osvita.mediasapiens.ua

Що треба знати про кандидатів на голову правління Суспільного мовлення

Серед кандидатів на посаду голови правління суспільного мовлення є начальник цеху електростанції в НСТУ Олександр Коваленко. Колишній генеральний директор сумської телерадіокомпанії «Відікон» Юрій Дараган, за правління якого на телеканалі виходили новини з ознакою «джинси», політичне життя висвітлювалося заангажовано та однобоко. Олександр Зорка, який вважає, що у фразі «суспільне телебачення» важливим є телебачення. Олександр Зирін, який назвав Наглядову раду НСТУ непрофесійною, бо більшість її членів є представниками олігархів, а представники від громадськості нічого не тямлять у суспільному мовленні. Роман Вибрановський, який уже оприлюднив склад своєї команди: в ній опинилися й ті, хто разом із ним працював на «Громадському радіо» ще в 2002–2005 роках. Зураб Аласанія, якого багато хто вважає єдиним цілком незалежним кандидатом, а хтось звинувачує в падінні рейтингів «UA: Першого». Поляк Марек Серант, який активно включився в український медіаринок у 2013 році. Олег Наливайко, голова Держкомтелерадіо, якого охрестили представником від влади. До речі, два останніх кандидати, згідно з деклараціями, є найбагатшими.

Зураб Аласанія

«Все буде добре», — цією фразою генеральний директор Національної телекомпанії України (НТКУ) Зураб Аласанія закінчив свого листа-пояснення, чому він вирішив звільнитися з посади, на якій пропрацював із 25 березня 2014 року по 1 листопада 2016 року. «Останнє речення — чому намагаюсь продовжити. Бажання довершувати те, що починав, є природнім, як на мене», — так Зураб Аласанія відповідає всім, хто мучить його запитаннями на зразок: «Ви ж там працювали і пішли. А тепер хочете повернутися?».

Зураб Аласанія народився в грузинському місті Сухумі, закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «промислово-цивільне будівництво». Його медійна кар’єра розпочалася 1997 року в харківській студії «Телемак», де він випускав авторську програму «Телебачення сьогодні». Харківський період тривав до 2012 року: Зураб Аласанія був журналістом програми «Одного разу», випускав авторську публіцистичну програму «Об'єктив-но» в харківській телерадіокомпанії «Симон» (1999), став співзасновником і директором медіагрупи «Об'єктив» (2000 рік), заснував агентство «МедіаПорт» і тижневик «MediaPost» (2006 рік), був директором Харківської обласної державної ТРК (з 5 липня 2005 року по 4 червня 2010 року), керував телерадіокомпанією S-ТЕТ (2002–2012 роки).

У 2013 році Зураб Аласанія став одним із засновників і журналістів Hromadske.tv, є членом громадської організації Hromadske.tv, членом Незалежної медіаради й Комісії з журналістської етики.

25 березня 2014 року Кабінет міністрів України призначив пана Аласанію генеральним директором Національної телекомпанії України. Його кандидатуру було запропоновано уряду представниками медіаспільноти. Уже тоді він заявив, що кінцевою метою реформування Першого національного бачить роздержавлення і створення на його базі суспільного мовлення. Відтоді він активно працював над досягненням цілі. За час його керування вдалося об’єднати 31 державне підприємство й узяти участь у перетворенні їх на акціонерне товариство. На Першому національному кардинально змінився контент. Було вилучено з ефіру концерти Михайла Поплавського і ток-шоу Савіка Шустера:  керівництво каналу вважало низькопробними і джинсовими проектами. Новини стали відповідати журналістським стандартам. Було запущено десятки нових проектів, серед них — кілька програм журналістських розслідувань, які гостро критикують владу, зокрема й Президента Петра Порошенка та його найближче оточення.

Команда Зураба Аласанії створила логотип суспільного мовлення й перейменувала Перший національний на «UA: Перший», що означає «You are: Перший». Після того як колишні ОДТРК об'єдналися в НТКУ для подальшого створення публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія», Зураб Аласанія заявив, що в компанії не має бути таких понять як центр і регіони й він хоче створити одну команду. Ті регіональні філії, що позбулися замовних матеріалів, отримували логотип суспільного мовлення. Першою цей логотип почала використовувати Сумська філія НТКУ.

