osvita.mediasapiens.ua

«#@)₴?$0 з Майклом Щуром» на «UA:Першому»: бризки шампанського з присмаком гіркоти

Правду, згідно з класиком, говорити легко й приємно. Так само, як дивитися програму «Телебачення Торонто»«#@)₴?$0» із незмінним ведучим Майклом Щуром. До речі, поки її не було в ефірі, Майкл навчився з кулеметною швидкістю вимовляти «ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль». І виявилося, що назва тижневика звучить цілком ритмічно, якщо поставити знак цезури (//) між словами «гривня» та «знак питання». Сподіваюся, філологи зрозуміли.

Але це не єдина чеснота нового сезону «#@)₴?$0 з Майклом Щуром». Програма «Телебачення Торонто» збільшила хронометраж, долучила до ефіру двох співведучих і, відповідно, запровадила нові рубрики. А ще вона тепер виходить не з темного підвалу, як колись, а з нормальної великої студії. Навіть не хочу думати, що Майкл Щур отримав нове приміщення завдяки членові правління НСТУ Роману Вінтоніву, відповідальному за суспільно-політичне мовлення.

Усі ці новації пішли на користь програмі, бо головне, за що завжди цінували прихильники Майкла Щура, лишилося при ньому – вміння витончено познущатися з ідіотизму політичного й не лише життя в Україні.

Ведучий «#@)₴?$0» не дає спуску нікому, піднімаючи на сміх і Президента, і Прем'єра, не забуваючи водночас і про коаліцію з опозицією.

Приміром, 8 жовтня, коментуючи нарізку з кадрів, де Петро Порошенко без кінця щось відкриває, Майкл Щур порівняв Президента з Ісламською державою, але з протилежним знаком. Бо ця терористична організація полюбляє брати на себе відповідальність за все погане, навіть якщо не брала в ньому участі, а Порошенко, навпаки, хизується добрими справами, навіть якщо їх зробили японці.

Отже, наш Президент – це добрий ІДІЛ. Але, каже Майкл Щур далі, в нас є ще й «добра Хезболла». В особі... Володимира Гройсмана. Який теж тероризує країну тим, до чого непричетний: відкриває дитячі садки й навіть відбирає роботу в зварювальників на будівництві.

У фіналі сюжету до студії «#@)₴?$0» забігають люди в чорній уніформі спецпризначенців і скручують ведучого, пояснюючи – вашу програму має відкривати Президент!

Тролінг Порошенка – улюблене заняття Майкла Щура. Але це не тупі наїзди, а дотепні, місцями смішні до кольок коментарі до відеонарізки чи цитат із офіційних документів. Приміром, коли йдеться про «протокольний салют» у Маріїнському парку на честь візиту керманича Мальти 17 жовтня, під час піку протестної акції біля Верховної Ради.

Як можна було авторові сатиричної програми потролити недолугі посилання офіційних осіб на дипломатичний протокол?

Приміром, послати парочку прокльонів, назвавши виконавців тупими ідіотами. Але не в цьому випадку. Майкл Щур іде шляхом фактчекінгу. Тобто, просто цитує Указ президента Кучми від 2002 року, згідно з яким усі міждержавні візити починаються в аеропортах (на вокзалі, як уточнює ведучий «#@)₴?$0») і тривають далі в Маріїнському палаці. Але, позаяк палац досі ремонтується, всі протокольні заходи відбуваються в Адміністрації Президента на Банковій. І це не вважається порушенням «протокольного» Указу Кучми! Вийшло, як завжди, по-ідіотськи: гаубиці в Маріїнці, постріли з яких так налякали киян, – це згідно з протоколом, а зустріч високого гостя на Банковій – за звичаєм.

Українська дійсність дає стільки матеріалу для тролінгу, що його вистачить не лише для тижневої, а й для щоденної програми. Проте поки що шанувальникам Майкла Щура доводиться вдовольнятися форматом тижневика. У якого є одна вагома перевага –автори мають час на добір «найсмачнішого» фактажу, написання сценарію, розробку інфографіки та, в разі необхідності – перемонтування невдалих шматків. Хоча для особливо нетерплячих шанувальників творчості улюбленого ведучого в ефірі суспільного 29-го жовтня з’явилося ток-шоу «ЧерезЩур».

На виході отримуємо в ефірі «UA:Першого»нестримний феєрверк дотепності в бризках шампанського. Хоча й терпкого сорту брют та ще й із гірким присмаком, адже жанр «#@)₴?$0» все-таки сатира, а не гумор. І то досить їдка.

