У засіданні взяли участь народні депутати, представники Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, Міністерства культури, Держкомтелерадіо, Суспільного мовника, кіновиробничих компаній, громадських організацій. Учасники заходу на прикладі Суспільного розглянули воєнні злочини Росії, скоєнні на території України проти журналістів. Обговорили також, як триває реформа Суспільного та які зміни відбулися за роки повномасштабного вторгнення.

Під час розгляду першого питання до розмови долучилися керівники регіональних філій Суспільного в Харкові, Херсоні, Дніпрі, «Суспільне Донбас» — ті, що найбільше потерпають від російської агресії. Вони розповіли, як працюють і живуть медійники на лінії вогню.

«Суспільне мовлення — це найбільша медійна організація України. Думаю, що і збитків у Суспільного найбільше. Мета ТСК збігається з тематикою, якою займається і комітет, тому в нас спільні інтереси. На мою думку, важливо, особливо в комунікації з нашими колегами з інших парламентів, у адвокації, підкреслювати, що злочини проти журналістів мають системний характер. І журналісти є особливою категорією для Росії, бо це донесення правди, це фіксація воєнних злочинів. Як на початку 20-го століття захоплювали телеграф і пошту, так само й зараз окупаційні війська поводяться на тимчасово окупованих територіях, коли привласнюють медійні бренди, планують підкорення інформаційного сигналу», — сказала заступниця голови комітету гуманітарної та інформаційної політики, голова ТСК Євгенія Кравчук.

Євгенія Кравчук

«У жодній країні світу репортери не працювали за таких умов, із такою кількістю загроз. І найголовніше — вони не працювали в таких умовах роками» 

Голова наглядової ради Суспільного Світлана Остапа окреслила загальну картину злочинів Росії, внаслідок яких є постраждалі співробітники, руйнування приміщень і крадіжка майна мовника.

«На Суспільному працює близько 3700 працівників. Станом на кінець 25-го року в лавах ЗСУ несуть службу 166 працівників, серед них 11 жінок і 155 чоловіків. На жаль, четверо працівників Суспільного загинули на російсько-українській війні. Це Олексій Ольховик, Дмитро Сірик, Ірина Цибух, Кирило Полікевич. Ірина Цибух отримала звання Героя України посмертно. Ще один наш колега Василь Філімон, призваний до лав ЗСУ у 22-му році, майже чотири роки перебуває у російському полоні. За період повномасштабного вторгнення внаслідок російських обстрілів постраждало житло 17 працівників Суспільного, з них 11 випадків — у Києві, п'ять — у прифронтових регіонах і один у тиловому регіоні — Тернопільській області. У частині цих випадків обстріли призвели не лише до руйнування або пошкодження житла, а й до фізичних травм працівників від порізів уламками скла до контузії різного ступеня тяжкості», — сказала Світлана Остапа.

Вона також розповіла про два випадки, коли співробітники херсонської філії отримали тяжкі поранення через агресію російської армії. Оператор Володимир Чепинога потрапив під дронову атаку, внаслідок чого отримав перелом кістки однієї ноги, посічення осколками тканин тазу та двох ніг, опіки рук, контузію. Головний інженер «Суспільне Херсон» Вадим Хоменко підірвався на російській протипіхотній фугасній міні «Пелюстка», отримавши вибухову травму й уламкове поранення ноги.

«Унаслідок військової агресії Росії пошкоджено 24 об’єкти нерухомого майна Суспільного в дев'яти регіонах. Згідно з кошторисною документацією щодо поточного ремонту для усунення виявлених пошкоджень і руйнувань унаслідок військової агресії Росії за період з 2022 по 2024 рік розмір ушкоджень нерухомого майна АТ "НСТУ" становить 24 млн грн. Упродовж 2025 року було суттєво пошкоджено будівлі в Херсоні та Дніпрі. Наразі є кілька десятків кримінальних проваджень, відкритих за пошкоджене або знищене майно Суспільного. Зокрема, в Луганській, Донецькій, Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській, Харківській, Житомирській, Полтавській областях і місті Київ. Це пошкоджені внаслідок бойових дій та обстрілів приміщення, автомобілі, обладнання, вкрадені авто та техніка», — розповіла Світлана Остапа.

Шеф-редактор «Суспільне Харків» В'ячеслав Мавричев, долучившись до заходу з допомогою відеозв’язку, розповів про реалії роботи журналістів в умовах війни.

