Приводом для зустрічі з Андрієм Андрушківим — ведучим програми «Світло», яка виходить на суспільному «UA: Першому» каналі щосереди о 22:15, стали два повідомлення. Перше — від Національної суспільної телерадіокомпанії, що, мовляв, деякі програми Суспільного буде оновлено в новому весняному сезоні, деякі виходитимуть такими ж, а от «Світло» — винятковий проект, який змінюватиметься постійно. Як це? Невже для них правила не писані?

На сайті телеканалу зазначено, що «“Світло” — це програма не богословська, попри те, що до дискусії запрошуються представники різних церков та релігійних організацій. У ній піднімаються проблеми, що хвилюють кожного — незалежно відсоціального статусу, національності, віри. Це і виховання дітей, і подружні стосунки, освіта і СНІД, ставлення до інтернету і Голодомор, піар і нанотехнології, реклама і свята, класична література і ненормативна лексика. Вічні питання про смисл буття і виклики, що несуть технічний прогрес та наукові відкриття. Розмаїття тем далеко не вичерпано, програма відкрита до пропозицій глядачів».

Журналістка «UA: Першого» Дарія Гірна, яка навчалася у Львові в Українському католицькому університеті, на своїй сторінці у Facebook написала допис, який став ще одним приводом для розмови про «Світло». «Після переїзду в Київ я багато разів, іноді дуже боляче, зіштовхувалася з антиклерикальними настроями в професійному середовищі. Це був холодний душ після Львова, де тобі можуть зробити зауваження в маршрутці, коли ти забуваєш перехреститись, проїжджаючи церкву :).

Моя група в УКУ у питанні віри була дуже розшарована, але в колективі завжди була присутня взаємоповага, яка, мушу зізнатися, зробила з мене “балувану Галю”. Я чомусь подумала, що так буде скрізь. Але в столиці на слово “релігія” часто закочують очі або іронічно коментують різні церковні двіжі. У моєму випадку, — найчастіше люди, які працюють з інформацією.

Думаю, що багато з нас дуже недооцінює роль релігії і церкви в сучасних процесах. В Україні 67 % віруючих (Центр Разумкова. 2017 рік) і 38 тисяч (!) церков».

Сьогодні Дарія Гірна знімає сюжети для програми «Світло». Вона припускає, що цей проект має шанси змінити людей: «Ще декілька таких програм — і, можливо, більше людей почнуть аналізувати проблеми, а не сліпо множити табу».

Тож «Детектор медіа» розпитав ведучого Андрія Андрушківа про внутрішню кухню програми,  покликаної змінити глядача й наблизити церкву до щоденних людських проблем. Виявилося, що команда Суспільного має амбітні плани зробити так, щоби світло пролилося не на один заяложений стереотип як у ставленні людей до церкви, так і в суспільстві в цілому.

— Андрію, у плані НСТУ на 2018 рік зазначено, що програма «Світло» буде постійно оновлюватися. Що це означає?

— Це процес трансформації. Коли в НСТУ прийшли генеральний продюсер суспільно-політичного мовлення Андрій Сайчук із продюсером суспільно-політичного напрямку Михайлом Смутком, їм дістався старий формат програми. Восени 2017 року вони запросили мене приєднатися до команди. Відтоді формат майже не змінився. Наразі ми пробуємо оновлювати програму крок за кроком. До цього часу змінювали теми й підходи щодо їх висвітлення. Раніше у програмі брали участь представники релігійних організацій, церков і світські експерти, які обговорювали запропоновану тему. Наразі ми намагаємося робити програму більш дискусійною, щоби священнослужителі висловлювалися в сучасному контексті, а не лише цитували апостолів. До церков і релігійних організацій за весь час незалежності України найбільший рівень довіри. Вони мають широчезний доступ до громадян, більший, ніж у телеканалів і медіахолдингів, щодня практикують живе спілкування з вірянами. Тож ми запрошуємо їх для того, щоб допомогти суспільству звернути увагу на проблеми й ситуації, які постають перед громадянами України. Люди прислухаються до того, що говорять у церкві. Тому ми, команда Суспільного, намагаємося скористатися з цього.

— Окрім того, що програма стала більш дискусійною, її хронометраж збільшився на десять хвилин; чи будете й надалі експериментувати з тривалістю випуску?

— Ми ще не знаємо, чи буде надалі змінюватися хронометраж. Точно буде змінюватися формат. Традиційно для Суспільного літо — це період, коли частина програм виходить у запису. Багато тем не втрачають актуальності. Наприклад, питання володіння зброєю не змінилося і, радше за все, до осені не зміниться. Тож можна ще раз на це звернути увагу. Наразі ми проводимо внутрішні пітчинги щодо змін у програмі. Сподіваюся, що до кінця квітня знатимемо, яким «Світло» виходитиме в новому сезоні восени. Влітку розпочнемо зйомки пілотів.

