Торік ми писали детальні огляди кожного національного відбору того сезону «Євробачення». Цього року в більшості відборів був такий же формат із мінімальними змінами, хоча у деяких були й суттєві зміни. Кілька країн повернулися до відкритого відбору або створили нові відбіркові шоу. У нас ще буде нагода розповісти про ці деталі, однак цього разу ми розкажемо про інше. Якщо кілька тижнів тому ми розповідали про найдивніші виступи відборів на «Євробачення» цьогоріч, то цього разу ми покажемо вам найкращі пісні з відборів, які точно варті вашої уваги.

У цьому огляді також не буде пісень, які перемогли у нацвідборах — лише ті пісні, на прикладі яких можна зрозуміти, яку чудову музику ви втрачаєте, не стежачи за відборами на конкурс.

Огляд є суб’єктивним і відображає винятково погляд автора. Пісні у ньому розташовані у хронологічному порядку проведення відборів.

Ardit Çuni — Amane (Албанія)

На албанському музичному ринку й особливо на їхньому нацвідборі доволі типово бачити саме жінок із танцювальними запальними треками, прикладом чому є друге місце цього відбору. Однак до FiK (скорочена абревіатура назви відбору) нарешті дійшли й чоловіки із запальною музикою та масштабними постановками. Ардіт очевидно надихався, наприклад, представником Швейцарії на конкурсі 2019 року, але на відміну від тієї пісні, композиція Ардіта має більш етнічне звучання та набула додаткової потужності в оркестровому аранжуванні. Ця пісня варта уваги та була однією з фан-фавориток. Прикро, що виконавець відреагував на результати конкурсу недостатньо чемно, звинувачуючи фанатів «Євробачення» у своєму програші та ображаючи переможців відбору. Тому доводиться дивитися цей виступ зі змішаними відчуттями. Ну хоч добре, що не відзначився у кримінальних справах, як низка учасників албанського відбору з року в рік.

Katy Rain — Timpul (Молдова)

Прикро, що Молдова відмовилася від участі у цьогорічному «Євробаченні», бо варіанти у неї точно були. Зокрема, на відборі було кілька пісень, які за умови додаткового допрацювання (що, до речі, є доволі типовим для Молдови, тому і не надто достеменно зрозуміло, чому молдовський мовник ухвалив таке драматичне рішення) мали потенціал засяяти на конкурсі у Базелі. І ця — одна з них. Так, вона подекуди сира, але точно вирізняться на фоні попередніх спроб виконавиці й інших композицій відбору. Пісня вдало створює потрібну атмосферу і має потенціал. Шкода, що ми цього так і не побачимо.

У Молдові зверніть також увагу на: Bacho X Carnival Brain — Semafoare. Головний фаворит відбору, у перемозі якого були впевнені в Молдові та за її межами. На ютубі можна знайти відео, де під живе виконання цієї пісні зал божеволіє, однак трекові в цілому не вистачає певного лоску та фіналізованого звучання. Попри це, вона все одно варта уваги.

Luzac — Je Danse (Люксембург)

Цьогоріч на люксембурзькому відборі точно було більше музичного ризику, хоч і доволі прорахованого. На LSC перемогла теж не надто оригінальна пісня, яка від цього не стала гіршою. Однак точно найбільш ризикованим у музичному плані був франкомовний трек Люзака, навіть попри те, що його написали автори переможної пісні торішнього «Євробачення» на схожому авторському таборі. У треку є певні ходи The Code, втім Je Danse вирізняє агресивне електронне звучання у поєднанні зі спокійними куплетами та хоровим бек-вокалом у приспівах. Це точно мало б потенціал, але не з тим виступом, який ми побачили на відборі та через який, імовірно, ми й не почуємо цю пісню у Базелі. Крім того, виникло відчуття, що виконавцю було некомфортно в усьому цьому антуражі, і концепція виступу так і залишилась незрозумілою. Можливо, наступного року в Люзака буде більше впевненості та наснаги.

У Люксембурзі зверніть також увагу на: Rhythmic Soulwave — Stronger. Цікава робота у жанрі соулу та спроба створити трек для нової Бондіани, якій теж не вистачає певної завершеності. Також не надто зрозуміло, чому концепт постановки крутиться навколо блакитних метеликів, але пісні це не надто заважає.

Xannova Xan — Play It! (Греція)

Зрозуміло, що хочеться бачити на «Євробаченні» якісну музику. Але якісними можуть бути й звичайні поп-пісні, написані шведськими авторами, які написали ледь не половину всіх пісень усіх відборів. У фанатів були інші фаворити, про яких ми поговоримо пізніше, але у цієї пісні все ж найбільш завершений вигляд і найбільший потенціал для виступу наживо у порівнянні з іншими. Виконавиця (яка, до речі, представляла Грецію на «Дитячому Євробачення» аж у 2005 році) на відмінно впоралася з цією композицією та додала в неї трохи життя. Звісно, трек переможниці відбору є більш альтернативним, однак усі ми іноді хочемо потанцювати під прості тексти та мелодії.

У Греції зверніть також увагу на:

• Barbz — Sirens. Доволі нетипова для грецького музичного ринку пісня, яка по суті є стандартним європейським радіохітом. Однак усе ж їй не вистачає певної динаміки та (знову) завершеності.
• Evangelia — Vale. Головна фаворитка відбору, яка виконала футбольний гімн із цікавою зміною темпу заради грецького традиційного танцю. Відчувається те, що при написанні надихалися торішньою заявкою Греції, але трек дещо програє іншим композиціям виконавиці, які (за її словами) вона відправляла на розгляд грецькому мовнику, коли він обирав представника без відкритого відбору.