«Робочі зміни у нашому місті починаються з повідомлення: "Слав, прилетіло у мій двір, вікон немає, я з подряпинами. Але все окей, працюю, знімаю». У нас удома біля вхідних дверей стоять броніки, каски, зарядки для акумуляторів, адже щоночі, коли у місті лунають вибухи, коли люди йдуть у коридори, щоб хоч трішечки доспати перед роботою, наша робота вже почалася. Ми маємо 10 хвилин на те, щоб зібратися і рушати за пожежними машинами та швидкими. Усе це для того, щоб зафіксувати й показати країні та світу наслідки російських воєнних злочинів. Репортери у прифронтових регіонах приїжджають на місця влучань одночасно з екстреними службами, іноді раніше. І тоді ми ще й допомагаємо постраждалим, адже всі у нас навчені тактичної медицини», — розповів В'ячеслав Мавричев.

Він сказав, що робота в прифронтових регіонах, коли постійно доводиться стикатися з наслідками війни, руйнуваннями та горем людей, накладає свій відбиток на морально-психологічний стан медійників.

«За моїми спостереженнями, 3/4 людей у локальних редакціях — не тільки Суспільного, а загалом у регіональних локальних редакціях у прифронтових регіонах, — пішли з професії взагалі. За цивільних часів у регіонах доводилося висвітлювати одну-дві масштабні трагедії на рік, а нины кожна редакція у прифронтових регіонах мусить висвітлювати по кілька трагедій не за рік, а на добу, тому що прилітає по кілька разів на день. У жодній країні світу репортери не працювали за таких умов, з такою кількістю, різноманітністю та щільністю загроз. І найголовніше — вони не працювали в таких умовах роками. Ми адаптувалися, виснажені, випалені, це правда, але з чітким усвідомленням, що чим довше ми лишаємося в строю, чим довше ми залишаємося ефективними, тим більше користі ми можемо принести своїй країні. За цей час на Суспільному ми створили власні протоколи безпеки. Ми з нуля прописали алгоритми, як працювати цілими редакціями в містах під обстрілами, й готові насправді ділитися цими напрацюваннями з партнерами в інших країнах», — говорить В'ячеслав Мавричев.

Менеджерка «Суспільне Дніпро» Катерина Лисюк розповіла про низку «прильотів» по будівлі філії, зокрема про той, що стався в ніч з 17 на 18 листопада 2025 року. Тоді приміщення було практично знищено.

«Буквально за 15 хвилин до прильоту звідти вийшли співробітники філії, які затрималися, виконуючи свої безпосередні обов'язки. Атака тривала рівно годину. Влучання було по всій території, загалом влучив у нас 21 шахед. З них 13 — у будівлю. Будівля складається з двох частин. Одна частина - частково обвалений повністю дах, інша частина - розбита повністю. Там близько 10 прямих влучань. Співробітники -  водії, інженери, журналісти -  з іншого кінця міста, попри небезпеку, їхали в філію, тому що для кожного з нас «Суспільне Дніпро» - це другий дім. І вони їхали до себе додому подивитися, що там, і що можна врятувати. Горіло все. В нас повністю вигорів перший і другий поверх основної будівлі. Прибудова повністю вигоріла. На даний момент ми маємо тільки орієнтовні цифри збитків матеріальних цінностей – це 36 млн грн. Але найголовніше, що ніхто з наших співробітників не постраждав», - сказала Катерина Лисюк.

Менеджер «Суспільне Херсон» Михайло Сваричевський розповів як філія та співробітники пережили окупацію, а також про те як працюють нині в умовах, коли росіяни щодня обстрілюють місто та ведуть дронові атаки на його мешканців.

«На сьогоднішній день в нас в місті працює близько 40% нашого трудового колективу і працюють вони ж знову ж таки в обставинах, коли 24/7 місто знаходиться під обстрілами як дронів, так і іншого артилерійського озброєння. І доводиться в таких умовах працювати вахтовим методом, тобто ми знаходимось в підвальному приміщенні, близько контактуємо з військовими, правоохоронцями, і оцінюючи ситуацію через певні детектори дронів, здійснюємо певну вилазку, записуємо людей і миттєво намагаємось повернутися до нашого підвального приміщення, оскільки перебування в будь-якій частині міста це великий ризик для власного життя. Тобто в будь-який момент може прилетіти, оскільки ворог знаходиться всього-на-всього просто через річку і відстань досить коротка. На жаль, гарантії безпеки як для наших працівників, так і для будь-якого цивільного, хто там проживає, на сьогодні немає», - розповів Михайло Сваричевський.

Головний редактор «Суспільне Донбас» Андрій Крамченков наголосив, що половина співробітників філії – це люди, які двічі втрачали дім.

«Вони втекли від війни, оселилися в Сіверськодонецьку, влізли в борги, купили там квартири, і вимушені були в 2022 тікати знову, кидаючи все. У нас філія в Сіверськодонецьку захоплена ворогом. Офіс, в який ми переїхали, і де нас перехопив тил, до «Суспільне Дніпро», атакований 15 шахедами. Я був свідком цієї атаки,  живу в 500 м за броньованими дверима, чуючи кожен з цих шахедів і уламки, які падають мені на дах будинку. В мене люди, які переїхали з Донеччини, і вони працюють у відповідному моральному стані. Троє кореспонденток, які постійно знімають війну, втративши дім, маючи родичів в окупації. Але ми продовжуємо забезпечувати для нашого глядача контент з прифронтових регіонів», - розповів Андрій Крамченков.

Він зазначив, що наразі нагальним питанням в їх роботі є безпекові моменти.

«Для нас найбільші зараз складнощі в роботі створює те, що росіяни навчилися ударними FPV квадрокоптерами бити на велику відстань. І це насправді найбільш страшне, що є на фронті, бо оператор ударного FPV квадрокоптера тебе бачить. І навіть, якщо у тебе якась потужна машина і ти можеш їхати 200 км/год, то переслідування автомобіля і квадрокоптером означає те, що ти рано чи пізно вчиниш помилку як водій і розіб'єшся, втративши машину і засоби для евакуації. Протидіяти цим загрозам можна декількома способами. Це броньовані автомобілі, яких в компанії рівно один і той їй не належить, а в лізингу, який ми використовуємо. Другий спосіб - це засоби радіоелектронної боротьби, який Суспільне не може купувати легально, не існує способу. Третій спосіб - це засоби радіоелектронної розвідки, тобто детектори дронів з перехопленням відеосигналу. І ми теж не дуже маємо легальні способи їх купувати. Четвертий спосіб  - це дробовики у людей, які мають навичку ними користуватися. І тут у мене до вас звернення, як до законодавців. Є конфлікт. Як громадянин, я маю право купити собі особисту зброю і захищати своє життя, але як журналіст я не маю права взяти її в руки, коли на зйомці», - звернувся до присутніх Андрій Крамченков.

Учасники виїзного засідання профільного комітету ВРУ та ТСК на Суспільному 

«Велика розкіш зараз мати стабільність в розумінні ролі Суспільного» 

Друге питання порядку денного засідання стосувалось роботи Суспільного мовлення під час повномасштабного вторгнення, зокрема того що змінила «велика війна»  та як триває реформа.

Голова комітету гуманітарної та інформполітики Микита Потураєв розповів про законодавчі зміни, зокрема  імплементацію European Media Freedom Act та Digital Services Act, які українське законодавство має запровадити до грудня цього року.

«В European Media Freedom Act  є розділи, які присвячені конкретно покращенню умов роботи національних суспільних мовників. Це, відповідно, наша спільна зона інтересу.  Разом з комітетом цифрової трансформації і Міністерством цифрової трансформації так само до грудня має бути запроваджений Digital Services Act, де дуже багато всього про соціальні платформи, соціальні медіа. Теж всіх нас стосується, тому що ми користувачі. І суспільний користувач, і має свої, так би мовити, платформи на цих платформах. Тому теж треба буде стежити, щоб інтереси українських медіа були надійно захищені», - розповів Микита Потураєв.

Микита Потураєв 

Голова комітету свободи слова Ярослав Юрчишин акцентував увагу присутніх, що засідання проходить у день, коли парламентарі прийняли закон про хвилину мовчання, який був ініційований журналісткою Суспільного Іриною Цибух.

«Мені дуже сподобалася оця стратегічна ціль Суспільного стати джерелом верифікованної інформації. Нам дуже важливо, щоби в людей сформувалася звичка перевіряти інформацію в наш  хайповий період,  маючи таке джерело. Тому ми максимально відкриті до подальшої співпраці, як по Суспільному і потребах Суспільного, так і, в принципі, по гуманітарній культурній політиці, бо як би там не було, але будь-яка культурна політика потребує ефективного поширення, ефективне поширення - це точно одна з цілей і завдань Суспільного мовника. Нам справді є велика зараз розкіш мати стабільність в розумінні ролі Суспільного і, незважаючи на стабільні різного роду атаки на Суспільне з різних сторін, нам їх спільно вдається відбивати і захищати», - сказав Ярослав Юрчишин.