— Чого очікувати від нового формату програми?

— По-іншому виглядатиме студія. Вона залишиться чорного кольору з лампами, але по-іншому сидітимуть гості. Першу скрипку віддаватимемо світським експертам або тим, кого стосується тема програми. Представники релігійних організацій відповідатимуть на запитання щодо причини проблеми, що робити, як давати з цим раду.

— Андрію, до того, як вам запропонували стати ведучим, «Світло» вів Сергій Тарасенко. Ви дивилися з ним програму?

— Чесно, не дивився. Перед тим, як прийняти рішення, я мав час подумати, й тоді вперше подивитися, як це виглядає. До того часу я цікавився більше суспільно-політичними програмами.

— При тому, що ця програма у вашому колі інтересів?

— Я — випускник Католицького університету, магістр боголослов’я, любив пописувати всякі замітки у Facebook, готував виступ на TEDex, який стосується ролі церкви. Однак у мене є різні роботи, які змушували мене концентруватися на інших темах. Тож я не мав ані часу, ані нагоди переглядати «Світло».

— Як відбувається підготовка програми?

— Ми маємо як довгий, так і короткий список тем. Перед тим, як розпочати роботу над новою темою, збирається команда, до складу якої входить редактор «Світла» Олена Сьомка, кореспонденти Софія Кочмар та Дарія Гірна, виконавчий продюсер творчого об’єднання «Суспільно-політичне мовлення» Олег Цукренко, виконавчі продюсери суспільно-політичного напрямку Яків Любчич і Михайло Смуток, генпродюсер Андрій Сайчук. Ми намагаємося прив’язуватися до календаря й так само дивитися на те, що відбувається у світі.

— У липні 2017 року і зовсім недавно у програмі «Світло» обговорювали тему мораторію на продаж землі. Не минуло й року, а в програмі обговорювалася одна й та ж проблематика. При тому частина гостей повторювалася, їхні погляди щодо продажу землі не змінилися. Як глядачка, я не помітила кардинальних змін, порівнюючи ці програми. Чому ви знову звернулися до цієї теми?

— Виявилося, що цього разу представники релігійних організацій нарешті зрозуміли, про що йдеться, коли ми говоримо про мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, наскільки це важливо для держави, громад, організацій. У програмі «Світло» вже були теми про наркотики, розлучення в сім’ї, та ми вирішили знову за них узятися й розглянути під іншим фокусом. Наприклад, у темі про розлучення ми говорили винятково про аліменти, про те, як працюватиме новий ухвалений закон, який вступив у дію не так давно.

Не так багато тем, у яких ми ще можемо, як творці програми, давати слово представникам релігійних організацій. Вони просто можуть бути некомпетентними в них. Тож теми будуть повторюватися, але щоразу під іншим кутом.

— У багатьох програмах видно, що представники релігійних організацій підготовлені до програми, приходять із Конституцією, законом, іншими документами. Ви інформуєте їх про тему й запитання, які будуть обговорюватися?

— Після того, як ми затвердили тему, починаємо їх запрошувати, відправляємо перелік тем і питань, які будемо обговорювати.

— Чи траплялося, що хтось відмовляється говорити на певні питання?

— Є випадки, коли людина захворіла. Буває таке, що в межах якоїсь церкви чи організації відправляють на програму іншу особу з їхнього боку, яка більш компетентна.

— Більшість представників релігійних організацій, які беруть участь у «Світлі», входять у Всеукраїнську раду церков. Здебільшого вони беруть участь із програми у програму, сидять на одних і тих же місцях.

— Футбольні коментатори — це теж одні й ті самі люди.

— Футбольних коментаторів не так багато порівняно з представниками релігійних організацій. У програмі вони вже як одна сім’я. Насправді між деякими конфесіями спостерігаємо війну поглядів, візьмемо хоча би складні стосунки Московського і Київського патріархатів.

— Це стосується поділу парафій, священиків. Це їхня спальня, в яку ми не втручаємося. Та чи є в них війна в поглядах на суспільно-політичні речі?

— Чи побачить глядач у новому сезоні інших представників релігійних організацій?

— В іншому форматі ми плануємо значно зменшити присутність представників релігійних організацій. Сьогодні ми даємо слово різним конфесіям та церковним організаціям. У майбутньому форматі ми будемо робити програми двох типів — дискусійне шоу і просвітницький проект. Перший тип буде стосуватися представників церков східного християнства, тобто тих, які в нас мають значну частину прихожан. Базова комплектація програми буде стосуватися позиції трьох найбільших конфесій — МП, КП й УГКЦ (Українська греко-католицька церква). Якщо матимемо теми, які напряму стосуватимуться якоїсь іншої релігійної організації, ми їх запросимо. Зменшимо кількість священнослужителів, дискутувати будемо з тими, хто має найбільшу кількість вірних і найбільший вплив.

