Директор ТРК «Вежа» Олена Третяк: «Комунальні ЗМІ можуть бути провайдером суспільного мовлення»

Директор ТРК «Вежа» Олена Третяк: «Комунальні ЗМІ можуть бути провайдером суспільного мовлення»

11:26,
3 Жовтня 2015
6378

Директор ТРК «Вежа» Олена Третяк: «Комунальні ЗМІ можуть бути провайдером суспільного мовлення»

11:26,
3 Жовтня 2015
6378
Директор ТРК «Вежа» Олена Третяк: «Комунальні ЗМІ можуть бути провайдером суспільного мовлення»
Директор ТРК «Вежа» Олена Третяк: «Комунальні ЗМІ можуть бути провайдером суспільного мовлення»
Керівник івано-франківської ТРК «Вежа» — про муніципальну телерадіокомпанію, мовлення громад, регіональний рекламний ринок, цифрову реформу та свій колектив, «хворий на “Вежу”»

Сайт «Суспільне мовлення» продовжує серію інтерв’ю з керівниками комунальних телерадіокомпаній. Услід за генеральним директором столичної телекомпанії «Київ» Світланою Криворучко і генеральним директором телерадіоагентства «Новий Чернігів» Ольгою Капустянми поспілкувалися з директором івано-франківської міської комунальної телерадіокомпанії «Вежа» Оленою Третяк. На черзі — інші міста.

Івано-Франківська міська комунальна телерадіокомпанія «Вежа» в ефірі вже 16 років. Нині компанія об’єднує власну радіостанцію, канал та інтернет-видання. Радіо — найстарше з цих медіа. Річний бюджет компанії складає 1 млн 600 тис. гривень.

Конвергентний ньюзрум спільно працює над інформацією для сайту, радіо та робить детальні сюжети для телевізійних випусків. Загалом у компанії працює 50 осіб. Директор телерадіокомпанії Олена Третяк із посмішкою розповідає про свій колектив: «Це люди, різні за віком і поглядами, але хворі на “Вежу”:)».

Радіо «Вежа» поєднує три музичних складові — сучасний поп-рок, класичні рок— та поп-хіти і сучасний український поп-рок. Але переважають в ефірі телеканалу все ж інформаційно-аналітичні проекти. А до нового сезону канал готує й інтерактивне шоу за участю містян.

Олена Третяк переконана, що муніципальний канал може працювати як єдине незалежне медіа, яке реалізує право громади міста мати об’єктивну інформацію про міську владу. «До честі виконавчого комітету можу сказати, що я ніколи не отримувала вказівок ні від міського голови, ні від профільного керівника — заступника міського голови, ні від когось іншого. На мою думку, власне муніципальний канал — це і є справжнє громадське мовлення, про яке ми сьогодні так багато дискутуємо», — стверджує вона.

Мовлення громад

— Пані Олено, ТРК «Вежа» в ефірі вже досить тривалий час. Телекомпанія створювалась як незалежне медіа громадою міста та місцевими депутатами. З огляду на такий тривалий досвід роботи, скажіть, наскільки муніципальний канал може бути справді незалежним?

Так, «Вежа» мовить у радіоефірі вже 16 років, у телевізійному трохи менше — була перерва в процесі переходу з кількох годин на Новому каналі до цілодобового мовлення, яке є сьогодні. Можу впевнено стверджувати, що муніципальний канал — це насправді єдине незалежне медіа, яке реалізує право громади міста мати об’єктивну інформацію про міську владу.

Поясню: депутатський корпус Івано-Франківська складається з шістдесяти осіб. Це представники різних партій і безпартійні. Кожен із них має свою позицію, й ми даємо їм право висловити її в нашому ефірі. Всі вони в доволі складних опозиційних стосунках між собою, тому ніхто з них не може нам диктувати або нав’язувати свою думку. Доволі часто ми чуємо від колег закиди на свою адресу, що муніципальний канал міг би трохи більше хвалити владу, але до честі виконавчого комітету можу сказати, що я ніколи не отримувала вказівок ні від міського голови, ні від профільного керівника — заступника міського голови, ні від когось іншого. На мою думку, власне муніципальний канал — це і є справжнє громадське мовлення, про яке ми сьогодні так багато дискутуємо.

— Зараз активно триває процес роздержавлення, впровадження суспільного мовлення. Яким ви бачите майбутнє своєї телекомпанії в контексті цих змін?