Eva Pavli — Niti (Словенія)

Коли представили пісні словенського відбору, було відчуття певного розчарування, бо раніше на ЕМА щороку було багато цікавих пісень. Однак із часом (особливо завдяки виступам наживо) кілька треків розкрилися по-новому. Фанати не звернули достатньо уваги на пісню Єви Павлі, а мали б — цікава інтерпретація поп-опери у дещо альтернативному звучанні, яке захоплює та розкручується у доволі динамічний спосіб. З усіх пісень відбору ця звучить найбільш цікавою та збалансованою, бо в інших є хоча б один елемент, який погіршує їхнє сприйняття.

У Словенії зверніть також увагу на:

• Jon Vitezič — Vse ti dam. Словенська версія треків The Weeknd, що звучить доволі хітово й актуально. Ідея постановки також була вдалою, однак саме у самому живому виконанні цій пісні чогось не вистачило для того, щоб засяяти на повну — можливо, справа у балансі гучності вокалу Йона та аранжування.
• Žan Videc — Pusti da gori. На перший погляд, не надто примітна пісня, але щось у ній усе ж є. Мені особливо подобається приспів та аранжування з живих інструментів, дуже стильний трек. Доволі прикро, що на нього не звернули достатньо уваги, чи то через зовнішність виконавця (у деяких єврофанів є і такий критерій оцінки), чи то конкуренцію з відомішими для фанів іменами.
• July Jones — New Religion. Авторка кількох хітів k-pop-гуртів дуже хоче представити Словенію на «Євробаченні», тому вкотре прийшла на нацвідбір, через що з моменту оголошення списку учасників стала його головною фавориткою серед фанів. Її попередня спроба Girls Can Do Anything мені подобалася набагато більше, однак якщо на перший погляд цьогорічна заявка артистки не надто сильно вразила, наживо вона розкрилась однозначно краще. Найкращими моментами цієї пісні є частини із мелодією з інтро до пісні. Натомість псує трек для мене шматок, що починається зі слів one touch — він якось узагалі не вписується у цю пісню. Але це все одно гарна спроба і я сподіваюся, що друге місце цьогоріч не змусить виконавицю здатися.

Stefanie Callebaut — Gloria (Бельгія)

У минулому тексті не було згадок про бельгійський відбір Eurosong, бо у ньому не було дивних чи шалених пісень. До нього країна повернулася через те, що цьогоріч участю Бельгії на конкурсі займається фламандський мовник VRT (вони чергуються з року в рік), для якого новий формат нацвідбору став успіхом. Його особливо не змінювали у порівнянні з 2023 роком. Для участі було відібрано вісім виконавців, а сам конкурс почався з двох наперед записаних шоу без голосування. У кожному з них чотири з восьми артистів представляли свою конкурсну пісню наживо без жодної постановки й кавер-версію пісні з «Євробачення» минулих років. У фіналі, що вже транслювався у прямому ефірі, всі учасники відбору виконали свої пісні наживо, однак із постановками. Переможця обирали голосуванням експертного журі та глядачів за пропорцією 50 на 50. Узагалі, досвід бельгійців доволі цікавий для нас. Думаю, що НСТУ варто було б узяти на озброєння ідею презентації пісень у схожому форматі, хоча б у рамках голосування за додаткове місце у фіналі. Набагато доречнішим, об’єктивнішим і справедливішим є голосування за пісню, виконану наживо.

Усі пісні на цьогорічному бельгійському відборі були як мінімум непоганими, однак що сталося з постановками? Майже всі були якимись дивними ідеями, які ще й було недостатньо добре реалізовано. Єдиними двома прикладами вдалих виступів (не йдеться про  живе виконання) були переможний і виступ із піснею, про яку йдеться у цьому шматку (бо там фактично не було номеру). Легенда світової альтернативної музики взяла участь у нацвідборі з доволі проникливою, глибокою та нетиповою для «Євробачення» останніх років баладою з незвичним вокальним дизайном. Так, це точно музика не для всіх і цю пісню треба прослухати мінімум кілька разів для того, щоб її зрозуміти, але це точно того варте. На «Євробаченні» 2010—2022 років вона точно мала б гарний потенціал на самому конкурсі, однак через те, що з 2023 журі не голосує у півфіналах, ймовірно, цей ризик не виправдав би себе.

У Бельгії зверніть також увагу на:

• Leez — Perfectly Imperfect. Пісня, яка несподівано для всіх посіла друге місце на відборі. На перший погляд — нічого особливого, але це доволі якісно та добре зроблена поп-пісня, яка добре вписується у сучасне «Євробачення». Фани добре оцінили ідею постановки, але мені навпаки хотілося б чогось кардинально іншого для цієї пісні, можливо, чогось більш повітряного.
• Le Manou — Fille à papa. Трек, який після презентації усіх пісень був одним із головних фаворитів, але у підсумку посів останнє місце на відборі через доволі дивний виступ (хоча у порівнянні з деякими іншими він виглядав доволі логічно). Франкомовна хітова хаус-пісня, яка добре відображає сучасні тренди бельгійського музичного ринку. Це гарно б вирізнялося на фоні інших учасників, якби потрапило до Базеля.
• Mentissa — Désolée. Одна з головних хітмейкерок Бельгії зараз, через участь у відборі якої Бельгія певний час була першою у букмекерських ставках. Її вважали переможницею відбору і ця франкомовна хітова пісня з ретро-відтінком не надто цьому завадила. Однак уже під час презентації пісні стала наочною одна проблема — для цієї пісні дуже складно вигадати адекватний номер, який би й вокалу не заважав, і не був би надто статичним, але водночас і не надто хаотичним. На жаль, виступ у фіналі відбору підтвердив ці побоювання — в ідеї постановки було креативне зерно, але воно не проросло. Також мене дратує те, що коли слухаєш цю пісню у навушниках, то чути, що в якомусь моменті у фінальній версії забули прибрати зайві інструменти й там починається якась мішанина у звуку, що прийнятно для деяких треків, але не для цього, оскільки він сам по собі надто вилизаний і радійний.

