Вікторія Польченко: Радіо «Промінь» – це музичний портрет моєї країни

У квітні другий канал Суспільного радіо – «Промінь» – відсвяткував у прямому ефірі своє 54-річчя. Упродовж 10-ти годин 10 виконавців і гуртів в ефірній студії радіо зіграли наживо акустичні версії своїх пісень, а також по-дружньому та досить відверто поговорили з ведучими. Вікторія Польченко не тільки розробляла ідею свята, домовлялася з музикантами, а й власноруч підготувала кожному музиканту подарунок – ексклюзивний тортик з логотипом «UA: Радіо Промінь» і бездротові навушники, які можна було з’їсти.

Як у творчої особистості, яка всю себе віддає радіо, відкрився талант кондитера, про зміни на «Промені», підготовку до нового сезону та надання ФМ-частот – «Детектору медіа» розповіла Вікторія Польченко.

Пані Вікторіє, «Промінь» відрізняється від інших музично-розмовних молодіжних радіостанцій тим, що має велику історію, і про це не раз згадують не лише ведучі, а й самі музиканти. У вас є програма, яка тримає звязок між музикою 90-х та музикою 2000-х«Ми грали це першими». Чи сьогодні музиканти приходять на «Промінь» з новими піснями для презентації?

– Нам 54 роки, і «Промінь» – перша українська музична радіостанція, яка грала українську музику ще задовго до того, як вона стала мейнстрімом, нам не потрібні були квоти, щоб регулювати відсотки вітчизняного музичного контенту. До того ж, ми можемо пишатися тим, що взагалі практично всі пісні українського музичного простору вперше прозвучали саме в нашому ефірі.

Програма «Ми грали це першими» – якраз те, що може стати своєрідною енциклопедією з історії розвитку сучасної української музики. По-перше, саме за допомогою цієї програми для когось ми можемо відкрити ту частину музики, яка через певні причини залишилася поза увагою. По-друге, теперішніх актуальних треків без цієї музики, ймовірно, і не було б. Недарма після слів «Ми грали це першими» звучить невеличка ремарка «Не віриш? Запитай у тата!» Хто знає, може під цей трек зароджувалося життя саме того, для кого ми зараз і працюємо?

Втім, було б дивно, якби ми не стежили за тим, що відбувається в українській музиці зараз. Стежимо, відслуховуємо, відбираємо і рекомендуємо. «Промінь рекомендує!» – саме після цього джингла завжди можете очікувати на появу в ефірі свіжої музики, яка пройшла крізь серце і вуха нашої команди (а в нас уже з’явилася класна звичка періодично збиратися продюсерським складом і відслуховувати всі новинки). Повірте, що в «Промінь рекомендує» звучить лише те, що б ми завантажили у свій особистий треклист чи надіслали друзям.

А ще ми завжди у курсі того, що відбувається в українській музиці. Дізнаємося це безпосередньо від музикантів, які для нас не просто «джерело музики та інформації», вони – наші друзі. Від початку нового сезону (з вересня 2018 року) на Хрещатику, 26 побувало більше 100 українських гуртів та виконавців. Не 100 пісень, надісланих поштою, а 100 музикантів, які побували у нашій студії прямого ефіру та в продакш-студії. Ось, скажімо, неповний перелік музикантів, котрі приходили на ефіри наших форматотворчих шоу «ДеньПро», «РанокПро» та «НеПроБудні»: «Бумбокс», «Антитіла», Laud, «ДахаБраха», Олег Скрипка, «Скай», MamaRika, Христина Соловій, Melovin, Арсен Мірзоян, Pianoбой, «Брати Гадюкіни», Марія Бурмака та багато інших.

Ми відкриті і дружні до музикантів. Часом виконавці навіть радяться з нашою головною музичною редакторкою Ларисою Клюєвською, як зробити радіоверсію пісні чи що змінити, щоб вона гідно звучала в ефірі.

