Навіть у Росії в травні цього року почало мовлення суспільне телебачення. Тут за завданням уряду створили канал ОТР. Це російський федеральний канал громадського спрямування, який створювався в якості альтернативи державним. Правда, вже незабаром після запуску його почали критикувати за неактуальність, за те, що туди прийшли працювати всі ті ж люди, які раніше працювали на федеральних каналах. Російські опозиціонери і журналісти зараз масово відмовляються брати участь у передачах ОТР.

Вже багато десятиліть, ще з тих пір, як Україна і Росія входили до складу імперії під назвою СРСР, ву наших краях існує прикмета. Вона полягає в тому, що якщо, наприклад, в Москві пішов дощ, то в Києві на 100% впевнені, що через два дні погода зіпсується і дощ почнеться і тут. Або, якщо брати політичне життя, то відразу після того, як в Державній Думі приймуть якийсь не зовсім адекватний закон, українські колеги намагаються повторити його вже у себе у Верховній Раді. Схоже, з громадським телебаченням тенденція повторилася. Хоча, можливо, це просто збіг, що через місяць після старту в Росії громадське телебачення раптом з'явилося і в Україні. Пусковим механізмом послужив скандал на українському опозиційному каналі TBi.

Цієї весни три десятки журналістів через незгоду з редакційною політикою покинули цей не сказати що рейтинговий, але досить скандальний канал. Команда в особі журналістів Романа Скрипіна, Юлії Банкової, Дмитра Гнапа, Мустафи Найєма, Сергія Андрушка, Данила Яневського, Богдана Кутєпова, Зураба Аласанія, Євгена Глібовицького, Анастасії Станко та ін. вирішили на голому ентузіазмі зробити щось своє. Правда, успіху проекту під назвою hromadske.tv, який почне своє мовлення в Інтернеті восени, поки ніщо не обіцяє. Презентований 11 червня в Києві, він скоріше нагадує утопію: адже у нього немає ні коштів, ні своєї телевізійної частоти. Лише натиск і ентузіазм. Він зареєстрований як громадська організація, і фінансувати його планують за рахунок пожертвувань громадян і грантів. Для старту необхідно всього $300 тис. на рік: для закупівлі обладнання, оренди офісу, оплати серверів і гонорарів працівникам.

«Перш за все, ми розраховуємо на допомогу донорів – авторитетних міжнародних структур. З багатьма з них ми вже почали переговори. Дехто називає це грантожерством, але ми вважаємо, що краще отримувати грантову допомогу, ніж працювати на кошти українських бізнесменів і політиків, що вказують нам, що робити», – сказав на презентації журналіст Дмитро Гнап.

Мовлення вестиметься державною українською мовою, незважаючи на те, що в Україні є території, на яких проживають люди, що практично нею не володіють. А звіт про доходи-видатки, якщо гроші на проект будуть знайдені, звичайно, планується публікувати щорічно. Так, як це прийнято в усіх країнах, де існує громадське телебачення.

Незважаючи на те, що весь сенс суспільного телебачення – у незаангажованості та соціальній спрямованості програм, тут планується проводити розслідування. Все-таки організатори проекту – опозиційні журналісти, які ще недавно викривали і продовжують викривати владу й уряд. Загалом, від суспільного в проекті поки тільки назва. Якщо згадати, на яких принципах будується те, що прийнято у світі називати «суспільним телебаченням». Від комерційного і державного телебачення громадське відрізняється тим, що має наглядові ради, які контролюють мовлення, соціально орієнтованою тематикою програм (діти, пенсіонери, спорт, культура), що не розпалюють міжнаціональну ворожнечу і війну. Концепція суспільного телебачення також передбачає відсутність реклами. Тут ще потрібно враховувати, що, згідно з доповіддю комісії ООН з широкосмугового зв'язку, підготовленою торік під егідою ЮНЕСКО та Міжнародного союзу електрозв'язку, в Україні Інтернетом користуються трохи більше 30% населення. Тому дійде «інтернет-сигнал» під назвою hromadske.tv не до багатьох... Це означає, що найбільш соціально активна частина населення, якою є пенсіонери, охоплена не буде. Їх погляди на життя, як і колись, будуть програмувати загальнонаціональні канали з засиллям криміналу у вечірніх новинах і серіалах.

Втім, слабкі спроби створити громадське телебачення в Україні датуються далекими постреволюційними «помаранчевими» роками, коли в суспільстві щосили звучали заклики до демократії і журналісти залишали канали через тиск на свободу слова. Ще в часи правління президента Віктора Ющенка багато говорили на цю тему, але зроблено нічого не було. А організаторам нинішнього проекту під назвою hromadske.tv без допомоги держави ніяк не обійтися. Навряд чи хто-небудь з власників комерційних каналів в Україні ризикне зайнятися такою складною і проблемною справою.

І ось ще цікава деталь. Не встигли журналісти проекту hromadske.tv покинути канал TBi, як його генеральним продюсером тут же був призначений колишній виконавчий директор російського каналу «Дождь» Вадим Гарнаєв. Повідомлення про його призначення з'явилося на сайті каналу TBi в день презентації hromadske.tv. Як повідомила в той день прес-служба каналу, свіжопризначений генпродюсер пообіцяв, що TBi відтепер стане «справжнім українським громадським телебаченням». Конкуренція – двигун прогресу. Хто знає, може, в однієї з конфліктуючих сторін що-небудь і вийде.

І якщо проект під назвою hromadske.tv все ж згасне, не знайшовши спонсорів, і не набуде реальних масштабів, а у TBi з каналу, що критикує владу, не вийде стати громадським, і якщо держава не задумається про появу справжнього громадського телебачення і радіо, як це робиться в усьому світі, то коли воно з'явиться в Україні – дуже велике питання. Явно не в цьому десятилітті.

Марина Фролова, The Kiev Times