Анатолій Табаченко запевняє, що під час реформування на Суспільне й підготовки передавального акту, до «Українського радіо» зауважень у органів, що здійснювали перевірку, не було ані щодо майна (список якого сягає десятків сторінок), ані щодо прав на землю. Поки що НРКУ не припинила існувати як юридична особа, хоча де-факто — з кінця 2015 року це вже філія НТКУ «Центральна дирекція “Українське радіо”». Всіх працівників НРКУ до нової структури було переведено 16 грудня 2015 року.

Нещодавно з вуст голови Комітету свободи слова Вікторії Сюмар лунали підозри щодо махінацій із землею «Українського радіо». Пан Табаченко зазначив: ще 2002 року було укладено договір про участь у будівництві житлового комплексу по вул. Л. Первомайського, 5-б. Цим договором передбачалася реконструкція Будинку радіомовлення та звукозапису. Але за цей час будівництво так і не розпочалося через відсутність затвердженого проекту. Подібний договір 2005 р. за адресою вул. Грінченка, 9 залишився на папері, бо після його укладання не було вчинено жодних дій. «За обома цими договорами НРКУ не понесла ніяких витрат», — зауважує він.

За словами Анатолія Табаченка, новина про припинення співпраці з «Ерою» та «Громадським» була сприйнята в колективі за намір керівництва НТКУ розбудовувати УР-1 як повноцінний, самодостатній канал радіомовлення, який має стати основою Суспільного радіо країни. «Зараз реклами, угоди на які укладала “Ера Радіо”, в ефірі немає. Якщо ця компанія звернеться до “Українського радіо” з пропозиціями щодо організованої нею реклами, ми їх розглянемо», — каже він. Доходи ж від реклами у радіо за минулий рік склали понад 11 млн 300 тис. грн. У першому кварталі заробили поки що трохи менше 2,5 млн грн.

У штаті «Українського радіо» (чотири канали й мистецькі колективи) загалом 1200 співробітників, але наразі триває 10-відсоткове скорочення.

Щодо ліцензій, то за останній рік ситуація для УР-1 покращилася, а проблема «Променя» та «Культури» може бути вирішена за рахунок впровадження цифрового мовлення. «“Українське радіо” можуть чути не лише на тимчасово окупованих територіях, а й далеко за межами України», — запевняє пан Табаченко.

Хороший рейтинг серед українських радіоканалів виконавчий директор пояснює тим, що «Українське радіо» має не лише історію, а й вихованого з дитинства слухача.

— Пане Анатолію, чи припинила НРКУ свою юридичну особу у зв’язку з приєднанням до НТКУ? Коли ви стали Центральною дирекцією?

— Наразі НРКУ перебуває у стані припинення. Для зняття з реєстрації треба пройти перевірки Пенсійного фонду та Фіскальної служби, інспектори яких зараз працюють із нашими документами. Після завершення перевірок можна буде звертатися до державної реєстраційної служби щодо зняття НРКУ з реєстрації.

Філією НТКУ «Центральна дирекція “Українське радіо”» ми стали наприкінці минулого року. Всіх працівників НРКУ до нової структури було переведено 16 грудня 2015 року.

— Чи підписав Держкомтелерадіо передавальний акт НРКУ, який ви готували під час реформування на Суспільне мовлення?

— Так, Комітет підписав передавальний акт НРКУ. До нього не було жодних зауважень. Усе майно, яке було на балансі НРКУ станом на 1 січня, перейшло на баланс Національної телекомпанії. 15 січня НТКУ передала філії «Центральна дирекція “Українське радіо”»  балансові рахунки, матеріальні цінності, активи та зобов’язання, які перейшли до НТКУ як правонаступника НРКУ згідно з передавальним актом.

— Чи були в органів, що здійснювали перевірку, зауваження щодо вашого майна чи прав на землю? Перерахуйте, яке майно у власності «Українського радіо».

— Зауважень щодо нашого майна чи прав на землю не було. Свого часу НРКУ подбала, щоб усі юридичні питання, пов’язані з оформленням документів на землю та будинки, були в повному порядку. Ми ще минулого року передбачали, що будь-яке недоопрацювання з документами може загальмувати процес реорганізації компанії. Тому наші юристи й господарники зробили все можливе, щоби цього не сталося.

