Другий півфінал національного відбору на конкурс «Євробачення» ошелешив. Так, що досі важко зрозуміти: й що то воно було? «UA: Перший» транслював міжнародні змагання з біатлону. Аж тут сталася накладка: змагання ще не закінчилися, а півфінал нацвідбору на «Євробачення» вже розпочався. Через що канал і попередив: трансляція нацвідбору почнеться мало не на годину пізніше. Зробив він це, щоправда, лише напередодні обох подій. Залишається тільки гадати, яка кількість відданих глядачів каналу цієї інформації не побачила. Так цей канал розставив пріоритети.

Так, трансляції змагань із біатлону істотно збільшують аудиторію «UA: Першого». А трансляції всього, що пов'язано з «Євробаченням» — хіба ж ні? Була й іще одна подробиця: нацвідбір на «Євробачення» передбачає інтерактивне голосування глядачів. І якщо ті глядачі не побачили виступи двох учасників — чи можна казати, що результати голосування вийшли адекватними? Не кажучи вже про те, що сам бренд «Євробачення» — це фішка «UA: Першого» й саме його, його фірмова страва, попри те навіть, що організатором нацвідбору виступив СТБ.

А ситуація аж ніяк не була форс-мажорною: щонайменше за кілька днів про неї було вже відомо. І канал міг про це ретельно й постійно попереджати. Так, нацвідбір показувала «UA: Культура» — але це однаково інший канал, та й як багато глядачів про це знали? Так, нацвідбір показував СТБ. А чи території покриття «UA: Першого» та СТБ повністю збігаються — зокрема, на окупованих територіях? Під час змагань із біатлону коментатори відсилали шанувальників «Євробачення» до інших каналів. Коли фірма відсилає клієнтів до конкурентів — мені здається, це — щось незбагненне. Якщо це — альтруїзм, то хворобливий якийсь.

Ба більше: за цей щонайменше тиждень, коли було відомо про збіг двох подій у часі, «UA: Перший», мабуть, міг-таки знайти вихід з мінімальними втратами (а чи бодай поміркувати над цим). Може, провести переговори з СТБ про відсунення початку півфіналу на годину — а раптом вийшло б домовитися? Адже, попри все, коли мова йде про «Євробачення», «UA: Перший» — то далеко не зовсім безправний приймак. А може, показати завершення змагань із біатлону в записі? А може, замість частини рекламних пауз показати в записі виступи двох — лише двох — пропущених конкурсантів нацвідбору? Бо вийшло типове відбуття номеру в стилі «аби було, аби як». Знущання, коротко кажучи. І, до речі, чи всі глядачі, побачивши інформацію про запізнення майже на годину, могли уявити, що канал узагалі викине два конкурсних виступи в унітаз, а не покаже їх у запису в перервах?

Хоч би як там було, а я, завжди вірний «UA: Першому» в усьому, що стосується «Євробачення», як почав переглядати півфінал по СТБ, так і вирішив уже не переключатися з нього до кінця. І, боюся, я був далеко не один такий. Тим паче що на цьому каналі був явно кращий звук.

І — про сам півфінал. Уже за постійною багаторічною традицією, другий півфінал вийшов значно сильнішим за перший. Виступи й пісні були різної якості, але жоден виступ не залишив подиву: «А звідки воно таке взялося?» І на «великому» «Євробаченні» всі виступи виглядали б більш або менш вдало, тільки не занадто фриково.

І за суддівським, і за глядацьким голосуванням виграв Freedom-Jazz. Це було свіжо, абсолютно неординарно, оригінально й майстерно виконано. І щодо вокалу, і щодо артистизму, і щодо самої пісні не було найменших запитань. Чимось невловимим гурт змусив пісню, що за стилістикою відсилала до 1930-х років, і ретро-стиль зберегти, і водночас зазвучати модерно — оце й є таємниця справжнього мистецтва. А ще це була перша оригінальна пісня гурту, який досі співав самі лише кавери.

Але, попри весь захват, виникло одне запитання: якщо Freedom-Jazz переможе й поїде до Тель-Авіва (чого дуже хотілося б), чи європейській публіці не ввижатимуться якісь віддалені аналогії з минулорічною переможною піснею Нетти? Так, пісня українок — зовсім інша, але такий самий позитив через край, такий самий кабаре-стиль. Чи не вважатиме публіка, що українки свідомо вирішили йти шляхом, уже прокладеним і перевіреним Неттою?

Співак Хайат отримав велику розбіжність між оцінкою від глядачів та оцінкою від журі. І залишив дуже дивне враження. Усе було чудово: оригінальна мелодія, оригінальний спів, у якому було щось магічне, оригінальний тембр і манера виконання. Нечудовим було єдине: магічний заспів так і змушував очікувати, що ось-ось вибухне феєрверковий приспів. А він так і не вибухнув, так і не було його. І пісня виявилася монотонною, ескізом пісні. Залишилося враження, ніби читав-читав дуже цікавий детектив — а розв'язки, хто злочинець, у ньому так і не виявилося.

Що ще запам'яталося, то це неодноразово повторювані членами журі слова, що в українському «Євробаченні» — криза, яку негайно треба подолати, з якою негайно треба покінчити. Так і гадалося, що от-от залунає щось на кшталт «котимося у прірву». Але ж ідеться всього лише про пісенний конкурс. І переважна більшість країн загалом виступає гірше, ніж Україна — й не робить з того національної проблеми. Зрозуміло, коли росіяни потрактовують невихід своєї співачки до фіналу як мало не трагедію, що підважує російську велич. Але українці ж — не росіяни, правда? До того ж, для артистів головне на «Євробаченні» — не так отримати високе місце у протоколі, як знайти своїх слухачів по всій Європі. Був колись прецедент, що найпопулярнішою в підсумку стала пісня, яка посіла останнє місце...