Олександр Стасов родом із Запоріжжя, до 24 років мешкав у Росії. Коли переїхав в Україну, українську мову вивчив завдяки газеті «Дзеркало тижня», віршам Марини Брацило й каналу «1+1», коли його власником був Олександр Роднянський.

Свого часу він працював ведучим «Джем ФМ», шеф-редактором і продюсером сайту «Культпростiр», культурним менеджером. Заснував музичну премію «#Селекція», працював над мультимедійною енциклопедією «Ukraine. The best», куди ввійшли 123 творчих біографії, що розкривають контекст співіснування української музики, літератури, кіно, арту, фотографії й театру за останні 25 років.

Тепер Олександр Стасов — музичний продюсер розважального напрямку Національної суспільної телерадіокомпанії України. Каже, що коло його обов’язків на Суспільному досить широке: «Від формування музичної політики, переговорів із партнерами, організації зйомок, створення анонсів програм до транспортування музичних інструментів і приготування кави музикантам».

В інтерв’ю сайту «Суспільне. Детектор медіа» він розповів, як опинився в НСТУ, чи вдається поєднувати зайнятість у телерадіокомпанії з іншими проектами, а також розкрив «карти» зйомок двох музичних програм — «Сильної долі», останній випуск першого сезону якої вийде 27 липня, і «Промінь. Живий», на яку варто очікувати на різних платформах НСТУ восени цього року.

— Олександре, коли ви приєдналися до команди Суспільного?

— Я отримав пропозицію від Суспільного ще в липні 2017 року, але на той момент уже працював радником із медіакомунікацій у міжнародній організації, тому ми домовилися, що в ефірі радіо «Промінь» може з’явитися мій чарт «Селекція». Очікувалося, що восени радіостанція суспільного мовника отримає ФМ-частоту в Києві, представить аудиторії оновлений формат і принципово новий контент за змістом і якістю. І чарт «Селекція», що за роки існування програми вже здобув авторитет у слухачів і музичної спільноти, зробив би добру справу й репутацію для найстарішої музичної станції України. Але програма й досі не з’явилася в ефірі, тому що реформування відбувається не такими швидкими темпами, як того хотілося би.

— Ви подавали резюме чи вас запросили? Перед вами до НСТУ приєднався Альберт Цукренко, з яким ви працювали на платформі «Культпростір». Чи це вплинуло на те, що ви тепер в НСТУ?

— Мій прихід на Суспільне стався раніше, ніж в Аліка Цукренка, і в кожного з нас був свій шлях. Я прийшов на запрошення Саші Кольцової, хоча для експерименту відправив заявку зі своєю радіопрограмою на сайт «Потрапити на Суспільне». Експеримент був успішним — заявка загубилася, але ж всесвіт приготував мені чергове випробування, і я таки потрапив на Суспільне.

— Тривалий час ви працювали на приватних ресурсах, після чого погодилися долучитися до колишньої державної телерадіокомпанії. Чому? Адже це дуже ризиковано — працювати в колишній державній структурі, де часто все дуже бюрократично і підзвітно, після приватних, де у «Культпросторі» видавали книжку, займалися проведенням культурних заходів, на «Джем ФМ» організовували музичну премію «#Селекція» тощо.

— Суспільне є моїм першим досвідом роботи на «державному підприємстві», певною мірою це пригода. Коли я визначався, сказав собі, що зможу працювати у великій і повільній корпорації, якщо робитиму швидко те, що залежить тільки від мене, й тоді змирюся з повільними рухами у великих командах. Саме тому я ще на Суспільному, а не в числі тих, чий «больовий поріг» настав швидше першого позитивного результату діяльності. В моїй практиці сталося так, що вже через тиждень після приходу на роботу довелося в екстремальний строк за три дні від ідеї до втілення запросити артистів, організувати зйомку і зняти новорічний концерт. Такий екстрим запам’ятовується надовго й одразу мобілізує. У такі моменти я згадую університет і першу лекцію з історії журналістики, яку наша викладачка почала зі слів: «Радіо — це божевільня, телебачення — це пожежа у божевільні. Ласкаво просимо до нашого дурдому!».

— Чи поєднуєте роботу в НСТУ й на радіо та інших проектах?

— Наразі робота на Суспільному з’їдає більше часу, ніж треба, щоб залишатися психічно здоровою та врівноваженою людиною, тому я не експериментую з участю в інших проектах, але не виключаю, що це може статися, бо пропозиції є. Поки вся увага сконцентрована на запуску нових музичних телерадіопрограм «Сильна Доля» та «Промінь. Живий». До того ж я веду переговори з музикантами й мейджорами по кліпах і концертах, які ми транслюємо на каналах Суспільного.