Що ж стосується майна «Українського радіо», то це насамперед земельні ділянки та будинки на вулицях Хрещатик, Бориса Грінченка, Леоніда Первомайського, автомобілі, багато іншого майна, список якого сягає десятків сторінок та сотень позицій технологічного обладнання, оргтехніки, меблів, багатьох інших предметів, відображених у передавальному акті. Головне, що все воно збережене, описане і є в наявності.

— Відомо, що НРКУ мала й договори, пов’язані з будівництвом. Яка їхня доля?

— Ще 2002 року було укладено договір про дольову участь у будівництві житлового комплексу по вул. Леоніда Первомайського, 5-б. Цим договором, зокрема, передбачалася реконструкція Будинку радіомовлення та звукозапису. Але за цей час будівництво так і не розпочалося через відсутність затвердженого проекту.

Подібний договір 2005 р. за адресою вул. Грінченка, 9 залишився на папері, бо після його укладання не було вчинено жодних дій.

За обома цими договорами НРКУ не понесла жодних витрат.

— Нещодавно були розірвані угоди і припинили мовлення на «Українському радіо» сторонні виробники — «Радіо Ера» та «Громадське радіо». Як змінилася у зв’язку з цим сітка мовлення «Українського радіо»? Як сприйняли ваші працівники цю новину?

— Будь хто, обізнаний із принципами формування сітки мовлення, та й просто слухачі могли спостерігати дисонанс, який нерідко виникав раніше на Першому каналі Українського радіо. І «Ера», і «Громадське радіо» завжди намагалися коментувати й аналізувати актуальні події дня. Але ці ж події найчастіше вже аналізували в своїх програмах журналісти УР-1. Бувало й таке, що до участі в програмах, які виходили на одному й тому ж каналі, але готувалися чи то журналістами Першого каналу, чи «Ери», чи «Громадського», запрошувалися одні й ті ж самі люди. Це питання узгодженості в сітці мовлення, а отже й логічного формування картини дня на каналі.

Тому новина про припинення співпраці з «Ерою» та «Громадським радіо» була сприйнята в колективі за намір керівництва НТКУ розбудовувати УР-1 як повноцінний, самодостатній канал радіомовлення, який має стати основою Суспільного радіо країни. Звісно, для творчих працівників певною мірою це був виклик. За лічені години необхідно було переформатувати сітку каналу з урахуванням майже чотирьох додаткових годин мовлення на добу.

Попри короткі терміни до змін у сітці мовлення підходили системно. Насамперед докорінно змінився ранковий ефір. Тепер з 06.00 до 07.45 звучить повноцінна інформаційно-аналітична програма. Дирекція інформаційного мовлення готує потужний, але водночас легкий для сприйняття блок. Окрім важливої оперативної інформації тепер тут значно ширше представлені міжнародні новини, новини культури, спорт, огляди преси, рубрики та програми, інформація з яких буде потрібна впродовж усього дня. Тепер частіше вмикається Гідрометеоцентр, побільшало включень власкорів, живих голосів. Певна мозаїчність побудови ранкової інформаційно-аналітичної програми відповідає швидкій плинності аудиторії цієї пори.

Далі інтерактивні програми за участі провідних експертів аналізують головні тенденції дня минулого та прокладають містки в день сьогоднішній. Цьому присвячено програму «Напередодні», що звучить о 9:10. Ведучі не лише пригадують, що знакове відбулося минулого дня, вони аналізують, як це вплине на життя країни загалом та окремої людини зокрема в майбутньому, які це матиме наслідки. Такого щоденного, ранкового формату в нас не було. Інші інтерактивні програми, а на Першому каналі їх нині дев’ять, щодня зберігають практику різнобічного та глибокого розгляду тієї чи іншої тематики.