Із кого та з чого не знущається Майкл Щур! Тут вам і нога Парасюка, яка починає жити власним життям у ролі ведучої новин на каналі «Україна», що його нардеп пообіцяв забрати в Ахметова. І рука черкаського мера Анатолія Бондаренка, яка сама піднімається під час голосування за виділення землі його дружині. І шкільний туалет за мільйони гривень у селі Степанки, який запрацює тільки після того, як його передадуть на баланс органам освіти. А ця бюрократична процедура настільки тривала, що дехто може й не дочекатися теплого санвузла, отримавши застуду в вуличному виходку.

Маємо й відвертий стьоб із начальника УДО Валерія Гелетея, коли той у виправданнях нападу своїх підлеглих на журналіста програми «Схеми» Михайла Ткача під час весілля сина генпрокурора Луценка розповідає байки, буцімто Михайло сам напав на охоронця.

Але оновлена «#@)₴?$0» не є бенефісом Майкла Щура, бо й спеціальна кореспондентка Ярослава Кравченко, й ведучий рубрики «Інклюзія» Дмитро Щебетюк – не статисти, а рівноправні співведучі. У кожного з них своя роль, але Дмитро та Ярослава органічно вписуються в жанрпрограми, яка про найболючіше примудряється говорити мовою іронії.

«Інклюзія» – це про людей із інвалідністю. Дмитро Щебетюк, який може пересуватися лише на візку, в кожній програмі показує, що такі, як він, потребують нормального життя й нормального ставлення до себе.

Він інспектує підземні переходи, демонструючи чудеса еквілібристики на «монорейковому» пандусі (якщо це можна так назвати, бо спуск являє собою металеву рейку, щоправда, дбайливо пофарбовану «інклюзивною», як іронічно її характеризує ведучий, фарбою); намагається справити природну потребу в громадських туалетах (той, що влітку урочисто відкрив Віталій Кличко на Поштовій площі, щоправда, не працює, а спеціальні кабінки для візочниківу ватерклозетах великих торгівельних центрів користуються шаленою популярністю в здорових людей через свої вдвічі більші за стандартні розміри).

Або ж демонструє, як боляче сприймають люди з інвалідністю фрази на кшталт «Як ти з цим живеш? Це в тебе вроджене чи набуте? О, тепер ти надихатимеш мене своїм прикладом!» Дмитро показує реакцію людини з інвалідністю на подібні запитання з допомогою Ярослави Кравченко. Прирівнюючи традиційні запитання до себе з теоретичними запитаннями до жінки з великим бюстом, яку й грає спеціальна кореспондентка «#@)₴?$0». «А як ти вкладаєшся спати, це ж, мабуть, дуже важко? А як встаєш? А вони тобі не заважають? О, після зустрічі з тобою я не зможу жити, як раніше!»

Все це Дмитро Щебетюк робить із гумором, який, утім, ніколи не переходить у формат гоголівського «сміху крізь сльози».

«Інклюзія» очима людини з інвалідністю та ще й подана в такому ракурсі, як тут, справжній ексклюзив для українського телебачення, хоча, на перший погляд, поняття«інклюзив» та «ексклюзив» – очевидні антоніми.

Ярослава Кравченко – майстриня журналістських провокацій. Коли вона береться за тему секс-скандалу навколо голлівудського продюсера ГарвіВайнштейна, то робить свій сюжет, що називається, «в полі». Тобто – виходить із мікрофоном на Хрещатик і... ляскає по сідницях перехожих протилежної статі. Чоловіки, ошелешені такою поведінкою привабливої молодої жінки, змушені при цьому ще й відповідати на її запитання «Скільки коштує секс з вами? А у вас великий? Скільки разів ви можете за раз, тобто за ніч?»

Тим самим журналістка ставить чоловіків у ситуацію безправної жінки, яка в силу тисячолітніх гендерних стереотипів не може відмовити тому, від кого залежить її добробут, кар’єра або ж навіть елементарне виживання.

Це абсолютно шоковий експеримент, на який, здається, ніхто з телевізійників досі не спромігся.

А отже, програма «ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль»виконує дуже важливу соціальну функцію. Вона допомагає вижити, сміючись із можновладців, із одного боку, та змушує суспільствовідповідати на жорсткі виклики сучасності – з іншого.

Фото: скріншот відео

comments powered by Disqus