«Тема дня» — один із трьох щоденних продуктів, які готують усі філії Суспільної телерадіокорпорації. Нещодавно ми докладно описували концепцію, розвиток і роботу над створенням цієї програми в чотирьох областях та опублікували враження експертки «Детектора медіа» Наталії Виговської від запорізької «Теми дня», Ярослави Тимощук — від волинської, Віри Курико — від чернігівської.

Переглянувши десять випусків «Теми дня» за червень, доступні на YouTube, «Детектор медіа» помітив кілька тенденцій: тяжіння до антикорупційних ініціатив, неякісне відео в сюжетах, запрошення лише позитивних гостей та ігнорування Маршу рівності. Також помітний чіткий контраст між ведучими Тетяною Кулик та Ігором Мартиненком. Складається враження, що саме від ведучого в студії залежать теми, вибір гостей і якість самого ефіру.

Програми Ігоря Мартиненка

У випуску 21 червня журналісти справді взяли найгарячішу тему дня — голосування в Київраді за долю артефактів часів Київської Русі на Поштовій площі.

Втім, здається, що ведучий був у студії зайвим або більш «зеленим», ніж його гостя, активістка руху «Чесно». Чи то від хвилювання, чи то від браку досвіду, ведучий Ігор Мартиненко постійно їй то підтакував, то перебивав, то вставляв свої непідкріплені судження а-ля «впевнений, більшість киян…». На противагу Мартиненку активістка «Чесно» говорила спокійно, чітко й виважено.

Паралельно ведучий дозволяв собі судження на кшталт «треба всім консолідуватися», «головне — шукати слави не самих себе, а нашої землі, нашої країни…».

Також бачимо невиправдано довгі синхрони. Сергія Гусовського — аж 1 хв 20 секунд, стільки ж активістки руху «Почайна». При цьому немає позиції Київради, самого мера Віталія Кличка та інших.

Загалом склалося враження, що активістка «Чесно» «витягнула» ефір.

У випуску за 25 червня ведучим теж був Мартиненко. Тема розмови — День молоді й безробіття. У студію запросили директорку Київського молодіжного центру Анну Куценко. І тут ведучий дозволяв собі називати цю організацію «головний центр Києва, вагомий на мапі нашої країни». І теж бездоказово: «Майже кожного випускника спіткала проблема безробіття одразу після здобуття вищої освіти», без конкретних даних досліджень чи соціологічних опитувань.

Гостя у студії тут теж виглядає впевненішою, ніж ведучий.

Це помітно й у випуску за 19 червня. Мартиненко вирішив поговорити із громадським активістом Костянтином Піонтовським про реконструкцію столичних парків. Його фрази дивують: «Київ залишається красивим, зеленим містом, яким він був спокон віків…», «Днями у Голосіївському парку столиці стало відомо, що просто зникали вікові дуби, столітні дерева, дійсно, це цінність нації, справжній скарб…».

Плани столичної влади та «Зеленбуду» ведучий оцінює як «дуже оптимістично, дуже амбітно». Причому цього дня були інші теми, які варто було б обговорити у студії. Їх, щонайменше, дві, й обидві медичні. Перша: презентували пілотний проект у столичних пологових будинках. Обіцяють, що тепер породіллям допоможуть зареєструвати дитину та навіть записати її в садок, не виходячи з лікарняної палати. Тут було б доречно поговорити про те, як саме працюватиме проект, які проблеми з пологами та народженням дітей є в столиці, про той же поспіх зареєструвати дитину, щоб одразу записати її в чергу в дитсадок тощо.

Друга тема: головна дитяча лікарня країни «Охматдит». Ще 9-10 червня в мережі з’явилося відео, в якому мами розповідають про корупцію в лікарні. Наприклад, про те, як лікар не хотів брати хабаря за лікування дитини «дрібними» доларами, й дитина померла. 19 червня МОЗ звернулося до правоохоронних органів із проханням перевірити ці дані.

Програми Тетяни Кулик

Ведуча Тетяна Кулик поводиться зовсім по-іншому, ніж Ігор Мартиненко. І теми обирає гостріші.