Коли ми готували на свій день народження 10-годинний музичний марафон, на нашу пропозицію щодо живого виступу в ефірі виконавці реагували дуже позитивно: «О, це класно, наживо, ви молодці, це цікаво!» Єдиною причиною відмови декого з наших друзів було лише те, що на момент ефіру вони мали раніше заплановані гастролі й концерти. Але ми знаємо, що вони повернуться з турів і неодмінно прийдуть до нас в ефір, щоб розповісти про все те, свідками чого ми не були.

Чи є такі україномовні пісні, які ви не взяли б в ефір? Як проходить відбір пісні?

– В ефір – маєте на увазі в плейлист, до музичної бази чи для певного ефіру? Є пісні, які можуть прозвучати лише один раз – винятково для ілюстрації гостя чи події, про яку йдеться. Трек може навіть звучати лише фрагментарно. Якщо ми говоримо про музичну базу радіо «Промінь», яка є основою для плейлистів радіостанції, то тут справа перш за все не в жанрі, стилі чи напрямі музики. Йдеться швидше про якісні характеристики музичного матеріалу, які враховують технічні, художні, естетичні, навіть орфоепічні параметри.

Іноді жартуємо, що в Лариси Клюєвської (у якої за плечима консерваторська освіта та робота на провідних музичних радіостанціях й телеканалі «MTV-Україна») є жахливий сон про «трек, який ніколи не потрапить на радіо “Промінь”». Це – «пісня у виконанні того, хто не бере потрібних нот і фальшивить, любить використовувати рими на кшталт “кров-любов-знов-прийшов”, прописує бек-вокал, що накриває собою соло-партію, робить аранжування, котре дуже нагадує гру початківця на крутезному синтезаторі, і при цьому вважає, що він – геніальний». Можливо, пісня, яка має таку характеристику, ніколи й не потрапить до плейлиста радіо «Промінь».

До речі, плейлист – це не набір якихось окремих пісень, які звучать конвеєром одна за одною. Це – певний алгоритм побудови музичного полотна ефіру, який тримає тебе у відповідних емоціях і спонукає тебе не вимикати радіо, продовжуючи слухати й слухати далі.

Після створення Національної суспільної телерадіокомпанії України на радіо «Промінь» частину програм зняли з ефіру. Із чим це пов’язано?

– Так, був час, коли частина програм не виходила. З різних причин. Але здебільшого це було пов’язано з тим, що авторам проектів потрібен був час на те, щоб зібратися з думками й «апгрейдити свою програму» або запропонувати нову. І кожен із таких проектів мав бути презентований на внутрішній летючці з обґрунтуванням перспектив розвитку програми, її мети та відповідності цільовій аудиторії.

Щоб бути слухабельним, радіо повинно змінюватись. І не кожна радіопередача може пройти тест на популярність у часовому проміжку: простіше кажучи, якщо зранку вас годувати винятково вівсянкою або шашликами, то в найкращому випадку це може вам набриднути, у найгіршому – мати наслідки для здоров'я. Той радіоконтент, який ми готуємо і споживаємо, теж має бути свіжим, різноманітним, корисним і приносити задоволення.

Під час аналізу сітки мовлення або запуску в ефір нового проекту мають враховуватися численні фактори: актуальність і значущість матеріалу, харизма ведучих, форма подачі, інфотеймент-контент, зрештою, навіть стилістика «одягу» програми – тобто внутрішні джингли, підклади, лайнери та промо. Для мене дивно, як програма, не змінюючись за жодним із перелічених показників, могла звучати в ефірі впродовж, наприклад, п’яти, десяти, а то й п’ятнадцяти років. І це не традиції. Це – заскорузлість, плюс небажання виходити із зони комфорту. Відповідно, авторам таких передач на етапі реформування радіостанції ми запропонували оновити контент і саму форму програми.

Можливо, це звучить не дуже гуманно, але коли йдеться про відповідність цінностям бренду, то не може бути напівзаходів. Повірте, дуже складно було робити реформатування сітки мовлення і не припиняти виходити в ефір. Але, мені здається, саме такий шлях допоміг колегам зрозуміти, навіщо всі ці зміни та що особисто кожен із команди має зробити, щоб усе почало працювати.

