Проблематика

Канал змінив концепцію, перезавантажився, став на шлях оновлення програмування, підвищення якості програм. Видно, що намагається вибудовувати власний, упізнаваний бренд, базуючись на інформаційному контенті. Візуально в ефірі канал виглядає значно свіжіше, сучасніше, технологічніше, ніж у попередній період. Трапляються навіть форматні експерименти (веб-серіал «5 баксів.net»). У сітці стоять новаторські за форматами, надзвичайно корисні для суспільства, яскраві програми, зокрема — лінійка журналістських розслідувань («Слідство. Інфо», «Схеми»). Випуски новин з погляду журналістської роботи, контенту, зйомки тощо відповідають сучасним стандартам.

Та попри все це канал має стійкий негативний тренд.

Частка «UA: Першого» за останні 10 років. Аудиторія 18+, вибірка «Вся Україна»

Ясно, що зміни не можуть статися миттєво й довіру аудиторії здобувають або повертають роками.

Але існують певні тенденції й підходи до програмування каналу, які, на мою думку, не дають можливості нарощувати аудиторію.

В експертному середовищі триває дискусія, чи має суспільний мовник бути рейтинговим, чи ні; чи повинен менеджмент каналу опікуватися цільовою аудиторією, частками перегляду та лінзою бренду. Коли лунають думки про те, що головне — не рейтинги, а суспільно значущі теми, проблеми країни та якісне висвітлення їх у програмах каналу, хочеться нагадати: якщо не буде аудиторії, а отже й уваги (цікавості) людей до каналу, то й багаторічні титанічні зусилля побудувати нарешті в країні справжнє корисне, потрібне громаді, якісне суспільне телебачення будуть марними. Причому мається на увазі не так обсяг аудиторії, як довіра якомога більшої кількості людей до каналу. Прекрасний «UA: Перший», який мало хто дивиться, — не це ж було метою?

Аналіз програмної сітки

Сітка «UA: Першого» за будовою багато в чому традиційна, враховує загальні глядацькі звички аудиторії. Головний стрижень дня — випуски новин, брендостворюючий продукт каналу (українські новини, світові новини, спортивні новини)

Випуски новин мають чітко зафіксоване місце у щоденній сітці:

13.00 — Новини;

18.15 — Новини. Світ;

18.30 — Новини;

21.00 — Новини;

21.30 — Спорт;

01.20 — Новини. Світ;

01.30 — Новини.

Фіксовано в сітці стоять програми «Погода», «Вічне».

Також чітке місце в сітці має дитячий слот із 13.40 до 15.00 (програми в ньому мігрують у межах 5–10 хвилин).

Вечірній праймовий слот — до і після вечірнього випуску новин — найбільш сформований, логічний, часто враховує ефект перетікання аудиторії.

Програми вечірньої вертикальної публіцистичної лінійки прив'язані до новин (21.30). Вони мають фіксований час виходу:

понеділок, 20.30 — «Зроблено в Європі»;

вівторок, 19.30 — «ДебатиPRO»;

середа, 20.30 — «Вересень»;

четвер, 20.30 — Prime-time з Мирославою Гонгадзе;

п'ятниця, 20.30 — «План на завтра».

Після вечірніх новин у понеділок та вівторок стоять публіцистичні програми («Майдан. Живий», «Подорожній», «Війна і мир»), у середу та четвер — програми-розслідування «Слідство. Інфо», «Схеми».

Таке наповнення слоту — актуальне, динамічне, яскраве за подачею — сприяє зацікавленості з боку аудиторії. Випуски новин мають найбільшу частку телеперегляду з-поміж усіх програм каналу.

Деякі програми каналу та їхні повтори не мають чіткого часу виходу. Наприклад, повтор програми «Майдан. Живий» має такі виходи:

понеділок: 11.55;

вівторок: 11.40;

середа: 11.05;

четвер: 10.25;

п'ятниця: 11.00.

Також інколи програмування не враховує ефекту перетікання аудиторії. Наприклад, після дитячого денного слоту відразу йдуть програми, призначені для діаметрально протилежної аудиторії:

четвер: 13.55 — Мультфільми; 14.30 — «Спогади»; 15.15 — «Надвечір”я. Долі».

