17 січня в «Українському кризовому медіа-центрі» відбулася дискусія «Суспільне мовлення та комерційне телебачення: публічна розмова про місії в суспільстві». У ній взяли участь член наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України Євген Глібовицький, генеральний продюсер суспільно-політичного напряму НСТУ Андрій Сайчук, директор зі стратегічного розвитку телегрупи StarLightMedia Федір Гречанінов, комерційний директор групи «1+1 медіа» і сейлз-хаусу «Плюси» Валерій Варениця, незалежна медіаекспертка Діана Дуцик, головна редакторка «ВВС Україна» Ніна Кур’ята та директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко.

Від початку зустріч набрала обертів гострої дискусії між спікерами, які відстоювали інтереси Суспільного, та менеджерами приватних каналів. Та вже ближче до завершення публічної розмови вималювалася картина: суспільне і комерційне – не конкуренти, а швидше партнери, у кожного з них своя ніша на ринку і в майбутньому стосунки між двома гравцями медіаринку можуть перерости в міцні і взаємовигідні. Зважаючи на те, що під час заходу не була підведена риска, можна припустити, що це не перша й не остання публічна розмова між Суспільним та комерційним, точніше все тільки починається. Мовники приглядаються один до одного, які точки перетину врешті приведуть їх до успішності: Суспільне – до довіри суспільства, комерційне – до формування бізнесу.

Суспільне і комерційне – як лікарня і дизайнерський одяг

У другій частині назви дискусії «публічна розмова про місії в суспільстві» від початку було закладено, що комерційні мовники і Суспільне мають різні місії, цілі і бачення світу. Тож не дивно, що учасники дискусії розпочали діалог, як у байці про щуку, рака й лебедя. Євген Глібовицький наголосив, що Суспільне потрібне країні так само, як лікарні. На його думку, Суспільне не мусять дивитися всі одночасно, іншими словами, його мета не рейтинги, а щоб кожен міг дивитися мовника тоді, коли потрібно.

Євген Глібовицький

«Це як лікарня, якою час від часу користуються люди. Було би жахливим уявити собі життя в країні, де немає лікарень. Важливою є можливість мати доступ до Суспільного», – підкреслив важливість Суспільного член наглядової ради НСТУ.

Його слова стали викликом на дуель для Валерія Варениці. Представник комерційної телегрупи влаштував батл метафор і порівняв телебачення з дизайнерами: мовляв, їм ніхто не диктує, як створювати одяг, і не висловлює претензій до кольору смужки. А комерційному мовнику, за його словами, чомусь кожен вважає за потрібне висловити свої рекомендації чи критику.

«Ми як комерційне телебачення нікому нічого не винні. Якщо мовник не порушує закони і правила функціонування себе як бізнесу на ринку, то не треба вказувати, що йому робити, хто за ним стоїть і чиї інтереси захищає. Хто хоче захищати інші інтереси, може відкрити свій телеканал. Приватні мовники створені з нуля, люди вклали власні кошти. Відкрийте свій телеканал, і коли вас почнуть дивитися – тоді будете мати вплив на суспільство, якого намагаєтеся досягнути. Та якщо буде невдалий проект, глядач не буде дивитися. Ми нікому не нав’язуємо, щоб глядач дивився саме нас», – сказав Валерій Варениця.

Пан Глібовицький з ним частково погодився, що, справді, у приватному бізнесі, якщо ти не порушуєш закон, ти абсолютно нікому нічого не винен. Та комерційні мовники все-таки мають дотримуватися двох правил: стандартів і ліцензійних умов. «Ми мали ситуацію, коли комерційні телеканали отруювали інформаційний контент», – наголосив Євген Глібовицький і додав, що це те саме, що продавати отруєне молоко. На що пан Варениця знизив плечами: «Це питання до контролюючих органів», чим розсмішив Діану Дуцик. Вона додала до слів Євгена Глібовицького, що комерційний мовник, якщо він грає за правилами бізнесу, має нести соціальну відповідальність бізнесу – це його функція перед суспільством.