Зураба Аласанію не раз критикували за падіння рейтингів, а отже й за зменшення надходжень від реклами. Профспілки працівників культури виступали із заявами про недовіру генеральному директорові через низькі заробітні плати і скорочення колективу. Закидали й те, що він поділився з телеканалом СТБ правами на підготовку і проведення національного відбору на «Євробачення».

Зрештою, Зураб Аласанія подав у відставку у зв’язку з недофінансуванням майбутньої НСТУ, заявивши, що не може керувати компанією із «зв’язаними руками і ногами», ще й проводити при цьому «Євробачення-2017».

Наразі Аласанія має стосунок до кількох проектів: є директором програми журналістики в Київській школі економіки, викладачем в Академії лідерства (Український католицький університет) та займається своєю агенцією «Медіапорт-19».

Ще у грудні 2016 року Зураб Аласанія зізнався сайту «Суспільне мовлення», що планує взяти участь у конкурсі на посаду голови правління ПАТ НСТУ. Уже в січні 2017 року він заявив в одному з інтерв’ю, що має стратегію розвитку для суспільного мовлення на 1–5 років.

Однією з формальних вимог до кандидата, який хоче впродовж чотирьох років керувати суспільним мовником, є подання електронної декларації за 2016 рік. Члени Наглядової ради НСТУ перевірятимуть кандидата в керівники суспільного мовника на зв’язки з олігархами й дивитимуться на матеріальні статки, звіряючи їх зі стилем життя.

Зураб Аласанія задекларував земельну ділянку й житловий будинок у селі Задонецькому Зміївського району Харківській області, гараж і квартиру в Харкові, якими володіє спільно з дружиною Віолою Аласанією. Сам пан Аласанія з 31 грудня 2016 року орендує квартиру в Києві. Він є затятим байкером, тож в автопарку родини Зураба Аласанії два мотоцикли й один автомобіль. Він не задекларував готівкових коштів, має на рахунках у «Приватбанку» 19 тис. 570 грн, 715 євро і 243 доларів.

Роман Вибрановський

Роман Вибрановський закінчив факультет журналістики, навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Із 2002 року він долучився до створення суспільного мовлення в Україні: працював із командою Олександра Кривенка на «Громадському радіо», був керівником служби новин, генеральним продюсером «Громадському радіо». У 2005 році, після безуспішних спроб отримати ліцензію на радіомовлення та смерті Сашка Кривенка у 2003 році, один із перших незалежних та об'єктивних майданчиків в Україні припинив своє існування.

Наступним кроком у кар’єрі Романа Вибрановського стала співпраця з командоюТараса Стецьківа й Андрія Шевченка, а потім і робота в команді Віталія Докаленка. Останнього керівником НТКУ призначив Президент Віктор Ющенко восени 2005 року, після провалу у Верховній Раді (зокрема й фракцією «Наша Україна») законопроекту про створення Суспільного мовлення в Україні. Роман Вибрановський був директором із виробництва публіцистичних програм.

Пізніше він працював фрилансером, займався інформаційними кампаніями щодо підняття дискусій про туберкульоз на якісно інший рівень, був керівником програми «Простір змін» фонду Арсенія Яценюка (2008–2009), керівником проекту виробництва документальних фільмів на «1+1» (2008–2009), редактором програм на телеканалі «Сіті», редактором програми Сергія Рахманіна «Гра в класики» на телеканалі Zik (із 2014-го й дотепер). Під час Майдану працював з іноземними журналістами від інформаційно-аналітичного центру РНБО.

У 2016-му на запрошення Зураба Аласанії повернувся в НТКУ Роман Вибрановський був ведучим ток-шоу «Дебати PRO», а також проектів «Децентралізація» і «Кримське питання», які виходили на «UA: Першому». Згодом став керівником «Проекту комунікації реформ» Українського кризового медіа-центру.

Подавши документи на конкурс на посаду голову правління НСТУ, Роман Вибрановський заявив, що це рішення не одноосібне, а всієї команди. Згодом він озвучив, із ким створював концепцію суспільного мовлення в Україні. До його команди входять Сергій Мамаєв (директором творчого об'єднання «Новини» на «UA: Першому» з 13 лютого 2017 року), Руслан Ткаченко (продюсер проекту «Національні дебати» на «UA: Першому» та українського веб-серіалу «5 баксів.net»), Андрій Богданович (раніше заступник гендиректора Кіровоградської ОДТРК, шеф-редактор програми «Тиждень. Підсумки» на запорізькому телеканалі TV5) та Ігор Солдатенко (працював на «Громадському радіо» із Сашком Кривенком, експерт Українського кризового медіа-центру).

