1 січня 2017 року, можливо, нарешті з’явиться Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Наразі реформа триває. Паралельно з бюрократичними питаннями, які вирішують юристи та менеджери Держкомтелерадіо й НТКУ, перед філіями НТКУ (колишніми ДТРК) уже стоїть гостра проблема виробництва якісного контенту, який можна було б показувати на майбутньому суспільному мовникові. Учасники висловилися щодо необхідності тренінгів для журналістів, нарікали на відсутність незаангажованих експертів, зауважували, від чого філіям потрібно відмовитися, а які проекти запускати, у якому напрямі рухатися, щоб реформа запрацювала в регіонах. Саме про це йшлося на засіданні за круглим столом «Детектора медіа».

Раніше «Детектор медіа» провів таке засідання в Тернополі.

Почути колектив

Перед засіданням столичний десант зустрівся з працівниками Вінницької регіональної дирекції «Вінтера», від яких напряму залежить, яким буде суспільний мовник на Вінниччині в майбутньому. Колектив хвилювали питання, як працювати далі, як висвітлювати діяльність влади, яким буде бюджет філій та чи буде збільшено заробітні плати.

На думку першого заступника директора виконавчого «Вінтери» Івана Педорука, у Києві регіональні філії сприймають як провінціалів, які ще не доросли до суспільного. «Хоч би з якого  боку ми заходили, щоб бути виваженими та об’єктивними, кожен наш крок розцінюється як «джинса». Наша формула спрощується. Якщо ми не говоримо про владу взагалі, тоді «ні розумно, ні красиво». Якщо говоримо про владу гарно, то нам кажуть, що ми дуже далекі від суспільного. Якщо будемо владу сварити й говорити погано, то завтра вже будемо суспільним мовленням? Таке відчуття, що в цій формулі зникає поняття суспільства», – поділився своїми спостереженнямиІван Педорук. Для прикладу він розповів про торішній сюжет із дня міста на «Вінтері». Вінницькі майстри відремонтували старий трамвай. Багато людей прийшло на нього подивитися, усі раділи. Журналіст узяв синхрони в містян, представників депо, яке розробляло цей проект, і в міського голови. «Нас звинуватили в жорсткій махровій "джинсі"», – зазначив Іван Педорук, не розуміючи, за що їх критикували.

Заступник  шеф-редактора порталу «Детектор медіа» Світлана Остапа пояснила, що в моніторингах ніколи не звинувачують у «джинсі», тим паче в махровій «джинсі». «Ми завжди кажемо, що сюжет з ознаками “джинси”. “Джинса”, як корупція, її треба довести. Ми ніколи прямо не звинувачуємо, що хтось робить “джинсу”. Щодо того, чи треба давати владу в новинах. Потрібен баланс», – пояснила Світлана Остапа. І додала, що лише в тому разі телерадіокомпанію не можна звинуватити в позитивному висвітленні влади чи критиканстві, коли в сюжетах журналісти висвітлюють дії влади і водночас в інших програмах є журналістські розслідування про корупцію, про вплив дій влади на людей.

Світлана Остапа, Андрій Куликов, Діана Дуцик

Доктор філософських наук, кандидат філологічних наук, член Наглядової ради Олексій Панич провів паралель між громадським та майбутнім суспільним. За його словами, працівники «Громадського» поставили себе дуже радикально. Вони мають бути на західний манір «собаками демократії», мають сварити владу. Частина найбільш соціальноактивного суспільства через це сьогодні відійшла від «Громадського».

«Для суспільного буде проблема, як позиціонувати себе. Підносити до неба – люди не  сприймуть, критикувати – теж не сприймуть. Має бути сформовано редакційний статут», – сказав Олексій Панич, запропонувавши «Вінтері» долучитися до створення статуту.

Олексій Панич, Тетяна Лебедєва

Почесний президент «Незалежної асоціації телерадіомовників» (НАМ), член Наглядової ради ПАТ НСТУ від сфери журналістики Тетяна Лебедєва доповнила Олексія Панича: «Ви важливіші, ніж Перший національний, бо ви ближчі до свого глядача й слухача. Ваша аудиторія надійна та постійна. Не скривдити аудиторії – велика відповідальність».

