4 грудня в «Медіацентрі Україна» відбувся показ документального фільму «Хочу стати як Харлан». У заході взяли участь знімальна команда та герої стрічки. Картина, створена командою Суспільного, розповідає про два покоління спортсменок, про їхній шлях і  перемоги. 

Модератор заходу Олексій Мандзій, продюсерка фільму Катерина Феленюк і режисерка Вікторія Задорська

Продюсерка фільму Катерина Феленюк розповіла, що працювати над його створенням було одночасно і важко, і цікаво.

«Спортивна тематика в документалістиці, мені здається, є дуже перспективною темою, тому що з точки зору драматургії завжди є про що розказати про шлях спортсмена. І оскільки спорт — це дія, то це завжди класно виглядає в кадрі, це можна красиво зняти, дуже цікаво змонтувати», — сказала Катерина Феленюк перед переглядом фільму. 

«Фільм про силу прикладу, про два покоління з однією мрією. І особисто я в процесі роботи над фільмом закохалася у фехтування. Дуже бажаю і вам також закохатися у фехтування під час перегляду», — додала авторка ідеї, сценаристка та режисерка фільму Вікторія Задорська.

Учасники заходу також почули відеозвернення Ольги Харлан, яка сказала, що для неї це «не просто документальна історія, це зустріч із дитячою мрією».

«Це погляд маленької фехтувальниці, яка хоче стати як я, і, чесно кажучи, це велика честь і велика відповідальність. Коли я лише починала свою спортивну кар'єру, я теж мріяла, як вона. В цьому фільмі я бачу не лише її шлях, а й відлуння свого шляху. Мабуть, саме такі діти, такі історії завжди нагадують мені, чому я продовжую тримати шаблю в руках. Я безмежно вдячна команді, яка створила цю стрічку. І вдячна вам, що прийшли розділити з нами ці емоції», — звернулася до присутніх у залі Ольга Харлан.

У фільмі простежується спортивний шлях української фехтувальниці Ольги Харлан від маленької тренувальної зали в Миколаєві до олімпійської арени, від перших кроків у спорті до перемог на чемпіонатах світу й Олімпіадах. Паралельно у фільмі показують перші кроки у спорті юної Ані Лосєвої з міста Олександрія на Кіровоградщині. Дівчинка лише мріє про спортивні досягнення, багато тренується, бере участь у всеукраїнських змаганнях і, звичайно, вболіває за свого спортивного кумира — Ольгу Харлан, на яку дуже хоче бути схожою. Автори фільму відстежують переможні моменти кар’єри Ольги Харлан і юної спортсменки Ані Лосєвої, і виявляється, що 2024 рік для обох став визначальним — Ольга стала бронзовою призеркою Олімпійських ігор в Парижі, а Аня тим часом отримала бронзу на чемпіонаті України, який проходив у Києві. Дівчинка мріяла про зустріч з Ольгою, і вони зустрілися на зйомках фільму «Хочу стати як Харлан».

Аня Лосєва (в центрі) 

Модератором показу фільму «Хочу стати як Харлан» став керівник спортивного напряму Суспільного Олексій Мандзій, який поділився своїми емоціями після фільму, а також планами «Суспільне Спорт» на Зимові Олімпійські та Паралімпійські ігри — 2026, що ексклюзивно транслюватимуться наживо на платформах Суспільного мовлення. 

«Це справді дуже класний фільм, який я неодмінно рекомендую подивитися! Бо спорт — він завжди про емоції. В цьому фільмі можна посміятися, розчулитися, поплакати», — сказав Олексій Мандзій.

Олексій Мандзій 

Серед гостей показу були президент Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт, легкоатлет, призер чемпіонату світу Михайло Кохан, відповідальний секретар Федерації фехтування України Олена Шевчук та керівник київського осередку Федерації фехтування України Ярослав Гуріненко. Подію також відвідали герої фільму — В’ячеслав Лосєв із доньками Анею та Юліаною, а також їхній тренер В’ячеслав Артем’єв разом зі своїми вихованцями, які також знімались у стрічці та саме приїхали до столиці на змагання з фехтування.

