Актор і музикант Місько Барбара ретельно готувався до свого ювілейного концерту, який хотів організувати 14 листопада на своє п’ятдесятиріччя. Локацією обрав Будинок звукозапису в Києві, де у 1992 році «Мертвий півень» записав свій перший альбом «ЕТО». Ведучою запросив Галину Бабій з «Українського радіо», з якою знайомий з 1991 року, з фестивалю «Червона рута», де за пісню «Ми помрем не в Парижі» «Мертвий півень» отримав гранпрі та першу премію. Місько Барбара хотів вийти на сцену у футболці з написом «ще по 50». Та 11 жовтня 2021 року його серце раптово зупинилося. Тепер йому назавжди 49.

Фото з фейсбуку Міська Барбари

Дружина Міська Барбари, режисерка і засновниця театру «Арабески» Світлана Олешко, втілила його задум. 17 лютого за її ініціативи в Будинку звукозапису Українського радіо відбувся тригодинний «Концерт для Міська Барбари», який знімали на сім камер.

Незабаром концерт вийде в ефірі радіо «Культура», радіо «Промінь», а навесні канал «UA: Культура» покаже телеверсію. Пряму трансляцію можна було побачити на фейсбук-сторінках радіо «Промінь», радіо «Культура», «Накипіло» і PEN Ukraine.

Квитків не продавали, вхід був за запрошеннями, для своїх, та попри це назбирався повний зал. У перших рядах сиділи учасники концерту — Христина Соловій, сестри Тельнюк, гурт «Крихітка», Сергій Фоменко, Святослав Вакарчук, Тарас Чубай, «Танок на майдані Конго», Юрко Єфремов, «Сон Сови», Bud’more, Сергій Жадан, Олександр Ірванець, Kozak System та інші. На запрошення Галини Бабій та Юрія Андруховича, якого покликала ведучим Світлана Олешко, просто із залу вони виходили на сцену, налаштовували інструменти і співали «півнячі» пісні на свій лад. Як сказала Олександра Кольцова з «Крихітки», якби хтось і хотів повторити спів і пластичні рухи Міська Барбари, не зумів би: він був унікальний. До речі, всі артисти виступали безкоштовно.

У серпні 2021 року Місько Барбара та Світлана Олешко були гостями програми «Династія» у Галини Бабій на радіо «Промінь». Місько сказав тоді, що їх часто запитують, як вони живуть, а він відповідає: «Дивом». Десь таким же дивом відбувся і цей концерт. Бо грошей у Світлани не було взагалі, спонсорів — теж. Потрібно було оплатити бодай техніку — близько 30 тисяч гривень. Тоді колишній піар-директор «Мертвого півня» Богдан Логвиненко написав про це у фейсбуку й запропонував скинутися, хто скільки може, а він натомість роздасть благодійникам десять запрошень на концерт. Пересилали гроші й ті, хто не планував цього дня бути в Києві.

За музикантами сиділи колишній голова правління Суспільного Зураб Аласанія, колишня прессекретарка Віктора Ющенка, а нині ведуча програми «Твій День» на «1+1» Ірина Ванникова, колишня заступниця міністра культури, молоді та спорту Ірина Подоляк, письменниця, журналістка, художниця Олена Павлова, виконавча директорка ПЕН-клубу Тетяна Терен. Десь в останніх рядах зайняли місця дипломат і журналіст Андрій Шевченко з ведучим Прямого каналу Андрієм Сайчуком. Під стіною на сходах розмістився виконавчий продюсер «Українського радіо» Юрій Табаченко з батьком Анатолієм Табаченком, який 18 років був директором «Українського радіо».

Як для концерту, на якому звучали пісні «Мертвого півня», публіка була аж занадто спокійна. Танцювала лише маленька дівчинка Орися — донечка журналістки Наталі Пономарів і продюсера В’ячеслава Пономарьова. І ще один хлопець із розкуйовдженим волоссям із гальорки дозволяв собі голосно сміятися й підспівувати музикантам. «Не будьте такими пафосними і мовчазними. Регочіть, тіштеся життю. Бо я поки сидів у залі, мені було якось як на партійних зборах», — закликав Тарас Чубай. Його слова пожвавили публіку. Під Чубаїв спів «Побігли стрибати через калюжі» в залі заревіли овації, Зураб Аласанія почав свистіти у два пальці. І десь у цей момент концерт наповнився атмосферою, яку створював на сцені Місько Барбара, яку хотів би бачити музикант на концерті, присвяченому йому.

Останні роки Місько грав здебільшого в театрі й виступав із людиною-оркестром Юрком Єфремовим. «Мертвий півень» останній раз збирався понад десять років тому. А один із останніх великих концертів гурт відіграв у 2007 році в «Мистецькому Арсеналі». Тоді охоронці погрожували вимкнути звук, бо «Мертвий півень» перебрав час. А Місько Барбара був у всій красі: на вимогу публіки роздягнувся по пояс, пив між піснями коньяк, вдавав, що читає слова пісень із листочка. Насправді він бездоганно знав усі слова — це був його метод кокетувати з публікою, який він повторював від виступу до виступу. Після цього було ще кілька концертів «Прокидання з Мертвим півнем» на «Флюгерах Львова» у внутрішньому дворику Львівської ратуші. У 2011 році в історії «Мертвого півня» поставили крапку.