— Я думаю, що ми прекрасно впишемося в нові реалії, оскільки редакційна політика «Вежі» завжди ґрунтувалася на об’єктивності й незаангажованості до будь-якої місцевої влади. Наголошую, принциповим питанням для нас було поширення об’єктивної інформації про життя міста, оскільки її споживачем виступає місцева територіальна громада. Дотримуючись цих принципів я вважаю, що комунальні ЗМІ можуть бути провайдером суспільного мовлення. Насторожує те, що нині деякі кандидати на посаду міського голови заявляють про потребу ліквідації муніципальних ЗМІ і мотивують свою позицію наступною свободою комунальних журналістів. І від міського бюджету, і від міської влади.

— Чи потрібно залишати місцевим радам право засновувати телеканали? І чи можуть вижити такі ТРК, як ваша, без дотацій влади?

— Наша країна зараз на етапі змін. Змінюється все, починаючи від міліції. Але не завжди кардинальні зміни закінчуються добре. Я маю багато колег у Польщі, Чехії й Німеччині, які стверджують, що свого часу вони поспішили з тим, що забрали у своїх міських рад право мати муніципальні канали. Насправді, традиційні телебачення й радіо — це дороге задоволення. Треба постійно дбати про нову техніку, з’являються нові стандарти, професійний персонал теж коштує дорого. Прибутки зазвичай ніколи не перекривають витрат, якщо канал справді висвітлює об’єктивну позицію. Навіщо це все засновнику? Який у тому сенс? Кожен бізнесмен, вкладаючи чималі кошти, хоче отримати прибуток, це правило бізнесу. Тому в приватних каналах завжди існує редакційна політика, яка потрібна засновнику.

Радіо

ТРК «Вежа» розпочала свою діяльність із радіо. У вас незвичний мікс форматів: SoftContemporaryHit, ClassicRockHits та UkrainianModern. Як ви обирали цей формат і наскільки він виправданий тепер?

— Коли 15 років тому радіо тільки починало створюватися, ініціатори мали за мету створити таке собі інтелектуальне радіо. На початках «Вежі» свої програми тут вели письменники Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, художник і музикант гурту «Перкалаба» Ярема Стецик та інші. Відповідна була й музика. В ефірі завжди були нові українські композиції, класика світового року, а також часто траплялися найкращі зразки європейської музики: польської, німецької, балканської. З часом концепція радіо змінювалась, але основні засади для нас залишилися. Зараз ми абсолютно відмовилися від російськомовної музики. Віддаємо перевагу україномовній. Ми розраховуємо не на слухача-підлітка, а на зрілого свідомого громадянина. За нашими спостереженнями прихильником радіо «Вежа» є слухач середнього віку.

Чи виправданий формат, нам судити важко, проте ми маємо добрі відгуки від слухачів, стараємося, щоб наше радіо відрізнялося від переважної більшості франківських станцій, хочемо дати нашому слухачеві те, чого в ефірах мало, і разом із тим те, що несе художню цінність.

— Наскільки перспективним є регіональне радіо?

— Я б тут не розмежовувала «регіональне» чи «не регіональне». Питання є глибше. Воно б мало звучати так: «Наскільки перспективним є FM-радіо взагалі?». З появою фактично в кожній домівці інтернету, вплив радіо послабився. Адже тепер будь-хто може увімкнути плейлист із відібраною улюбленою музикою й слухати його. Це добряче вдарило по ефемках, але поки не критично. Мені особисто здається, що майбутнє таки буде за спеціалізованими радіостанціями. Так показує світова практика. Коли будуть окремо існувати «Джаз радіо», «Фольк радіо», «Рок радіо», «Лаунж радіо» і т. д. В майбутньому за таким буде перспектива.

Щодо регіональності, тут якраз все в порядку — лише місцеве радіо справді піклується про життя людей нашого міста, дає регіональні новини, спілкується з жителями міста і це саме те, щоб потрібно. Принаймні нам.

— Як, за вашими даними, регіональне радіо конкурує з великими загальнонаціональними радіостанціями? І як ви вимірюєте рейтинги радіостанції? Чи купуєте ви дані вимірювання GFK?

— Звісно, дрібні регіональні хвилі програють гігантам. Але не завжди. Візьмімо, до прикладу, «Вежу». На якій із інших загальнонаціональних станцій ви почуєте стільки української музики і світових рок-хітів? Крім того ми в ротацію нашого ефіру беремо якісну музику окремих місцевих виконавців та гуртів, яким нелегко пробитися на національний рівень, але своїм продуктом вони нічим не поступаються вже загальновідомим розкрученим українським зіркам. Тому багатьом франківцям цікаво слухати саме франківське радіо, а не загальноукраїнське. Останніх і так вдосталь, та й часто вони схожі одне на одного.

