Члена наглядової ради Суспільного Євгена Глібовицького цікавило, як Олександр Ткаченко буде забезпечувати міжнародну підтримку: «Чому, коли ви були міністром культури, не забезпечили таку міжнародну підтримку УКФ, коли в бюджеті не стало грошей на його діяльність?». Олександр Ткаченко у відповідь сказав, що не розуміє, про яке зменшення фінансування УКФ ідеться, якщо в період пандемії воно було навіть збільшено, а щодо залучення міжнародних коштів на Суспільне зазначив, що ця співпраця вже є, і донори, за його словами, не збираються її припиняти.

Євген Глібовицький нагадав Олександру Ткаченку: «Новий канал, який ви очолювали, втратив свою редакційну незалежність під вашим контролем, “1+1” закріпив політичне управління новинами в ручному режимі, і це видно практично неозброєним оком, зрештою, ми могли чути, як це відбувалось, із записів ваших розмов з власником “1+1”. Внаслідок вашого управління міністерством культури був практично розгромлений УКФ, коли він знищувався, ви мовчали і уникали відповідальності. В порушення процедури ви не затверджували керівницю “Довженко-Центру”. Працівники Суспільного звертаються до членів наглядової ради з тим, що будуть масові звільнення, якщо вас оберуть. Маючи всю цю спадщину, чому ви вважаєте, що ви хороша кандидатура, щоб очолювати ключову для свободи плюралізму організацію в Україні?».

«Я скоріше захищав колектив. Це те, що міг зробити, щоб ним не маніпулювали», — відповів Ткаченко про свою діяльність на Новому каналі. «Це фрагменти бесід, кінця яких ви не чули», — уточнив він про розмови з Коломойським, які є в мережі. А от «великий досвід в медіа, досвід продюсування проєктів і щира віра в те, що незалежне медіа повинне процвітати», на думку Ткаченка, робить його хорошим кандидатом на посаду голови правління Суспільного. 

Далі Євген Глібовицький запитав в Олександра Ткаченка про організацію евакуації музейних фондів під час повномасштабного вторгнення: «24 лютого 2022 року керівники музеїв у зоні бойових дій опинилися фактично сам на сам з викликом порятунку музейних фондів. Попри те, що ескалація Росії на кордонах України тривала довше, ніж бюджетний процес, міністерство не обстоювало закладення коштів на евакуацію. Міністерством не був розроблений алгоритм порятунку фондів, не були досягнуті домовленості, які реалізувалися пізніше, наприклад, з “Укрзалізницею”. Міністерство культури потім себе самообмежило, свою відповідальність, тільки до музеїв, які перебували в прямому підпорядкуванні Мінкульту. Знявши з себе відповідальність за інші публічні музеї. Це пряме порушення призначення Міністерства культури. Я от можу процитувати пункт третій Положення про Міністерство культури. Про те, що “забезпечення формування і реалізації державної політики в сфері культури, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей — це є прямий обов'язок Міністерства культури”. І тут ми з вами маємо наслідок — це втрата значної частини фондів. Тоді в мене до вас питання: що це говорить про якість вашого лідерства, про вас як про завбачливого лідера, який матиме відповідальність за врахування безпекових викликів, відповідальність за безперервність мовлення Суспільного мовлення? Відповідальність за, наприклад, унікальний архів відео, кіно-, аудіохроніки, який має Суспільне мовлення?».

Олександр Ткаченко

« А чи знаєте ви, згідно з законом, коли може відбуватися евакуація цінностей? Саме евакуація. Це інший порядок, ніж організація виставок. Евакуація може відбуватися тільки після введення військового (воєнного. — Ред.) стану. Саме евакуація. А висновки про те, що ви кажете, що потрібно було заздалегідь це все зробити, — це кількамісячна робота. Тому що потрібно мати музей, який прийме, а потім домовитися не тільки з державними музеями, з музеями, які знаходяться в підпорядкуванні місцевих органів влади, про те, що ці цінності за певний кошт мають бути перевезені за кілька місяців до початку бойових дій. І це велике питання стосовно політичного рішення, чи варто було це робити чи ні. Яке приймалося не мною, а РНБО. Це раз. Друге, стосовно вивезення цінностей вже під час війни, коли настав військовий час. Вони були організовані з усіх місць, де це можливо. І зусиллями міністерства, і зусиллями волонтерів. Я вже не кажу, як люди підключалися по телефонних дзвінках. Не тільки “Укрзалізниця”, але й Національний банк, який давав свої вагони. Але місцеві адміністрації. Але тереошники і багато дуже людей, які брали в цьому процесі участь. І той факт, що було вивезено понад 500 000 екземплярів, вірніше артефактів, з музеїв, які знаходилися, так би мовити, в зоні небезпеки, це теж про щось говорить. При тому, що залучені гроші практично не були. А до речі, стосовно міжнародних грошей, завдяки в тому числі горизонтальним зв'язкам багато речей, які були зроблені стосовно пакування,  забезпечення музею, були зроблені завдяки міжнародній підтримці», — відповів Олександр Ткаченко.

Нагадаємо, що 15 квітня на своєму засіданні наглядова рада шляхом таємного голосування обрала Миколу Чернотицького головою правління Суспільного мовлення.

Голова правління Суспільного мовлення обирається на конкурсних засадах у порядку, визначеному Положенням про конкурс з обрання голови та членів правління, строком на 4 роки.