Які програми, навпаки, повернулися в ефір після довготривалої перерви?

– По-перше, одразу згадаю програму, яка у більшості асоціювалася з добрим та якісним «Променем». 1992 рік – «Година меломана» Олексія Когана виходила в ефір упродовж семи років, і це були 1 784 оригінальні джазові ефіри. 2018 року на радіо «Промінь» «Година меломана з Олексієм Коганом» знову зазвучала в ефірі, але відтепер ця джазова програма вдвічі більша: у нас дві години добірного джазу в різних варіаціях.

По-друге, якщо йдеться про «брендові проекти», то не можу не загадати про ще одну з найстарших за віком програм – «Футболоманія». Це той ефірний продукт, над яким працює спортивна редакція безперервно з 2007 року. Ведучі – справжні «футбольні маніяки», які стверджують, що в них немає улюблених клубів, тут я маю процитувати наших спортивних журналістів: «Ми однаково ненавидимо всі команди, які байдикують на футбольному полі і любимо всі, які віддаються боротьбі до останнього».

У вересні минулого року на «Промені» стартував новий сезон з дуже помітною зміною сітки мовлення? Чи важливо музично-розмовній молодіжній радіостанції готувати щороку нові сезони з новими програмами?

– Було б дивно тупцювати на місці і жити спогадами про те, «як добре було минулого сезону – треба повторити». Радіо – як людина, яка зростає, здобуває нові навички, відкриває у собі нові таланти, пам’ятає своє минуле і може своїми діями прогнозувати своє майбутнє. Для молодіжної розмовно-музичної радіостанції вкрай важливо відчувати зміни не лише в радіомовленні як у сфері журналістської діяльності чи в технічних способах передачі інформації, а ще й стежити за змінами, які відбуваються в цільової аудиторії. Ми й надалі стежитимемо за трендами змін і самі будемо творити тренди в українському радіомовленні. І вже зараз, не чекаючи завершення цього радіосезону, ми вже почали роботу над деякими проектами нового сезону осені 2019 року.

Чи впливатимуть зміни на радіо на авторські програми, наприклад, «Династії» Галини Бабій?

– Авторська лінійка програм буде, і я впевнена, що в новому сезоні варто очікувати на присутність в ефірі радіо «Промінь» програм з тими ведучими, які справді є харизматичними особистостями та здатні згуртувати навколо себе активну, розумну, небайдужу аудиторію. Нові ведучі також будуть. Не змушуйте мене розкривати карти.

Раніше у вас виходила ранкова програма «На свіжу голову» з Яриною Скуратівською, Ольгою Бабчук, Євгеном Павлюковським та Олександром Монзолевським. З вересня 2018 року ранкову програму «РанокПро» ведуть ті ж ведучі, лише Олександра Монзолевського замінивПавло Туптинський. Що змінилося в ранковій програмі з новою назвою?

– Кожен ведучий – це особлива манера ведення, подачі інформації та навіть різна емоційна палітра ефіру. Можливо, коли чуєш програму постійно, то й не відчуваєш змін, які відбуваються з динамікою ефірних слотів, якістю музичних підводок чи місточків між інфоблоком та наступною піснею або навіть кількістю пісень, які можуть прозвучати в кожній годині шоу.

Нова назва «РанокПро», на перший погляд, – дуже проста, лаконічна та ніби емоційно нейтральна. Але для мене це – назва-трансформер, в залежності від того, з якою інтонацією це сказати чи як «розшифрувати» частку «про». Можна запитати: «А про що твій ранок?», а можна розглянути назву програми з точки зору pro: поставити перед pro крапку і це вже буде позначка домену верхнього рівня, який натякає, що всі, хто перебуває на даний момент у студії – і ведучі, і гості – це справжні професіонали, кожен – у своїй сфері. Зрештою, навіть слоган ранкового шоу «Ранок починається з променя» часом нам здається схожим на такий собі логічний постулат. Навіть попри те, що часом ведучим доводиться прокидатися на ефір ще задовго до того, як сходить сонце.

