stv.detector.media
Ольга Жук
«ДМ Суспільного»
19.08.2021 19:07
«Розвіяти ілюзію, що незалежність упала з неба». Як знімали серіал «Колапс: як українці зруйнували імперію зла»
«Розвіяти ілюзію, що незалежність упала з неба». Як знімали серіал «Колапс: як українці зруйнували імперію зла»
До тридцятиріччя проголошення незалежності Суспільне покаже прем’єру власного історичного серіалу, який планує продавати на одній з українських VoD-платформ і в європейських країнах.

23 серпня о 17:00 (4 серії) та 24 серпня о 18:00 (3 серії) «UA: Перший» покаже прем’єру документального серіалу «Колапс: як українці зруйнували імперію зла», створеного компанією Esse Production House («Ессе») на замовлення і за сценарієм Суспільного.  27 серпня запланована кінотеатральна прем'єра у київському кінотеатрі «Жовтень». На цьому амбіції Суспільного щодо дистрибуції серіалу не зупиняються.

«Українська версія серіалу, яку глядачі побачать наприкінці серпня, матиме міжнародну дистрибуцію, але на обмежену кількість країн, які більш-менш розуміються на українському контексті. Повноцінна міжнародна версія має з’явитися пізніше. Ми представлятимемо її проєкт восени, в тому числі для партнерів по Європейській спілці мовників», — розповідає член правління Національної суспільної телерадіокомпанії України, відповідальний за телебачення, Ярослав Лодигін, який став одним з продюсерів серіалу.

За його словами, серіал також буде продаватися на одній з українських VoD-платформ. «Далі його рух до вільного доступу в інтернеті буде обумовлений динамікою розвитку міжнародної версії», – додає Ярослав Лодигін.

Кадр із серіалу. Леонід Кравчук

В основі «Колапсу» лежать події від 19 серпня до 25 грудня 1991 року, коли СРСР офіційно перестав існувати. Серіал складається із 7 серій, де одна серія реконструює один день. Остання серія описує події, які відбувалися протягом приблизно пів року.

Від ідеї до втілення

На сьогодні серіал «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» менеджери Суспільного вважають одним із найбільших телевізійних досягнень компанії. Ідея реконструювати здобуття незалежності з ретроспективи учасників цих подій належить історику Олександру Зінченку, який був автором і ведучим програми «Розсекречена історія» на «UA: Першому». 5 років тому у Варшаві під час презентації польського перекладу книжки Олександра «Година папуги: українські сторінки Катині» навпроти історика сидів голова Верховної Ради Білорусі 1991-1994 років Станіслав Шушкевич. Під час виголошення своєї промови Олександр Зінченко звернувся до нього: «Дякую, що розвалили СРСР!» «Я був на других-третіх ролях, а СРСР розвалили українці і Кравчук!», – сказав йому Шушкевич і ще пів години пояснював, чому так вважає. 

«Тож думка, що українці зруйнували імперію зла, належить Станіславу Шушкевичу. Через кілька місяців потому на “UA: Першому” ми почали працювати над проєктом до 25-ліття Незалежності. У мене в гостях були різні люди, кожен із яких розповідав унікальні факти про залаштунки здобуття незалежності. Ми записали багато спогадів, які не увійшли у проєкт. Тоді я не витримав і сказав, що ми маємо зробити документальний фільм», – розповідає сценарист серіалу Олександр Зінченко.

Він зумисне у назві вжив «імперію зла», а не СРСР. «Спробуйте посперечатися, що імперія, яка вбивала мільйонами своїх громадян, не є імперією зла. Я хотів би почути контраргументи з точки зору гуманістичного світогляду, дотримання прав людей. СРСР імперією добра можуть називати тільки прихильники Сталіна», — пояснює Зінченко.

Влітку 2019 року цю ідею підхопив Ярослав Лодигін. «Ми обговорювали ідеї для розвитку історичного контенту Суспільного з Олександром Зінченком, і серед можливих тем звучала ідея попрацювати над темою здобуття незалежності у форматі циклової програми або документального фільму. В той час я якраз прочитав “Останню імперію” Сергія Плохія і побачив матеріал для великого художнього твору», — каже член правління НСТУ.