Також маємо намір зробити просвітницьку програму, можливо, під іншою назвою. Будемо зосереджуватися на одній релігійній організації і розповідати про неї не в рамках новинних сюжетів, а так, як це роблять на ВВС. Цей проект має виконувати просвітницьку функцію, яка в кінцевому результаті покликана підвищувати рівень толерантності.

— Зазвичай записуєте по дві програми?

— Це пов’язано з тим, що нашим гостям реально важко знайти час щотижня приходити на програму. Також технологічно важко щотижня виставляти студію.

— У програмі про жертовність ви запросили Володимира Дудчака-Кізельського — не експерта чи священнослужителя. Він всього лиш автор листа, в якому висловився про жертовність Небесної сотні. До вас часто приходять відгуки, пропозиції від глядачів?

— Отримуємо душевні листи переважно від осіб старшого віку. Із зауваженнями частіше звертаються у Facebook.

— У програмі про корупцію ви запросили журналіста «Схем» Максима Савчука, який розповідав про порушення закону щодо будівництва на території Лаври. Ваші запитання до гостей, порівняно з деякими іншими програмами, були гострими й некомфортними для представників релігійних організацій. Чи ви задоволені цією програмою? Отримали всі відповіді?

— Наше завдання — не отримати відповіді. Програма «Світло» — не про проблеми в церквах. Багато гостей уникали відповідей. У цій програмі йшлося про інституції, які легалізують порушення закону, дають зелене світло в людських головах певним речам. Ми вважаємо, що наш глядач чітко розуміє: коли особа не дає прямої відповіді на пряме запитання, це можливість замислитися над тим, що в інституціях, які мали би проповідувати світло правди, є внутрішня кухня, яка не дозволяє їм відповідати на прямі запитання. У програмі звучало багато історій про корупцію й церкву. Одна з них — що в Італії церква відсторонила представників мафії.

— Коли ви запитали про те, чи церкви готові відсторонити корупціонерів або священнослужителів, які порушують правила, то тільки представник протестантів дав чітку відповідь. Всі інші уникнули відповіді.

— Нам, як суспільному мовнику, важливо поставити достатньо гостре питання. Хотілося би чути відповіді, але якщо вони не звучать, у нас немає можливості змусити їх відповідати.

— У цій же програмі ви сказали, що отці УГКЦ їздили в Єрусалим коштом депутатів.

— Вони дали на це відповідь. Сказали, що провели роз’яснювальну роботу, показували нам внутрішні документи. УГКЦ випустила правила про те, як має поводитися священнослужитель у передвиборчий період, як мають поводитися віряни. Треба розуміти, що є питання політики церкви і є фактор виконавця. Це достатньо інерційні структури, вони дуже поволі змінюються, особливо в наших умовах. Хотілося би, щоб у нас проходила церковна реформація. Поволі зміни відбуваються. У церквах з’являється внутрішня дискусія про те, як поводитися під час виборів. Є правило: якщо якийсь корупціонер, на якому немає де клеймо ставити, хоче подарувати іконостас, церква може його прийняти, але заборонено йому публічно подякувати за це. Ми не маємо ілюзій, що коли зробимо програму «Світло», на яку прийдуть усі священики і скажуть, що корупція — це погано, в Україні зникне це явище.

— Та один зі священиків наголосив у програмі, що чи не кожна проповідь має забороняти корупцію.

— Проповідь має стосуватися сьогоднішніх контекстів. В УГКЦ я бачив документи, в яких прописано, які проповіді говорити у передвиборчий період. Церква мислить себе в межах суспільства.

— Один із гостей програми Георгій Коваленко у 2013 році створив «Православний вісник» на Першому національному, у 2017 році був ведучим програми «Таємний код віри» на «1+1». У програмі «Світло» Георгій Коваленко досить частий спікер. Наскільки відомо з його біографії, він є священиком УПЦ Московського патріархату. Але в програмі його титрують як ректора Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості.

— Раніше він був уповноваженою особою в рамках структури Московського патріархату. Наразі він там служить, але не входить у церковну ієрархію, не є речником Московського патріархату, не відповідає за політику, позиції церкви.

— Хто ж тоді представляє Московський патріархат?

— Ми їх запрошуємо, але вони не завжди готові приходити.

— Ви свого часу на TEDex мали виступ «Євангеліє для гопників», у якому йшлося, зокрема, про те, щоби священнослужителі проповідували для жителів «спальних районів». «Світло» наразі — це програма для вдумливої аудиторії, і, як ви сказали, старшого покоління, яке пише душевні листи. Чи не замислювалися ви про те, щоби зробити програму для «гопників»?