Тренер В’ячеслав Артем’єв, В’ячеслав Лосєв із доньками Анею та Юліаною 

«Мені дуже приємно, що цей фільм вийшов, ми дуже чекали його виходу, і він нам усім дуже сподобався. Так збіглося, що вся наша команда зараз тут. Сьогодні у нас перший день змагань дитячої ліги. Ми продовжуємо виступати. Завтра другий день, завтра буде Аня з іншою командою виступати. Дві мої вихованки вийшли у фінал. Одного разу я знайшов своє покликання, діти мені довірились — і вже є результат. Я сподіваюся, що нас підтримають», — сказав тренер В’ячеслав Артем’єв.

Над створенням документального фільму працювала команда Суспільного: авторка ідеї, сценаристка та режисерка Вікторія Задорська; продюсерка Катерина Феленюк; лінійний продюсер Богдан Людвик; оператори Дмитро Глухенький, Євген Журавльов, Микола Зоценко й інші.

Команда, яка працювала над створенням фільму, та герої стрічки 

Вікторія Задорська розповіла «Детектору медіа», що робота над створенням фільму тривала близько півтора року, а почалася з її захоплення спортивною документалістикою.

«Я закохана в спортивну документалістику як глядачка. Я обожнюю такі фільми, вони надихають, дають дуже багато внутрішньої енергії та віри в себе. І коли я почала працювати на Суспільному, мені дали карт-бланш у виборі ідеї. Я запропонувала ідею, її одразу прийняли. І одразу вирішили розповісти про Олю, тому що Оля в нас абсолютний феномен. Це зараз дуже цінно і важливо, щоб надихнути всіх українців», — говорить Вікторія Задорська.

Вікторія Задорська 

Вона також розповіла про те, що за час роботи над фільмом її героїні стали для неї близькими, вона дуже переживала за них під час змагань.

«Я вже до них прикипіла серцем і душею, коли знімали їхні змагання. І коли бачила їх програші чи переживання — серце краялося. Стояти просто за камерою, щоб мене не було видно, було дуже важко. Мені хотілося до них підбігти, обійняти, втішити. Навіть зараз сльози на очі накочуються, дуже хвилюєшся і переживаєш за них, тому що я розумію, наскільки це для них важливо. Коли була Олімпіада, я думала, що інфаркт отримаю, особливо коли рахунок був 14:14. Ці переживання не описати. Всі стали дуже рідні. Для мене це особлива пам'ять на все життя», — розповіла Вікторія Задорська.

Продюсерка фільму Катерина Феленюк поділилася, що найбільшою складністю для неї було домовитися з міжнародними федераціями про використання відео з їхніх архівів у цьому фільмі. Листування тривало дуже довго, постійно висувалися нові умови — а йдеться про момент, коли Ольга Харлан не потисла руку російській спортсменці.

«Міжнародна Федерація постійно міняла умови використання архівів змагань. Вони спочатку казали всіх заблюрити. І у нас оця Смірнова була суцільним заблюреним квадратом. Ми виконали всі умови, а в результаті вони сказали: "Ні, все одно ви маєте написати Смирновій, щоб вона дала вам дозвіл на те, що її зображення, вже заблюрене повністю, буде використане. Я їх запитала: "Як ви собі уявляєте, що я, представниця Суспільного мовника, під час повномасштабного вторгнення буду писати російській спортсменці про дозвіл?!» — розповіла Катерина Феленюк. 

Катерина Феленюк 

У фільмі «Хочу стати як Харлан» показано, що між шестиразовою олімпійською чемпіонкою та юною спортсменкою є багато спільного. Вони обидві вирішили обрати справою свого життя фехтування, обидві починали в невеличких містах. Старт спортивного шляху в Ольги Харлан припав на пострадянські 1990-ті роки, а в Ані Лосєвої — на час російсько-української війни. Досягнення Ольги Харлан для юної спортсменки є мрією та прикладом того, чого вона хоче досягти.

Творці фільму та герої стрічки – юні спортсмени 

Прем’єрний показ  фільму «Хочу стати як Харлан» відбувся на Першому каналі Суспільного 28 листопада, а з 7 грудня його можна буде подивитися на ютуб-каналі «Суспільне Документалістика».

Фото: Суспільне 

Матеріал створено за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР «Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Детектор медіа» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР «Єднання».