David Afonso — Amor barato (Іспанія)

Benidorm Fest цього року мав цікавішу та різноманітнішу підбірку пісень, ніж торік. Можливо через те, що на цьогорічному відборі було більше іспанської музики, яка зазвичай не вписується у рамки «Євробачення», які стали тіснішими за останні два роки. І що головне, цього року було більше виконавців, які здатні виконати свою пісню наживо! Давід точно є одним із них.

Як пишуть іспанці у коментарях до його виступу на відборі, виконавець не був надто відомим у своїй країні до участі у конкурсі. Лише цим я можу пояснити те, що він, на жаль, навіть не пройшов до фіналу відбору, бо як пісня, так і живе її виконання вкупі з постановкою були надзвичайно чудовими. На Benidorm Fest повернулась бачата, але у сучаснішому форматі - знову ж, це музика не для всіх, але вона, як і ця пісня, точно заслуговує на більшу кількість уваги. Дуже гідна робота — Давиду точно варто повернутися на відбір у майбутньому.

В Іспанії зверніть також увагу на:

• Lachispa — Hartita de llorar. Одна з головних фавориток конкурсу після презентації студійних версій усіх пісень відбору. Доволі амбітна сучасна інтерпретація іспанського фолку, яка вимагає надзвичайного вокалу, бо пісня побудована на контрасті між тихим фальцетним і дуже гучним фолковим вокалом, який дуже легко може перетворитися наживо у нестерпний крик. Ці побоювання чутно у студійному записі, але, на жаль, вони справдились у півфінальному виступі. У фіналі відбору виконавиця виправилась і дуже добре виконала цю пісню, але було вже пізно, оскільки заявку списали з рахунків ще й через недостатньо динамічну та дуже статичну постановку. Втім я раджу все ж звернути увагу на цю пісню у студійному запису — це дуже театралізована музика, прослуховування якої перетворюється на унікальний досвід через усі ті деталі, які можна почути в продакшні.
• Daniela Blasco — Uh nana. Пісня, яка звучить як дуже бліда копія пісні Бейонсе Crazy In Love, у якій раптово наприкінці вирішили пришвидшити темп. Однак виступ наживо точно покращив сприйняття цієї пісні та показав, що низка звукових рішень, які викликають багато питань під час прослуховування студійної версії, є виправданими задля живого виконання. Навіть попри те, що видно, що команді артистки не дає спокою слава Чанель, яка здобула «бронзу», представляючи Іспанію на конкурсі 2022 року та те, що артистка або ледь підспівує записаному бек-вокалу, або взагалі мовчить у низці частин пісні. Однак кадри з піротехнікою наприкінці виступу точно є найкращим моментом усього відбору цьогоріч.
• Mel Ömana — I'm a Queen. Пісня, на яку спочатку взагалі ніхто не ставив, але яка дуже добре розкрилась у виступі наживо. Її доволі складно описати словами, бо вона поєднує у собі дуже різні елементи іспанського попу. Єдине, що мені не надто зрозуміло — це кольори вбрань виконавиці та балету у поєднанні з кольорами оформлення виступу (якщо вже сильно чіплятися до деталей). Передостанній вокаліз у виступі є ледь не одним із найкращих вокальних моментів цього сезону відборів.
• Celine Van Heel — La casa. Моя улюблена пісня з цьогорічного іспанського відбору — есенція іспанської бачати, від якої хочеться жити та яка створює настрій літнього свята. На «Євробаченні» дуже не вистачає такої музики і є підозра, що цей жанр міг би посісти дуже гарну позицію на самому конкурсі. Мені подобається постановка, але, на жаль, виконання наживо не залишило цій чудовій пісні шансів — за словами іспанців, це ледь не перший виступ виконавиці на такій сцені в житті, й це чутно. У цьому також чути й потенціал, але чи то через надмірне хвилювання, чи через технічні проблеми Селін майже всю пісню проспівала повз тональності. Сподіваюся, що артистка ще повернеться на сцену Бенідорма, особливо з огляду на те, що якщо вірити місцевим у коментарях під цим виступом на ютубі, текст пісні теж має особливий сенс. Зокрема, він є своєрідним коментарем на гендерні ролі та майновий розрив (!) у іспанському суспільстві, у якому чоловіки мають більше влади у стосунках, якою вони зловживають. Однак у цій пісні саме жінка запрошує свого хлопця до себе додому, що інтерпретують як злам стереотипів. Ось саме за такі речі я і люблю нацвідбори на «Євробачення».