В цілому програмна сітка виглядає структуровано, тяжіє до впізнаваності формату каналу (превалюють новинні, публіцистичні, суспільно корисні програми). Очевидне намагання програмної служби формувати слоти за певною логікою.

Системним прорахунком програмування «UA: Першого» є нефіксованість часу виходу багатьох програм. Сітка міграційного типу не формує інтересу та звикання у глядача, а, навпаки, сприяє виникненню «синдрому обманутого очікування».

АНАЛІЗ ПРОГРАМ

Лінійка інформаційного мовлення

Новинні програми «UA: Першого» — технологічні за зйомкою, картинкою; високопрофесійно працюють ведучі, журналісти. Новини добре структуровані, цікаві, динамічні, збалансовані, незаангажовані.

Необ'єктивність, джинса, явне обслуговування влади — всі ці риси, притаманні випускам новин каналу за часів Януковича або в будь-які інші часи, пішли в небуття (див. моніторинги ГО «Телекритика» тут). Інша справа, що досі на каналі присутні програми на кшталт «Уряд на зв'язку з громадянами» або «З перших вуст».

З одного боку, ці програми начебто покликані забезпечувати прямий зв'язок громадян із владою, актуальність тощо. І НТКУ ще досі залишається державним каналом. Але, з другого боку, такі програми справляють враження, що держава (влада) якимсь чином все ще впливає на програмну політику «UA: Першого». За висловом одного з членів Наглядової ради майбутнього ПАТ НСТУ, програма «Уряд на зв'язку з громадянами» — це взагалі пережиток, від якого треба відмовлятися.

Набагато актуальнішою і надзвичайно інноваційною виглядає так звана міжпрограмка «UA: Першого». Особливо хочу відзначити міжпрограмку, побачену мною у вечірньому праймі тижня 1–5 грудня, в якій за допомогою якісної комп'ютерної анімації, титрів та чудової інфографіки роз'яснювалися тенденції сучасного суспільно-політичного процесу, хід реформ та певні закони, їхній зміст і потрібність.

Саме такі творчі рішення допомагають глядачу розібратися в навколишній дійсності, зрозуміти й оцінити політичні та соціальні явища. Такі програми є «перекладачами» зі складної мови законів, постанов, декларацій на просту та зрозумілу кожному мову, допомагають виробити свою позицію щодо них, мати достатньо інформації, щоби зробити усвідомлений вибір.

Лінійка журналістських розслідувань

Для аналізу три програми об'єднано в один блок.

На «UA: Першому» виходить в ефір потужна лінійка власних або створених у співпраці програм журналістських розслідувань. Це три програми — «Дорогі депутати», «Слідство. Інфо» та «Схеми». Всі програми відрізняє висока якість. Це стосується формату, зйомки, змісту, журналістських технологій.

Формат. Надзвичайно актуальний для України, яка після Революції гідності намагається боротися з корупцією в усіх її формах. Саме на «UA: Першому» можливі незаангажовані, незамовні та повномасшатабні розслідування, які допомагають суспільству дізнатися про вияви корупції, кумівства, незаконного збагачення, брехні та злочинів чиновників, депутатів. Заслуговує на увагу професіоналізм журналістів, які роблять сюжети на рівні світових стандартів подібних форматів.

Зміст. Сюжети актуальні, сенсаційні, сміливі. Якість і кількість журналістських прийомів і технологій робить програми візуально та змістовно вкрай насиченими.

Є глибина, детальність та всебічність журналістських розвідок, при цьому з телевізійного погляду матеріал подається не формалізовано, а яскраво й доступно.

Особливо хочу виділити сюжети, в яких констатуються певні факти, але висновок залишається за глядачем. Наприклад, сюжет про автомобілі робітників прокуратури демонстрував, на яких авто приїздять на роботу співробітники ГП, і дозволяв глядачам побачити, як викручуються, брешуть та уникають відповідей на прямі запитання співробітники прокуратури. Глядач сам міг робити висновки про розмах корупції в даному відомстві.