Роман Вибрановський задекларував квартиру в Києві, набуту у власність 2013 року, вартістю 93 275 грн, квартиру у Львові (33 %), набуту у власність 2001 року (33 % належить Тетяні Вибрановській, 34 % — Богдану Вибрановському); офіс у Львові, набутий у власність 2009 року; квартиру у Львові, набуту у власність 1996 року, де 25 % належить дружині Юлії Бориско, 25 % — Анатолію Бориско, 50 % — ОлексіюБориско.Окрім цього, Юлія Бориско володіє земельною ділянкою загальною площею1024 кв м у селі Горбовичі Київської області, набутою у власність 2016 року, та автомобілем Citroen Grand Picasso, набутим у власність 2014 року, вартістю 355 350 грн.

Вибрановський також має 33 % власності у приватному підприємстві (разом із Тарасом Кузьмовим та Олексієм Ковжуном) «42 медіа» у Львові.

Зареєстрував 87 208 грн заробітної плати за основним місцем роботи, 300 000 доходу від підприємницької діяльності, 30 000 грн на рахунку у «Приватбанку», готівкою 135 доларів і 63 євро. Юлія Бориско отримала за 2016 рік 470 523 грн заробітної плати й має на рахунку у «Приватбанку» 71 000 грн, 2014 року вона взяла 283 610 грн. кредиту у «Креді Агріколь Банку».

Роман Вибрановський входить до складу правління громадської організації «Діксі Груп».

Юрій Дараган

Юрій Дараган розпочав кар’єру на Сумській ОДТРК у 1988 році. Із 1996 по 2003 роки працював власним кореспондентом УТ-1 у Сумській області. У 2003 році Юрій Дараган був призначений генеральним директором найстарішого з приватних телеканалів Сумщини — ТРК «Відікон», який тоді пов'язували з очільником Сумської області Володимиром Щербанем. За даними Єдиного державного реєстру 2016 року, Володимир Щербань є офіційним власником ТРК «Відікон».

Влітку 2004 року студенти провели акції протесту біля офісу ТРК «Відікон» проти того, що на телеканалі прозвучала «неправдива інформація про життя у наметовому містечку» під час студентської революції. Також вони звинувачували журналістів «Відікон» у порушенні професійної етики. Медіаексперт Олексій Захарченко у статті «Медіасфера Сумщини як відображення політичного життя області» виданню Media Sapiens написав про «однобоке й негативне висвітлення знакових подій 2004 року — студентських протестів у Сумах, Помаранчевої революції». У статті йдеться, що до 2005 року «Відікон» був класичним взірцем пропагандистського телебачення, пізніше він став еталоном джинсового телеканалу. На сайті «Правда людини» Микола Тисячник повідомив у грудні 2004 року, що позиція ТРК «Відікон» щодо висвітлення політичного життя країни та регіону подається заангажовано та однобоко.

На початку 2013 року власник каналу замінив Юрія Дарагана іншим менеджером (офіційно пан Дараган пішов за власним бажанням).

У 2014 році Юрій Дараган подавався на конкурс на посаду директора виконавчого Сумської філії НТКУ, але переміг Микола Чернотицький, який досі керує телерадіокомпанією.

У 2015 році працював директором медіацентру Сумського аграрного університету. У 2016-му — головним продюсером СТС (Суми). Наразі тимчасово не працює.

В інтерв’ю інтернет-виданню «Данкор» в Юрія Дарагана запитали, що він думає про співпрацю політиків і телеканалу. На що вже тоді генеральний директор ТРК «Відікон» сказав: «Чистої незалежності не буває, це все одно що жити в стерильному світі».

Юрій Дараган задекларував квартиру в Сумах, набуту у власність 2010 року. Житловий будинок і дві земельні ділянки в Сумах належать дружині Олені Дараган, їх набуто у власність того ж року. Дружині також належить гараж у Сумах.

Юрій Дараган володіє автомобілем Volkswagen Passat 2.0 FSI, набутим у власність 2006 року. У 2016-му він отримав 12 000 грн заробітної плати та 3 510 соціальних виплат.