Проте зміни в ранковому праймі – не лише в назві шоу. У нас стали жвавішими програми. Ми не дозволяємо собі порожніх балачок, якими часто «грішать» інші радіостанції. Дуже добре спрацьовує формула, котра застосовується під час написання рекламних текстів: є інформаційні меседжі, є інтонаційна карта ролику, і є хронометраж. А тепер уявіть, що вам треба відправити повідомлення, за кожне слово, в якому треба заплатити, а грошей ( у нашому випадку – ефірного часу) у вас обмаль. Тож, варто обирати найважливіше, не забувати про деталі, які мають бути правильно розтлумачені й думати про ті почуття, з якими отримуватимуть ваше повідомлення.

А ще – найголовніше – щоранку в нас чудові гості, думки яких молодь розбирає на цитати. Це не лише музиканти, режисери, актори, письменники. У ранковому шоу ми можемо говорити про перспективи поширення електромобілів в Україні, або про вітчизняний та світовий кіберспорт. Чи наші гості взагалі здатні перевернути вашу уяву про сучасну секс-освіту або проаналізувати почерк відомих лідерів думок із точки зору криміналістики.

У програмі «РанокПро» у вас щодня в гостях багато різних музикантів. Неодноразово вони зізнаються, що їм зранку важко прокидатися та думати. Чи не плануєте запрошувати їх трохи пізніше, на денні чи вечірні програми?

– Знаю точно, що по закінченні ефіру об 11:00 музиканти дякують за те, що розворушили та зарядили їх розмовою. Значить, наша цікавість одне до одного взаємна, і ранкові години прожили не дарма.

У нас узагалі щодо музикантів та ефірів – грандіозні плани. Концерти наживо як зі студії на Хрещатику, так і з однієї з найкращих у Європі концертно-рекордингових локацій – з Будинку звукозапису «Українського радіо». Плюс ми плануємо вести прямі трансляції зі знакових для української музики концертів: від open-air фестивалів до клубних концертів, на які ви так хотіли потратити, але всі квитки вже розкупили.

Знаєте, ставити в ефір треки українських музикантів можуть собі дозволити практично всі радіостанції. Але для значної частини радіокомпаній лише квоти є регулятором музичної політики. Радіо «Промінь» свідомо і цілеспрямовано складає плейлист, який містить лише українську музику. І ми надалі це робитимемо. У нашому розумінні бути на боці української музики – це всіма можливими способами робити так, щоб треки слухали, про музикантів знали, ходили на їхні концерти і стимулювали на створення нової музики.

У лютому 2019 року ведучі почали працювати в новій студії, розпочалися трансляції у Facebook. Як це вплинуло на роботу команди?

– Команда ожила (Сміється. – ДМ), а в декого з'явився ще додатковий стимул бути постійно «у формі». Знаю, що хтось навіть почав більше часу проводити у фітнес-клубах. Для когось це була додаткова можливість подивитися на себе по-іншому. Проте найголовніше – ведучі тепер отримують реальний фідбек від ефірів. Це сукупність із кількості переглядів, лайків, коментів. Це зворотній зв'язок у месенджерах – під час і після ефіру.

Безперечно, є різниця: або працювати в сірих стінах, промовляючи слова в шухляду столу, або вести ефіри з яскравої віжуал-студії, коли можеш бачити реально тих, хто цікавиться твоїм ефіром.

До речі, ви не весь ранковий випуск транслюєте у Facebook, починаєте з другої частини з 10:00. Чому?

– Усе дуже просто: трансляція починається від того моменту, коли у студії з'являються гості. За кадром залишаються випуск новин і 1-2 треки із плейлиста. Ми заощаджуємо трафік наших слухачів і даємо можливість дивитися стрім одразу з найцікавішого.

За останній час радіо стало доступнішим також завдяки мобільному додатку. Чи помітно збільшення аудиторії? Чи ваш слухач молодшав? Чи можете сказати, де сьогодні більша аудиторія: в інтернеті чи в ефірному мовленні?