Розслідування глибокі, всебічні, ґрунтуються на документах, журналісти професійно працюють із реєстрами, базами даних тощо.

Картинка. Всі три програми якісно зняті, картинка технологічно довершена, монтаж професійний, динамічний, сюжети видовищні, заставки яскраві, креативні, графіка зрозуміла й цікава.

Висновок. Кожна з трьох програм має свою тематичну специфіку. Програма «Схеми» розслідує корупційні дії, фігурантами «Дорогих депутатів» є депутати, «Слідство. Інфо» —  універсальніша за тематикою.

З телевізійного та програмного погляду програми є дещо однотипними, бо вони побудовані за однією форматною калькою і, власне, розрізняють їх радше за ведучими, аніж за формою викладення матеріалу.

Лінійка публіцистичних ток-шоу

«ДебатиPRO»

Формат. Формат заявлено як ексклюзивне публіцистичне ток-шоу, де головна роль належить аудиторії.

Зміст. Насправді при аналізі програми «ДебатиPRO» виглядає, що її формат подібний до інших форматів цієї лінійки. Аудиторія та експерти в студії представляють два погляди на одну й ту саму тему і в кінці програми мають досягти компромісу. Проблематика програми актуальна, експерти компетентні, аудиторія зацікавлена, але дещо статична редактура й режисура програми, її побудова нівелює актуальність тем.

Ведучий послідовно дає слово одній та іншій стороні, дискусії майже не виникає. Експерти грають звичну головну роль протягом ефіру, а глядачі в студії виглядають як глядачі, а не учасники. До них справа дійшла аж на 40-й хвилині програми, коли ведучий нарешті надав їм слово. Те, що в студії називають компромісом, є переліком побажань, що треба зробити (владі? тим, кого це стосується?) для вирішення певної проблеми. Кого стосується побажання, на перший погляд не зрозуміло. Розумний інтелігентний ведучий поводиться надто м'яко, статично. Загалом програма складає враження виконання практичного завдання під час тренінгу «Як робити суспільно-політичне ток-шоу».

Картинка. Якісна. Але традиційні декораційні рішення, розташування в студії, переважання в оформленні та комп'ютерній графіці програми блакитного, синього, сірого кольорів робить картинку дещо монотонною, а отже з візуального погляду нецікавою.

Для подальшого аналізу три програми поєднано в один блок.

Формат. «План на завтра» — розмова ведучої з гостями програми. «Перша студія» — формат заявлено як незвичний, але нічого нового: два-три гостя в студії спілкуються між собою, особливість — ведучий щоразу змінюється. «Про головне» — як заявлено в анотації, це дискусія на гарячі теми. Ведучий Олесь Терещенко.

Зміст. Всі три програми обговорюють важливі теми й питання, що хвилюють українців. У «Плані на завтра» інтелектуали та філософи подають своє бачення майбутнього України, у «Першій студії» — найширший спектр тем. У програмі «Про головне» — найактуальніше на сьогодні.

Та попри актуальність, ці програми страждають на той самий синдром, що й наскрізне програмування «UA: Першого»: одноманітність. Формати називаються по-різному (обговорення, діалог, спілкування один на один, бесіда, дискусія тощо), але в їхній основі — РОЗМОВА. Але ж телебачення — це не радіо. Клони формату «ведучий — гості» переповнюють сітку каналу настільки, що інколи важко відрізнити одну програму від іншої.

Картинка. За відеорядом програми теж не дуже відрізняються: скромні, інколи ті ж самі локації. Хороша комп'ютерна графіка, якісна зйомка.

Лінійка авторських ток-шоу

Формат. На окрему увагу заслуговує лінійка авторських ток-шоу, яка має свої переваги, а разом із тим і недоліки. В сітці є п'ять авторських ток-шоу, подібних за форматом. Автори програм запрошують на інтерв'ю цікавих співрозмовників: політиків, експертів, представників громадськості, волонтерів, бійців АТО , знаних або просто цікавих людей.