Пан Варениця на це відреагував словами, що «1+1 медіа» несе соціальну відповідальність і робить це краще за НСТУ, що доводять рейтинги телеперегляду. Він розповів, що на «UA: Першому» дивиться скетч-шоу «Лайфхак українською». Ця програма йому подобається, але згідно з даними вимірювань телеперегляду, її аудиторія сягає до 45 тис. глядачів. «Тим часом “1+1 медіа” видає кишеньковий словник української мови, який розходиться протягом двох тижнів накладом більше 100 тисяч, – порівняв він. – Ось у цьому полягає довіра до мовника. У кожного з нас є своя місія. У кожної з телегруп є розуміння, що таке соціальна відповідальність». Ніна Кур’ята відразу уточнила, чи «1+1» заробляє на цьому словникові, й отримала схвальну відповідь.

Рейтинги і довіра: що важливіше

«Якщо суспільне орієнтоване на капітал соціальний, то комерційне з часом може стати орієнтоване на капітал фінансовий, і таким чином рейтинги стають мірилом успіху для комерційних каналів, а довіра стає мірилом успіху для суспільного мовлення», – переконаний Євген Глібовицький.

Валерій Варениця підкреслив, що з рейтингами в Суспільного кепські справи і вони не покращуються протягом останніх трьох років.

«Ми як сейлз-хаус («Плюси» групи «1+1 медіа». – ДМ) облуговуємо НСТУ, продаємо рекламу на “UA: Першому”. Три роки тому розпочали співпрацю і продовжили її на 2018 рік. Поки що це три роки неуспіху, якщо говорити з точки зору комерційного телебачення. Рейтинги продовжують падати, аудиторія дуже повільно трансформується. Канал, маючи найкраще покриття серед усіх собі подібних, має найгірші показники зі всіх собі подібних. Канал має добову частку близько 0,2%. Навіть якби “1+1” пішов з ефіру і поставив у кадр табличку кольорокорекції, я впевнений, що наші показники були би вищі, ніж 0,2%. Люди намагалися б зайти і подивитися, що з табличкою», – сказав пан Варениця.

Валерій Варениця, Федір Гречанінов

При тому він побачив прогрес у роботі нової команди на Суспільному: канал позбавився від минулого, зайвого, архаїчного, яке прийшло з радянського телебачення; омолодився; робить перші спроби висвітлення різних тем; намагається створювати дискусійні майданчики.

Пан Варениця припускає, що з такими темпами Суспільний мовник через кілька років може стати повноцінним і сильним. Він нагадав, що через три роки НСТУ має намір відмовитися від реклами, як це зробили суспільні мовники у світі, зокрема ВВС, яке не транслює реклами у Британії, лише за межами країни. «Тоді рейтинги будуть для них не важливими, вони не трансформуватимуть їх у гроші. Для них важливішою стане довіра до новин», – зазначив він.

Ніна Кур’ята, знаючи зсередини, як працює ВВС, яке ставлять у приклад Суспільному, яке хочуть бачити «українським ВВС», розповіла про структуру і важливість рейтингів. За її словами, в корпорації ВВС у Британії та інших країнах працюють близько 30 тис. осіб, більшість із них задіяні всередині країни. У ВВС є Всесвітня служба, завдяки якій тижнева аудиторія по всьому світу наближається до 270 млн: це телебачення, радіо, онлайн. Всесвітня служба ВВС представлена 39 мовами, має 74 бюро по всьому світі, продукт ВВС доступний у 200 країнах. Це все фінансується з абонплати громадян Британії, зафіксованої в хартії, яка підписується кожні 10 років. Уряд не має жодного впливу на розмір абонплати та її виплату. Наразі абонплата становить 147 фунтів на рік.

Пані Кур’ята зазначила, що ВВС виробляє багато оригінального контенту і не може відображати одну думку тому, що його дивляться всі верстви населення і кожному цікаво, за що він платить гроші. «Українська служба ВВС повинна виправдовувати своє існування перед платниками абонплати», – зауважила вона.

Ніна Кур’ята

За її словами, не можна місію Суспільного зводити до лікарні. «Це буде вже лікарня швидкої допомоги. У Британії є мовники з більшим рейтингом, ніж у ВВС, але довіра більша до нас, тому що ми не даємо неперевіреної інформації. Велику махіну, якою повинно бути Суспільне мовлення, нереально утримувати заради лікарні. Довіра – це добре, та якщо не буде рейтингу, каналу буде тяжко достукатися до аудиторії», – звернула увагу пані Кур’ята.