Bobbi Arlo — Powerplay (Ірландія)

Після того як торік Ірландія здобула тріумф саме з альтернативною музикою, очікувалося, що на ірландському відборі з’явиться саме більше цього жанру. У певному сенсі так і сталося, якщо вважати деякі пісні з попереднього огляду представниками цієї категорії. Однак точно найвдалішою представницею альтернативи в ірландському Eurosong 2025 є саме ця пісня, що вдало поєднує у собі електропоп, альтернативу та певні гіперпопові впливи. За своїм настроєм пісня перебуває на території торішньої ірландської заявки й трішки повторила її долю. Річ у тім, що технічні можливості ірландського відбору не дозволяють подібним пісням вдало розкритися на повну через обмежений бюджет мовника, що сталося і з торішньою Doomsday Blue. Утім, тоді потенціал цієї пісні все ж був більш помітний попри не надто переконливий виступ на відборі — пісню дошліфували, а постановка у Мальме була у підсумку ледь не найкращою того року. Боббі чи то через хворобу, чи то через технічні налаштування сцени відбору теж не змогла розкрити свою пісню достатньою мірою попри її першочерговий потенціал до вдалого доопрацювання. Цей потенціал також не побачили й члени журі відбору, надавши перевагу простій пісеньці про собаку Лайку, яку (звісно ж) легше втілити в таких умовах, через що вона об’єктивно виглядала переконливіше. На результати відбору Боббі відреагувала доволі цікаво, порівнюючи себе з »Charli XCX у світі, де всі хочуть бачити багато версій Адель» (я б не назвав це порівняння аж таким віддаленим і дивним, враховуючи те, що у музиці Боббі дійсно чутно певні впливи Чарлі). Тому, можливо, у словах виконавиці і є певний сенс. Але я щиро сподіваюся, що Боббі повернеться на ірландський відбір і не триматиме образу на обставини надто довго, бо хотілося б, щоб такої музики було більше на «Євробаченні». Ще й якщо враховувати докази того, що вона може бути успішною на самому конкурсі.

Абіє — «Дім» (Україна)

Абіє розширила свій меседж щодо гендерного насилля як у листівці перед виступом, так і у виступі перед коментарями журі. Попри деякі вокальні труднощі (ймовірно через хвилювання), це — найбільш цілісний виступ серед усіх. Постановка тут напрочуд розкрила пісню та була динамічною, особливо на фоні всіх тих недокручених і недопрацьованих ідей виступів, які ми побачили майже в усіх учасників конкурсу. Тут також видно продуману роботу камер. За своїм настроєм і виглядом номер трішки нагадав виступ торішньої представниці Португалії на головному «Євробаченні», але це дуже гарне порівняння. Прикро, що судді оцінили це лише на 2 бали (не знаю чому, бо адекватних пояснень в ефірі так і не було). В Абіє дуже великий потенціал і якщо вона хоче, то зможе сміливо повернутись на Нацвідбір і перемогти на ньому.

Nelli Matula — Hitaammin hautaan (Фінляндія)

Я вражений підходом фінського мовника до свого нацвідбору з назвою Uuden Musiikin Kilpailu (UMK). Щороку це шоу стає все кращим і кращим, а рівень пісень тепер якщо і на одну соту відсотка програє торішнім, то тепер підсилюється виступами наживо, з чим раніше були проблеми. Все тому, що на горизонті режисерів-постановників екосистеми «Євробачення» з’явилася свіжа кров, а саме — Sergio Jaen, який і створив феноменальний виступ Ірландії у Мальме. З огляду на цей тріумф, фінський суспільний мовник YLE зміг зробити Серхіо головним режисером-постановником усіх виступів відбору — і зміни доволі помітні. Якщо після презентації конкурсних пісень виникало враження, що золота ера UMK добігла свого логічного завершення, живе шоу довело зворотне. Навіть найбільш непримітна пісня всього відбору не заважала та була гідно представлена. Попри те, що головна фаворитка шоу у підсумку в ньому і перемогла, відбір все одно було приємно дивитися. Я б порадив українській делегації на «Євробаченні» звернути свою увагу саме на цей відбір і надалі рівнятися саме на нього. Будь ласка, візьміть на озброєння темп цього шоу, його хронометраж, його концептуальне наповнення, його формат, його технічну складову. Це — золотий стандарт національних відборів на «Євробачення», який не так уже й складно втілити за життя за бажання. Так, це зараз UMK має шалений розмах і є головним музичним шоу країни, яке проводять на величезній арені, але так було не завжди. Зрештою, UMK з 2021 по 2023 роки проводили або у клубах, або у звичайних телевізійних студіях.

Обрати головну пісню для цієї країни було доволі складно, однак я вирішив порадити пісню, на яку звернули не надто багато уваги в порівнянні з іншими. Композиція Неллі Матули — це вдала та надзвичайно хітова квінтесенція фінського попу, яка створює атмосферу свободи, легкості та повітряності. Такого звучання дуже не вистачає навіть українському відбору. Ввімкніть англомовні субтитри під час перегляду кліпу на цю пісню і тоді ви побачите надзвичайно життєствердний і певною мірою філософський текст зі своєрідною інтерпретацією теми смерті (так, у цьому й весь парадокс). Трек розповідає історію про важливість часу для себе у скаженому ритмі сучасного життя та його турбот з усвідомленням того, що кожне людське життя у певний момент завершується, що є коментарем до сучасної епідемії опортунізму. Живий виступ із цією піснею на нацвідборі є майстер-класом того, якою повинна бути адекватна постановка, яка розкриває композицію, в контексті «Євробачення» у 2025, а не 1968 році, коли вистачало лише поставити килим на сцену. Перфоманс є обов’язковим для перегляду українськими (та бельгійськими) постановниками, які займаються нацвідбором, щоб надалі уникнути тієї креативної катастрофи, яку ми бачили в обох країнах цьогоріч.