Нині з’явилася можливість додати культурологічної тематики в інтерактивне мовлення. Програма «Актуально» присвячена обговоренню здебільшого мистецьких подій та заходів цього дня. Вечірній блок, із 21-ї години, ми змогли розвантажити від надмірно важких суспільно-політичних тем та запропонувати слухачам культурологічний блок. Без перебільшення яскравим новим спецпроектом є програма «Авторські читання». Щоденно, крім вихідних, Василь Шкляр читає один зі своїх нових творів «Чорне сонце» — повість про сьогоднішні події на сході країни. Ми отримуємо велику кількість схвальних відгуків від слухачів, адже це не лише спосіб ознайомитися з новинкою українського письменника, а й унікальна можливість сповна відчути всі емоції, які сам автор вкладав у діалоги та образи. А Василь Шкляр — не лише справді великий майстер слова, а й декламатор, адже не кожен актор зміг би в такі стислі терміни зробити таку роботу та ще й настільки якісно. Забігаючи наперед, скажу, що ми вже ведемо перемовини з іншими провідними українськими письменниками, аби проект «Авторські читання» мав гідне продовження.

Більше в нашому ефірі з’явилося й музичних програм. Від класики до сучасного року, цікавий блок етнічної музики.

Загалом після всіх цих змін нам вдалося сформувати цілісну сітку мовлення без тематичних повторень, але з гармонійним поєднанням суспільно-політичної, культурологічної та освітньої тематики.

— На «Радіо Ера» говорили, що робили свої програми у вашому ефірі спільно з вашими ж працівниками, за що платили їм кошти подекуди більші, ніж їхні заробітні плати. Чи є можливість в «Українського радіо» робити доплати своїм працівникам? З яких джерел?

— Спільний продукт «Українського радіо» та «Ера Радіо» насправді виготовлявся здебільшого силами наших творчих і технічних працівників. Але які кошти вони за це отримували, мені невідомо.

Що ж стосується можливості доплат «Українським радіо» своїм працівникам, безперечно, вона є. Це джерела із загального фонду бюджету, а також спеціального фонду, який формується за рахунок доходів від реклами та надання платних послуг. Я думаю, що додаткова можливість для цього буде, адже «Українське радіо» зараз уклало низку нових договорів із рекламодавцями.

— Що буде з частиною реклами на «Українському радіо», угоди на яку укладало «Радіо Ера»? Вона залишається у вашому ефірі?

— Зараз реклами, угоди на які укладала «Ера Радіо», в ефірі немає. Якщо ця компанія звернеться до «Українського радіо» з пропозиціями щодо організованої нею реклами, ми їх розглянемо. Але на умовах, затверджених відповідним наказом «Українського радіо», згідно з чинними в нас розцінками.

— Який штат наразі загалом на всіх каналах «Українського радіо»? Чи оголошено вже працівникам про 10-відсоткове скорочення, про яке говорив раніше Зураб Аласанія? Як ви вважаєте, яка кількість людей має працювати на «Українському радіо», щоб виготовляти якісний контент?

— Назвати штат трьох ефірних каналів «Українського радіо» конкретною цифрою буде не зовсім коректно. Творчих працівників — журналістів та режисерів, включаючи інформаційну дирекцію, там 442. Їхню роботу забезпечують технічні й господарські служби, апарат управління, інші підрозділи. На «Українському радіо» є й четвертий канал — Всесвітня служба радіомовлення України (розповсюджується через супутник та інтернет). Два оркестри та хор. Усі вони працюють на кінцевий результат, забезпечуючи щодня 96 годин мовлення власного виробництва.

Загалом же у штаті «Українського радіо» поки що залишається 1200 осіб. З 1 липня їхню кількість буде скорочено на 10 %. Працівники про це скорочення знають.

У нинішніх умовах оплати праці така кількість штатних працівників є оптимальною. Але людей, здатних забезпечити виготовлення якісного контенту, могло б бути й менше, якщо майбутній суспільний мовник зможе вільно розпоряджатися фондом заробітної плати, не озираючись на умови, продиктовані схемою оплати праці державних установ, яка має досить обмежені можливості для стимулу працювати краще меншою кількістю людей.

— На вашу думку, яка має бути структура «Українського радіо» в ПАТ НСТУ?