Олександр Зирін

Телепродюсер, режисер та оглядач Олександр Зирін розпочав кар’єру на телебаченні 1980 року в головній редакції інформації Державного телебачення України. Автор і режисер-поставник інформаційних та інформаційно-розважальних програм «Вечірні новини» та «Вечірній вісник» на УТ-1 в 1989–1991 роках.

У 1990–91 роках організував роботу для інформаційної служби «ТСН» (Москва). Режисер-постановник відеокліпів українських рок-музикантів Віки Врадій («Сестричка Віка») і гурту «Красные», режисер-постановник авторської телепрограми «Решето. Оркестр Янки Козир» на «ТЕТ» (2001).

У 2005 році видав книжку журналістських розслідувань «Бачення Євро (хроніки українського Євробачення)».

Олександр Зирін є автором одної з концепцій суспільного телебачення в Україні, яку він оприлюднив 2004 року. Наприкінці 2016 року він сказав «Громадському радіо», що на НТКУ відбувається повна централізація, повне підпорядкування всіх обласних студій центру. Він вважає всіх директорів колишніх ОДТРК «професіоналами поза всяким сумнівом», бо вони знають, що роблять у своїй області.

«Що ми будуємо? Ви знаєте, що будується під назвою суспільного мовника? Я цього не знаю — професіонал, який в цій сфері з 1980 року. Жоден з працівників Національної телерадіокомпанії України не знає, що вони будують. Ви можете назвати оприлюднену концепцію того, що ті чи інші персонажі називають суспільним мовником? На всі ці обговорення не запрошували навіть працівників колективу», — зазначив пан Зирін.

Олександр Зирін підрахував, що новинний блок у будь-якій загальнонаціональній телерадіокомпанії займає 2 %, а 98 % — це дитячі, спортивні, розважальні, інтелектуальні програми, які повністю зникли з ефірів. «Ці 2 % в суспільному мовнику мене не цікавлять. Мене цікавлять інші 98 %. Ми обговорюємо будь-що, але не це. В результаті, Національна телекомпанія просто рухнула. Виробництво телепродукту повністю виведено за межі Національної телекомпанії. На що держава дає гроші? Де звіт про діяльність Національної телекомпанії за останні 3 роки?» — поцікавився пан Зирін.

На його думку, більшість у Наглядовій раді НСТУ становлять представники олігархату, а члени НР, які від громадськості, не розуміють, про що йдеться.

Олександр Зирін задекларував квартиру в Києві, набуту у власність 1994 року, та готівкою 100 000 грн. Він є членом Національної спілки журналістів України. Зауважимо, що декларацію заповнено 17 березня, а документи можна було подавати до 17:00 16 березня. Але пан Зирін додав до пакету документів заяву про те, що декларацію він подав вчасно. Наглядова рада вирішила, що зважаючи на збої в роботі сайту е-декларацій, це не є значним порушенням умов конкурсу.

Олександр Зорка

Олександр Зорка має 36 років стажу в медіасфері. Він із 1995 по 1999 роки працював директором ТВО громадсько-політичних програм НТКУ. Із 2000 по 2001-й — директором телерадіокомпанії «Оріон-ТВ», з 2001 по 2015 роки був віце-президентом НТКУ, директором Дирекції програм НТКУ. У 2008 році пан Зорка входив до складу редакційної ради НТКУ.

Олександр Зорка вважає, що «UA: Перший» втратив рейтинги через те, що його керівництво відмовилося працювати з професіоналами, які знають, як перетворити державне телебачення на суспільне. Зураб Аласанія, на його думку, два з половиною роки розповідав, як красиво це виглядатиме, але нічого не робив. Найбільша вада «UA: Першого», на думку пана Зорки, — відмова від ток-шоу Савіка Шустер. В інтерв’ю телеканалу «Перший Козацький» він сказав, що три сезони вів переговори з Савіком Шустером, аби його ток-шоу, «бездоганне з точки зору телебачення», йшло на Першому національному.

Він також заявив, що шість років тому Перший національний уже був суспільним, тому що показував дебати кандидатів у депутати, дитячі й науково-просвітницькі програми. А тепер цих програм немає. Натомість, за його словами, повернулися колишні зірки Микола Вересень та Ольга Гарасим’юк, які без команди не можуть повернути рейтингів каналу.