Галина Петренко звернула увагу на співпрацю НСТУ з комерційними мовниками. Вона нагадала, щоStarLightMedia купує субліцензійні права на «Євробачення» і біатлон, а це, до речі, були одні з найбільш рейтингових програм на Суспільному. «НСТУ програє у рейтингах комерційним каналам, а тепер ще й відтягує аудиторію на вдалих продуктах», – сказала Галина Петренко і поцікавилася у представників Суспільного, чому їм цікаві рейтинги: як мірило успішності чи щоб продавати рекламу.

Галина Петренко

«Я би не сказав, що нас не цікавлять рейтинги і що ми не маємо амбіцій їх збільшити. 0,2% у нас ніколи не буває. Наша частка – 0,8%. Це смішні результати, ми хочемо їх наростити», – зазначив Андрій Сайчук. Євген Глібовицький після цього запитання також заговорив про рейтинги більш позитивно. «Рейтинги потрібні Суспільному, тому що воно досі продає рекламу. Якщо Суспільне продає рекламу, потрібно бути частиною телевізійної панелі. Проблема не в тому, щоб вимірювати рейтинги, проблема – вимірювати ефективність тільки рейтингами. Політики кажуть, що воно не популярне, і це означає неуспішне. Рейтинги не можуть бути універсальним інструментом для вимірювати ефективності Суспільного», – резюмував пан Глібовицький.

Гроші як запорука незалежності, особливо від тиску політикуму та власників

Останнім часом гостро стоїть питання про недофінансування НСТУ у 2018 році. Як відомо, в держбюджеті на фінансову підтримку НСТУ закладено лише 776 млн грн, що вдвічі менше за передбачену законодавством суму – 1,54 млрд грн. Говорячи про гроші, Андрій Сайчук був небагатослівним. Судячи з усього, у нього й так голова болить, як вкластися у бюджет. «У мене на цей квартал на чисте виробництво є 2 млн 66 тис. грн. Це на те, щоб я щось новеньке запустив на весну. Хто на комерційному каналі працює, розуміє, наскільки це маленькі кошти», – зізнався пан Сайчук. За його словами, всі проекти, які вдалося оновити чи запустити, потребують у 2018 році вкладення коштів, а їх кардинально бракує в компанії. Бо більшу частину бюджету «з’їдають» заробітні плати на майже 7 тис. працівників, з яких сплачується 40 % податків.

Андрій Сайчук

У Федора Гречанінова немає завдання запускати нові програми (він відповідальний за стратегію), але він теж не спокійний через фінансові питання. Адже на медіаринку з 2009 року фінансова криза, через яку, з його слів, комерційне телебачення не може стати бізнесом і почати заробляти гроші. Коли ж приватні канали зможуть заробляти на себе, тоді буде доречно критикувати відсутність соціальної відповідальності чи вибір тем для висвітлення в ефірі, вважає представник StarLightMedia. Наразі представник комерційного мовника хотів би, аби держава посприяла медіаринку. Він назвав два способи такого сприяння.

По-перше, він агітує за перехід до кодування сигналу на супутнику. Це сприятиме розвитку ринку платного телебачення, адже в результаті кодування глядачі змушені будуть стати абонентами платних супутникових провайдерів або обрати інші види прийому сигналу – платних кабельних чи IPTV-провайдерів або безкоштовний ефірний сигнал.

Слід нагадати, що на початку листопада 2017 року чотири найбільші українські медіагрупи досягли згоди щодо кодування відкритих телеканалів на супутнику орієнтовно в травні 2018 року. Однак виявилося, що сумніви щодо кодування мали кілька членів Нацради. Від позиції Нацради залежала можливість переоформлення супутникових ліцензій телеканалів, які передбачали відкритий спосіб розповсюдження сигналу (частина телеканалів уже мала у своїх ліцензіях кодований сигнал). На початку грудня Нацрада не дозволила телеканалу СТБ змінити в супутниковій ліцензії спосіб розповсюдження сигналу з відкритого на кодований. Але місяць потому, 11 січня, Нацрада дозволила закодуватися на супутнику одразу двом телеканалам StarLightMedia – і СТБ, і ICTV. Решта каналів StarLightMedia (Новий канал, «Оце», М1 та М2) уже мали в ліцензіях кодування.