Заступник директора виконавчого з питань радіомовлення Віктор Мозалевський розповів, що колективу найбільше бракує «навчання по суспільному», тимчасом як працівники «Вінтери» використовують будь-яку можливість, щоб навчитися чогось нового.

Продюсер, журналіст, член Наглядової ради ПАТ НСТУ Тарас Аврахов зазначив: «Журналіст, який перестав розвиватися, умер. Зупинитися – це вмерти, навчатися треба постійно. І не  треба чекати тренінгів. Для того, щоб перед початком тижневика чи програми були розписані смисли, реалізація, для цього тренінг треба? Для цього потрібне бажання й розуміння, як це робити. Треба робити, учитися, тоді з’являється осмислення. Повинен працювати колективний розум, а не кожен за себе», – порадив Тарас Аврахов.

Тетяна Лебедєва, Тарас Аврахов

Він звернувся до колективу з проханням зрозуміти, що експерти не лише ті, що написали статут. Контент створюватимуть працівники регіональних компаній, тож кому, як не колективу філії НТКУ, робити свої пропозиції щодо статуту.

Заступник начальника юридичного управління Держкомтелерадіо Євген Міщенков розповів про юридичні моменти створення ПАТ НСТУ. За його словами, після 30 вересня Фонд держмайна мав би здійснити оцінку майна. «На 1 грудня ми можемо сформувати статутний капітал. До кінця грудня уряд має затвердити статут. На 1 січня заплановано затвердити передавальний баланс. Протягом 10 днів після затвердження передавального балансу буде зареєстровано нову юридичну особу ПАТ НСТУ», – окреслив необхідні дії щодо створення юрособи суспільного мовлення Євген Міщенков.

Заступник генерального директора НТКУ Ганна Бичок також поділилася інформацією про те, як непросто рухається реформа. Вона розповіла, що в НТКУ спершу хотіли запланувати на наступний рік «захмарну зарплату на рівні 6500 гривень». Та граничний обсяг видатків на суспільне мовлення 2017 року не дозволить ані особливо оновити техніку, ані значно збільшити зарплату. Міністерство фінансів збільшило фінансування на 478 млн 208 тис. грн, але з них 200 млн піде на податки, а 147,5 млн – на трансляцію. «На виробництво й технічне переоснащення практично не залишається», – увела у фінансовий курс справи Ганна Бичок.

Світлана Остапа, Олексій Панич, Ганна Бичок

Оператор «Вінтери» Світлана вигукнула: «Ми найбідніші в Україні! У нас на «Вінтері» такі зарплати, як і в інших обласних телерадіокомпаніях. Коли потрапляємо на комерційні телеканали й бачимо їхню техніку, облизуємося. Ми максимально стараємося. Не техніка знімає, а той, хто її тримає в руках». Приїзд гостей із Києва її втішив, адже Ганна Бичок на прощання з колективом сказала дві речі, які їх найбільше турбували, – до 2017 року нікого не скоротять, а з нового року зарплата кожного працівника філій НТКУ має зрости.

Вінницька філія НТКУ: «Ми вже суспільне»

На засіданні за круглим столом, яке відбувалося в Торгово-промисловій палаті, як члени наглядової ради ПАТ НСТУ, так і виконавчий директор ГО «Детектор медіа» Діана Дуцик наголосили, що приїхали у Вінницю меншою мірою говорити, більшою – почути місцеву громадськість про те, яким вона хоче бачити суспільного мовника, адже основна місія суспільного мовника – працювати для суспільства, а не для влади.

Діана Дуцик

Першою взяла слово директор виконавчий Вінницької філії НТКУ: «За змістом ми вже суспільні. До нас дуже багато людей звертається зі своїми проблемами. У своїх зверненнях пишуть: “Ми звертаємося до вас як до останньої інстанції”. Непросто це все вирішувати, немає таких можливостей, але разом із тим ми шукаємо варіанти, щоб не відмовити людям. Коли ми починаємо проводити журналістське розслідування, то до кого ми маємо звернутися? Адже сьогодні площина відповідальності з багатьох питань – це влада. Уже ми за ними ходимо й змушуємо відповісти, як буде розв’язано ту чи іншу проблему». 