Цікаво, що Олександр Зорка, який готовий очолити НСТУ, вважає: у суспільному телебаченні важливе телебачення, а не суспільне, адже йдеться про професію. У нинішньому процесі пан Зорка називає три позитивні моменти: це Закон про суспільне телебачення і радіомовлення, реорганізація ОДТРК й те, що Кабмін знайшов кошти на утримання суспільного мовлення в тій кількості, що потрібна, «все до копієчки».

Олександр Зорка задекларував квартиру в Києві, набуту у власність 1990 року. Дружина Ірина Карповазадекларувала50 % власності на квартиру в Києві, набуту у власність 1989 року, дачний будинок у селі Проців Бориспільського району Київської області, набутий у власність 2008 року, 50 % на земельну ділянку в тому ж селі, набуту у власність 1999 року, квартиру в Києві, набуту у власність 2011 року.

В автопарку родини пана Зорки два автомобілі: SUBARU Legacy Outback, набутий у власність 2006 року, і Nissan Qashqai, набутий у власність 2007 року.

Олександр Зорка задекларував 82 800 грн пенсії, 90 000 грн. готівкою. Дружина має 356 400 грн. заробітної плати на ТОВ «Гравіс-кіно». На рахунку в «Приватбанку» 170 000 грн, готівкою 3 500 доларів і 1000 євро.

Олександр Зорка є членом НСЖУ.

Олександр Коваленко

У деяких ЗМІ вже встигли назвати претендента Олександра Коваленка журналістом із Запоріжжя, який був директором Запорізької обласної радіотелекомпанії «Запоріжжя» і начальником управління у справах преси та інформації Запорізької ОДА. Та коли Олександр Коваленко із Запоріжжя спростував інформацію про участь у конкурсі, ніхто так і не зрозумів, що це за претендент-однофамілець.

Олександр Коваленко справді маловідомий у медіасфері. Серед усіх претендентів він наймолодший (із 1983 року народження), здобув освіту за двома спеціальностями: «автоматизоване управління технологічним процесом» у Східноукраїнському національному університеті та «державне управління і менеджмент» у Національній академії державного управління при Президентові України.

Досвід в Олександра Коваленка частково пов'язаний зі ЗМІ. З 2011 року й дотепер він працює начальником цеху електростанції НТКУ (НСТУ). Працював слюсарем-механіком електромеханічних приладів на ТОВ «Ольвита» (2010–2011), головним енергетиком на ЗАТ «Пивзавод на Подолі» (2010), налагоджувальником автоматизованих ділянок на ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (2003–2007).

Зважаючи на досвід, пан Коваленко в першу чергу вбачає створення суспільного мовлення з оновлення технічного обладнання на НСТУ.

Олександр Коваленко задекларував квартиру в Алчевську, набуту у власність 1994 року, та 101 097 грн заробітної плати за основним місцем роботи.

Олег Наливайко

Одним із тих, хто найдовше був дотичний до реформи суспільного мовлення з-поміж усіх претендентів, є Олег Наливайко, який із 2014 року обіймає посаду голови Держкомтелерадіо. З моменту реєстрації ПАТ «НСТУ» (19 січня 2017 року) саме Держкомтелерадіо став акціонером товариства й розпорядником коштів на НСТУ та «Євробачення-2017». До створення НСТУ Олег Наливайко був головою комісії з перетворення НТКУ на НСТУ.

Він працювавпомічником першого віце-прем'єр-міністра України, керівником прес-служби Міністерства економіки України (1993–1996), генеральним директором фірми «Довіра» (1996–2000), головою правління корпорації «Інформаційні системи України» (1997–2002), керівником УНІАН та медіахолдингу «Главред-медіа» (2002–2009), першим заступником голови, виконувачем обов'язків голови Держкомтелерадіо (2009–2010), генеральним директором із інформагентства УНІАН (2010–2012), а з 2012 року — президентом УНІАН та головою НСЖУ (2010–2014).

У вересні 2016 року під час чат-конференції на сайті «Суспільне мовлення» Олега Наливайка запитали, чи планує він подавати документи на конкурс керівника суспільного мовлення. «Планую, що до кінця року має бути завершено всі процедури створення НСТУ», — відповів тоді пан Наливайко.