У Фінляндії зверніть також увагу на:

• Goldielocks — Made Of. Справжнє відкриття цього відбору. Завдяки неймовірній постановці пісня несподівано для всіх посіла друге місце навіть попри те, що виконавиця не змогла виступити у фіналі відбору через хворобу (глядачам показали запис із генеральної репетиції). Якісний радійний англомовний хіт у жанрі інді-поп з одним із найкращих бриджів серед усіх треків цього сезону нацвідборів. Додав собі до плейлиста ще кілька пісень цієї артистки після її участі у відборі. Особливо хочеться відзначити незвичний тембр виконавиці.
• VIIVI — Aina. Щемлива фінськомовна драматична балада у темпі вальсу з казковою атмосферою у виступі наживо (хоч я особисто і пішов би в інший бік в ідеї номера, але не впевнений у тому, що це спрацювало б так само добре). Впевнений, що під це танцюватимуть шкільний вальс усі випускники Фінляндії або навіть уже танцюють на фінських весіллях.

Chris Noah — Romance Isn’t Dead (Латвія)

Цього року попри певні недоліки латвійський відбір Supernova несподівано був наповнений якісною музикою. Очевидно, що торішній прохід Латвії до фіналу вперше за останні кілька років оживив музичну сцену країни. Особливу увагу хочеться звернути на пісню виконавця з псевдонімом Кріс Ноа. Його альтернативна поп-рок пісня з елементами британського інді-року, цікавим текстом і ще цікавішою ідеєю виступу наживо вигідно виокремлюються на фоні всіх інших. Хоч приспів і дещо пом’якшує сприйняття пісні, її куплети точно привертають до себе увагу. Цей трек не соромно додати у плейлист і видається, що до «Євробачення» його жодним боком не притулиш, і саме це мені в ньому і подобається.

У Латвії зверніть також увагу на:

• Grēta — Monster. Виконавиця, яка, на жаль, не змогла взяти участь у відборі через хворобу. Конкурсна заявка є радійним хітом у стилі поп-музики нульових і за своїм стилем нагадує творчість Tate McRae (особливо її хіт Greedy), але це не заважає пісні у цьому випадку, а навпаки робить її більш хітовою. До речі, іноді нові світові хіти спеціально пишуть так, щоб вони нагадували треки, які були популярними раніше, тому що мозку набагато легше їх сприймати й виникає ілюзія того, що вони вже знають і люблять цей трек. Навіть не будемо починати дискусію про семплування.

Justs — Fit Right. Маємо чергову інтерпретацію творчості The Weeknd від представника Латвії на «Євробачення-2016» у Стокгольмі. Знову ж, у цьому випадку пісня від такої схожості нічого не втрачає, а навпаки звучить доволі свіжо. Головним моментом треку є його перший приспів із різкими паузами. У виступі на відборі виконавець спробував відкоментувати своє ставлення до сучасної офісної культури (склалося таке враження). Мені виступ сподобався, особливо враховуючи, що його завжди можна змінити, але жорстокі латвійці експерименту не оцінили та не пропустили виконавця до фіналу Supernova.

• KoBra — Zelts. Надзвичайно меланхолійна та мелодійна пісня у жанрі альтернативного попу. Звучить так, ніби саме таку музику б писала Лана Дель Рей, якби народилась у Латвії. Доволі амбітна постановка трішки завадила повноцінно розкрити пісню, особливо враховуючи налаштування звуку, які є дуже важливими для треку, що тримається на двоголоссі (як у цьому випадку). Але сподіваюся, що дует не складе рук і повернеться на відбір.
• Bel Tempo x LEGZDINA — The Water. Дуже стильна та мінімалістична пісня у жанрі альтернативного попу з естетичним виступом. Абсолютно погоджуюся з реакцією солістки цієї колаборації на фиркання єврофанів щодо того, що це «недостатньо форматна музика» для конкурсу. Цитуючи її, «навіщо ми повинні думати про те, що ми повинні виконувати на “Євробаченні” замість того, щоб думати про те, що ми можемо виконувати на “Євробаченні”?».
• JULIANNA — Something In The Water. Друга пісня у списку на тему води, але чомусь у виступі на екранах був вогонь. Неймовірно мінімалістична, але від того не менш заворожлива лоу-фай пісня, яку надзвичайно добре виконали наживо. Магічне звучання, особливо наприкінці. Порівняти цю пісню й інші чотири з цього списку з тим жахом, про який ми згадували у минулому тексті — і все стає на свої місця.

Kristy Spiteri — Heaven Sent (Мальта)

З моменту презентації усіх пісень відбору головними фан-фаворитами стали два треки: той, що у підсумку переміг на ньому і цей. Воно і не дивно, адже Крісті Спітері доволі чудово виконала пісню, яка добре відображає тренд цьогорічного сезону відборів, а саме поп-оперу (ймовірно, під впливом минулорічної переможної композиції). Досить динамічний трек, написаний, зокрема, Teya, яка представляла Австрію на «Євробачення-2023» у Ліверпулі (це ім’я ще неодноразово з’явиться, зокрема, у наступному тексті). Артистці зовсім трішки не вистачило до того, щоб представити Мальту у Базелі. Можливо через не надто органічне пришвидшення наприкінці пісні та недокручену ідею виступу. Попри все це, пісня заслуговує уваги.

На Мальті зверніть також увагу на:

• Victoria - Juno. Міцний та життєствердний гімн жіночої сили. Виступ наживо викликає кілька питань і знову відчувається, як сира недопрацьована ідея постановки, і виконавиця іноді показує надто багато вокальних можливостей, але сама по собі пісня не досить сильно від цього постраждала.
• Martina Borg - Yo Listen. Трек, на який звернули не надто багато уваги у вирі MESC, а дарма. Доволі цікава лоуфайна поп-пісня з елементами соулу та блюзу. Єдине, що сама ідея виступу ніби й пасує, але трошки дурнувата через те, що постановка не допомогла створити пісні атмосферу. Втім сподіваюсь, що таких альтернативних треків на мальтійському відборі побільшає.