По-друге, Федір Гречанінов пропонує зменшити кількість безкоштовних ефірних каналів з 30-ти до 12-15, які продовжать заробляти кошти від реклами. Саме таку кількість каналів, на його думку, може забезпечити наявний у країні рекламний ринок. Рекламодавці не розпорошуватимуться, що сприятиме здоровій конкуренції на ринку. Пан Гречанінов пропонує державі оголосити конкурс серед ефірних каналів («хай змагаються і перемагають 15 найсильніших»), яким дістануться кошти від реклами. «Якщо люди хочуть більше каналів, є провайдери платного телебачення – кабельні, супутникові, інтернет-провайдери, до них можна підключитися й отримати доступ до 200 каналів», – зазначив представник StarLightMedia. Але така реформа телеринку наразі неможлива без рішення держави.

На думку інших учасників дискусії, основною перешкодою розвитку телевізійного ринку є використання медіа в політичних цілях. Діана Дуцик нагадала, що політики, які часто виходять з олігархічних структур, розглядають медіа як політичний інструмент. «Сьогодні рівень довіри до медіа в Україні критично низький… Політикум доклав багато зусиль, щоб дискредитувати журналістику в Україні», – наголосила медіаекспертка.

Діана Дуцик

Вона вважає, що Суспільне мовлення має зберегти нейтралітет і продовжувати відсторонено представляти події, як було у 2017 році. «У 2017 році ГО "Детектор медіа" проводила системний моніторинг новин телеканалу "UA: Перший" та філій НСТУ. Новини кардинально змінилися. За останній рік не зафіксовано жодної "джинси" чи політичних впливів, маніпуляцій. Коли ми вмикаємо "Інтер" чи "1+1", буває, бачимо, що одна й та сама подія трактується з різних точок зору, а на "UA: Першому" ми бачимо нейтральне представлення події», – сказала Діана Дуцик, яка до січня 2018 року працювала виконавчою директоркою ГО «Детектор медіа».

На її думку, недофінансування Суспільного – це легка колективна помста з боку політикуму за нейтралітет.

Євген Глібовицький бачить вихід комерційного телебачення з кризи у появі сильного Суспільного мовника, оскільки тоді ринок стане структурованим. «Важливо, щоб приватні мовники почали заробляти. У цьому є перспектива, що в майбутньому вони будуть незалежними гравцями, а не танцюватимуть під дудку своїх власників», – вважає пан Глібовицький.

Якщо є конфлікт інтересів акціонера та аудиторії, то постраждає аудиторія, а не акціонер. Відповідно, у власників політичний інтерес завжди переважав над комерційним інтересом, наголосив Євген Глібовицький. Його слова підтвердив Валерій Варениця, який сказав, що нині «1+1» можна віднести до опозиційного каналу. Та він не бачить у цьому нечесність перед телеглядачем. Вважає, що кожна з чотирьох медіагруп (StarLightMedia, Inter Media Group, «1+1 медіа», «Медіа Група Україна») має свою місію і тому висвітлює події під різними кутами, і це називається плюралізмом думок. Ніна Кур’ятазаперечила: «Коли один і той же канал за одну ніч змінює інформаційну політику стосовно влади, бо власник раніше дружив з владою, а тоді не зрослося, – це підміна понять, а не плюралізм».

Як Євген Глібовицький, так і Діана Дуцик зазначили, що всім вистачає роботи: комерційний мовник може зайняти свою нішу, ставши бізнесом, Суспільне – вироблятиме якісний контент. «Ми всі почали говорити про те, що хочемо розділити Богу – Богове, кесарю – кесареве. Якщо це запрацює, я буду тільки щасливий», – сказав Андрій Сайчук.

Ольга Жук

Фото: сайт uacrisis.org, прес-служби НСТУ, фотограф Володимир Шевчук