Наприклад, 8 червня разом із головою Всеукраїнської екологічної ліги Тетяною Тимочко обговорювала екологічні наслідки горіння Чорнобильської зони, офіційно про повне гасіння якої повідомили 7 червня. При цьому вона не була компліментарною до гості, ставила чіткі запитання, цитувала різні служби, щоби якось збалансувати розмову тощо.

13 червня Кулик розмовляла із Сергієм Деркачем з Антикорупційної ініціативи ЄС про безкоштовний парк корупції, який тоді діяв у Києві.

А 26 червня запросила до студії Ігоря Щеглова з Міжнародної антинаркотичної асоціації. Привід — ініціатива Генасамблеї ООН зробити 26 червня днем боротьби зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом.

Загалом складається враження, що автори «Теми дня» намагаються працювати на регіон.

У випуску за 18 червня говорили про подорожчання тарифів на комунальні послуги в Києві з гостем Олександром Сергієнком з Інституту міста.

А у випуску за 11 червня обговорювали велосипедний рух. Ведучий Ігор Мартиненко, починаючи ефір, вдало обіграв першу згадку про велосипед у Києві: тоді в газеті написали, що то нечиста сила.

Запрошеним гостем був голова Федерації велоспорту України Олег Ярошенко. Говорили про велосипедний рух, почали з веломарафону «Велосотка. Біла Церква — 2018». Тішить, коли мова не лише про події в самому Києві.

У випуску за 20 червня Тетяна Кулик розмовляла з Олександром Калітенком, експертом Transparency International. Тема була саме про місцеву антикорупційну ініціативу.

Ведуча у студії працює виважено і ставить доречні запитання: «Лише два звернення за весь час існування проекту. Це поганий результат?». Вона постійно повертала гостя до Київщини, максимально наближаючи його до цільової аудиторії каналу.

А ще прямо в ефірі сказала, що «UA: Суспільне» спільно з рухом «Чесно» мають щомісячний проект, де влада місцева має звітувати. «І майже двічі нам відмовили», а на п’ятницю досі не підтвердили гостя.

16 червня Анна Іваницька запросила у студію куратора Миколу Кочубея говорити про виставку. Відеоряд, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Мертві плани, порожні зали, шуми тощо. Сама тема — надто вузька і явно не приверне уваги широкої аудиторії. Якщо журналісти хотіли поговорити про виставки, можна було би подумати над цікавішими форматами, наприклад, зробити добірку, запросивши фахівця, який би зміг зацікавити глядачів таки зайти в музей чи галерею.

Повністю проігнорувала «Тема дня» Марш рівності в Києві. Ні до Маршу, ні після у студії його не обговорювали, хоча це гучна подія не лише для Києва і регіону, але й країни загалом.

Програмі потрібен кардинально інший підхід до сюжетів, які з’являються в ефірі. Вони точно родом із минулого, а не з 2018 року: камера тремтить, кадри «мертві», подекуди нечіткі, фокус не налаштований тощо. До того ж журналісти не думають про те, що бачать глядачі. Говорячи про опитування Transparency international у сюжеті про місцеву антикорупційну ініціативу, нам показують розкадровку трьох прапорів із наголосом на прапорі Євросоюзу. У цьому сюжеті прапори — чи не улюблений об’єкт оператора для розкадровки.

У новинному сюжеті про Поштову площу відеоряд взагалі йде в розріз із закадровим текстом. Наприклад, на словах «на місці спорудження торгово-розважального центру…» нам показують річковий вокзал. Перебивки «мертві», немає переїздів, руху в кадрі, моментами тремтить камера. Здається, автори просто підкладали будь-яке відео під начитку.

***

Загалом у «Темі дня» ми не побачили ознак замовності, обурливого порушення професійних стандартів чи яскравих маніпуляцій. Ведучому Ігорю Мартиненку варто попрацювати над своїми словами у студії та начиткою у своїх сюжетах. Бажано не розкидатися гучними оцінками, не наводячи конкретних даних. Та й у програмі такого формату суб’єктивна думка журналіста про будь-що не є настільки важливою, як уміння ставити правильні запитання гостю й бути максимально відстороненим і збалансованим.