— Скільки музичних продюсерів є в НСТУ? Чи кожен напрямок має свого спеціаліста? І якщо так, чи ви контактуєте між собою?

— Наскільки мені відомо, музичних продюсерів в інших напрямках немає, бо в тому немає потреби. Якщо комусь потрібна консультація чи допомога, то ми завжди з колегами знаходимо спільну мову.

— Що входить до ваших обов’язків?

— На цьому етапі реформування компанії й побудови нової структури доводиться братися за будь-яку роботу — від формування музичної політики, переговорів із партнерами, організації зйомок, створення анонсів програм до транспортування музичних інструментів і приготування кави музикантам.

— Зараз ви працюєте над двома проектами: «Промінь. Живий» та «Сильна доля». Концерти-автопортрети «Сильна доля» вже вийшли на екран. Чи знаєте, які рейтинги має?

— Було б дивно, якби нова програма, що вийшла не в сезон, та й ще без потужної промокампанії, одразу отримала високі рейтинги, до того ж на каналі, репутацію якого системно вбивали десятиліттями. Ми поставили перед собою за мету продемонструвати, що Суспільне мовлення здатне виробляти якісний і сучасний продукт, який тепер активно поширюється на всіх можливих платформах. Невдовзі радіоверсії програм «Сильна доля» і «Промінь. Живий» з’являться в ефірі радіо «Промінь». 27 липня вийде в ефір останній епізод першого сезону «Сильної долі», й ми зберемося редакцією, щоби підбити підсумки та спланувати наші подальші кроки. Зазначу, що під час другого показу цього сезону глядачі помітять, що два епізоди істотно відрізнятимуться від прем’єрного показу. Ми ставимося самокритично до того, що робимо, тому перезняли інтерв’ю двох програм.

Наразі вже планується другий сезон «Сильної долі». На відміну від першого він буде повноцінним і матиме 12 епізодів. Трохи зміниться драматургія програми, але концепція концертів-автопортретів залишиться незмінною. Ми уважно вивчаємо дослідження аудиторії й перебуваємо в пошуку оптимального місця в сітці мовлення каналу і творчих підходів, що допоможуть залучити широку аудиторію.

— Як обирали виконавців для «Сильної долі»?

— Ми ставимо собі за мету представити глядачам галерею українських культурних героїв — самобутніх артистів, які прославилися завдяки таланту й майстерності. «Сильна доля» розкриває артиста через його працю, поразки й досягнення. Головний меседж програми — за успіхом стоїть невпинна праця, насамперед над собою. «Сильна доля» — це історії, які мають надихати займатися улюбленою справою тут і зараз, незважаючи ні на що.

— Де їх записували? У студії в телецентрі «Олівець»?

— Усі епізоди «Сильної долі» ми знімаємо в телецентрі «Олівець» в АСБ-1, у якій також відбуваються зйомки «Фольк-мюзік» та інших проектів. Насправді павільйони «Олівця» є чудовими, бо правильно проектувалися, і якщо їх начинити сучасним обладнанням, то вони стануть потужними апаратно-студійними комплексами в Україні. Суспільне претендує стати інноваційним мовником, і я сподіваюся, що ця амбіція перетвориться на реальність.

— Як ви мотивували артистів зіграти повноцінний концерт у закритій студії, очевидно без гонорару, та ще й для каналу, в якого не найвищі рейтинги?

— Я не відкрию великого секрету, якщо скажу, що в першу чергу використовувався особистий авторитет серед музикантів. Коли ти багато років працюєш на репутацію, потім вона починає працювати на тебе й допомагає залучити чудових артистів у нові проекти. Я згадую новорічний концерт, коли артисти їхали на зйомки з побоюванням, що на них чекає телепортація у дрімуче минуле «світу УТ-1», але вони з подивом побачили сучасний комплекс і людей, які добре знають свою справу. Насправді, атмосфера в «Олівці» за рік існування Суспільного мовлення істотно змінилося, зник дух «совка». Якщо позбутися «шароварного патріотизму» й посилиться «критичне мислення» та прийдуть на канал профі з телеіндустрії, то процеси реформування стануть незворотними.

— Як вам вдалося на старій техніці НСТУ записати настільки якісний звук, зробити красиву картинку?