Зміст. Різниця форматів — у нюансах тем. Мирослава Гонгадзе говорить із визначними особистостями епохи, Ольга Герасим'юк запрошує в гості цікавих людей і обговорює з ними історії з їхнього життя, роблячи це в своїй неповторній щирій манері. Микола Вересень розпитує гостей про все на світі, Юрій Макаров зі своїм співведучим обговорює тему війни та миру.

Картинка. В усіх програмах якісна, сучасна; локації або декорації — виразні й технологічні, монтаж — довершений. Варто зазначити, що антураж надає кожній програмі виразності, підсилює тематику.

Висновок. З одного боку, запрошення до роботи в проектах майбутнього Суспільного цілої низки культових телеособистостей, які свого часу робили найрейтинговіші проекти на «1+1» та були новаторами в цьому жанрі, є зрозумілим. З іншого боку, такі формати вже сприймаються як дещо вторинні та одноманітні. При всьому професіоналізмі, глибині та яскравості Ольги Герасим'юк, Юрія Макарова та Миколи Вересня одноформатність їхніх програм впадає в око, хоч за рахунок ведучих має власне обличчя в прямому та переносному сенсі.

Лінійка програм для дітей

Формат. Програми для дітей завжди вважаються складними для втілення, бо важко знайти інтонацію, теми та режисерські ходи, які би зацікавили дитину при тому, що поза телебаченням до її послуг безліч інших джерел пізнань та розваг. На «UA: Першому» програм для дітей декілька.

Зміст. «Казки Сашка Лірника» — авторська програма, в якій автор розказує казочку або оповідку. Мова викладу образна, з безліччю приказок, примовок, прислів'їв тощо. І хоч за форматом програмі притаманна архаїчність, тим не менш вона виконує важливу функцію, даючи дітям можливість дізнаватися про наше коріння, українську самобутність та бувальщину. Є певні перестороги, чи цікаві сучасним дітям такі формати, але це питання дуже об'ємне, вимагає вивчення та дослідження через фокус-групи.

«Школа Мері Поппінс» — пізнавальна програма для молодших школярів. Ведуча та діти-співведучі в ігровій формі розповідають і показують багато цікавого та корисного, за задумом творців. Але надто штучна інтонація, манірність ведучих-дітей (навіть враховуючи те, що вони зображають героїв відомої казки) роблять програму важкуватою для сприйняття та застарілою за форматом.

Програма «Як це?» відповідає сучасним вимогам до подібного телевізійного формату. Програма цікава, легка для сприйняття, динамічна, хоч і трохи поверхова.

Лінійка соціальних ток-шоу

«Віра. Надія. Любов»

Формат. Ток-шоу заявлено як майданчик для обговорення гострих життєвих ситуацій. Хороша ідея, популярний формат. На інших національних каналах ток-шоу подібного формату йдуть у прайм-таймі («Стосується кожного», «Інтер»; «Один за всіх», СТБ; «Говорить Україна», «Україна»).

Зміст. Ток-шоу «Віра. Надія. Любов» веде легенда українського телебачення Тетяна Цимбал. Розмова в студії точиться невимушена. Тема завжди актуальна, має викликати зацікавлення. Сюжети тематичні, на злобу дня, але нечисленні. Співведучий-юрист допомагає розкрити тему, але це не додає програмі динаміки.

На жаль, програмі притаманна та ж форматна помилка, через яку багато ток-шоу минулих часів були неуспішними. На цих ток-шоу обговорювали ТЕМУ, замість слухати і обговорювати справжні життєві ІСТОРІЇ, через які можна було виходити на узагальнення. І хоча в анотації до ток-шоу заявлено, що розглядаються гострі життєві ситуації, насправді спілкування в студії зводиться до обговорення тем.

Картинка. Декорація цікава за рахунок макрофотографій облич людей. Це робить загальну картинку цікавою, але дещо йде врозріз із загальним темпом і тематикою програм. Хочеться, щоби дійство у студії відповідало би гарному концептуальному декораційному рішенню, як би парадоксально це не звучало, бо зазвичай буває навпаки.

Лінійка пізнавальних програм

«Зроблено в Європі»

Формат. Програма про досвід європейських реформ.