Sw@da x Niczos — Lusterka (Польща)

Нарешті ми поговоримо про, мабуть, найбільш скандальну пісню з цьогорічних відборів на «Євробачення», яка, зрештою, до нього не доїхала. Попри те, що виконавці треку є громадянами Польщі, певній категорії поляків не сподобалося те, що, мовляв, країну на конкурсі може представити пісня білоруською мовою. Утім, насправді Lusterka написана підляською говіркою польської відповідного регіону країни, що поєднує в собі елементи білоруської та української мов разом із польською. Режим Лукашенка настільки вирішив підіграти цій історії, що за день до нацвідбору аж оголосив виконавців екстремістами у Білорусі. Також варто зазначити, що заради участі цього треку у польському нацвідборі дещо змінили правила, додавши рядки про те, що конкурсні пісні можуть бути виконані не лише англійською чи польською, але й діалектами.

Чи варте воно було того? Однозначно! «Підляський фонк», як це називають самі виконавці, точно в’їдається у голову та є ковтком свіжого повітря в екосистемі «Євробачення». Надзвичайно хітово, глибоко та креативно. Це саме той випадок, коли фолк не є нудним, а актуальним. Шкода, що у підсумку автори дещо змінили пісню спеціально для нацвідбору, через що у Lusterka трохи зник першочерговий шарм. Виступ був не таким уже й поганим, але надто простим для такої альтернативної пісні. Навіть ідентична копія виступу з відео у цій статті мала б кращий ефект (хай як дивно це не звучало). Польща втратила можливість представити себе максимально по-новому й отримати власний «Шум» як у плані результату, так і у плані хітовості. Але може ця можливість усе ще буде на горизонті у майбутньому? Lusterka посіла друге місце на відборі цього року, тому не здивуюсь, якщо дует вирішить знову спробувати свої сили.

У Польщі зверніть також увагу на: Sonia Maselik — Rumours. Доволі якісно зроблений радіохіт навіть із якимось сенсом. У виступі наживо виконавиця виглядала як слов’янська версія Сабріни Карпентер. Соромно зізнатись у цьому, але моя смска на польському відборі несподівано була відправлена саме за це — пропозиція Соні виглядала найбільш цілісно з усіх.

An-Marlen — külm (Естонія)

Якщо повернутись у часі, наприклад, у першу половину десятих років, то саме естонський відбір був головним притулком альтернативної музики в екосистемі «Євробачення». Згодом підхід дещо змінився, але відголосся тих часів усе ще можна знайти на Eesti Laul. Цьогоріч це — Ан-Марлен, яка не вперше взяла участь у відборі. Ще у 2022 році було видно її особливе музичне бачення у конкурсній пісні Lõpuks Muutub, яка дуже сильно мене зачепила своєю надзвичайно атмосферною інтерпретацією електро-попу та драм’н’бейсу. Прикро, але тоді артистка не пройшла до фіналу, та вона не здалась, а продовжила випускати музику у рамках цих же жанрів. Я надзвичайно зрадів, коли побачив Ан-Марлен у списку учасників цьогорічного відбору Естонії.

Спочатку мені здалося, що külm трішки програє минулій пісні. Мовляв, це стандартний випадок, коли артист повертається з гіршим треком, але отримує кращий результат. Однак із часом ця композиція розкрилася для мене по-новому. А виступ наживо взагалі підніс її до нового рівня. Я дуже раджу вам послухати цю естонськомовну інтерпретацію хаус- та транс-музики, де на перший погляд агресивні звуки парадоксально створюють ту саму атмосферу спокою, про який співає виконавиця.

Ladybug — Hot As Hell In Paradise (Норвегія)

На норвезькому святі розчарування все ж було кілька адекватних пісень, як ось ця. Гарний поп-трек із госпелною темою, який чомусь доконали дивною постановкою. Ніби й нічого особливого нема, але все одно слухати хочеться й у студійному записі звучить доволі якісно. Утім, норвезький MGP цьогоріч був настільки ніяким, що більше про це все писати нічого.

У Норвегії зверніть також увагу на: LLL — Parasite. Дівчачий електро-поп із дуже цікавим інструментальним програшем, який звучить досить цікаво та динамічно у порівнянні з іншими піснями сезону. Попри це відчувається, що виконавицям трішки не вистачає досвіду, а самій пісні - більш завершеного звучання.

Justė Baradulinaitė — Tired (Литва)

У морі пісень литовського відбору, серед яких знову було дуже багато фонової музики, було кілька справжніх діамантів. Одним із них є ця проста акустична пісня з меланхолійними текстом і мелодією. Трек відчувається як справжній, органічний і щирий творчий порив, а його виконавиці справді віриш. Це, звісно, не зрівняється з піснею, яка виграла відбір, але це ще один доказ того, якою амбітною зараз є Литва на «Євробаченні» та як вона просуває музику, яка відрізняється від того, що ми звикли на ньому чути.

У Литві зверніть також увагу на:

• Vilija — Liesti negalima. На жаль, невдала спроба представниці Литви на «Євробаченні-2014» у Копенгагені повернутися на конкурс, але суто через результат на відборі. Приємний трек у звучанні 80-х литовською мовою, який має величезний потенціал бути літнім хітом. Шкода, що номер зіпсували графічним оформленням.
• Amoralu — Freedom. Гарна інтерпретація драм’н’бейсу з доволі продуманою структурою та альтернативним звучанням. Думаю, можна назвати це вдалим експериментом.

Joan Thiele — Eco (Італія)

Джоан Тієль уже давно перебуває на радарах єврофанів, зокрема завдяки її пісні Armenia, як мінімум через те, що її творчість сильно відрізняється від типової італійської естради та представляє її більш альтернативний бік. Участь виконавиці на Сан-Ремо викликала водночас подив і нетерпляче очікування з огляду на це, і вони безумовно справдились. Артистка дещо відійшла від свого стандартного музичного бачення та представила меланхолійну пісню з акцентом на гітарному звучанні. Бридж цієї пісні є особливою її частиною, до якої точно варто дослухати. Було цікаво почути саме таку Італію, хоч це і не єдина гідна пісня на цьогорічному фестивалі.

В Італії також зверніть увагу на:

• Clara — Febbre. Повернення моєї торішньої фаворитки зі ще одним хітом. Цьогорічна пісня, на перший погляд, менше затримується в голові, але вона є більш складною (у позитивному сенсі). Особливо вдало вона звучить в оркестровій обробці, тому дуже раджу.
• Elodie — Dimenticarsi alle 7. Ця виконавиця теж уже не вперше бере участь у Сан-Ремо, а також є доволі шанованою та популярною артисткою в Італії. Зокрема, я свого часу доволі активно слухав її альбом OK. Respira, оскільки він є втіленням хаус-музики, нетипової для італійської естради. Цьогорічна пісня Елоді для фестивалю програє її треку Andromeda, але на фоні всіх інших учасників звучить доволі мелодраматично та гідно. Найкращою частиною композиції одночасно є її приспів.
• Gaia — Chiamo Io Chiami Tu. Італійська виконавиця, яка до цього зазвичай співала італійською лише на Сан-Ремо (в інших піснях — або португальською, або іспанською, але цьогоріч Ґая випустила італомовний альбом з нагоди участі у Сан-Ремо) взяла участь цьогоріч із запальною, але водночас доволі спокійною піснею з дуже хітовим приспівом. У треках Ґаї акцент робиться на вплетення акустичних латинських гітарних мелодій у танцювальну музику, що яскраво продемонстровано і тут.

Oxajo — MaMa (Сербія)

Серед пісень цьогорічного PZE було кілька цікавих та альтернативних пісень, але, на жаль, менше, ніж зазвичай. На це, зокрема, вплинув особливий контекст шоу цього року — воно відбувалося на тлі масштабних студентських протестів у країні. Якщо деякі артисти взагалі хотіли відмовитися від участі, то інші висловили свою громадянську позицію у конкурсних виступах, як гурт Oxajo. Надзвичайно магнетичний і бунтівний інді-рок із балканськими впливами музики 90-х допоміг гурту донести меседж на підтримку протестувальників у виступі. Зокрема, внизу як рухому стрічку можна побачити спочатку текст пісні, а потім окремі фрази з завуальованими посланнями, на кшталт «Не можете нас зупинити». Є люди, які встигли окреслити пісню як гімн протестів, однак у цьому випадку додатковий контекст не заважає треку, а навпаки його підсилює. Хотілося б привернути більше уваги до саме цієї композиції, яка пройшла повз фанів конкурсу.

У Сербії зверніть також увагу на:

• Mimi Mercedez — Turbo žurka. Головний хіт відбору у виконанні найпопулярнішої артистки з усього списку учасників. Дуже енергійна та хітова пісня, що поєднує впливи балканського фолку з попом, урбаном, р’н’б та хіп-хопом. Багатьох засмутила концепція виступу, але теж видно, що у постановника було своє бачення, яке має право на існування. Головною перешкодою до успіху для цього виступу, на мою думку, є те, що іноді здавалося, ніби виконавиці це все не потрібно і що її змусив узяти участь у відборі лейбл.
• Nataša Kojić — Up and Down. Пісня з дуже фірмовим диско-звучанням, що нагадує хіт Мадонни Hung Up і її альбом Confessions on a Dancefloor. Виступ може видаватися дещо дивним у поєднанні з цією піснею, але видно, що в артистки є своє бачення і це має право на існування, хоч і уявлялося щось більш амбітне.
• Fillari — Meet and Greet. Хлопець бере участь у відборі не вперше, але це точно одна з його найвдаліших спроб. Експериментальний трек із електропоп-, хаус- і гіперпоп-впливами. Постановка виглядала не так уже й погано та додала пісні трішки більше контексту. У заявки доволі цікавий меседж проти сексторшну, тобто популярного явища шантажу та погроз за допомогою оголених фото або відео людини.

Adel the Second — The Unluckiest Boy Alive (Данія)

Попри низку невдач, данський мовник DR не змінив формату нацвідбору Dansk Melodi Grand Prix. Якість пісень теж змінилася не надто сильно — все ті ж стандартні та безликі, але якісно зроблені поп-пісні. Однак усе ж серед них був один трек, який від самого початку значно виділявся. Пісня, про яку йдеться, має чітко виражене альтернативне інді-поп звучання та надзвичайно життєвий текст про те, як постійне порівнювання себе з іншими шкодить нам і доводить до депресивних станів. Під час першого прослуховування здалося, що цей трек треба сильно доопрацювати, але виступ наживо розкрив композицію повністю, тому раджу дивитися саме цю блискучу постановку. Окремо хочеться відзначити манеру співу та харизму виконавця, які додають цій пісні ще більше шарму.

Nipplepeople — Znak (Хорватія)

На неймовірному хорватському відборі все ж був один проблиск у вигляді одного з головних альтернативних проєктів на Балканах. Магнетичний трек у жанрі електро-поп із ретро-звучанням та особливим зведенням вокалу ледь не зіпсували звукорежисери відбору (хоч такі пісні справді доволі важкувато виконувати та налаштовувати наживо), але виступ пройшов добре. Попри це, раджу вам звернути увагу на лірик-відео — воно найкраще показує атмосферу композиції.