Щодо вимірювань рейтингів радіостанції, то, на жаль, у нас не так багато ресурсів, щоб замовляти для себе дослідження. В нас є своя стабільна аудиторія, зв'язок із якою ми відчуваємо щодня.

— Яка музика зараз втрачає популярність, а яка — навпаки?

— Є така музика, яка є актуальною завжди. Це так звані золоті хіти, що завжди сприймаються незалежно від того, який рік на календарі. В нас таких пісень у ротації багато. Це, власне, не ретро, а те, що звучить завжди свіжо. Наприклад, окремі композиції гуртів «Квін», «Бітлз», Елвіса Преслі та інших. До таких «золотих хітів» можна віднести й українські композиції. Приміром, пісня «Червона рута» чи «Я піду в далекі гори» сприймається завжди позитивно. І з кожним роком їх переспівують і створюють ремікси все більше сучасних українських і не тільки українських виконавців.

Щодо втрачання популярності, то в нашому регіоні відчувається послаблення позицій російської поп-музики. Чи це загальноукраїнська тенденція, не знаю.

— І які тенденції ви бачите в розвитку сучасної української музики?

– Після останніх подій в державі стала популярнішою українська так звана поп-рок музика. Увагу привертають не тільки звичні пісні про любов, але й композиції соціального характеру, зокрема про патріотизм та війну. Чи це природно, чи данина моді — покаже лише час. Але те, що цю тему почали масово використовувати у своїй творчості українські музиканти — беззаперечний факт.

Щодо тенденцій довготривалих, то цікавою є поява англомовних або не характерно комерційних українських проектів, які орієнтуються не на звичний україно-російський ринок, а на європейський. Таких проектів багато, вони якісні, сучасні й актуальні. Всіх не перерахую, але до прикладу: Onuka, The Hardkiss, «Один в каное», Brunettes Shoot Blondes, Pur:Pur, The Maneken, Champagne Morning і ще багато інших. Із франківських — Lumara.Urban, «Йоко Кот», My Way, тішать акустичні роботи «Патроничів» та інших молодих і талановитих музикантів. Одним словом, сучасна українська музика розвивається невпинно і в доброму напрямку.

— Як ваші слухачі сприймають європейську музику?

– Позитивно. Саме тому ми її в ефір і ставимо. Цікаво те, що нам вдається поєднувати три різних культурних середовища — сучасний поп-рок, класичний рок та класичні поп-хіти, сучасний український поп-рок. Більше того, маємо враження, що в нас виходить досить непогано. Це свідчення того, що сучасна українська музика вельми органічно вписується в європейську культуру.

Вмикайте 107 ФМ і переконаєтеся!

Телеканал

— Як змінювався формат телекомпанії та ваш глядач від часу її заснування до сьогодні?

— Глядач 2000 року і 2015-го — це абсолютно різні аудиторії. Тоді телебачення вважалося чимось недосяжним, працівників сприймали як зірок, кожного вечора очікували 19-ї години й появи ведучого вечірніх новин. Зараз усі активні користувачі соціальних мереж мають швидкий доступ до інформації й самі можуть створювати новини. Тому в форматі компанії сьогодні переважають все ж таки інформаційно-аналітичні проекти, такі, де присутня перша особа з певної проблематики і глядач має доступ до інформації «з перших рук».

— Якою є концепція нового сезону? Які нові проекти з’явилися в ефірі?

— Цього року всі наші проекти так чи інакше пов’язані з військовим конфліктом в Україні. Ми започаткували «Волонтерський вісник», у якому подається гаряча інформація про потреби армії, а волонтерські організації звітують про витрачені кошти. Незабаром з’явиться інтерактивне шоу, в якому самі франківці братимуть активну участь, але це майже секрет).

— На вашу думку, яких проектів зараз найбільше потребує аудиторія?

— Напевно, всі ми би вже хотіли трохи видихнути й розслабитися, порозважатися й побавитися. А ще, звісно, глядач хоче чути авторитетну експертну думку й мати прогнози на майбутнє.

— Чи не найбільш потрібний продукт регіональних та місцевих телекомпаній — новини. Як змінився формат ваших інформаційних програм за останній рік? Які теми й сюжети наразі найбільш актуальні?