Зміст. Дуже цікавий і корисний формат поєднання пізнавальної публіцистики й тревел-шоу. Ведучий подорожує країнами Європи, зустрічається з відомими реформаторами, розпитує про досвід втілення реформ у фахівців та звичайних людей. Європейський досвід допомагає нашим людям зрозуміти, що успішні реформи можливі, він надихає, дає віру в себе.

Картинка. У програмі багато гарних зйомок із міст Європи. Але складається враження, що це не власна зйомка, а придбане або надане відео. Відео надзвичайно яскраве та якісне, але дещо туристичне. Це перетворює програму на подобу рекламного ролика. Набагато цікавіше було б, якби ведучий, і так перебуваючи у містах, сам показував вир життя та реальні історії реальних людей.

«Перша шпальта»

У програмі — двоє ведучих, причому один із них той самий, що і в програмі «Зроблено в Європі». Це робить одну програму подібну до іншої. Основа обох програм — бесіди ведучих із фахівцями, звичний формат «UA: Першого».

Книга.UA

Формат. Пізнавальна програма про книжки, видавничу справу тощо.

Зміст. Програма будується стандартно, розмірено. Сюжети на певну тематику чергуються з синхронами. Динаміки програмі надають цікаві режисерські прийоми: цитування афоризмів та думок відомих осіб титрами, цитування віршів знаними особами. Цікавою рубрикою є порівняння першоджерела з екранізацією.

Це досить креативний хід, рубрика справді виглядає сучасно й видовищно. Попри певні знахідки в режисурі, загальне наповнення програми не надто яскраве. Тема книжок, новинок, взагалі проблема читання як такої досить гостра та актуальна. На жаль, склався певний стереотип, що на цю тему треба говорити уповільнено, розмірено, без дискусійності й динаміки.

Попри все, в програмі трапляються хороші режисерські знахідки. Насамкінець однієї програми без жодної підводки як подарунок глядачам було показано талановитий короткометражний фільм «Повернися живим». Відео вражало художнім рішенням, але жодного пояснення, що це й чому короткий метр з'явився у програмі про книжки, не було.

Картинка. Якісна, монтаж професійний, хороша комп'ютерна графіка.

Інші програми

В сітці каналу є програми для певних аудиторій: програма для чоловіків «Чоловічий клуб», програма для літніх людей «Надвечір”я. Долі», програма про тварин «Хто в домі хазяїн?», а також дві музичні програми: «Музичне турне», «Інша музика».

Не надто великий відсоток відведено кінопоказу. В сітці присутні серіали, документальні фільми, короткометражки, спецпроекти. На окрему увагу заслуговує постановка в сітку молодіжного веб-серіалу «5 баксів.net». Цей експеримент є не надто успішним за рейтингами. Певне здивування у фахівців викликають принципи програмування, коли веб-серіал потрапляє до прайму «UA: Першого».

Але такі експерименти дуже потрібні. По-перше, залучення частини молодіжної аудиторії до перегляду має бути стратегічним завданням «UA: Першого». А по-друге, попри те, що глобально телебачення втрачає молодь, суспільний мовник повинен враховувати інтереси всіх верств населення. Дякуючи експериментальному показові, канал може більш системно підходити до формування сітки, шукати аудиторію, розуміти її потреби тощо. Експеримент має бути присутнім. Він допомагає розвиватися, попри невдачі або нерозуміння.

Висновки

Одним із головних завдань, що стоїть перед «UA: Першим», на мою, думку, є вибудовування такої програмної сітки, яка би, з одного боку, задовольняла потреби людей у суспільно корисній інформації (яку, наприклад, комерційні мовники ігнорують), але яка водночас була б яскравою, різноманітною та насиченою.

Дуже корисним для каналу було би дослідження аудиторії. За всієї універсальності суспільного мовника, аудиторії з визначенням «вся» не може бути. «Вся» аудиторія все одно вимагає розподілення та врахування інтересів. Наразі сітка «UA: Першого» тяжіє до чоловічої аудиторії — новини, публіцистика, спорт, розслідування. Постає питання — що призначено для жіночої аудиторії? Які програми призначені для людей із фізичними обмеженнями? Які — для національних меншин?