Пані Коваленко попросила всіх журналістів дотримуватися професійних стандартів і не перешкоджати одне одному, інакше справа не поліпшиться. Річ у тім, що 2015 року на одному інтернет-порталі вийшла стаття під назвою «Вінницьку телерадіокомпанію підозрюють у корупції», у якій «Вінтеру» звинуватили в порушенні тендерного законодавства. «Пишуться документи в НАБУ, Національну поліцію, Генпрокуратуру. Упродовж двох місяців нас перевіряють. Звісно, порушень немає, ми в цьому плані дуже законослухняні. Ми подаємо в суд. Зняли сотні копій документів тендерних договорів. Ми виграли суд про захист ділової репутації», – Любов Коваленко навела цю історію як приклад того, що колеги по цеху можуть дозволяти собі грубі порушення стандартів і водночас відволікають від створення суспільного. Вона також розповіла, що під час перехідного періоду від державного до суспільного колектив лихоманить, тому ТРК «Вінтера» дещо програла у творчості й створенні нових проектів.

 Любов Коваленко промовляє

Тарас Аврахов не погодився й наголосив: «Жодний перехідний період не може бути виправданням неякісного контенту. Це втрата іміджу, утрата свого місця як ЗМІ, утрата аудиторії, яку дуже складно повертати».

Діана  Дуцик підтримала Тараса Аврахова. За її словами, неякісний контент не можна виправдати відсутністю фінансування. «Під час перехідного періоду має бути ще щось, має бути амбіція. Це, може, романтично звучить», – сказала вона, додавши, що суспільний мовник вочевидь має заробляти. Та замовних сюжетів не має бути в новинах. «Тут поле для роботи Наглядової ради. Має бути вироблено принципи, як суспільний мовник має заробляти», – звернулася до всіх учасників засідання пані Дуцик. 

Тарас Аврахов запитав у директора виконавчого «Вінтери», чи реалізовано концепцію мовника на перехідний період, чи знає колектив, куди рухається.

Любов Коваленкозапевнила, що на «Вінтері» ситуація спокійна, бо колектив знає, чого чекати далі. А стосовно концепції регіонального мовника відповіла, що вона не може бути відмінною від майбутнього мовника НСТУ, а сьогодні НТКУ. «Ми йдемо в контексті тих змін і перетворень, які декларує НТКУ. На місцях ми щось підправляємо, щось нам не підходить», – пояснила пані Коваленко, уточнивши, що вона вже має уявлення, яким повинен бути майбутній суспільний мовник у Вінниці. «Я б хотіла, щоб це не були одна-дві години новин або інформаційних програм. Я б хотіла, щоб залишилося 55 програм. Ми вибудували дуже гарний жанровий розподіл для всіх верств населення. Сьогодні ми маємо давати іншу якість. І ми над цим працюємо. У нас є програми всіх напрямів: для дорослих і малих, для молоді, спортивні, екологічні, економічні. Я б хотіла, щоб цих п’ять годин власного продукту залишилося. Поки що ми не маємо напрацьованої концепції: ми будемо інформаційним мовником чи залишаться п’ять-шість годин власного продукту», – розповіла Любов Коваленко про те, яке, на її думку, місце філії в сітці суспільного мовника.

 Антоніна Мніх і Любов Коваленко

Діана Дуцик порадила не чекати рішень із Києва. «Специфіку регіонів щодо контенту має бути збережено. Ми їздимо по різних регіонах і бачимо, що скрізь є свої нюанси. У кожного свої культурні особливості. Це розмаїття має бути збережено не лише в новинах, а й шляхом виробництва програм різних жанрів», – запропонувала вона.

