Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Як улаштоване громадське мовлення у Фінляндії
Продовжуємо серію статей про суспільне телебачення різних держав, попередні статті: Британія, Німеччина, Японія, Нова Зеландія, Швеція, Бельгія.
Громадський мовник Фінляндії YLE (Yleisradio Oy) має частку аудиторії 41%. Ця цифра розподілена поміж двома його каналами, TV1 (головний канал новин), частка - 24%, та TV2 – 17%. Із ними за решту аудиторії конкурують три провідних приватних канали: MTV3, Nelonen та SubTV.
Фінансування
За даними на 2007 рік, сукупний дохід YLE склав 553,7 мільйона доларів (409,1 мільйона євро), з яких 95% були отримані за рахунок абонентської плати глядачів. Решта 5% склала абонплата комерційних каналів (вид платежів, які комерційні мовники віддають за право трансляції тих чи інших програм) та отримані від них-таки гроші від продажу форматів програм. Чинне законодавство країни забороняє громадському телебаченню отримувати прибуток шляхом розміщення реклами. Розмір абонплати для глядачів встановлюється щорічно Міністерством транспорту та комунікацій, збором цих коштів опікується Відомство з телевізійної абонплати, яке входить до складу міністерства. Станом на 2010 рік вона становила 295 доларів з домогосподарства.
З 2004 року кількість громадян, які сплачують абонентську плату, знизилося. У 2009 парламентська робоча група випустила доповідь, у якій рекомендувала замінити систему збирання абонплати на «медіаподаток», яким обкладатимуться всі громадяни Фінляндії, незалежно від наявності у них телевізорів, починаючи з 2011 року. Ідея передбачає зниження фінансового навантаження у розрахунку на кожного платника і одночасно підвищення загальних обсягів фінансування без вдавання до прямих субвенцій з бюджету, які можуть послабити політичну незалежність громадського телебачення.
Захист незалежності та підзвітність
Фінське регуляторне відомство з комунікацій (FICORA) – незалежний регуляторний орган, підзвітний Міністерству транспорту та комунікацій, який контролює діяльність як громадських, так і приватних мовників. До повноважень відомства входить збір ліцензійних платежів, моніторинг контенту та кількості реклами у телевізійних та радіопрограмах. Орган не має права втручатися у питання, пов’язані з програмуванням, і переглядати контент до того, як він вийде в ефір. Керує ним Рада директорів на чолі з генеральним директором, якого призначає Міністерство транспорту та комунікацій на термін 5 років із правом повторного призначення. Інші сім директорів призначаються генеральним.
Внутрішній нагляд над діяльністю YLE здійснюється Адміністративною радою, до якої входить 21 член. Їх обирає парламент протягом своєї першої сесії, і вони виконують обов’язки, доки не спливуть повноваження чинного складу парламенту (зазвичай 4 роки); можуть бути переобрані. Два додаткових представники призначаються персоналом громадського телебачення, вони зобов’язані відвідувати засідання і говорити від імені працівників, хоча не мають права голосу. Оскільки члени Адміністративної ради призначаються парламентарями, ті, хто їх висунув, фіксуються у щорічному звіті телекомпанії. Станом на 2009 рік, сім членів були від Центристської партії, шість від Коаліційної, п’ять від соціал-демократів та по одному від Шведської народної партії, Партії зелених і Лівого альянсу. Законодавство вимагає, щоб загалом вони були знайомі з наукою, мистецтвом, просвітництвом та бізнесом і представляли різні мовні та соціальні групи. Рада займається моніторингом управлінської складової YLE та контролює цільове використання коштів.
У свою чергу, Адміністративна рада щорічно обирає Раду директорів, яка складається мінімум з п’яти, максимум із восьми членів, які не повинні належати до ані Адміністративної ради, ані до топ-менеджменту громадської телекомпанії. Завдання Ради директорів – визначати обсяги бюджету на наступний рік, звітувати щодо фінансів, обирати та звільняти керуючого директора YLE і встановлювати розмір його платні. Операційним менеджментом громадського телебачення займається Керівна група: гендиректор, програмні директори за напрямами (дитячі програми, новини, розважальні програми тощо).
Інтеграція в інтернет
YLE здійснює проактивну політику, роблячи всі програми доступними через інтернет. У планах 2010 року – розширення регіональної мережі онлайн-сервісів. Телекомпанія також збільшує обсяги мультикультурного програмування як в традиційному ефірі, так і онлайн, турбуючись про задоволення потреб нових національних прошарків імігрантів.
Субсидіювання газет
Державна підтримка фінських газет розпочалася у 1970-х, тоді субсидіювали афілійовані з політичними партіями ЗМІ задля промоції «політичного дискурсу», а також надавали фінансування для негазетних публікацій політичної та соціальної публіцистики. Деяким газетам, які переживали нестачу коштів, допомагали індивідуально. У 1999 році субсидії складали 16 мільйонів доларів. Додаткові невеликі за обсягами субсидії отримували газети мовами нацменшин: шведською, саамі та румунською. Наразі дотації газетам міноритарних політичних сил припинено, залишилась лише підтримка ЗМІ мовами меншин, культурологічної та публіцистичної преси, загалом близько 150 видань. Водночас усі газети продовжують користуватися значними податковими пільгами (0% податок на продажі) та пільгами на перевезення, загальний обсяг яких складає понад 400 мільйонів доларів на рік.
Суспільна значимість: новини та знання для громадськості
Дослідження засвідчили, що фінське громадське телебачення порівняно з американським комерційним більш орієнтоване на серйозні новини та аналіз ситуації у навколишньому світі. 83% всіх вечірніх програм YLE присвячено політичним новинам, у той час як у Штатах – 63%. Окрім цього, громадський мовник Фінляндії має більше різноманіття соціальних груп серед своїх глядачів. У США лише 34% людей без вищої освіти дивляться громадські канали, у Фінляндії – 73%. 30% малозабезпечених дивляться громадські канали у США, у Фінляндії – 82%.
Моніторинг газет показав більш повне представлення цінностей громади у фінській пресі, порівняно з американською, а також схильність фінів подавати більше історичного бекграунду у своїх статтях.
Переклад - «Медіаграмотність»
Посилання на джерела досліджень шукайте в оригіналі доповіді (англійською)