— Ми намагаємося пояснювати складі теми на простих прикладних речах. Не хочеться емоційного продукту. На українських телеканалах вистачає продукту, де люди гримають дверима, виходять зі студії. Звісно, хочеться робити програму не панк, а фанк. Ми поступово це робимо. Зміни впираються у виробничі можливості, людський ресурс, нестачу фінансування суспільного мовника.

— Чи представники релігійних організацій готові до більш жвавої дискусії?

— Коли ми спілкуємося в перерві, вони кажуть, що помічають за собою, як рухаються від старого світу в інший формат. Раніше всі спроби до дискусії зводилися до фраз, що на цю тему сказав апостол Павло. Це було дві тисячі років тому на території Азії чи в Греції. Нас цікавить теперішній контекст і прикладні речі. Насправді мені як воцерковленій людині, яка з дитинства ходила до церкви, психологічно важко перебивати священнослужителів. Та я намагаюся це робити.

— За останні півроку програму дуже оживили сюжети. Для порівняння візьму знову-таки випуски про землю. Влітку 2017 року в сюжеті показували козаків, як вони оброблять землю. В оновленому варіанті ми вже бачимо сучасного фермера, який вирощує полуницю. Мені здається, інколи саме кореспонденти диктують теми, як було про імідж країни. Журналістку Дарію Гірну запросили за кордон на міжнародну конференцію, де вона розпитала людей із різних країн про Україну. І саме її сюжет став основою розмови у студії.

— Ми думали про цю тему, адже є неформальна дипломатія, яку роблять релігійні організації. Ми хотіли обговорити, як Україна зі своїми зрадами й перемогами виглядає для світу. У церков багато вірян, які виїжджають за кордон. Дарія розповіла, що буде на конференції за кордоном, і ми відклали цю тему до її повернення із сюжетом.

— Чи їздять за кордон кореспонденти від НСТУ? Чи тільки з власної ініціативи від інших організацій?

— У програмі про жертовність ми показали сюжет про нагородження премією священномученика Омеляна Ковча. УГКЦ написала в НСТУ, що готова взяти людину з собою. Оскільки Дарію Гірну у Школі журналістики УКУ навчили знімати, планувати сюжет, робити інтерв’ю, то ми її делегували. Там не було можливості поїхати оператору й журналісту.

Щоразу ми разом радимося щодо вибору гостей, героїв сюжету. Нарада щодо відбору тем дуже ґрунтовна.

— Буває, що ви час від часу виводите гостей із зони комфорту й запитуєте в них те, про що вони воліли б не говорити. Чи не ображаються після виходу програми?

— Якби це була програма про зону комфорту, то вона могла б називатися «Тепла ванна для релігійних організацій». Ми говорили би, що таке правда, радість, співпереживання тощо. У церквах є власна преса для того, щоб вони могли висловитися. Ми — суспільний мовник, у нас суспільно-дискусійне ток-шоу. Ми кажемо їм, що в нас буде трішки гостро, щоб були готові. Вони самі часом приходять і кажуть, що тема складна, вже ясно, що Андрій буде нас чихвостити.

— У ці дні триває піст. Чи будете у «Світлі» торкатися цієї теми?

— Нас цікавить не так тема посту, як їжі, тобто наскільки релігійний контекст впливає на роботу закладів харчування. Чи людина, яка є релігійною, може відвідувати заклади харчування. У нас поки що гастрономічне гетто. Тож ця програма буде обов’язково, але не цього посту. У лютому-березні ми змушені були змінити план тем у зв’язку з трансляцією мовником Олімпіади і Паралімпіади. Наступна програма, яка вийде вже у квітні, буде про проблеми осіб із вадами слуху. Раніше виходила програма про осіб з особливими потребами. Хочемо звернути на це увагу, адже релігійні організації могли би підштовхнути державу до певних кроків і самі давати приклад. Ми знайшли священиків, які служать мовою жестів. Їх запросимо у студію або покажемо в сюжетах.

— Чи маєте відгуки від священнослужителів про програму?

— Тарас Петрів з Інституту журналістики переповідав мені про зустріч із представниками Всеукраїнської ради церков. Від них були дуже хороші відгуки про програму «Світло», зізналися, як вона впливає на їхню роботу. Окрім того, священики мені пишуть у Фейсбук, дякують, що ми звернули увагу на якусь тему. Отець Петро Жук, ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, запросив мене прочитати лекцію для семінаристів. Це буде лекція про програму, роль церкви в умовах трансформації. Після закінчення семінарії 20 людей матимуть доступ до 20 тис. вірян, то чого б їм не допомогти дізнатися щось нове.