ПАТ «Укртелеком», що входить до групи компаній Ріната Ахметова СКМ, минулої п’ятниці припинив доставку сигналу каналів Національної радіокомпанії України «Промінь» та «Культура» у мережі проводового радіо. І хоча, після перемовин з НРКУ, «Укртелеком» тимчасово повернув трансляцію, громадські активісти вбачають у відключенні загрозу національній безпеці держави. Що сталось насправді, скільки ще «протягне» дротове радіо, а також як це стосується національної безпеки та майбутнього Суспільного мовника?

Мережа проводового радіомовлення дісталася нам у спадок від радянських часів, у 1991 році в Україні налічувалось близько 19 млн радіоточок. Тобто практично все доросле населення було охоплене мережею. За 24 роки незалежності кількість радіоточок скоротилася в 12 разів: на кінець 2014 року вона складала близько 1,5 млн. «Укртелеком», якому після приватизації у 2011 році дісталася мережа дротового радіо регулярно звітує про збитковість доставки сигналу, відмови користувачів від цієї послуги, застарілість обладнання та й самої технології.

При цьому Національна радіокомпанія України, яка є виробником контенту трьох каналів, що транслюються у проводовій мережі, а також на радіохвилях, не платить «Укртелекому» за доставку сигналу: за це платять самі слухачі. Більше того, НРКУ зазначає, що в їхніх контрактах з «Укртелекомом» другий і третій канали радіо ніколи не фігурували, хоча завжди транслювалися.

До речі, відключення УР-2 та УР-3 майже співпало із черговим підвищенням тарифів для слухачів, які з 1 липня складають від 15 до 27 гривень щомісяця. Очевидно, таким чином «Укртелеком» намагається підвищити рентабельність проводового радіо.

Проте, скорочення кількості радіоточок не допомагає зменшити витрати на обслуговування мережі, адже вона залишається розгорнутою в усіх областях України. Менша кількість радіоточок штовхає підприємство до ще більших фінансових недостач, підвищення ціни для слухача і збільшення кількості відмов від послуг.

У середньому, щороку за часів незалежності ми втрачали 730 тисяч радіоточок. Якщо темпи скорочення збережуться, «Укртелеком» позбудеться проводового радіо взагалі вже до кінця 2016 року!

Дротове радіо та національна безпека

1,5 млн слухачів: чи багато це для радіо? Так, дуже багато. Потужний FM-передавач доносить сигнал до кількох мільйонів слухачів, це в кращому випадку – наприклад, у Київській області. Радіоточки – це вже побудована мережа, звична для слухача і не обмежена якимось одним регіоном країни. Зруйнувати мережу – означає позбавити Суспільне радіомовлення півторамільйонної аудиторії.

Радіо «Промінь» і «Культура» – це проукраїнський контент. Причому, він – саме там, де його звикли й хочуть отримувати жителі невеликих міст, сіл, патріотичні громадяни, в тому числі молодь, яка хоче слухати ефір only ukrainian. До речі, неабиякого резонансу набув ранковий ефір з ведучими Дмитром Хоркіним і Тетяною Литвиновою на радіо «Культура» 22 липня, який відвідав в.о. гендиректора НРКУ Анатолій Табаченко: десятки слухачів з усієї України дзвонили в студію, вимагаючи відновити мовлення й притягти «Укртелеком» до відповідальності.

Хто займе нішу вимкнутого проводового радіо, яке доносить проукраїнський контент? На його місце швидко прийдуть розносники газети «Вести» чи подібних ЗМІ, якіпередаватимуть російську пропаганду. Невже саме в цьому полягає підступний план власників і менеджменту «Укртелекому»?

Але є дещо, чого не можуть зробити ані розносники «Вестей», ані FM-радіостанції, ані кабельне телебачення. Це оповіщення в разі військових дій, техногенних чи природних катастроф, надзвичайних ситуацій.

Гостроту занедбаності системи оповіщення демонструє випадок 2008 року в Чернівецькій області, коли внаслідок паводку населення кількох районів опинилося в інформаційній ізоляції, не маючи джерела інформації: мережу проводового радіо, яке виконує функції оповіщення, було фактично знищено. Про необхідність розбудовувати, а не скорочувати мережу екстреного оповіщенняговорили й після «фосфорної аварії» 2007 року на Львівщині.

Знищити чи модернізувати?

Національна рада з питань телебачення та радіомовлення у звіті за 2014 рік зазначала, що «підприємство («Укртелеком») не зацікавлене у сталому функціонуванні мереж проводового мовлення, і тому найдоступніше джерело інформації та надійний засіб сповіщення населення у надзвичайних ситуаціях перебуває у вкрай занедбаному стані». Також Нацрада вбачає причини скорочення дротового мовлення у масових звільненнях працівників ПАТ «Укртелеком», які обслуговували радіолінії, радіовузли та радіоточки, а також у демонтажі радіоліній при ремонті опор ліній електропередач, які вже ніхто не відновлює.

«Укртелеком» повинен припинити нищення мережі й знайти спосіб зробити її рентабельною. Вирішують проблему окупності мовлення по-різному. Наприклад, у Росії кілька років тому з’явилася ідея побудувати мережу «соціальних розеток», за допомогою яких, окрім системи оповіщення та радіо, можна отримати пакет з кількох телеканалів і низькошвидкісний, проте майже безкоштовний доступ до інтернету.

Така «соціальна розетка» могла б стати в майбутньому послугою, яка допоможе українському Суспільному мовнику збирати абонентську плату з користувачів, задовольняючи широкий спектр їхніх інформаційних потреб. При цьому Суспільне мовлення стало б більш незалежним від державного бюджету.

Знищення мережі радіоточок – це удар по національній безпеці у час війни, а також «підніжка» майбутньому Суспільному мовнику. Тому не варто чекати на проактивні дії приватної компанії, яка стратегічним підприємством фіксованого зв’язку керує виходячи з суто бізнесових міркувань. Натомість, вирішувати проблему треба на державному рівні: із залученням представників РНБО, органів виконавчої влади та Національної суспільної телерадіокомпанії України.