– Suspilne.radio – мобільний додаток, який зробив наш наш радіопродукт зручнішим для споживання, завдяки йому в нас збільшилася кількість слухачів. Й аудиторія постійно зростає. За минулий рік демографічна структура за категорією «стать аудиторії за добовим охопленням і рейтингом» змінила полярність: раніше станція була більш «жіночою» (70/30), зараз стає більш «чоловічою» (57/43). Рейтинг аудиторії 25-45 демонструє динаміку до зростання, у той час, як рейтинг 45-65 поступово знижується. Показники зростають не за рахунок збільшення кількості аудиторії (у зв’язку з невеликим покриттям), а зі збільшенням часу прослуховування за умов мізерної кількості міст з FM-мовленням. Наявні ознаки формування лояльної аудиторії.

Щодо співвідношення аудиторій інтернет-додатків та ефірних частот, поки що остаточні висновки робити зарано, оскільки карта покриття сигналу радіо «Промінь» має бути більшою. Тоді й зможемо зробити порівняльну характеристику. Але, мені здається, що загальносвітова тенденція поки що тримає кількісні показники за ефірним мовленням.

Проте ми робимо ставки також на цифрове радіо, яке розвинене в багатьох країнах світу, а в Україні тільки набирає оберти.

У перспективі є вірогідність, що наша мобільна платформа дасть старт національному стрімінг-сервісу. Українські музиканти зараз викладають свою музику на міжнародні музичні платформи. Ми готові стати для них українським Apple Music, Spotify, Deezer чи Google Play Music. Це цивілізована презентація музичного ринку України, можливість доступу слухачів до різноманітного контенту, правовий захист інтересів музикантів. Крім того, це також і монетизація творчості та інвестування в майбутнє одного з культурних пластів країни. Зараз триває глобальна битва за контент. І ми з українськими музикантами маємо її виграти.

Чи маєте спільні летючки з «Українським радіо» та радіо «Культура», щоб не повторювати теми й не запрошувати одних і тих самих гостей?

– За чітко визначеним графіком спільних летючок у нас немає. Якщо є потреба – можемо дуже оперативно зібратися і розробити стратегію чи обговорити шляхи вирішення якоїсь проблеми. Але ми просто дуже добре комунікуємо між собою й цікавимося тим, що відбувається в колег. Бути поінформованим означає мінімізувати кількість похибок.

Віднедавна член правління НСТУ Олександра Кольцова почала відповідати за радіомовлення. Чи вплинуло це на сітку мовлення, формування сезонів, програми?

– Навіть коли Олександра Кольцова відповідала за розважальний напрям у правлінні Суспільного, то не залишала радіо «Промінь» поза увагою. Брейншторми щодо слоганів та назв програм, ідея переспіву та нового саунд-рішення для добре відомих і вже легендарних позивних «Променя», найвлучніші пропозиції щодо inspiration boards («дошки натхнення» стенди з візуалізацією задумів і планів. – ДМ) радіо «Промінь» та стратегічні плани щодо розвитку бренду молодіжного суспільного мовника – це перше, над чим почала працювати Олександра Кольцова, коли стала членкинею правління НСТУ. Знаю, що її історія взаємин з радіо «Промінь» почалася ще задовго до створення суспільного мовлення. Саме завдяки цьому «Променю» вдається не загубити своєї історії та набути сучасного звучання.

4 квітня стало відомо, що «Промінь» і «Культура» виграли ФМ-частоти в Києві. Коли будете освоювати частоту?

– Якби це залежало лише від творчо-креативної частини команди, – то ми б увімкнули радіо «Промінь» хоч цієї миті. Але є безліч технічних нюансів, які слід іще вирішити, і на це треба час та гроші. Ми зробимо все можливе, щоб радіо «Промінь» у Києві можна було слухати вже з нового сезону – з вересня 2019 року.

Наразі радіо «Промінь» має понад 10 ФМ-частот у невеликих містечках. Чи хотіли б мати ФМ-частоти в обласних центрах? Якщо так, то які аргументи маєте для Нацради під час подачі на майбутні конкурси?

– Оскільки перш за все радіо «Промінь» орієнтоване на молодь з активною життєвою позицією, то цілком логічно, щоб радіостанція звучала в кожному місті нашої країни, де є вищий навчальний заклад. І далі – в кожному місті.