Частина музикантів, які заспівали для Міська Барбари, не була знайома з ним особисто. Христина Соловій вперше почула його на «Прокиданні». «Коли побачила Міська Барбару на сцені з цигаркою і пивом, подумала: ось які вони — рокзірки», — поділилася співачка з Галиною Бабій. Вона так і не познайомилася з Міськом. Фагот із ТНМК теж не знав його особисто. Розповів, що познайомився з «Мертвим півнем» завдяки кліпу на пісню «Холодно»: «Це був перший приклад хіп-хопу, люди намагалися читати».

Фронтмен Kozak System Іван Леньо розповів, що час, коли гриміли імена «Плачу Єремії», «Королівських зайців», «Мертвого півня», він пропустив, бо вчився в консерваторії. «Краще сказати, що змарнував», — засміявся Юрій Андрухович, а за ним весь зал. Іван Леньо показав на телефоні переписку з Міськом Барбарою. Вони зустрілися раз у житті на фестивалі у гримерці, після чого раз на рік один одному писали куці привітання з днем народження у стилі: «Гей, Іване, вітаю», «Дякую, цьом». «Якби я знав, що ця єдина зустріч буде останньою, я, мабуть, більше б часу приділив цьому спілкуванню. Тому цінуйте кожну мить свого життя, цінуйте кожну людину, яка приходить у ваше життя», — сказав він.

За словами Юрія Андруховича, він досі уявляє собі Міська хлопчиною з томиком поезії в руках. У репертуарі Міська Барбари були пісні на вірші Богдана-Ігоря Антонича, Максима Рильського, Павла Тичини, Олександра Ірванця, Віктора Неборака, Олега Лишеги, Сергія Жадана і Юрія Андруховича. Він не раз казав, що від Жадана та Андруховича нікуди не дінеться. Наприклад, в основу пісні «Холодно» ліг уривок із першого роману Андруховича «Рекреація». Пізніше Андрухович написав збірку верлібрів і спеціально назвав її «Пісні мертвого півня», щоб музиканти не змогли написати жодної пісні на ці вірші. «Десь була п’ята ранку. Місько все вислухав і сказав, що пісні будуть», — згадує поет, як народилися And Everybody Fucks You, яку обрав харківський гурт Bud’more та And the Third Angel Sounded («Брат! Піва кончілось»), яку виконав Андрій Фоменко. Після бурхливої реакції Андрухович зазначив: «Якщо я і написав у житті кілька рядків, яким судилося залишитися у вічності, то це були вони». Місько мав талант увічнювати поезію. Поетка Наталка Білоцерківець щоразу на презентаціях читала свій вірш «Ми помрем не в Парижі» і розповідала, що це не тільки пісня «Мертвого півня».

Місько Барбара народився у Львові, деякий час жив у Києві та останні роки осів у Харкові, де його ім’я сприймали як екзотичне й називали Миськом із наголосом на «и» чи Мишком. «Місько — частина моєї юності та молодості», — каже Тарас Чубай. Він згадував, як у нього вдома у Львові напідпитку щоразу під ранок у вікно співали з Міськом «О, панно Інно» Віктора Морозова на слова Павла Тичини. Святослав Вакарчук згадав: бувши школярем, на початку 90-х купив квиток на свій перший сидячий роковий концерт у будинку культури імені Гагаріна (нині Петрушевича), де виступали «Плач Єремії» та «Мертвий півень». Тоді йому найбільше запам’яталася пісня «Ми помрем не в Парижі». «Завжди мріяв її заспівати», — зізнався фронтмен «Океану Ельзи».

Зі всіх виконавців Вакарчуку найменше пощастило з технікою. Гітару ніяк не вдавалося під’єднати, запасний мікрофон було ледве чути. «Ви знущаєтеся з мене, скільки я ще буду говорити», — занервував Святослав Вакарчук. Та якби не ця пауза, він навряд чи б за інших обставин розповів, що у 1997 році «Океан Ельзи» записав свій перший альбом у Будинку звукозапису. «На якомусь фестивалі нам дали приз — чотири спортивні костюми Reebok, хтось із хлопців забрав собі один. Три ми продали на барахолці й за ці гроші приїхали сюди та записали перші пісні», — поділився Вакарчук.

Ще недавно під пісні Вакарчука люди ліхтариками створювали океан промінчиків. Цього разу теж багато хто витягнув телефон, але не для того, щоби ввімкнути ліхтарик, а щоби сфотографувати Славка з блокнотом і запостити в соцмережі.

Для київської публіки стали відкриттям харківські гурти Bud’more та Євген Константінич із групи «Кроваває Забазарево». Багато хто познайомився і з Юрком Єфремовим, який влаштував прем’єру останньої пісні Міська Барбари на вірш Галини Крук «Захриплий голос сусідської радіоточки». Голос Міська також прозвучав під час виступу сестер Тельнюк, із якими він мав спільний проєкт.

Наприкінці концерту Світлана Олешко не стримувала вдячних слів на адресу Суспільного та артистів, які допомогли організувати і провести концерт, який би точно сподобався Міську Барбарі. «Усім дякую. Ви чудові, хоча Місько — найкращий», — сказала режисерка.

До речі, колись Місько Барбара розповідав, що в нього є мрія мати чарівну паличку і творити всякі чудасії. Коли років п’ятнадцять тому я уточнила в нього, що б він насамперед зробив, він відповів, що збудував би театр для «Арабесок». Може, за небокраєм йому вдасться роздобути таку паличку, щоби Харків нарешті дав дім театру «Арабески» Світлани Олешко, який іще донедавна був родинною справою і Міська Барбари.

Фото: Юрій Прияцелюк