— Я вважаю, що ефективній роботі УР сприятиме збереження насамперед творчих і технічних підрозділів, які виробляють контент у формі окремої дирекції. Інші служби, там, де це доцільно, могли б бути об’єднані з відповідними підрозділами у ПАТ НСТУ, але в таких межах, які б дозволили з не меншою увагою ставитися до питань забезпечення роботи творчо-технологічного процесу радіомовлення.

ВСРУ на цьому етапі має залишатися у структурі «Українського радіо», адже її діяльність тісно пов'язана з усім нашим творчо-технологічним процесом.

Окремим підрозділом мають бути художні колективи — Заслужений академічний симфонічний оркестр, академічний оркестр народної та популярної музики та академічний хор імені Майбороди, перед яким відкривається нова можливість творчої самореалізації через інтеграцію в телевізійні проекти, зокрема, телеканалу «Культура». Звісно, радіо в єдиній системі Національної суспільної телерадіокомпанії має бути максимально інтегроване, але при тому залишатися самодостатньою структурою. В нас уже є досвід проведення спільних проектів із «UA: Першим», у подальшому він буде лише поглиблюватися, адже це дозволяє ґрунтовніше висвітлювати теми й меншими зусиллями охопити значно більшу аудиторію, ніж якби ми це робили поодинці. Уже в найближчому майбутньому ми налагодимо співпрацю з регіональним радіо — філіями НТКУ. Але головне — вибудувати таку модель, у якій співпраця не шкодила б особливостям кожного окремого мовника, а лише збагачувала його і ресурсно, і творчо.

— Яким чином наразі фінансується «Українське радіо»? Раніше фінансування йшло через Держкомтелерадіо?

— Так, раніше через Комітет. А з першого квітня 2016 року — через НТКУ.

— Які доходи від реклами має «Українське радіо»: за 2015 рік та за перший квартал 2016 року?

— Доходи від реклами за минулий рік склали понад 11 млн 300 тис. грн. У першому кварталі заробили поки що трохи менше 2,5 млн грн.

— Хто відповідає за збереження архівів «Українського радіо» під час реформування на Суспільне?

— На момент початку реформування наша фонотека нараховувала 170 869 годин 45 хвилин і 42 секунди фонограм. Це — результат діяльності кількох поколінь радіожурналістів, авторів, режисерів, виконавців в усіх жанрах і формах художньої творчості за 91 рік історії «Українського радіо». Наші аудіофонди — це частина історії держави. І в художньому, і в культурологічному, і в історіографічному вимірах. І кожна фонограма це і об’єкт інтелектуальної власності, і документ Національного архівного фонду.

Саме цим ми і відрізняємося від решти радіомовників, які є не продуцентами, а користувачами чужого інтелектуального продукту.

До речі, в «буремні 90-ті» ми не повторили жахливої помилки Всесоюзного радіо, хоча такі спроби мали місце, де міжнародним ділкам вдалося виокремити аудіофонди зі структури і, врешті, приватизувати її.

Власна фонотека для будь-якої радіокомпанії — це найцінніше. Я чув, що в фінансовому балансі Бі-бі-сі, яке справделиво вважається одним зі взірцевих світових мовників, співвідношення матеріальних активів до нематеріальних активів (читай — інтелектуальної власності, аудіовідеофондів) як 1 до 5!

Отут для нас і виникла найскладніша проблема, що виявилася саме в процесі реформування на суспільного мовника. В усі роки сумлінно створюючи високохудожні, часто унікальні твори та їхні аудіозаписи, ми не привчені були відповідним чином оцінювати й відображувати результати цієї діяльності у своїх економічних показниках. А вони мають бути на порядок вищі від наявних! Адже та ж унікальна фонотека оцінена зараз лише за вартістю носіїв — плівки, сd тощо!..