Голова Держкомтелерадіо в електронній декларації за 2016 рік вказав, що володіє квартирою в Києві площею 115,6 кв м, придбаною 2000 року за 200 600 грн (нинішня вартість становить 5 220 000 грн).

Дружина Олега Наливайка Ірина Чередниченко володіє гаражем у Києві площею 19 кв м, придбаним 2011 року за 81 000 грн (нинішня вартість якого становить 250 000 грн).

Родина Наливайка володіє двома автівками Volvo. У пана Наливайка це модель Volvo XC90 2007 року випуску, придбана 2007 року за 400 000 грн, в пані Чередниченко — Volvo XC60 2012 року випуску, придбана 2012 року за 320 000 грн.

Олег Наливайко захоплюється годинниками, з 2008 року є власником коштовного годинника Franck Muller 5850 Casablanca (вартість на 2008 рік — 52 000 грн). Його дружина з 2000 року є власницею хутряного виробу «Тисмениця» (вартість на 2000 рік — 28 000 грн), а з 2008 року — годинника Chopard 8937 Happy sport (вартість на 2008 рік — 32 500 грн).

У 2016 році дохід Олега Наливайка складався із зарплати в розмірі 304 899 грн., доходів від відчуження цінних паперів та корпоративних прав ТОВ «УНІАН ТБ» 520 грн., виплат відшкодування по відрядженню 23 990 грн., а також відсотків від ПАТ «КБ "Приватбанк"» (3 378 грн). Його дружина мала такий дохід: зарплату в УНІА «Укрінформ» (239 736 грн), а також відсотки від ПАТ «КБ "Приватбанк"» (39 417грн) і від ПАТ «Державний ощадний банк України» (31 507).

Згідно з декларацією, голова Держкомтелерадіо має вклад у «Приватбанку» на суму 225 767 грн і зберігає готівкою 182 000 доларів і 105 000 євро. Його дружина теж має вклад у «Приватбанку» на суму 202 589 грн, у ПАТ «Державний ощадний банк України» на суму 201 000 грн і зберігає готівкою 314 000 доларів і 119 000 євро.

Пан Наливайко задекларував, що він є членом і головою Національної спілки журналістів України.

Марек Серант

Марек Серант називає себе польським українцем, політологом, журналістом і продюсером. За його словами, народився він у Польщі й лише у 20 років почав сприймати Україну як другу батьківщину завдяки розповідям бабусі-українки. Три роки працює в Україні, до того, за його словами, просував інтереси української громади в Польщі.

Марек Серант зазначив, що працював журналістом на каналі TV Biznes у Польщі (2007–2008), продюсером на каналах Polsat і Polsat News. До листопада 2013 року він був мало активним в українському середовищі у Варшаві, окрім випадку, коли в газеті польської меншини в Україні «Кур'єрі Галицькому» з'явилася замітка про те, що він створив фейсбук-групу «Скажемо ні хамству Воєвудського та Фігурського».

У листопаді 2013 року він активно долучився до ініціативи варшавського Євромайдану, в ролі політолога й журналіста почав з'являтися на телебаченні як експерт із українських питань. Підписували його в різний спосіб: експерт із українських питань, українець, що мешкає в Польщі, представник соціального комітету України «За Європейський Союз».

Відтоді Марек Серант активно включився в роботу в Україні. Був головним інформаційним продюсером Espreso TV (2014–2015), тренером для майбутніх журналістів і ведучих на «1+1» (2015–2016), головним продюсером служби новин на телеканалі 3S.tv (Студія Савіка Шустера), брав участь як спікер у «Школі політичного успіху», де навчав політиків розмовляти з журналістами.

Згідно з електронною декларацією Марека Серанта, він володіє квартою в Польщі, набутою у власність 2010 року, автомобілем Honda CRV, придбаному 2016 року. Його дохід становить 17 880 грн заробітної плати в ТОВ «Телерадіокомпанія "Всесвітня інформаційна служба"», гонорари 100 000 грн від Polsat, готівкою 100 000 євро. Він також задекларував, що є спецкореспондентом на TV Republika і TV Polsat.

P.S. На сайті «UA: Першого» можна ознайомитися з біографіями, резюме та стратегією розвитку суспільного мовлення кандидатів на посаду голови правління НСТУ. 

Фото: Олексій Темченко, Валентина Балабанова, сайт «UA: Перший», Facebook, стоп-кадри з YouTube

comments powered by Disqus