Діана Дуцик розповіла, що зараз невідомо, якою буде концепція суспільного. Та важливо вже сьогодні про це говорити. «Голос регіонів має бути голосом партнерів. Ми приїжджаємо в регіони, і нам кажуть: ”Ви скажіть як, а ми зробимо”. Це трошки по-радянському. Давайте ми всі разом будемо думати. Ви краще знаєте потреби регіонів, ви маєте також пропонувати. Щоб люди, які є в Києві, змогли побачити систему координат і збалансувати її між регіонами», – сказала Діана Дуцик, порадивши активно включитися у створення статуту й вироблення концепції.

Хмельницька філія НТКУ: «Від скорочення ми тільки виграли»

Любов Коваленко погодилася із зауваженнями гостей зі столиці, водночас уточнивши, що ситуація поки що дуже непевна. «Ми реалісти. Якщо будуть надалі проблеми з фінансуванням, то чи зможе НТКУ забезпечити нам фінансування? Звісно, ні. Будуть шукати шляхи скорочення», – сказала вона. Директор виконавчий  «Хмельницької регіональної дирекції «Поділля-центр» Тетяна Колісніченко розповіла, що скорочення не таке страшне, як його малюють. «У нас було 180 осіб, які виробляли таку ж кількість продукту на радіо й телебаченні, як й інші. Відбулося скорочення, після якого залишилося 140 осіб. Виникає питання в моїх працівників, чому у Львові їх залишилося 300,  у Вінниці – 200. Які відповіді я маю давати?» – майже риторично запитує вона. І сама відповідає, що з того, що колектив оптимізувався, вона тільки щаслива. «Ледарів , які вештаються по коридорах, немає, кажу так, як є. Це дуже важливо. Після того, як ми скоротили людей,  середня зарплата в нас збільшилася на 1500  гривень. Люди задоволені», – розповідає пані Колісніченко.

Тетяна Колісніченко та Любов Тімкова

Вона також поділилася досвідом, як філія НТКУ може заробляти. «Ми заробляємо гроші. За коштами ми серед лідерів. “Поділля-центр” виробляє чотири години власного продукту й дві години комерційного мовлення. І бажано, щоб так і залишалося», – похвалилася Тетяна Колісніченко. Вона пояснила, що виробляють програми за кошти рестораторів, які проводять фестиваль подільської кухні, або за кошти рибалок, фермерів. Щоправда, тут, за її словами, є одна проблема: не завжди люди погоджуються платити гроші за програму, яка виходить із плашкою на правах реклами. Адже в інших областях вони можуть той самий матеріал показати без плашки, стверджує пані Колісніченко.

Щодо висвітлення діяльності влади, то в Хмельницькій філії також є непорозуміння. Але не всередині колективу, а з громадськістю. «Нам потрібно вчити суспільство сприймати той контент, який дає СМ. Я півтора року на посаді. У нас створено громадську раду при телебаченні, куди ввійшли деякі представники громадських організацій. Вони нас моніторять іще краще, ніж “Детектор медіа”. Прийшли до нас і кажуть: “У вас беззубе мовлення. Ви не топите, як це роблять комерційні, тих, кого ми вважаємо винними. Ви даєте їм можливість висловитися”. Уявіть собі, як ми маємо балансувати, щоб створити такі новини, аби вони були зрозумілі суспільству», – сказала пані Колісніченко.

Вона також додала, що реформа суспільного мовлення впливає на всіх: журналісти мають змінити мислення, експерти – відважитися бути незалежними, суспільство має навчитися чути думку кожного.

«Рік пішов на те, щоб відучити журналістів ходити в адміністрацію. Концепція така, щоб шукали там цікаве для людей, а не для влади. Шукають, як можуть. Є багато проблем. Остання суперечка була із журналісткою, яка знімала протестні акції проти тарифів. Я сварилася до того, що в мене піднявся тиск. Я їй пояснювала, що це оціночні судження, а вона казала, що “всі люди так думають”. Роз’яснювальна робота йде постійно», – запевнила Тетяна Колісніченко.

