Сайт "Суспільне мовлення" публікує роботи, які увійшли у шорт-ліст номінантів на перемогу. Переможці були оголошені 6 квітня.

Усе нове – це добре забуте старе. Так одного дня вирішив Володимир Лагоцький і взявся за відновлення радіо в своєму рідному селі. А оскільки, окрім старої, недорозваленої мережі дротового радіо під руками нічого більше не було, тож взявся відновлювати її. 

За невеликий проміжок часу в с. Юшківцях  Жидачівського району що на Львівщині, мережа радіовузлів стала найбільш чисельнішою. І о, парадокс, в районі дротове мовлення повільно й стабільно занепадає (залишилось якихось 1700 абонентів на 76 тис. населення), а в Юшківцях, навпаки, розвивається. Цьогоріч сільський винахідник планує під’єднати до «брехунця» абонентів ще однієї вулиці, тож радіо лунатиме в більш як 80 оселях (у селі близько 200 дворів). 

Просто відновити дроти, щоб односельці мали змогу чути радіопрограми лише Національного радіо Володимиру Лагоцькому здалось надто буденною справою, для якої не варто було місяцями лазити по стовпах, переконувати селян не викидати радіоприймачі. Ні, він дивився значно глибше, так би мовити в корінь проблеми.

Ідея його полягала в тому, щоб: по-перше, відновити «нікому не потрібне», «морально застаріле» дротове мовлення як засіб передачі інформації; по-друге, розширити діапазон програм; по-третє, запустити власний контент (щоправда, таким словом п. Володимир ніколи не послуговувався). Ось і зародилось у Юшківцях своє власне, ні нащо не схоже досі в Україні, радіо.

Для того, щоб у приймачах односельців завжди лунали українське слово, пісні, цікаві просвітницькі програми «Українського радіо» й навіть щонедільна відправа із місцевої церкви, знадобилося небагато: супутникова антена, тюнер і мережевий підсилювач. Ось і все. Завдяки таким нехитрим речам п. Володимир ретранслює програми «Українського радіо», які виходять на fm-хвилі. Таким простим способом навіть у тих місцях, де раніше сигнал був дуже слабким, тепер без жодних перешкод із приймачів лунає чистий і якісний голос національного радіомовлення.

В ефірі до уваги слухачів найкращі програми «Українського радіо», радіо «Промінь», а в неділю та святкові дні – богослужіння з місцевої церкви, проповіді пароха о. Олега Мамчура, концерт вітань на замовлення, що, до слова, користується великим попитом серед селян. Додає до ефіру п. Володимир і програми районного радіо, щоправда для цього йому потрібно привезти із райцентру щотижневий архівний запис.

Ось таким дивним чином наскрізь збиткове для держави дротове радіо, стало для невеличкого села поступом в проукраїнський інформаційний світ і одним із простих, нехитрих способів суспільного мовлення. Адже як не крути таке сільське радіо «випускає» в ефір стовідсотково національний продукт: в ефір виходять культурно-просвітницькі, політичні, розважальні програми українського виробництва, в ефірі звучить лише українська музика. Таке радіо окрім того, що несе важливе соціальне навантаження, є важливим елементом у структурі цивільного захисту, адже є найнадійнішим засобом для оповіщення населення в час катаклізмів чи введення надзвичайного стану, що в нинішній ситуації, що розгортається у Луганській та Донецьких областях є далеко не зайвим.

Крім цього воно відповідає всім нижче наведеним критеріям суспільного радіомовлення, така собі його сільська модель:

універсальне спрямування програм, тобто для всіх громадян в однаковій мірі, незалежно від розміру їхніх доходів або приналежності до якоїсь групи (верстви) суспільства;

різноманітність і виваженість змісту, жанрів, груп глядачів та слухачів;

дистинктивність – програми громадських мовників відрізняються від програм інших мовників кращою якістю, культурно-збагачуючим змістом та високим рівнем новацій тощо;

незалежність мовників від політичного та ринкового тиску.

(з принципів громадської організації «Світова рада радіо та телебачення»).

Авторка - Оксана Франків, журналістка часопису Жидачівщини "Новий час"