Його бачення полягало в тому, що «1) такий проєкт має бути масштабнішим за звичайний формат, 2) він торкається не лише українських питань і має потенціал стати міжнародним, 3) документальна розробка може також бути і кроком до великого художнього проєкту або міжнародного документального серіалу».

«Тому згодом я запропонував Олександру взятися за більший концепт і піти у розлогу розробку. За результатами девелопменту я прийняв рішення рухатися в бік монументального хай-енд мінісеріалу з накопичуванням матеріалу для міжнародної версії», — додає Лодигін. 

Для дирекції телебачення Суспільного мовника проєкт «Колапс» — це фактично перша велика взаємодія зі стороннім виробником. Через це Ярослав Лодигін особисто все контролював.

«У цей проєкт, як і в інші стратегічні проєкти дирекції, я залучений глибше, ніж у решту операційних процесів. Окрім організаційних функцій, є ще й творча складова — для мене важливо витримати проєкт у таких рамках, аби ми могли його розвивати як міжнародний в майбутньому, а враховуючи всі процедурні обмеження, не факт, що це відбуватиметься за участі продакшна Esse», – розповідає член правління НСТУ. 

Команда «Колапсу»: завдяки кому серіал нагадує формат Бі-бі-сі

За словами Ярослава Лодигіна, процес девелопменту серіалу «Колапс» розпочався восени 2019 року, закінчився влітку 2020-го, після чого стартував мистецький конкурс. У ньому брали участь чотири компанії, які представили своє бачення та бюджети. На кінець 2020-го комісія обрала «Ессе» як команду, яка представила найбільш цілісний проєкт, найкраще міжнародне портфоліо в документалістиці з-поміж решти учасників конкурсу, адекватний бюджет, мала змогу розпочати виробництво без авансу.

Над серіалом разом із продакшном від НСТУ працювали, окрім Ярослава Лодигіна та Олександра Зінченка, Сергій Недзельський та Ірина Бубнова. Згодом до проєкту приєднався Юрій Макаров у ролі наратора — його з-поміж інших обрав режисер. «Наша команда відповідає за фінансування проєкту, його сценарій, ми контролюємо технічні та редакційні стандарти, а також займаємося його дистрибуцією. Звичайно, ми як замовники затверджуємо та приймаємо всі етапи роботи», — зазначає Ярослав Лодигін. 

Продюсерка Esse Production House Ольга Безхмельниціна каже, що виробництво розпочали на початку 2021 року. Ще на стадії відбору виробника учасникам конкурсу пропонували на ознайомлення сценарій Олександра Зінченка.

Перед захистом проєкту продакшн підібрав команду, яка пам’ятає події, про які йдеться. Режисером запросили Сергія Лисенка, який має досвід у документальному і художньому кіно.

«У 1991 році я був свідомою людиною, мені було двадцять із чимось років. Я добре пам’ятаю події 1991 року, пам’ятаю, як 19 серпня, коли розпочався путч у Москві, опинився у Севастополі. У місті була тривожна атмосфера, на горизонті стояв великий крейсер “Москва”, у повітрі весь час літали винищувачі, вертольоти. Мені хотілося протестувати, але влада у місті належала військовим. Я розумів, що якщо ми щось вчинимо, то в кращому випадку опинимося у буцегарні. Тому ми з друзями слухали Радіо Свобода, намагалися зловити Бі-бі-сі, Голос Америки. 24 серпня я повернувся до Києва», – згадує Сергій Лисенко. Він погодився стати режисером серіалу, ще не знаючи, чи переможе продакшн на конкурсі.  

«Мене трохи лякав обсяг – 7 серій по 48 хвилин. Я багато знімав документальних фільмів, але саме документальний серіал для мене нова річ. Після прочитання сценарію Олександра Зінченка я подумав, що маю дати всім цим подіям персональне забарвлення. Для мене це була водночас цікава подорож у минуле тридцятирічної давнини, а з іншого боку і сьогодення. Сьогоднішня Україна корінням у 91-му році», — розповідає режисер. 

Операторами стали Сергій Михальчук та Дмитро Санін. «Кіно можна зняти без режисера, сценариста, акторів, художника-постановника, але кіно не можливо зняти без оператора. Хоч би що ти знімав, оператор — фігура № 1», –  каже Сергій Лисенко.

