«Суспільне мовлення – це традиційна і необхідна частина системи ЗМІ європейських та північноамериканських країн, це елемент, необхідний для функціонування демократії. В Європі  тільки в Білорусі, Росії та Україні немає суспільного телебачення. Лише ці три держави, а також Азербайджан – єдині в Європі країни, в яких ще існують державні телеканали. В іншій частині регіону ОБСЄ – Центральній Азії – Киргизстан щойно прийняв закон про суспільне мовлення, що підтвердило перехід державної власності в громадське управління, який відбувся там раніше», – сказала в інтерв'ю «Інтерфаксу» представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дун'я Міятович.

«Я відзначила ініціативу, з якою виступив президент Дмитро Медведєв в його недавньому зверненні до парламенту, і з цікавістю очікую розвитку подій», – сказала Міятович.

Вона вказала також, що думка про те, що різниці між державним і громадським мовленням немає, не витримує жодної критики. «Це не просто відмінні, а абсолютно різні моделі мовлення. У державних каналів немає зобов'язань щодо програмної політики, їх кадрова політика непрозора і знаходиться під прямим контролем правлячої еліти, вони отримують прибуток від реклами, водночас догоджаючи владі. Структура суспільного мовлення побудована на основі юридичних і політичних рамок, які звільняють його від необхідності бути заручником настроїв політиків, що перебувають при владі», – зауважила представник ОБСЄ.

На переконання Міятович, сам по собі факт, що суспільне телебачення фінансується з державної скарбниці, не компрометує його незалежність і в цьому немає нічого незвичайного для країн Європи, які нещодавно стали на шлях демократії.