— Так, новини — це пріоритет. Формат, звісно, змінився, зважаючи на події в країні. В кожному нашому випуску новин є інформація, пов’язана з військовим конфліктом. Ми говоримо про поранених бійців із нашого міста і області, ми присутні на похоронах патріотів, ми опікуємося дітьми загиблих воїнів, ми спостерігаємо за дотриманням слів влади про виділення учасникам АТО земельних ділянок і надання їм обіцяних пільг. Дуже гостро стоїть проблема переселенців. Їх багато в нашій області, й далеко не всі мають житло й роботу. Настрої в них теж дуже різні.

— Чи плануєте ви пропонувати свої проекти для суспільного мовника?

— Так, однозначно. Думаю, що в кожної регіональної компанії є щось своє, особливе, унікальне, й цей продукт буде цікавий широкій аудиторії.

— Наскільки великий у вас колектив? Як побудована робота в ньюзрумі?

— Колектив радіо, телебачення й інтернет-видання становить близько 50 осіб. Це люди, різні за віком і поглядами, але хворі на «Вежу» :) Ньюзрум працює загалом на вечірні новини на телебаченні, але зібрана ними інформація протягом дня використовується в новинах на радіо й інтернет-порталі. Журналісти пишуть спочатку на сайт, одразу на радіо, а вже детально — новини на телебаченні.

— Багато ваших вихованців зараз працюють у столичних медіа. Чи відчуваєте ви брак професійних кадрів?

— Ну що сказати. Ці сьогоденні професійні столичні вежівці ще вчора були такими самими непрофесіоналами й училися тут працювати. Нас дуже тішать їхні успіхи. Якось я рахувала, що загалом 42 працівника «Вежі» тепер працюють у національних медіа й продакшн-студіях!

Рекламний ринок і цифрові перспективи

— Не секрет, що за нинішніх умов, коли рекламний ринок у регіонах не надто розвинутий, місцевим телекомпаніям досить важко виживати. Як це вдається ТРК «Вежі»? Що є найпершим джерелом прибутку: дотації, інвестиції, продаж реклами?

— Дотація з міського бюджету дозволяє не думати про зарплату працівників. А ось усе решта: техніка, видаткові матеріали, комунальні платежі, видатки на автомобіль, закупівля телевізійного контенту, — це лягає на плечі рекламного відділу. Так, виживати тепер неймовірно важко. Якась дивна ситуація в нас у Франківську: з одного боку, всі скаржаться на відсутність коштів, а з другого — неможливо найти доброго працівника на 3,5 тис. грн! Не кажучи вже, припустімо, про менеджерів з реклами, які взагалі працюють за відсотки від продажу реклами. І все ж таки реклама дає можливість заробити, хоча рекламний ринок дуже змінився. Мале підприємництво, яке раніше було фундаментом економіки міста і в 75 % замовниками реклами, тепер практично знищене. Виручають національні бренди і, звісно, політичні компанії.

— Ваш засновник і власник — Івано-Франківська міська рада. Який річний бюджет телекомпанії?

— Річний бюджет компанії становить 1 млн 600 тис. гривень – це фінансування з міського бюджету. За підсумками минулого року від комерційної діяльності телерадіокомпанія заробила ще приблизно 800-850 тис. гривень.

— Чи берете участь у вимірюванні аудиторії Nielsen? Продаєте рекламу по GRP? Якщо ні, то які дослідження ви використовуєте і як працюєте з рекламодавцями?

— Оце наше болюче місце. Не беремо участі й не продаємо по GRP. На жаль. Не маємо коштів, це для нас додаткові витрати, до яких ми ще не готові. Зрештою, знаємо, що на основі досліджень легше продати рекламний час національним агенціям. Взагалі-то, в нас у місті працює простий принцип розміщення реклами — подобається/ не подобається канал.

— Телеканал «Вежа» не має цифрової ліцензії, як і аналогової ефірної — має лише кабельну. Як ви бачите майбутнє свого каналу в контексті цифрової реформи? Який шлях для місцевих мовників найбільш оптимальний?

— Можливо, «Телекритика» пригадує прецедент трирічної давнини, коли в Національну раду приїхали сім місцевих компаній і об’єднали свої програмні концепції задля того, щоб отримати одну ліцензію на всіх? Так, було таке, й наразі цю ліцензію активно використовує зараз канал РАІ. Окремо ми подавалися, але не пройшли по конкурсу. Зрештою, не знаю, чи так це й погано:)

Ми пішли в кабельне мовлення. Маємо ліцензію в мережах двох кабельних провайдерів у нашому місті й іще двох по області. Цікаво, що бачать нас далеко за межами міста. Почали з’ясовувати — як це? І виявилося, що ІР-провайдери не розділяють потік у пакеті й дають його повністю. Отож покриття маємо величезне :)

 

Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду