Перший проект закону «Про суспільне телебачення і радіомовлення» № 1076, внесений Кабінетом Міністрів, представляв перший заступник голови Держкомтелерадіо Анатолій Мураховський. Він озвучив переваги урядового проекту, серед яких відсутність норми про висвітлення діяльності органів влади, відсутність комерційної реклами, існування перехідного періоду, більш демократична наглядова рада і практично повна незалежність від держави.

Член Комітету Микола Княжицький охарактеризував обидва законопроекти, але рекомендував за основу взяти саме депутатський проект про внесення змін до Закону України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» № 1076-1, внесений народними депутатами Андрієм Шевченком, Тарасом Кутовим та Ігорем Мірошниченком.

Сайт «Суспільне мовлення» друкує аналіз проектів Миколи Княжицького повністю:

Недоліки законопроекту № 1076 (проект Кабінету Міністрів України):

- не визначає порядок отримання суспільним мовником нової ліцензій на мовлення (передбачається ліквідація НТКУ та створення нового мовника, тоді як ліквідація підприємства є підставою для втрати чинності ліцензії);

- назва мовника «Національна суспільна телекомпанія України» не відповідає як фактичній суті (законопроект передбачає що «телекомпанія» займається радіо) так і змісту суспільного мовлення (депутати пропонують назвати «Суспільне мовлення України», що більше відповідає європейській традиції);

- допускає можливість держслужбовцям бути одночасно членами наглядових органів НСТУ (законом про держслужбу заборонено сумісництво, тоді як законопроект пропонує встановити заборони лише для деяких груп службовців – суддів, прокурорів тощо);

- критерії вимог до члена наглядового органу є нечіткими (єдиний критерій до члена наглядової ради – громадянство України та проживання на її території не виключає можливості формування складу з осіб без достатнього рівня компетенції);

- порядок формування складу наглядових органів є недосконалим (це питання віднесене до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, тоді як формування і склад наглядового органу має вирішальне значення для незалежності інформаційної політики суспільного мовника, а отже дане питання має вирішуватись на рівні закону);

- існування двох колегіальних органів – правління (виконавчий орган) та наглядова рада (наглядовий) нічим не обумовлено. Виконавчий орган може бути одноособовим (як в проекті, поданому народними депутатами);

- фінансування суспільного мовлення Законом «Про Державний бюджет» без зазначення мінімальної суми з видаткової частини бюджету, яка має йти на це фінансування, може звести діяльність суспільного мовника до аналога діяльності НТКУ і НРКУ, яким не вистачає коштів навіть на поширення телевізійного сигналу.

Переваги законопроекту № 1076-1 (проект народних депутатів А. Шевченка, І. Мірошниченка, Т. Кутового):

- не допускає можливість будь-яким держслужбовцям бути членами наглядового органу (Рада Суспільного мовлення);

- розширює коло вимог до членів наглядових органів (щоправда, за рахунок оціночних категорій – «які мають високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет», в проекті Кабінету Міністрів України вимог до професійних і моральних якостей взагалі немає);

- більш детально прописана процедура обрання членів наглядового органу (хоча і не бездоганно – депутатські фракції мають контролювати формування наглядових органів, але не призначати їх членів, адже в такому випадку наглядова рада ризикує стати політичним, а не наглядовим органом);

- пропонується встановити мінімальний обсяг фінансування діяльності мовлення на рівні 0,05% видатків державного бюджету (хоча доречніше цю норму було б внести до Бюджетного кодексу).

Недоліки законопроекту № 1076-1 (проект народних депутатів А. Шевченка, І. Мірошниченка, Т. Кутового):

- не передбачає внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо подальшої долі ліцензій НТКУ і НРКУ та видачі нової ліцензії суспільному мовленню;

- не містить процедури перевірки відповідності членів наглядових органів кваліфікаційним вимогам закону (в частині професійних і моральних якостей, суспільного авторитету);

- не містить вимог щодо детального обґрунтування рішень про призначення членів наглядових органів або відхилення певних кандидатур;

- не містить хоча б загальних вимог до програмних концепцій мовників та мови ведення передач;

- не містить вимог щодо гарантованого інформування представленими в парламенті політичними партіями громадян про свої програмні цілі та діяльність;

- не вирішує питань розповсюдження програм суспільного мовлення в кабельних і ефірних телемережах (бажано передбачити включення до універсальної програмної послуги лише передач суспільного мовлення);

- не вирішує питання бюджетного фінансування витрат на поширення програм в цифрових мультиплексах (бажано передбачити, щоб питання оплати за поширення не було питанням суспільного мовника, а було окремою державною програмою яка передбачає прямі виплати на користь провайдерів мультиплексу).

Нагадаємо, Головне науково-експертне управління апарату Верховної ради дало негативний висновок обом законопроектам. Але якщо урядовий проект фахівці управління вважають, що доцільно направити на доопрацювання, то депутатський – відхилити.

У результаті голосування більшість присутніх членів Комітету підтримала депутатський законопроект. Тепер їх долю будуть вирішувати депутати в сесійній залі.