Світлана Остапа та Ярослав Юрчишин 

У свою чергу голова правління Суспільного мовлення Микола Чернотицький розповів про досягнення мовника, плани на майбутнє та цілі, які перед собою ставить. Зокрема, він розповів, що пріоритетами у 2025 році були визначенні новини та дитячий контент.

«У  цьому році ми добудували гіперлокальну мережу і додали до неї 44 нових кореспондентів, які працюють на локальному рівні. Ми запустили першу цифрову платформу для дітей з безпечним україномовним контентом «Бробакс». 35% українців, відповідно до дослідження,  декларують, що вони щотижня споживають новини Суспільного на одній із платформ. При цьому рівень довіри до новин - 79%. Ми традиційно входимо до «білого списку» прозорих медіа за результатами моніторингу ІМІ. І в минулому році ми досягнули нашим основним YouTube каналом «Суспільні Новини» мільйона підписок на YouTube платформі і 14 наших філій перетнули 100 000 підписників», - розповів Микола Чернотицький.

Микола Чернотицький 

Він також розповів про цілі Суспільного на наступні чотири роки, які були затверджені наглядовою радою мовника.

«Ціль перша - роль Суспільного як провідного джерела перевіреної інформації. Ціль друга - розширення можливості для розвитку компанії та медійної індустрії. Ми маємо поглибити залучення різноманітних  платформ, посилити технічний потенціал. Маємо досягти стану фінансової стійкості та незалежності. Постійно створюємо середовище для забезпечення роботи та розвитку персоналу», - розповів Микола Чернотицький.

Членкиня Нацради телебачення та радіомовлення Тетяна Руденко відзначила успішну роботу Суспільного мовника у розвитку дитячого контенту, зокрема створення першої цифрової платформи «Бробакс», яку було зареєстровано Національною радою. Також вона подякувала АТ «НСТУ» за підтримку ініціативи медіарегулятора – довгострокової програми «Компетентні медіа – демократичне і толерантне суспільство» та активну участь у розробці критеріїв та кодексів створення і поширення інформації в органах спільного регулювання.

«Упродовж минулого року Національна рада забезпечувала системну інституційну підтримку Суспільного мовника, заохотивши зусилля на оновленні наглядової ради АТ НСТУ, а також на розширенні доступу громадян до суспільного контенту в умовах воєнного стану. Значну увагу було приділено розвитку мереж Суспільного мовлення в прифронтових і прикордонних регіонах та територіях з потенційно підвищеним впливом російського ворожого мовлення. Станом на кінець 2025 року АТ НСТУ мало 47 дозволів на тимчасове радіомовлення, що забезпечують мовлення в 34 населених пунктах із особливим режимом мовлення. Станом на сьогодні в роботі перебувають замовлення Національної ради для прорахунку 10 частотних присвоєнь для розширення ефірних мереж Суспільного мовлення, здійснені у попередні періоди», - розповіла Тетяна Руденко.

Членкиня Нацради Тетяна Руденко 

Вона також нагадала, що необхідно усунути колізії в законах «Про суспільні медіа України» і «Про медіа» в частині сплати ліцензійного збору та конкурсної гарантії АТ «НСТУ». Мовник не позбавлений можливості брати участь у конкурсах, але, зважаючи на цю колізію, із 2024 року не змагався за частоти на конкурсах, які проводила Національна рада. Це унеможливлює розвиток мереж Суспільного. Необхідні зміни до законодавства уже готові і зареєстровані в парламенті, ухвалені в першому читанні.

Заступниця міністерки культури України з питань європейської інтеграції Наталія Мовшович зауважила, що «Суспільне під час повномасштабної війни не просто медіа, це елемент інформаційної безпеки держави».

«Суспільний мовник має й унікальну інфраструктуру, і відповідно і довіру, що дозволяє йому доносити перевірену інформацію до великої кількості людей. У наш час важливо, щоб держава могла комунікувати з громадянами прямо, чесно і відповідально. Хочу наголосити, що для міністерства одним з ключових пріоритетів залишається забезпечення стабільного функціонування Суспільного та розвитку його мереж мовлення. Це є стратегічним завданням, яке зафіксовано у Стратегії інформаційної безпеки України.  Міністерство культури та уряд в цілому продовжують підтримувати Суспільне і послідовно відстоювати недопущення будь-якого фінансово-політичного чи іншого тиску на НСТУ, оскільки це є фундаментом демократичної держави», - сказала Наталя Мовшович.

Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко зазначив, що навіть в умовах війни реформа Суспільного продовжується, відбувається модернізація контенту, управління та технологій. Разом з цим він звернув увагу присутніх на кількох викликах, з якими зіштовхнулась компанія, серед яких затримка у виплаті заробітної плати співробітникам на початку цього року.

«У січні ми стикнулись з дуже серйозною кризою у виконанні бюджетної програми. Це було пов'язано з тим, що тільки 19 січня нам уряд передав ряд бюджетних програм від Міністерства культури. Щоб провести всі бюрократичні процедури, це і порядки використання коштів, паспортів і так дальше, іде, як правило, півтора-два місяці. Ми провели це за два тижні, але в січні були затримки з виплатою зарплати у Суспільного і по всій нашій системі. Зараз це питання вирішено, всі оплати проведені. Ми очікуємо з дня на день затвердження паспорту бюджетної програми, що дозволить далі вже до кінця року працювати стабільно, спокійно без всяких проблем в частині бюджетного фінансування», - розповів Олег Наливайко.

Окремим напрямом роботи Суспільного, про який йшла мова під час виїзного засідання, була копродукція.

У 2024 році департамент зовнішнього виробництва та копродукції Суспільного вперше провів копродукційний мистецький конкурс, де було визначено переможців, з якими буде підписано договори копродукції у трьох проєктах. Це фільм «Машина часу. Майдан» ТОВ «Вавилон 13 Продакшин» (Україна), TrimaFilm (Німеччина); фільм «Королеви радості» ТОВ «Маланка Студіоз» (Україна) Arte Geie (Франція), Films & Chips (Чехія), Les Steppes (Франція); фільм «Куба і Аляска» ТОВ «2Брейв продакшнс» (Україна), Tag Film (Франція), Clin D'oeil (Бельгія), Arte Geie (Франція). «Королеви радості» та «Куба і Аляска» вже вийшли в прокат та мають фестивальну історію.

Продюсерка Ольга Брегман, співзасновниця кіновиробничої компанії «2Брейв продакшнс», яка у копродукції з Суспільним працювала над створенням стрічки «Куба і Аляска», доєдналась до заходу за допомогою відеозв’язку з Франції, де якраз презентує стрічку.

«Фільм успішно пройшов і в кінотеатрах, і на Суспільному, і зараз на Digital платформах Суспільного. Це унікальний копродукційний проєкт, який створено повністю за кошти європейських мовників, Суспільного та «Єврімаж». У нас був  прокат в Бельгії та Україні. В Україні це 10 000 глядачів, які подивились в кінотеатрах. В Бельгії 4500 глядачів. Зараз, ми ведемо також перемовини, можливо, восени фільм вийде в прокаті у Франції. Це допомагає копродукційним проєктам сьогодні говорити з європейськими глядачами і поширювати українські наративи. Такі проєкти робляться довго. Цей проєкт створювався більше трьох років. Мені здається, дуже важливо, щоб таких проєктів ставало більше. І  можливостей для копродукції  з Суспільним мовником має бути більше», - сказала Ольга Брегман.

Кінорежисер, засновник об’єднання документалістів «Вавилон 13» Володимир Тихий нині працює над створенням фільму «Машина часу. Майдан». Він розповів, що співпраця з Суспільним почалась ще до того як воно стало Суспільним, з 2014 року – фільм «Сильніше ніж зброя».

«З  огляду на те, що ми тут зібралися загалом з такою темою, як  злочини проти преси - це якраз фраза, яка виникла, коли два хлопці наші кінооператори і режисери знімали захоплення Криму. По суті, це їх викрали в Сімферополі, їх там били, катували, поламали ребра. Один з епізодів  був колись з пістолетом. Працівник саме російських спецслужб тикав пістолет Славі Пілунському і казав: "Що, чувак? Ти думаєш, що ти з камерою і камера - це сильніше, ніж оцей пістолет?» Людина з камерою - це ціль значно цікавіша, ніж людина з автоматом на полі бою для росіян. Але тим не менш, ми працювали, працювали дуже плідно», - розповів Володимир Тихий.

Він додав, що вдячний Суспільному за можливості. «Нам дуже цікаво працювати з внутрішньою аудиторією, тому що це дуже важливо. І Суспільне дає цей майданчик. Це велика вдача всього медійного простору України, що в нас є справжній суспільний мовник», - сказав Володимир Тихий.

Фото: Суспільне

Матеріал створено за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР «Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Детектор медіа» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР  «Єднання».