Завідувачка редакції новин Вінницької філії НТКУ Олена Наумчак розповіла учасникам засідання за круглим столом, що конфліктів через розуміння у «Вінтері» немає, здебільшого в колективі не проти ідеї створення суспільного телебачення. «Люди задоволені, що нам, як журналістам, не доведеться, так би мовити, представляти інтереси влади, політичних груп. Це дає журналістам певну свободу», – повідомила Олена Наумчак. Вона не погодилася з Діаною Дуцик стосовно того, що новини «знелюднені», протокольні, що немає історії людей. За її словами, «паркету» в новинах «Вінтери» немає, бо журналісти працюють для людей і в об’єктив беруть людей.«Ми шукаємо нові форми й нові цікаві теми. Як шеф-кухар новин, скажу, що не все може бути гарно подано, не все може бути смачним у результаті», – про свої «мінуси» розповіла Олена Наумчак.

 Олена Наумчак

Вінницька філія, як і Хмельницька, має спільну проблему, через яку часом не вдається докопатися до правди й доводиться закінчувати сюжет, наприклад, про земельний конфлікт, фразою «Останню крапку поставить суд». Такі ситуації виникають через брак незалежних експертів. «Повірте мені, тут, на місцях, мало незаангажованих експертів», – каже пані Наумчак і пояснює це тим, що мало хто зважується псувати собі імідж, розповідаючи про владу.

До дискусії приєдналася Олена Тараненко, завідувачка кафедри журналістики Донецького національного університету, який наразі розміщується у Вінниці. Вона зазначила, що по експертизу звикли ходити до державної влади. А варто звертатися у виші, наприклад, у Донецький національний університет, який уже два роки працює у Вінниці й має потужних експертів – політологів, юристів та інших науковців. Вона запропонувала «Вінтері» звернутися в донецький виш, щоб разом скласти базу експертів. Діана Дуцик своєю чергою розповіла про підготовку в Інституті масової інформації великої бази експертів із різних тем. За її словами, ці контакти будуть доступні журналістам у регіонах, можна буде звертатися по коментар телефоном або по скайпу.

Олена Тараненко.

Модератор засідання, голова правління ГО «Громадське радіо» Андрій Куликов дещо прискіпливо поставився до цієї ідеї. За його словами, він як житель Київської області, навряд чи повірив би експертові з Галичини стосовно вирішення земельного питання. Пан Куликов більше схиляється до рішення, яке знайшла Хмельницька філія, – вона готує свою базу експертів.

Чого очікувати від суспільного на Вінниччині?

Наприкінці засідання кожен його учасник висловився, яким, на його думку, має бути суспільний мовник у регіоні.

Діана Дуцик хотіла би бачити новини на основі історії людей. Вона згадала про сюжет  із назвою «Прем’єр-міністр Володимир Гройсман зустрівся з послом Японії», який вийшов у новинах «Вінтери». «Навіщо такий сюжет регіональній філії? Що він додає до розуміння ситуації того, що відбувається в регіоні?» – сказала Діана Дуцик, наголосивши, що очікує в новинах не київський «паркет», а сюжети, які допомагатимуть людям розв’язати їхні проблеми.

Член постійної комісії Вінницької обласної Ради з питань свободи слова, інформаційного простору та реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації Владислав Рой каже, що «Вінтера», як раніше показувала сесію облради, так і показує, як раніше «брали коментарі у того, у кого потрібно взяти, так і беруть зараз у того, у кого потрібно». Він уточнив, що є лідером фракції та що жодного разу журналісти «Вінтери» не звернулися до нього прокоментувати ту чи іншу проблему. У його розумінні, мовник буде тоді суспільним, коли ширше висвітлюватиме рішення сесії і звертатиметься до різних представників влади, як вони розв’язуватимуть проблеми людей.

Владислав Рой

Директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Вінницької облдержадміністрації Світлана Василюк очікує від суспільного правди й просить пояснювати жителям сіл, які мають іншу ментальність, аніж містяни, що таке суспільне мовлення, адже Вінниччина – аграрна область, 70% людей живе в селі, і вони мають знати, що відбувається.Вона також нагадала, що закон про висвітлення влади ніхто не скасовував, і облрада запрошує до співпраці всіх зацікавлених.