Nomi Tales — Funniest Thing (Швеція)

Коли ми дивуємося, чому на шведському відборі майже немає альтернативної музики, то варто розуміти, що виконавці таких жанрів не хочуть сильно ризикувати репутацією у випадку провалу на Melodifestivalen, а отже уникають участі у відборі. Ситуація з цією піснею, на жаль, підтверджує цю гіпотезу. Щойно нарешті на цьому шоу з’явилося щось цікаве й альтернативне з гарною мелодією та цікавою атмосферою, так це одразу не пропустили далі та залишили ні з чим. Скільки разів таке траплялось у Швеції? За останні роки доволі багато. Доволі прикро, що публіка вкотре не надто оцінила таке музичне бачення.

У Швеції зверніть також увагу на:

• Linnea Henriksson — Den känslan. Ще одна альтернативна виконавиця, на яку довго чекали на шведському відборі. Коли пісню було презентовано вперше, вона залишилася дещо незрозумілою. Однак із початком весни цей трек розкрився по-новому. Якщо вам подобаються пісні, які витягнули з серіалів нульових із цікавими мелодичними ходами й інструментальними вкрапленнями скандинавської музичної сутності, то прослухайте цю.
• Måns Zelmerlöw — Revolution. З моменту оголошення того, що переможець «Євробачення-2015» вирішив повернутися на конкурс, Монса вважали головним фаворитом не лише шведського відбору, а і «Євробачення» у цілому. Після його виступу у півфіналі Melodifestivalen було стійке відчуття, що переможець уже відомий. Масштабна, хітова й аренна пісня зі вкрапленнями драм’н’бейсу з такою ж масштабною постановкою кричали про перемогу на всіх фронтах. Однак несподіванкою стало те, що на відборі перемогла інша композиція. Монс доволі неоднозначно відреагував на виграш гурту KAJ, плачучи та висловлюючи свою фрустрацію щодо голосування міжнародного журі одразу після фіналу. Згодом виконавець виправдовувався тим, що період підготовки до конкурсу та виступу на ньому викликав у нього дуже багато емоцій, які вихлюпнулися одразу після завершення шоу. На додачу до цього, через кілька днів після завершення шведського нацвідбору на розлучення подала його дружина, яка звинуватила виконавця у зловживанні наркотиками та загрозливій поведінці для дітей подружжя. Якщо абстрагуватися від усього цього (не піддаючи ці обвинувачення сумніву), на мою думку, це найкраща пісня, з якою Монс коли-небудь брав участь у відборі або на самому «Євробаченні».
• Victoria Silvstedt — Love It! Історія, яка може бути реальною тільки на нацвідборі на «Євробачення». Телеведуча шведського походження, яка особливо популярна тим, що веде шоу на кшталт «Поля чудес» на французькому телебаченні, просто так узяла участь у головному музичному шоу Швеції. Зрозуміло, що говорити тут про особливий вокал ми не можемо, однак це досить запальна та хітова танцювальна поп-пісня у стилі музики нульових. Трек приносить доволі позитивні емоції та змушує трохи відволіктися від похмурої буденності.

Inês Marques Lucas — Quantos Queres (Португалія)

Обирати ту саму пісню для цього блоку серед треків португальського відбору було справжньою насолодою, тому що це — справжня скарбниця сучасної альтернативної та самобутньої португальської музики. Я вирішив обрати пісню, яка серед моїх головних фаворитів єдина не пройшла до фіналу відбору. Зверніть увагу на цю альтернативну композицію з доволі якісною постановкою, яка навіть у такому авангардному відборі досить сильно вирізнялась. Але я також дуже раджу прослухати пісні зі списку нижче, воно того варте:

• Josh — Tristeza. Одна з двох пісень, які мали найбільший потенціал у контексті «Євробачення», але не на її користь зіграла музична схожість із торішньою заявкою Португалії. Потужна драматична симфонічна балада з унікальною постановкою, яка влучно відображає сенс пісні. Аплодую стоячи виконавцю, який у таких умовах зміг так чудово виконати свою пісню наживо.
• Fernando Daniel — Medo. Найпопулярніший артист серед усіх учасників відбору, на перемогу якого ставили найбільше. Воно й не дивно, адже тут виступ був не менш артхаусним, а пісня — динамічною та з гіпнотичним звучанням живого бенду. Цей виступ варто переглянути хоча б через те, скільки у ньому різних деталей.
• Peculiar — Adamastor. Цікавий електротрек з атмосферою підготовки до бою. Особливістю цієї пісні є те, що її текст написано довкола Адамаштора, який є міфічним персонажем із творів поета Луїша де Камойша (старіша та звичніша транскрипція — Камоенс). Мовляв, ідеться про боротьбу з власними демонами та злом. Також сподобалося графічне оформлення номера.
• Diana Vilarinho — Cotovia. Виконавиці не вистачило зовсім трішечки, щоб потрапити до Базеля. Це не заважає насолоджуватись її інтерпретацією традиційного португальського фаду з акцентом на щипкових інструментах і різкою зміною ритму й темпу в одній із частин пісні.

King Foo — Edge of the World (Сан-Марино)

Подарунком для тих, хто дочитав цей текст до кінця, є пісня словенського гурту King Foo з дуже ностальгійним і меланхолійним настроєм. На перший погляд, нічого примітного у цьому треку немає. Але щось усе-таки є особливого у цій софтрок-пісні. Розумію, що на «Євробаченні», скоріш за все, це на мало б шансів, але все одно приємно послухати таку музику, яка навіює приємні спогади з минулого.