Команду Суспільного можна привітати з черговим надбанням. Надбання звуть Настею Шевченко і веде вона «Культурну афішу здорової людини». Програма ця в сітці «UA:Першого», починаючи з 4 жовтня, виходить щосереди, одразу після випуску «Новини. Культура».

Ведуча, як і її програма, підкорюють дуже невимушеним стилем подачі. Настя Шевченко, лиса, але, дякувати богові, не боса, як колишній кумир молоді Андрій Миколайчук (бо ж не літо вже надворі!), до свого образу ставиться з іронією, не оминаючи нагоди його обіграти в своїх підводках. Приміром, коли в програмі від 11 жовтня вона анонсувала виставу за п’єсою метра Театру абсурду Ежена Йонеску «Лиса співачка» в Чернівцях силами аматорського театру «Дев’ята студія».

«На жаль, у головній ролі не я, але виставу подивитися варто», – сказала ведуча в підводці до сюжету. Нахабство Насті в цьому епізоді, як і її викличний імідж, має вигляд цілком органічний, адже вписується в так само провокативну назву програми «Культурна афіша здорової людини». Про те, що поняття «здорова людина» не має стосунку до тілесного чи психічного здоров’я, ведуча пояснила в другому випуску своєї «...афіші», який вона вела з території Арт-заводу «Платформа» в Києві.

За словами Насті Шевченко, ще від часів соціальної реклами про різницю між легенями здорової та хворої людини «щось здорової людини стало синонімом адекватності та хорошого смаку».

Дійсно, поняття про здорову людину як людину адекватну й прогресивну можна трактувати ще й так. Із огляду на те, який несмак десятиліттями прищеплюють глядачеві численні комерційні телеканали, а надто ж ті, хто вперто пропагує так звані цінності «великої дружної країни», маючи на увазі СРСР, «Культурну афішу здорової людини» можна вважати такою собі вакциною проти шароварщини та гламуру. Принаймні, саме так сприймається анонс програми на сайті «UA:Першого»:

«Проект створюється спільно з регіональними філіями ПАТ "НСТУ", які готують огляди та анонси культурних подій у різних областях України. Серед великого розмаїття заходів у Києві та регіонах (в тому числі неякісних, радянських, пропагандистських) команда "Культурної афіші здорової людини" прискіпливо обирає лише ті, які правильно репрезентують Україну і поєднують нашу культуру з міжнародним контекстом.

"Культурна афіша здорової людини" – це повністю виїзна програма, яка прив’язана до актуальності тієї чи іншої культурної події. Кожного разу вона зніматиметься на локації важливого культурного об’єкту».

І тут творці не збрехали: «Культурна афіша здорової людини» принципово акцентує на тому, що цікавого відбувається в регіонах.

Попри усталену думку, буцімто все культурне життя зосереджено в столиці, автори показують: в Україні поступово зникає поняття «культурної провінції». Назви міст, де відбуваються значущі культурні події, а їх у кожному випуску не менше п’яти-семи, буквально мерехтять хештегами на екрані.

Одеса, Львів,Суми, Харків, Черкаси, Кам'янець-Подільський, Київ, Чернівці, Дніпро – ось далеко не повний перелік українських міст, які можуть змагатися зі столицею за увагу «культурно здорових людей». Це величезна робота – перелопатити місцеві афіші в пошуках справді вартісних акцій у регіонах, аби вибрати ті, які були би цікавими для загальнонаціональної аудиторії культурних гурманів. І в цій справі неможливо переоцінити заслуги регіональних філій НСТУ, які дуже сумлінно підійшли до репрезентації своїх регіонів.

Відтак до поля зору знімальної групи програми потрапляють справді вартісні події, які представляють модерні течії в театрі, малярстві, кіно чи літературі. Ба більше, автори розповідають про заходи, нібито далекі від традиційного розуміння культури. Приміром, про «наукові пікніки» в місті Кременець, організатори яких доводять, що наука – це дуже цікаво, й саме вона може об’єднати Україну від найменших селищ до столиці. Або ж повідомляють про такий цікавий, знову ж таки, на перший погляд, геть не «культурницький» захід, як хакатон, тобто – форум розробниківіз космічної тематики у Дніпрі в першому випуску програми від 4 жовтня. Принагідно пояснюючи значення терміну та показуючи, що саме представлять українські винахідники на форумі.

«Культура, – каже наприкінці другого випуску Настя Шевченко, – рушій прогресу». З нею важко не погодитися з огляду на те, що наука теж належить до культури в широкому розумінні цього слова.

Надто ж коли йдеться про акції, спрямовані проти її носіїв, як сталося в Запоріжжі. Тут місцевим «праворадикалам» не сподобався виступ просвітниці Інги Естеркін на Фестивалі рівності в LOFT «Млин». Як розповів автор сюжету, близько двохсот молодиків із битами в руках та в балаклавах узяли «Млин» в облогу, після чого напали на учасників заходу. Четверо дівчат після нападу було госпіталізовано, двоє з них отримали струс мозку. Архівне відео, на якому знято момент нападу, не показує бодай мінімальних спроб місцевої поліції втихомирити бойовиків. Сама ж Інга Естеркін, яка у своїх лекціях обстоює рівність меншин (будь-яких, не лише сексуальних) у суспільстві, назвала їх організованими провокаторами. Адже українці, на її переконання, не могли писати в соцмережах гасла на кшталт «Мы за традиционные ценности в рамках СНГ».

Цей сюжет у межах програми про сучасну, не «шароварну» й не «московську» культуру дуже важливий. Адже свідчить не лише про успіхи новочасних тенденцій української культури, а й про перепони в її просуванні з боку носіїв традиційного розуміння культури як суто розважального явища.

Йдеться ж не лише про так званих «радикалів», які цілком можуть бути й проплаченими провокаторами та безкарно громити виставки чи заходи, що не вписуються в їхні «традиційні цінності». Йдеться, ширше, про тих людей, а їх у патріархальному й інфантильному українському соціумі вистачає й без провокаторів, які досі перебувають у святій певності: все сучасне мистецтво – то суцільне збочення й «підступи Заходу».

«Культурна афіша здорової людини» на Суспільному, звісно, не зможе зробити з них адептів сучасного мистецтва шляхом перегляду програми. Адже цільова аудиторія Насті Шевченко з її поголеним черепом та часто-густо іронічними підводками-коментарями до сюжетів дуже відрізняється від шанувальників традиційного УТ-1 із його не менш традиційною естрадою. Але чому б не спробувати?

Фото: кадр із програми «Культурна афіша здорової людини»