Перш за все, треба чітко визначити свого глядача, свою потенційну аудиторію, її склад, особливості, вподобання, потреби. Це невід'ємна частина створення будь-якого нового бренду, позиціювання будь-якого ЗМІ, особливо — суспільного мовника. Без цього неможливо продукувати якісний контент, будувати ефективну сітку, маркетингову стратегію (просувати й популяризувати бренд), розширювати аудиторію та завойовувати довіру. Це абетка і біблія, дорожня карта для медіаменеджера.

Такий аналіз можна замовити вітчизняній компанії, що спеціалізується на подібних дослідженнях.

Новини та інформаційне мовлення, безперечно, — головне наповнення суспільного мовника. Також одна з його головних переваг — можливість висловитися всім. Та коли канал розуміє це буквально й телебачення, образно кажучи, перетворюється на радіо, бо в ефірі самі лише розмови (хоч і дуже актуальні та важливі), це не сприяє розширенню аудиторії. Телебачення, в тому числі й суспільне, має притягувати увагу глядача, тримати її: картинкою, змістом, наповненням, динамікою, інтерактивом, технологіями. І в цьому сенсі «UA: Перший», не втрачаючи у змісті, має думати над формою.

Повертаючись до питання рейтингів, слід зазначити, що британський суспільний мовник BBC, наприклад, має у своїй сітці вартісні розважальні програми.

Український глядач теж призвичаєний до масштабних розважальних шоу: музичних, ігрових, талант-шоу, які йдуть на комерційних загальнонаціональних каналах. «UA: Перший» має боротися за увагу глядача, але дублювати рейтингові формати немає сенсу. По-перше, на це ніколи не вистачить ніяких грошей, по-друге, не завжди ці формати відзначаються гарним смаком, високою ідеєю чи користю для громади.

Але хочу навести приклади з програмувань комерційних каналів, коли певні формати дуже успішно виконують суспільно значущу функцію, не втрачаючи, а нарощуючи аудиторію. Герої програми «Половинки» (Новий канал) — люди з особливими потребами, люди з фізичними вадами. Програма має на меті познайомити їх, щоб вони відчули радість спілкування, можливо, знайшли своє кохання та отримали шанс на створення повноцінної сім'ї. Головною характеристикою й досягненням програми є те, що вона руйнує стереотипи, які ще дуже живі в нашому суспільстві щодо людей із інвалідністю. В тоні, яким подається матеріал у програмі, немає жалісливості, поблажливого ставлення або суміші підглядання й переляку щодо особливих людей, ще й досі притаманних іншим каналам, у тому числі «UA: Першому». При цьому програма «Половинки» — це в кращому сенсі слова шоу, воно якісне, динамічне, цікаве, рейтингове. До речі, на мою думку, в ток-шоу комерційних каналів, про які йшлося вище, ведучі спілкуються (навчилися спілкуватися) з людьми з особливими потребами так, що насамперед перед глядачем постає особистість. Це хороший приклад, коли завдяки телебаченню може змінитися — і змінюється — ставлення, посилюються толерантність та взаєморозуміння в суспільстві.

Очевидно, що основні зусилля «UA: Першого» спрямовані на створення якісного інформаційного та публіцистичного мовлення. І каналові це вдається. Але одна з головних проблем програмування «UA: Першого» — одноманітність інших форматів. Процитую ще одного члена Наглядової ради: на «UA: Першому» мають бути всі формати, крім нудних.

У боротьбі за глядача, а отже за просвіту й розвиток суспільства, «UA: Перший» здобуде перемогу, якщо більш системно підійде до розвитку власного бренду, роботи над різноманітністю контенту та побудови якісної програмної сітки. Тим більше, якщо через кілька років дійде до впровадження абонентської плати, адже люди мають платити за те, що вони хочуть і будуть дивитися. Завдання складне. Але половину справи зроблено: є місія, напрямок, реальні досягнення. Вперед.

Аналіз контенту телеканалу «UA: Перший» здійснено на замовлення громадської організації «Телекритика» в рамках проекту Ради Європи «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні», фінансованого Європейським Союзом та Радою Європи.