надмірної комерціалізації: «Якщо це ПАТ, то йдеться про прибуток, а якщо прибуток, то в адміністрації завдання — здобути кошти. Вони здобуваються легко, але тоді суспільна місія принижується, може бути джинси».

Ольга Куліш

На цій проблемі акцентувала увагу й Агнешка Ромашевська-Гузі, експертка Ради Європи. «Спрямовування на одержання прибутку — це не головна ціль суспільного мовлення, — зазначила вона. — Зараз у Польщі ми б хотіли перетворити суспільного мовника на акціонерне товариство, яке є неприбутковим (у нас можлива така форма). Тобто весь прибуток буде йти на розвиток інституції».

Агнешка Ромашевська-Гузі

Вона розповіла, що в Польщі суспільне мовлення на 40% фінансується з абонентської плати, а більша частина — прибутки з реклами. При цьому на центральних каналах ситуація простіша, бо там більший ринок реклами, на відміні від регіональних.

Григорій Шверк

Питання, яке цікавило всіх учасників — це забезпечення суспільного мовника частотами.  Григорій Шверк, заступник голови Національної ради, розповів, що НСТУ має мовити не менш як на двох загальнонаціональних каналах мовлення багатоканальної ефірної телемережі — суспільно-політичному та культурно-освітньому; на регіональних каналах мовлення багатоканальної ефірної телемережі й не менше ніж на трьох загальнонаціональних ефірних радіоканалах — суспільно-політичному, культурно-освітньому, молодіжному.

Сьогодні є труднощі із забезпеченням частотами суспільного мовника, оскільки частотний ресурс обмежений. Водночас регуляторний орган робить усе від нього залежне, аби знайти варіанти розв’язання цієї проблеми. Зараз триває робота над створенням ФМ-мережі для Першої програми Українського радіо. За словами заступника голови Національної ради, цей проект буде реалізовано найближчим часом, і мережа охоплюватиме більше 90% території країни.

Фото - Максим Лісовий; CS Arena

Більше фото з конференції тут.