— Протягом останнього року відбулися значні зміни у ставленні Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. «Українське радіо» отрималоFM-частоти, яких давно домагалося. Частину ефіру ви отримали, дякуючи певним відрізкам FM-ефіру обласних ДТРК. Розкажіть, на яких частотах тепер мовлять усі три канали «Українського радіо». Чи переоформила Нацрада їм ліцензії у зв’язку з цими змінами? У який спосіб, на вашу думку, можна вирішити проблему катастрофічного зменшення частот у радіо «Промінь»?

— Насправді на останніх двох конкурсах Нацради УР отримало 24 частотних присвоєння в FM-діапазоні. Звісно, хотілося б, аби потужності сягали хоча б 1 кВт замість 0,1–0,25 кВт.

Тепер УР-1 має 136 частотних присвоєнь на FM-мовлення і, що важливо, серед них 19 обласних центрів (поки що відсутні Харків, Одеса та Івано-Франківськ). Вибудові FM-мережі 1-го каналу сприяв і перерозподіл частотного ресурсу ОДТРК для нашого з ними спільного використання: 20 годин для УР і 4 години для місцевих мовників. Наразі НТКУ займається переоформленням цих ліцензій для врахування спільної сітки мовлення.

«Промінь» (УР-2) та «Культура» (УР-3) мають у FM-діапазоні, відповідно, лише одну та вісім частот. FM-ресурс для розбудови мереж цих двох каналів відсутній і, на думку Нацради, проблема «Променя» та «Культури» може бути вирішена за рахунок впровадження цифрового мовлення.

Загалом, «Українське радіо» сьогодні поширюється так:

- СХ-діапазон — УР-1 та ВСРУ,

- УКХ-діапазон — УР-1, УР-2 УР-3,

- FM-діапазон — УР-1, (УР-2. УР-3 — обмежено),

- проводова мережа — УР-1 понад 1 млн абонентів та обмежена кількість УР-2 та УР-3,

- супутник AMOS — УР-1, УР-2, УР-3, ВСРУ,

- інтернет-мовлення — УР-1, УР-2, УР-3, ВСРУ.

— Чи мають змогу почути «Українське радіо» жителі тимчасового окупованих територій?

— «Українське радіо» можуть чути не лише на тимчасово окупованих територіях, а й далеко за межами України.

Завдяки потужним СХ-передавачам на частотах 549 кГц (Миколаїв) та 837 кГц (Таранівка, Харківської області) УР-1 приймають жителі сільських та віддалених районів, особливо на сході та півдні України. Нас чують люди, які опинилися на тимчасово окупованих територіях Донбасу та в Криму. Прийом УР-1 підтверджують із Луганська, Донецька, Керчі, Сімферополя.

Потужний СХ-передавач 1431 кГц, який транслює російськомовні програми ВСРУ, чути від Болгарії до Новосибірська.

На жаль, наявні СХ-передавачі застарілі, споживають багато електроенергії й забирають значну частину коштів на поширення програм. У майбутньому вони мають бути замінені сучасними економічними СХ-передавачами, розрахованими й на роботу в цифровому форматі.

Віднедавна організовано мовлення Першого каналу у прифронтовій зоні в FM-діапазоні: Волноваха і Костянтинівка Донецької області та Попасна і Широкий Луганської.

— Неодноразово доводилося чути докори на адресу «UA: Першого» щодо падіння їхніх рейтингів. В «Українського радіо» ситуація з рейтингом набагато краща. З чим це пов’язано, на вашу думку?

— Рейтинг має багато складових. Наприклад, не останню роль відіграє розширення FM-мережі, можливість слухачів почути «Українське радіо». Але є причини глибшого, насамперед смислового порядку. Так, один із головних наших змістовних принципів — це бути потрібним, цікавим та зрозумілим усім, незалежно від віку, освіти, інтересів. Тому ми маємо не лише історію, а й вихованого з дитинства слухача. Тож, можливо, показники рейтингу починаються, зокрема, і з дитячого та освітнього мовлення — найякіснішого, на мою думку, продукту «Українського радіо».

Попри всю світоглядну різноманітність радіоаудиторії ми намагаємося об’єднувати її навколо тих цінностей, які є важливі та близькі кожному, які «зшивають» країну. Я певен, що слухачі «Українського радіо» це відчувають.

Фото Діани Поладової