Серіал складається переважно з фрагментів інтерв’ю з учасниками подій проголошення незалежності, які діляться спогадами. «У таких мінімалістичних кадрах якраз і проявляється майстерність оператора, коли він може кількома мазками щось підкреслити. Глядач може цього не усвідомлювати, та на підсвідомість хороша картинка впливає, у неї є прихований драматизм. На зображення приємно дивитися як на полотна майстрів: професія оператора близька до професії художника. Їх споріднює композиція, робота зі світлом», – ділиться Сергій Лисенко і радить дивитися «Колапс» на сучасному телевізорі з хорошою кольоропередачею.

Серіал знімали кінокамерами. Олександр Зінченко каже, що місцями серіал нагадує йому формат Бі-бі-сі. «Я не люблю поетичне кіно, а Сергій Лисенко любить,  і в нас весь час були дискусії. Я щоразу запитував: ми зараз робимо Бі-бі-сі чи “Тіні забутих предків”? Ми маємо спробувати розказати історію тридцятирічної давнини сучасними методами і засобами. Наша аудиторія звикла дивитися Discovery, Бі-бі-сі, інші західні телеканали», – згадує робочі моменти сценарист. 

До проєкту долучилися композитори нової опери Роман Григорів та Ілля Разумейко. «За задумом композитори  написали музику, яка не виходить на перший план, а саме підтримує і створює динаміку цих подій», – сказала Ольга Безхмельниціна. 

За словами продюсерки, режисер монтажу Єгор Трояновський зміг поєднати весь відзнятий та архівний матеріал, зробити його сучасним і динамічним. 40 годин інтерв’ю потрібно було  порізати у фільм загальним хронометражем 6,5 годин. «У мене досі стоять кілька стосів паперових книжок і зберігається низка електронних, які я мусив прочитати, перш ніж сідати за написання чернетки  сценарію. Історія з сімома серіями виглядає так, що тобі дали сім відер і кажуть: “Бачиш Тихий океан, обери з нього у сім відер те, що хочеш показати людям”. Умовно кажучи, у фільм увійшло 5-7% тієї інформації, яку я опрацював», — розповідає Олександр Зінченко.

Під час роботи над серіалом йому найважче давалося «зрізати фантастично цікаві історії цілими блоками», тож тепер Олександр Зінченко працює над книжкою, до якої увійде все те, що не потрапило у фільм.  Скоріш за все, вона теж називатиметься «Як українці зруйнували імперію зла».

Як коронавірус ускладнив виробництво

Зйомки серіалу припали на локдаун не тільки в Україні, а й у світі. Знімальна команда готувалася до відрядження у США, Канаду, Росію, Естонію, Білорусь, але змогла потрапити тільки у Польщу і то за підтримки Міністерства закордонних справ, зокрема за нотою від посла України в Польщі Андрія Дещиці. Дипломати також допомогли організувати зйомки. Через ці зміни продакшн змушений був в інших країнах домовлятися з операторами, які записували інтерв’ю. В Америці в англомовних героїв інтерв’ю брала Мирослава Гонгадзе з української служби «Голосу Америки»; посольство України у США перетворилося на знімальний майданчик.

Сергій Лисенко каже, що хвилювався за дистанційні зйомки: «Я – контрол-фрік, маю все контролювати, бачити весь знімальний майданчик. Не лише героїв, а всю знімальну групу, як працює оператор, як пишеться звук, де ми знімаємо. Ми дуже ретельно підходили до вибору локацій, до того, де ми будемо знімати героїв. Ми об’їздили десятки точок, інтер’єрів, поки не вибрали те, що нам потрібно. У випадку зйомок в Америці і Канаді я був позбавлений такої можливості і відчував дискомфорт». За його словами, в США працювали хороші оператори, але інформаційники, звиклі знімати новини. «Це не мої улюблені кадри з цього фільму, але мушу сказати, що вони пристойні, і головне, що люди, які відповідали на наші запитання, заздалегідь підготовані Олександром Зінченком, вписалися у загальну концепцію», —ділиться режисер.