Представник Національної ради у Вінницькій області вважає, що не можна забувати про рейтинги.«Суспільне мовлення, яке не дивиться суспільство, не може називатися суспільним. Мовлення – це соціум для всіх верств. Ніхто не повинен піти ображеним. Усі мають знайти те, що вони шукають», – зазначив Вадим Мазурик. Він додає, що філії НТКУ можуть виробляти власні програми, які будуть цікаві національній сітці, наприклад, музична програма «Вінтери» «Від класики до джазу».

 Вадим Мазурик

Директор радіо «Ладижин» Галина Данилівська зауважила, що якби журналісти дотримувалися стандартів, то проплачені сюжети дуже вирізнялися б відсутністю балансу. І найважливіше для майбутнього суспільного – дотримання журналістських стандартів.

Галина Данилівська (посередині)

Голова Вінницького прес-клубу Наталія Болховська вважає, що якість контенту напряму залежить від зарплат. За її словами, працівникам філій НТКУ необхідно підвищити дохід. Пані Болховська пояснила, що ніякі амбіції не мотивують журналістів, коли зарплата мізерна. Тоді вони просто відпрацьовують і подають нарізку коментарів, не вичікуючи цікавих митей.

Анатолій Банах із Люстраційного комітету Вінниччини додав, що не всюди у філіях однакова фінансова ситуація. Посилаючись на свої джерела, він дізнався, що на «Вінтері» журналісти зароблятимуть 2500 гривень, тоді як їхні колеги в Хмельницьку – 5800. Але більше його хвилює не зарплата, а те, щоб чесно обрали майбутнього керівника Вінницької філії. І тут пан Банах покладається повністю на Наглядову раду ПАТ НСТУ. Він не вірить, що на регіональному рівні вдасться чесно обрати керівника.

Анатолій Банах (ліворуч)

Олена Тараненко хотіла би бачити на суспільному мовнику в регіонах програми трьох напрямів: просвітницькі, історико-культурні й соціальні. Вона приєдналася до зауваження  Діани Дуцик, що суспільне мовлення має бути наповненим історіями простих людей.

Вона також порадила журналістам «Вінтери» виходити зі студії на вулицю, проводити опитування, бо зовсім нецікаво 50 хвилин дивитися на одного й того самого героя в студії. А на «Вінтері» є кілька програм різного жанру, побудованих за таким принципом. Пані Тараненко також хотіла б, щоб кожна філія робила програми просвітницькі та історичні, тоді за умови обміну контентом можна було б побачити привабливу карту України.

Тетяна Колісніченко зауважила, що хотіла б, аби глядач теж доріс до суспільного мовлення. Коли вона почала керувати ТРК, насамперед мала намір закрити програму «Вітання». Але так і не змогла. За її словами, програма приносить 60 тисяч гривень. Для «Поділля-центру» це невеликі гроші, їх можна було б заробити на цікавіших програмах. «Але ви б бачили, як люди чекають на «Вітання». Вони плачуть перед екранами», – сказала директорка.

Олексій Панич підсумував засідання за круглим столом: «У Наглядовій раді є принципова розбіжність. Чи має бути суспільний мовник для всього суспільства загалом? Одна очікувана позиція, що так, ніхто не має піти ображеним. Це радикальна теза. Як мінімум, ніхто не має піти непочутим. Якби не вийшло так, як свого часу Ніцше назвав свою книжку «Для всіх і ні для кого». Те, що для всіх, те ні для кого. Суспільство має протилежні очікування, що не догодить усім. Візьмімо два виміри. Як каже Євген Глібовицький, у суспільстві є чіткий розподіл на тих, що живуть за цінностями  виживання, і тих, що живуть за цінностями розвитку. Цінність виживання – це наша більшість, цінність розвитку – меншість. Не може мовник одночасно орієнтуватися на одних і других, бо це взаємовиключення очікування від мовника. На кого має орієнтуватися суспільний мовник? Хто є адресна аудиторія суспільного?» За словами Олексія Панича, це питання для нього залишається відкритим.

А Тарас Аврахов не вважає це проблемою. За його словами, слухач і глядач постійно змінюється, тому важливо не тільки не втрачати своєї аудиторії, а й постійно шукати нову.

Фото Сергія Лефтера