— За рік існування Суспільного мовлення менеджменту вдалося трохи осучаснити студії та залучити фахівців високого класу, завдяки яким суттєво змінилася картинка каналу. Так, наразі доводиться робити цукерку з повітря, і є побоювання, що дехто може сказати: «О, так вони і без грошей можуть щось путнє робити, то чого їх фінансувати». Але це не той результат, якого ми прагнемо і на якій ми здатні.

— Скільки коштує такий проект і чи матиме він продовження в іншій формі (адаптація на радіо, повторні покази, поширення на інших платформах)?

— Перший сезон «Сильної долі» було знято завдяки оптимізації бюджету та економії під час тендерів. Програму «Промінь. Живий» ми знімали з нульовим бюджетом завдяки тому, що залучили партнера, який допоміг нам із технічним забезпеченням і продакшеном звуку. Великий респект студії «Комора», що вже чверть століття підтримує й розвиває сучасну українську музику. За відсутності фінансування Суспільне виживає лише завдяки ідеалістам та авантюристам у хорошому сенсі цього слова.

Пі час зйомок програми «Сильна доля» 

— Коли стартує «Промінь. Живий»?

— Ще один новий музичний проект «Промінь. Живий» з’явиться в ефірі у новому телевізійному сезоні в жовтні. На глядачів чекатимуть 12 епізодів, під час яких ми представимо живі концерти молодих та іменитих артистів.

— У чому його особливість?

— Це насамперед живі концерти-події, які артисти підготували ексклюзивно для тієї програми. На глядачів чекають несподівані дуети, інакші версії давно відомих пісень, прем’єри концертних програм. Радіо «Промінь» наразі виробляє багато унікального музичного контенту, який ми тепер поширюватимемо й на телебаченні; хоча б тому, що найстаріша українська музична радіостанція має лише дві ФМ-частоти — у Гадячі та Луцьку.

Фото зі зйомки «Сильної долі»

— Чим він відрізняється від програми, яка виходила восени на радіо «Промінь»?

— Ми дуже серйозно підійшли до якості запису живих концертів, у програми з’явилася драматургія. Тепер це не тільки хороша музика, а ще й цікаві історії. Ми поставили собі за мету створити проект, який буде цікаво дивитися як меломанам, які все знають про своїх кумирів, так і тим глядачам, для яких у програмі відбудеться музичне знайомство.

Голосом першого сезону стане добре відомий глядачам трансляцій «Євробачення» Тімур Мірошниченко. У перших епізодах знімався Євген Павлюковський, але стало зрозуміло, що він некомфортно почувається в кадрі як телеведучий і не може розкритися на повну, тому ми решту шість епізодів знімали вже без Жені.

— Над якими проектами будете надалі працювати? Що готуєте на осінь?

— Восени ми презентуємо нове фольклорне шоу, що стане продовженням добре знаної програми «Фольк-music». Постійні глядачі вже помітили якісні зміни візуалізації й музичного наповнення. Зростання рейтингів програми підтвердило, що ми на правильному шляху, і тепер ми готуємося представити нове шоу, в якому захопливо поєднані традиції, сучасність і мандри.

Фото зі зйомки «Сильної долі»

— В одному інтерв’ю ви сказали, що слухаєте тільки дві радіостанції — радіо LoungeFm, яке вам подобається, і «Джем ФМ», де вибули (є) ведучим. Як мають змінитися суспільні «Українське радіо», «Промінь» і «Культура», щоби такий вибагливий слухач, як ви, вмикав котрийсь із них?

— Канали «Українського радіо» насамперед мають реагувати на запити суспільства. Як показує практика, можна виробляти багато хорошого контенту, але він не матиме успіху, якщо не резонуватиме зі слухачем і глядачем, із його потребами й настроєм.

Цитата про те, що я слухаю тільки дві станції, є трохи вирваною з контексту. Щодня я споживаю багато музики і перебуваю в постійному пошуку нової. Наразі я використовую радіо як вітрину, на якій добре чи ні звучить той чи інший трек, потім я шукаю час і можливості, щоб подивитися на артиста наживо, і якщо розумію, що є шоу та майстерність, тоді відправляю йому запрошення взяти участь у наших проектах, зокрема у «Промінь. Живий». Останній фестиваль AtlasWeekend саме для цього й використовував.

Фото зі зйомки «Сильної долі»

Герої нового проекту Суспільного «Промінь. Живий» 

Фото з архіву Олександра Стасова