Радіо «Промінь» як суспільний мовник мотивує та сприяє формуванню національної ідеї в молоді та долучає її до європейських цінностей. Ми надаємо актуальну правдиву інформацію про події в країні. Ми збалансовані, прозорі та підзвітні суспільству, створюємо мотиваційний контент та запроваджуємо стандарти недискримінаційного мовлення та критичного мислення. Хто з мовників може ще дотримуватися таких стандартів?

До того ж, ми – не лише радіо зі звуком. Радіо «Промінь» – це конвергентне медіа.

Кілька років тому в програмі «Остання барикада» на каналі ТВі ви сказали, що не відчуваєте підтримки держави, що Нацрада не готова давати вам частоти. Чи змінилося це відчуття сьогодні?

– Я говорила це тоді, коли радіо «Промінь» мало статус «національного державного мовника» і, ймовірно, за логікою, мало б розраховувати на підтримку державних органів. Але навіть тоді я не розглядала це питання з точки зору «за нас мають усе зробити». Вірю, що процес із наданням ліцензій на ФМ-мовлення тільки зрушився. І зупинятися не варто ані радіо «Промінь», ані Національній раді з питань телебачення та радіомовлення.

Ви – креативний продюсер, але крім того займаєтеся багатьма іншими справами, наприклад, даєте майстер-класи з майстерності голосу. Чи проводите такі навчання для колег?

– Колеги – в першу чергу. З моменту створення суспільного були тренінги як для столичних журналістів, так і для нашої великої команди суспільних філій. Пишаюся тим, що я – один із сертифікованих тренерів «UA:Академія». Стати тренером – дещо більше, ніж просто читати лекції або проводити практичні заняття. Важливо мотивувати особисту ефективність кожного, хто вирішив прийти на тренінг. Думаю, що по завершенні цього радіосезону, влітку, я нарешті виконаю обіцянку провести цікаві майстер-класи та ворк-шопи і для рідних ведучих «Променя».

Ваші колеги при згадці про Вікторію Польченко перше, що згадують, це ваші фантастичні торти. Чи це лише ваше хобі, чи приносить воно вам хоч якийсь дохід?

– Це лише хобі, хоча моє захоплення стало в нагоді в день народження радіо «Промінь». Кожен із десяти музикантів, які прийшли нас привітати й відіграти наживо концерт в ефірній студії, отримали по ексклюзивному тортику у вигляді коробки з міні-планшетом зі своїм логотипом та логотипом «UA: Радіо Промінь». І бездротові навушники, які можна було з’їсти. Це був десерт-додаток до кожної з десяти номінацій, якими нагороджували наших друзів-музикантів ведучі під час ефіру та стріму на фейсбук-сторінці радіостанції. Рада, що в нас був такий креативний день народження.

Сьогодні радіо й телебачення мають багато спільних проектів. Чи ви особисто хотіли б спробувати себе на телебаченні або в проекті, який би транслювався на кількох платформах?

– Напевно, я би змогла полюбити телебачення, якби не була так закохана в радіо. Поки що спільні проекти з телебаченням доводять, що я завжди залишаюся на боці радіо. Це – мій світ: світ звуків, інтонацій, тембрів. Мабуть, я більше аудіалка, ніж візуалка. Але ніколи не кажи «ніколи». Принаймні, враховуючи те, наскільки взаємопов'язані різні платформи сучасних ЗМІ, я готова до експериментів. Це – захопливо, і це – нові знання й новий досвід.

Ведучі «Променя» в гостей запитують про те, що для них радіо «Промінь». Повторюю їхнє запитання: що для вас радіо «Промінь»?

– Світло, яке дає тобі можливість відрізнити правду від фейка. Це – музичний портрет моєї країни. Це – люди, які знають, що вони роблять і навіщо. І, мабуть, це – частка твого життя, коли ти розплющуєш очі й бачиш: твій новий день настав, живи і люби музику. Це – взаємно.

Фото: з архіву Вікторії Польченко

comments powered by Disqus