Через локдаун не всі герої, на яких розраховувала авторська команда, погодилися на інтерв’ю. Серед них колишній державний секретар США Джеймс Бейкер. «Він ще при здоров’ї  і при пам’яті, йому 90 з гаком років, та під час карантину не поспішав давати інтерв’ю. Та сама ситуація з Станіславом Шушкевичем, із яким ми знайомі. Не було б жодних проблем, якби він не засів на хуторі в білоруських лісах, виключаючи будь-яке спілкування. Він сказав, що із величезним задоволенням би взяв участь у проєкті, але проблема в тому, що він нікого не приймає», – розповів Олександр Зінченко.  За словами сценариста, відмова деяких важливих учасників тих подій звужує перспективу зацікавлення західної аудиторії серіалом.

Готових відповідей немає

Олександр Зінченко каже, що під час перегляду серіалу у кожного глядача мають виникнути свої запитання. «Найближчі десять років його будуть показувати у школах. Ми зробили реконструкцію подій 30-літньої давності, яку до цього ніхто не робив. У серіалі мінімум закадрового тексту, мінімум дикторського тексту, ми намагалися розказати цю історію словами учасників і свідків подій. У серіалі є Олександр Мороз, Олександр Бандурко, який представляв комуністичну більшість, Оксана Забужко, Марія Бурмака, яка є яскраво вираженою антикомуністкою. Погляди цих людей різні. Героям запропонували однакові питання і вони на них відповідали», – зазначає Олександр Зінченко.

Оксана Забужко під час зйомок

Історик вважає серіал своєрідним родинним альбомом для покоління, яке відходить. «Серед людей, із якими ми записували інтерв’ю, був Євген Марчук, якого не стало днями. Для мене ця втрата є особистою. Ми мали багато планів, домовлялися про зустріч, була ідея щодо книжки», – каже Олександр Зінченко. 

Він припускає, що прихильники Радянського Союзу будуть звинувачувати команду серіалу у пропаганді однієї точки зору і можуть сказати, що це викривлення реальності. «Частина авторів української незалежності почувалися переможцями у більшій мірі, ніж інша частина. Відповідно, вони більш охоче про це розповідають», — додає він.  За його словами, він хотів би взяти інтерв’ю в народного депутата України першого скликання, члена ЦК КПРС Миколи Багрова, який уже помер, чи Альберта Корнєєва, — єдиного, хто проголосував проти незалежності. «Та з іншого боку, виникає проблема, що ті, хто були у 1991 році проти незалежності або не почувалися в однаковій ступені переможцями,  з роками змінюють свідчення. Вони не розкажуть те, що було, а розкажуть ту версію подій, яка сформувалася за 30 років», – припускає Олександр Зінченко. 

З усіх героїв режисера Сергія Лисенка найбільше вразив своєю фотографічною пам’яттю народний депутат Іван Заєць: «Коли Олександр із ним розмовляв про події 1991 року, у мене було таке враження, що Іван Заєць щойно вийшов із зали засідання Верховної Ради, де ухвалили Акт про проголошення незалежності, і по гарячих слідах нам про це розповідає».

Втім деяких героїв пам’ять зраджувала. Кілька з них були переконані, що 24 серпня 1991 року в натовп під Верховною Радою ледь не в’їхав бензовоз. Насправді це відбулося 2 жовтня 1990 року перед початком студентських протестів. «Щоб не плодити недостовірних фактів, ми намагалися відцензурувати “ефект Мандели”, коли свідки розповідають про міфи як про реальні події», – розповідає Олександр Зінченко.

Одна з причин, чому команда радить подивитися «Колапс: як українці зруйнували імперію зла», — розвіяти ілюзію, наче незалежність упала з неба, а українці нічого для цього не робили. «Ми показуємо, яким непростим,  болісним і непрямим був шлях українців до незалежності. Скільки цьому передувало подій. Переглянувши хоча б одну серію, глядач має зрозуміти, що незалежність нам дала багато і за неї треба боротися. Наш фільм не тільки для патріотів, а й для людей, які думають, що все могло би бути інакше», – коментує Сергій Лисенко.

Сім серій серіалу «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» знімали упродовж семи місяців. Олександр Зінченко два місяці не мав вихідних, не піднімаючи голови, до болю в суглобах пальців працював за комп’ютером. Такий режим був зумовлений тим, що Суспільне мусить виробити проєкт за один фінансовий рік. «Ці процедури мають бути змінені. Для цього потрібне втручання Кабміну, підзаконні акти. Якщо проєкт можна буде фінансувати більше, ніж один фінансовий рік, це не загрожуватиме бюджетним грошам», — вважає Олександр Зінченко.

stv.detector.media